вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" березня 2026 р. м. Київ Справа № 911/805/26
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Гаражно-будівельного кооперативу «Роднічок» (08153, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Магістральна, 6)
про визнання недійсним рішення зборів членів правління у частині виключення члена кооперативу, визнання протиправними і незаконними дій членів правління, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди
Без виклику представників сторін
23.03.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Гаражно-будівельного кооперативу «Роднічок» про визнання недійсним рішення зборів членів правління у частині виключення члена кооперативу, визнання протиправними і незаконними дій членів правління, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
При цьому, разом з позовною заявою позивачем через систему «Електронний суд» було подано заяву про забезпечення позову.
За результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
В заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Гаражно-будівельному кооперативу «Роднічок» вчиняти будь-які дії щодо відчуження (передачі) відведеної частини земельної ділянки, на якій було розміщено гараж «А-31», та яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , і перебуває у постійному користуванні та обслуговуванні Гаражно-будівельного кооперативу «Роднічок» відповідно до державного акту серії І-КВ №000261 від 12 січня 2001 року.
Заява позивача про забезпечення позову мотивована тим, що на її думку єдиним належним способом захисту її прав, як члена Кооперативу, у володінні і користуванні якої перебуває відведена частина земельної ділянки під гараж та сам гараж «А-31» є застосування всіх можливих процесуальних засобів, спрямованих на збереження майна ОСОБА_1 , з метою подальшого користування земельною ділянкою та відновленням гаражу.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно із ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із приписами ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Згідно із пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до абзаців 2, 3, 4 пункту 3 вказаної вище постанови Пленуму достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.
Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази повинні міститись в позовних матеріалах або в заяві про забезпечення позову, тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані позивачем до позову або до заяви про забезпечення позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 74 ГПК України позивач зобов'язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Разом з тим, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з обраними заявником заходами забезпечення позову.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 01.04.2022 у справі №925/1615/21, зокрема, зазначено таке:
«При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.».
Втім, судом встановлено що, позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано суду доказів, у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Твердження позивача з приводу того, що відповідачем вирішується питання про передачу замельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивача, іншій фізичній особі для особистого користування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки без долучення відповідних доказів та надання обґрунтувань, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення в даній справі у випадку задоволення позовних вимог.
Фактично, необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана власними припущеннями позивача про наявність обставин, які можуть ускладнити виконання рішення за його позовом чи загрожують його невиконанню зовсім.
Відтак, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів того, що обставини, на які заявник послався у заяві, свідчать про неможливість виконання рішення суду, у випадку його задоволення, в разі невжиття судом заходів забезпечення позову.
Крім того, суд зазначає, що загальне посилання заявника на наявність зобов'язання зі сторони відповідача, тобто, наявність спору між сторонами, не створює підстав для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Наявність спору щодо предмету позову - необхідна умова для розгляду правовідносин у господарському суді, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відтак, як загальна, кваліфікуюча, ознака господарсько-процесуальних правовідносин не може бути сама по собі підставою для забезпечення позову, оскільки застосування даних заходів має виключний характер і потребує доведення на загальних умовах наявності відповідних підстав.
При цьому, спір про право відбувається з дотриманням принципу змагальності сторін господарського процесу, відповідно до частини 3 статті 2, статті 13 Господарського процесуального кодексу України, встановлення наявності права на предмет спору відбувається при розгляді справи по суті та зазначається у резолютивній частині рішення суду. Відтак, зокрема, неприпустимим є використання заходів забезпечення позову - арешта усього або значної частини майна боржника, як способу тиску на сторону у справі, примусу до завершення спору на користь позивача, що також негативно вплине на дотримання принципу змагальності сторін господарського процесу.
Судом враховано, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №911/805/26.
З огляду на положення ст. 129 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", оскільки заяву про вжиття заходів забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Керуючись ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №911/805/26 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 25.03.2026.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Г. Смірнов