Справа № 589/1112/25
Провадження № 2-а/589/95/25
22 грудня 2025 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Прачук О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати постанову № 360 від 28.01.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначив, що 28.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № 360 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до зазначеної постанови ОСОБА_1 07.12.2024 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про причини неявки не повідомив, чим порушив ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач ОСОБА_1 вважає зазначену постанову протиправною та необґрунтованою, складеною з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Також зазначає, що при розгляді справи він не був присутнім, оскільки не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Крім того, вважає, що при складанні протоколу та оскаржуваної постанови була порушена процедура оповіщення призовників, оскільки йому не була вручена повістка про явку за викликом до ТЦК. Враховуючи наведене, просить суд визнати протиправною та скасувати вказану постанову.
03 березня 2025 року представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень щодо позову останній зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було роз'яснено та доведено його права та обов'язки, а також повідомлено дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому, позивач не скористався своїм правом заявити клопотання, надати докази, скористатися правовою допомогою, надати клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, позивач був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами поштового зв'язку. Тому при винесенні постанови, відповідачем було дотримано вимоги ч. 1 ст. 268 КУпАП та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вважають заявлені позовні вимоги позивача безпідставними, а тому у задоволенні позову просять відмовити.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі, не надходили.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 28.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № 360 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Зі змісту постанови слідує, що: «24 січня 2025 року був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно військовозобов'язаного ОСОБА_1 , який 04.12.2024 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про причини неявки не повідомив, чим порушив ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
За приписами ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Відповідно до норми ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у порушенні якої позивача визнано винним оскаржуваною ним постановою, передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, крім іншого, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі Порядок №560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов'язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв'язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв'язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП є документами від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.
Із досліджених судом документів, поданих сторонами, встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яку він також зазначив в оновлених своїх даних.
Відповідно до положень Порядку №560 на ім'я ОСОБА_1 було сформовано повістку № 1476804 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яка містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією. Дана повістка була направлена позивачу засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням за №0610211756279 на адресу його фактичного місця проживання у встановленому законом порядку.
Доводячи обставину повідомлення позивача про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 07.12.2024 для уточнення даних, відповідачем до суду подано копію конверта з повісткою, який повернувся до відправника 07.12.2024р з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у справі №800/547/17 від 25.04.2018: «направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним».
Суд встановив, що позивач не надав суду будь-які докази того, що він фактично не проживає за вказаною адресою, а також доказів, які свідчили б про те, що він повідомляв територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншу адресу місця проживання.
Таким чином, у розумінні п.41 Порядку № 560 ОСОБА_1 вважається таким, що був належним чином оповіщений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак за викликом не прибув, причини неприбуття не повідомив.
Разом з тим, між обставинами події адміністративного правопорушення, що викладені в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення є істотні розбіжності. Так, зі змісту постанови слідує, що: «24 січня 2025 року був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно військовозобов'язаного ОСОБА_1 , який згідно отриманої повістки повинен був 04.12.2024 з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак не зробив цього.
В свою чергу, в прийнятій постанові за результатами розгляду протоколу притягнуто ОСОБА_1 за порушення ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: військовозобов'язаний ОСОБА_1 згідно отриманої повістки не з'явився 07.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про причини неявки не повідомив.
Процедуру складання протоколів визначає «Інструкція зі складання ТЦК та СП протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», затверджена Наказом МОУ від 01.01.2024 року №3, згідно з якою: протокол складає уповноважена посадова особа ТЦК та СП щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (про накладення адміністративного стягнення або про закриття справи).
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Так, протокол № 360 про адміністративне правопорушення від 24.01.2025 року не містить інформацію щодо ознайомлення позивача з датою, часом та місцем розгляду вказаної справи, про що свідчить відсутність його особистого підпису в протоколі про адміністративне правопорушення.
В зазначеному протоколі відповідач зазначив, що ОСОБА_1 був присутній під час складення протоколу, однак від його підписання відмовився, про що проводилась відеофіксація на бодікамеру «Boblov». При цьому вказаний відеозапис не був наданий суду як доказ на підтвердження відмови позивача від підпису та ознайомлення останнього з датою та часом розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення. Тобто матеріали справи не містять докази, які підтверджують належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи відносно нього, а відтак відповідачем не виконано обов'язок щодо належного повідомлення розгляду справи.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
В силу ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що постанова № 360 у справі про адміністративне правопорушення від 28.01.2025 року не відповідає вищевказаним вимогам закону, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутні належні докази, які б об'єктивно підтверджували факт порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому постанова № 360 від 28.01.2025 підлягає скасуванню, із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605,60 грн, відповідно до приписів ст. 139 КАС.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 132, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд,-
Позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 360 від 28.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17 000 грн по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 605,60 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області О.В.Прачук