Справа №766/3590/26
н/п 3/766/1586/26
23.03.2026 року м.Херсон
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Дорошинська В.Е., розглянувши матеріали, які надійшли з Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця
м. Миколаїв, із неповною вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , начальник тилу - заступник начальника логістики НОМЕР_1 , на момент вчинення - начальник логістики-заступник командира військової частини НОМЕР_2 ,-
Майор ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19.07.2024 №205 призначений на посаду начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_2 .
Так, начальник логістики - заступник командира в/ч НОМЕР_2 майор ОСОБА_1 , будучи головою інвентаризаційної комісії відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.09.2024 № 812 «Про проведення планової інвентаризації рухомого та нерухомого військового майна, озброєння та техніки військової частини НОМЕР_2 », у період з 10.10.2024 по 20.10.2024, перебуваючи в приміщенні складу відділення сил підтримки штабу військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 (більш точна адреса не зазначається у зв'язку з дією правового режиму воєнного стану), допустив порушення вимог Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах України, затвердженого постановою Кабінуту Міністрів України від 03.05.2000 № 748, оскільки не було враховано видаткову накладну від 12.09.2023, згідно з якою два занурювальні насоси були видані 328 запасній роті. У період з 10.10.2024 по 20.10.2024 в приміщенні складу відділення сил підтримки штабу, що знаходиться в матеріально-відповідальній зоні інженерної служби військової частини НОМЕР_2 , під час проведення планової інвентаризації майна станом на 01.10.2024, майор ОСОБА_1 , як голова інвентаризаційної комісії, не забезпечив фактичної перевірки наявності, кількості та якісного стану військового майна шляхом обов'язкового підрахунку та зіставлення з первинними обліковими документами, що призвело до невідповідності даних інвентаризаційних описів фактичній наявності майна, допустив внесення до інвентаризаційних описів відомостей без належної перевірки фактичної наявності майна та підписав інвентаризаційний опис необоротних активів інженерної служби від 20.10.2024, у якому зазначено відповідність фактичної наявності майна даним бухгалтерського та складського обліку, хоча така перевірка фактично не проводилась. Тим самим формально провів інвентаризацію та привів до неналежного виконання комісією обов'язків щодо перевірки руху майна, що стало передумовою для виявлення нестачі майна у подальшому під час перевірок у 2025 році.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 9, 11, 12, 13, 14, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статуту), вимог п.п. 9,11,14 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 № 748 (далі - Положення).
18.03.2026 кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080200001101 від 28.05.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, в частині порушення порядку інвентаризації військового майна відносно начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 , закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, як недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
У судове засідання, призначене на 23.03.2026 року, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом, направлення електронної судової повістки на контактний номер телефону, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, провину визнає.
Вимогами ч.1 ст.268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Законодавством (КУпАП) встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого, суд розгляне справу. Передусім, такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас, протягом такого строку, особу наділено процесуальними правами та обов'язками, що дає можливість, в тому числі, з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення справи, щодо неї, полягає в активній участі в її розгляді і недопущенні зловживань наданими правами.
Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Дотримання балансу між інтересами всіх сторін, при розгляді справи, покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Протокол про адміністративне правопорушення було складено у присутності ОСОБА_2 , про що свідчить його підпис, отже останньому було відомо про існування судового провадження відносно нього. Проте, зловживаючи своїми правами, ОСОБА_1 не вжив належних заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження, заяв та клопотань, в тому числі про зміну місця проживання, до суду не подавав.
Так, вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами:
- протоколом про військове адміністративне правопорушення від 18.03.2026, який містить відомості щодо дати, місця та способу вчинення адміністративного правопорушення, що мало свій прояв у недбалому ставленні до військової служби;
- наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 812 від 01.09.2024 про проведення планової інвентаризації рухомого та нерухомого майна, озброєння та техніки військової частини НОМЕР_2 ;
- поясненнями ОСОБА_1 від 18.03.2026, відповідно до яких зазначив, що він як голова комісії не здійснив фактичної перевірки наявності, кількості та якісного стану військового майна шляхом обов'язкового підрахунку, допустив внесення до інвентаризаційних описів недостовірних відомостей без перевірки фактичної наявності майна та підписав акт інвентаризації необоротних активів, який не відповідає дійсності;
- протоколом допиту ОСОБА_1 від 04.06.2025 року;
- поясненнями ОСОБА_3 відповідно до яких зазначила, що брала участь у проведенні інвентаризації на складі сил підтримки , проте особисто перераховувала лише частину майна, а саме міни різних типів, підривники та човни, а занурювальні і поверхневі насоси "Euroaqua" не перераховувала. Їй не відомо хто саме проводив підрахунок насосів. Відомості в інвентаризаційному описі щодо військового майна , а саме насосів підписала на підставі данихбухгалтерського та складського обліку. При цьому фактичної перевірки насосів на складі не. не проводилась. Акт інвентаризації необоротних активів, який не відповідав дійсності вона підписала. Матеріально відповідальною особою за збереження глибинних насосів не являється ;
- протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 18.06.2025;
- письмовими пояснення ОСОБА_4 від 04.03.2026 відповідно до яких повідомив, що брав участь у проведенні інвентаризації на складі сил підтримки, він як член інвентиризаційної комісії перевірку нявності , кількості та якісного стану глибинних насосів шляхом їх підрахунку не здійснював, хоча був зобовязаний здійснити, як наслідок підписав акт інвентаризації необоротних активів, якийне відповідав дійсності. Матеріально відповідальною особою за збереження глибинних насосів не являється ;
- протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 18.06.2025;
- актом інвентаризації майна, технічних засобів та озброєння відділення сил підтримки штабу в/ч НОМЕР_2 від 20.10.24 року;
Дослідивши наведені вище докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1ст. 9 КУпАП).
Відповідно до ст.ст.1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннямист.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Так, згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2ст. 251 КУпАП).
Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Склад адміністративного правопорушення це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризує діяння як адміністративне правопорушення (проступок). За допомоги такої характеристики, як склад адміністративного правопорушення, є можливість отримати його загальну характеристику. Ознаками адміністративного правопорушення є: об'єкт; об'єктивна сторона; суб'єкт; суб'єктивна сторона. Лише у разі наявності всіх складових адміністративного правопорушення можна стверджувати про наявність в діях особи складу того чи іншого адміністративного правопорушення.
Отже, на стадії складання протоколу про адміністративне правопорушення, особою уповноваженою на складання такого протоколу з'ясуванню підлягає питання чи є особа, щодо якої вирішується питання щодо притягнення до відповідальності, суб'єктом даного правопорушення, в протилежному випадку притягнення останньої до адміністративної відповідальності не можливе.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Хоча протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, і являється самостійним джерелом доказової інформації, проте за відсутності обґрунтування іншими доказами, не може бути покладений в основу обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який востаннє продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 №469/2024 з 05 години 30хвилин 12серпня 2024року строкомна 90діб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 13, 14, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статуту), військовослужбовці зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, а також виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Як член інвентаризаційної комісії ОСОБА_1 повинен був неухильно дотримуватися вимог Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 № 748 (далі - Положення). Відповідно до пункту 9 Положення голова та члени інвентаризаційної комісії несуть персональну відповідальність за свідоме внесення до інвентаризаційних описів недостовірних даних щодо наявності, якісного стану (категорійності), кількості та комплектності військового майна, а також за несвоєчасне проведення інвентаризації та неправильне оформлення її результатів. Він також повинен був знати, що фактична наявність військового майна встановлюється виключно шляхом обов'язкового його підрахунку, зважування або обміру, а інвентаризація проводиться у присутності та за обов'язковою участю матеріально відповідальних осіб. Крім того, повинен був знати про заборону проведення інвентаризації неповним складом комісії та внесення до інвентаризаційних описів відомостей лише зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними облікових документів без перевірки фактичної наявності військового майна.
Водночас, Майор ОСОБА_1 , ігноруючи своїми посадовими обов'язками та відомчими нормативно-правовими актами, положеннями та наказами, які регламентують порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, допустив їх порушення, а саме не здійснив фактичної перевірки наявності, кількості та якісного стану військового майна шляхом обов'язкового підрахунку, допустив внесення до інвентаризаційних описів недостовірних відомостей без перевірки фактичної наявності майна та підписав акт інвентаризації необоротних активів, який не відповідав дійсності в умовах воєнного стану оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому було неодноразово продовжено.
Згідно вимог ст. 45 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Приписами ст. 15 КУпАП визначено, що військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б КУпАП, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.11 ст.38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Кримінальне провадження за №62025080200001101 від 28.05.2025 закрито 18.03.2026 .
Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст. 2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
Оцінюючи викладені докази, суд приходить до висновку, що останні узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин, вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, ставити їх під сумнів підстав немає, оскільки останні вказують на наявність в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, яке було вчинено в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану.
Вирішуючи питання про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та виду адміністративного стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, які виключають адміністративну відповідальність, визначених ст. ст. 38, 247 КУпАП, враховуючи правила, визначені ч. 2 ст. 33 КУпАП, приходжу до висновку про наявність визначених законом підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в мінімальних межах визначених санкцією статті.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою на яку було накладено таке стягнення сплачується судовий збір, розмір якого встановлено законом.
Однак, в силу п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків. Таким чином, судовий збір з ОСОБА_2 стягненню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, 172-15, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця
м. Миколаїв, із неповною вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , начальник тилу - заступник начальника логістики НОМЕР_1 , на момент вчинення - начальник логістики-заступник командира військової частини НОМЕР_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
(Номер рахунку (IBAN): UA668999980313010106000021451, Одержувач-ГУК у Херсонській обл./Херсонській ра-он 21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37959517 Банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081100).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
СуддяВ. Е. Дорошинська