ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2026Справа № 910/18/26
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління (03168, місто Київ, пр. Повітряних Сил, будинок 30) до Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" (01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18) про стягнення 616 197,79 грн.,
без повідомлення (виклику) сторін,
02.01.2026 в системі «Електронний суд» представником Київського квартирно-експлуатаційного управління сформовано позовну заяву до Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" про стягнення 616 197,79 грн з яких: 515 675,48 грн. - основна сума заборгованості, 14 352,55 грн. - сума 3% річних, 56 320,09 грн. - сума індексу інфляції, 29 849,67 - сума подвійна облікова ставка НБУ та була передана 03.01.2026 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ «Укртелеком» на праві приватної власності належить об'єкти нерухомого майна, а саме будівлі АТС-411,412,413 та прибудова до будівлі АТС-411 (літ. А) загальною площею 9426 кв.м., які розміщенні у м. Київ.
26 вересня 2022 року між АТ «Укртелеком» (Орендодавець або Відповідач) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (далі - Орендар або Позивач) було укладено Договір оренди № 135, далі - Договір оренди за умовами якого АТ «Укртелеком» передало Київському квартирно-експлуатаційному управлінню в оренду частину будівлі АТС - 411,412,413, прибудови до будівлі АТС-411 (літ «А»), а саме:
- частина приміщень 2 поверху (приміщення №№ 1-8,10-22, І та ІV) площею 871,5 кв.м;
- частина приміщень 3 поверху (приміщення №№ 1-24, І та IV) площею 970,3 кв.м;
- частина приміщень 4 поверху (приміщення № 1,7,8,10-22) площею 852,5 кв.м., які розміщенні за адресою: м. Київ. Всього разом орендована площа складає 2694,3 кв.м.
За період з січня 2023 року по квітень 2025 року Відповідач спожив теплової енергії та гарячої води на загальну суму 515675,48 грн, які у свою чергу були оплачені Київським КЕУ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
21.01.2026 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, заперечуючи стосовно позовних вимог представник зазначає:
- у відповідача відсутній підписаний Акт про готовність теплового пункту до опалювального сезону (Акт Е 8) та Акт готовності комерційного обліку в період 2023р.-04.2025р. за даною адресою з КП ВО КМДА «Київтеплоенерго»;
- АТ «Укртелеком» не замовляв даний обсяг послуги та взагалі не збирався опалювати дане приміщення, оскільки в даній будівлі відсутній на постійній основі персонал Відповідача, а знаходиться виключно телекомунікаційне обладнання, яке для свого сталого функціонуванням не потребує опалення.
04.02.2026 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 118 цього Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2).
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч.3).
Тобто, встановлений судом процесуальний строк, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, якщо таку заяву подано до закінчення цього строку.
Як вбачається з доказів надіслання відзиву на позовну заяву, позивачу було доставлено відзив 21.01.2026 о 18:23 год, що підтверджується квитанцією №5712291 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.
Частиною 4 ст. 166 ГПК України передбачено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
В ухвалі про відкриття провадження у справі від 08.01.2026 було запропоновано позивачу у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив із врахуванням вимог статті 166 ГПК України. Надати суду докази направлення відповіді на відзив з доданими до нього документами на адреси учасників справи.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Оскільки відзив отримано позивачем 21.01.2026 о 18:23 год. то з урахуванням положень ст. 242 ГПК України, відзив вважається отриманим 22.01.2026 та з урахуванням встановленого позивачу строку на подання відповіді на відзив, останній мав подати відповідь на відзив у строк до 27.01.2026.
У той же час позивачем було сформовано в системі «Електронний суд» відповідь на відзив лише 04.02.2026.
Клопотань про поновлення строку на подання відповіді на відзив від позивача не надходило.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про залишення відповіді на відзив без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
05.02.2026 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано заперечення у відповідності до яких представник зазначив:
- позивачем порушено приписи ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, а саме подано відповідь на відзив з порушенням строку;
- позивачем не спростовано факту, що ним самостійно без згоди Відповідача укладено прямий тимчасовий договір отримання теплової енергії у гарячій воді на все приміщення де Абонентом спожитих послуг є виключно Київське квартирно-експлуатаційне управління;
- АТ «УКРТЕЛЕКОМ» не замовляло послугу з теплопостачання будівлі, не ініціювало її надання, не визначало обсягів та періодів споживання теплової енергії та не приймало відповідні послуги, тому саме Позивач є відповідальною Стороною грошового зобов'язання за спожиті послуги перед теплопостачальною організацією відповідно до прямого укладеного договору від 28.11.2022 № 241154.
- лист Київської міської філії АТ «УКРТЕЛЕКОМ» надісланого на адресу позивача з пропозицією укласти договір на відшкодування теплової енергії не є доказом визнання боргу або фактичного споживання послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2026 позовну заяву Київського квартирно-експлуатаційного управління залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання до суду облікових карток за період з січня 2023 року по квітень 2025 року.
23.03.2026 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 продовжено розгляд справи № 910/18/26.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Акціонерному товариству "УКРТЕЛЕКОМ" на праві приватної власності належить об'єкти нерухомого майна, а саме будівлі АТС-411,412,413 та прибудова до будівлі АТС-411 (літ. А) загальною площею 9426 кв.м., які розміщенні у м. Київ.
26 вересня 2022 року між АТ «Укртелеком» (Орендодавець або Відповідач) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (далі - Орендар або Позивач) було укладено Договір оренди № 135 (далі - Договір оренди).
Відповідно до п. 1.1 Договору оренди, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частину будівлі АТС - 411,412,413, прибудови до будівлі АТС-411 (літ «А»), загальною площею 2694,3 кв.м, (а саме: частина приміщень 2 поверху (приміщення №№ 1-8,10-22, І та ІV) площею 871,5 кв.м; частина приміщень 3 поверху (приміщення №№ 1-24, І та IV) площею 970,3 кв.м; частина приміщень 4 поверху (приміщення № 1,7,8,10-22) площею 852,5 кв.м., які розміщенні у м. Київ.
Пунктом 2.4 Договору оренди передбачено, що з урахуванням фактичного використання нерухомого майна, зазначеного у п.1.1. Договору, на підставі Акту приймання-передачі від 02.09.2022 та у порядку визначеному ч. 3 ст. 631 ЦК України, Сторони домовилися про те, що умови даного Договору застосовуються до відносин, що виникли з 02.09.2022, що відповідає початку фактичного використання орендованого майна.
Пунктом 4.6 Договору передбачено, що Орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, в тому числі фактичні комунальні платежі. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Орендодавцем майна договір про відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Відповідно до акту приймання - передачі в оренду нерухомого майна від 26.09.2022 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - частину будівлі АТС - 411,412,413, прибудови до будівлі АТС-411 (літ «А»), загальною площею 2694,3 кв.м, (а саме: частина приміщень 2 поверху (приміщення №№ 1-8,10-22, І та ІV) площею 871,5 кв.м; частина приміщень 3 поверху (приміщення №№ 1-24, І та IV) площею 970,3 кв.м; частина приміщень 4 поверху (приміщення № 1,7,8,10-22) площею 852,5 кв.м., які розміщенні у м. Київ.
28 листопада 2022 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» (Енергопостачальна організація) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (Абонент) було укладено Договір № 241154 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір теплопостачання).
Предметом Договору теплопостачання є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1 Договору).
Пункт 2.1. Договору теплопостачання передбачено, що при виконанні умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Підпунктом 2.2.1. пункту 2.2. Договору теплопостачання визначено, що Енергопостачальна організація зобов'язується постачати енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону; гарячого водопостачання-протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Додатком №1 до Договору теплопостачання встановлено, що енергопостачальна організація відпускає Абоненту теплову енергію в гарячій воді орієнтовно 680,00 Гкалрік.
Відповідно до пункту 2.3.4. пункту 2.3. Договору теплопостачання абонент зобов'язується в додатках № 8 та № 9 до Договору зазначити всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж «Абонента» (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплопостачання, займана площа орендарів тощо).
Додатком № 8 до Договору теплопостачання опалювальна площа всього складає 3220 кв.м., площа госпрозрахункових організацій складає 525,7 кв. м. (належать АТ «Укртелеком»), площа бюджетних організацій складає 2694,3 кв.м. (871,5 +970 + 852,5) (орендує Київське КЕУ).
Також в додатках № 8 та № 9 до Договору теплопостачання визначено, що об'єкту нерухомого майна має особовий рахунок №241154.
Відповідно до облікових карток до договору № 241154, КП «Київтеплоенерго» здійснює нарахування постачання теплової енергії у гарячій воді, розділяючи її за двома суб'єктами в рамках одного особового рахунку №241154, а саме:
- АТ «Укртелеком» з шифром тарифу 10 (відповідно з меншим обсягом споживання, оскільки площа складає 525,7 кв.м.);
- Київське КЕУ з шифром тарифу 34 (відповідно з більшим обсягом споживання, оскільки орендована площа складає 2694,3 кв.м.).
Відповідно до облікових карток за період з січня 2023 року по квітень 2025 року КП «Київтеплоенерго» здійснено нарахування постачання теплової енергії у гарячій воді з шифром тарифу 10:
- за січень 2023 року обсягом 13.084332 Гкал., вартістю 28291,47 грн. без ПДВ (33949,76 грн. з ПДВ);
- за лютий 2023 року обсягом 13.879605 Гкал., вартістю 30011 грн. без ПДВ (36013,25
грн. з ПДВ);
- за березень 2023 року обсягом 13.657106 Гкал., вартістю 29529,94 грн. без ПДВ (35435,93 з ПДВ);
- за квітень 2023 року обсягом 2.102977 Гкал., вартістю 4547,14 без ПДВ (5456,57 з ПДВ);
- за серпень 2023 року обсягом 19.258455 Гкал., вартістю 41641,40 без ПДВ (49969,68 з ПДВ);
- за грудень 2023 року обсягом 7.650442 Гкал., вартістю 24085,62 без ПДВ (28902,74 з ПДВ);
- за січень 2024 року обсягом 3.704135 Гкал., вартістю 11661,60 без ПДВ (13993,92 з ПДВ) та 9.752194 Гкал., вартістю 29592,76 без ПДВ (35511,31 з ПДВ). Всього разом 49505,23 грн. з ПДВ;
- за лютий 2024 року обсягом 5.525818 Гкал., вартістю 16767,94 без ПДВ (20121,53 з ПДВ) обсягом 8.043679 Гкал., вартістю 23798,11 без ПДВ (28557,73 з ПДВ). Всього разом 48679,26 грн. з ПДВ.;
- за березень 2024 року обсягом 3.219608 Гкал. вартість 9525,57 без ПДВ (11430,68 з ПДВ), обсягом 8,589504 Гкал. вартість 24435,57 без ПДВ (29322,68 з ПДВ). Всього разом 40753,36 грн. з ПДВ;
- за квітень 2024 року обсягом 3.979319 Гкал. Вартістю 11320,44 без ПДВ (13584,53 з ПДВ);
- за січень 2025 року обсягом 2,749469 Гкал. вартість 9835,68 без ПДВ (11802,82 з ПДВ), обсягом 8,11462 Гкал вартістю 31101,91 без ПДВ (37322,29 з ПДВ). Всього разом 49125.11 грн. з ПДВ;
- за лютий 2025 року обсягом 3,887784 Гкал. вартість 14901,19 без ПДВ (17881,43 з ПДВ) обсягом 11,12366 Гкал. вартість 43700,91 без ПДВ (52441,09 з ПДВ). Всього разом з ПДВ 70 322,52 грн. з ПДВ;
- березень 2025 року обсягом 2,939865 Гкал. вартість 11549,68 без ПДВ (13859,62 з ПДВ), обсягом 7,295352 Гкал. вартість 29592,91 без ПДВ (35511,49 з ПДВ). Всього разом з ПДВ 49371,11 грн.;
- квітень 2025 року обсягом 0,946329 Гкал. вартість 3838,69 без ПДВ (4606,43 з ПДВ).
У підтвердження оплати за надані послуги, позивачем долучено наступні документи:
- Платіжне доручення № 385 від 13.02.2023 на загальну суму 149 865,97 грн. (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 97 коп.);
- Платіжна інструкція № 726 від 13.03.2023 на загальну суму 210 244,66 грн. (двісті десять тисяч двісті сорок чотири гривні 66 коп.;
- Платіжна інструкція № 2161 від 08.06.2023 на загальну суму 16 986,17 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість гривень 17 коп.);
- Платіжна інструкція № 2165 від 08.06.2023 на загальну суму 31 855,55 грн. (тридцять одна тисяча вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 55 коп);
- Платіжна інструкція № 2174 від 08.06.2023 на загальну суму 189 889,37 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 37 коп.);
- Платіжна інструкція № 5794 від 13.11.2023 на загальну суму 93 523,43 грн. (дев'яносто три тисячі п'ятсот двадцять три гривні 43 коп.);
- Платіжна інструкція № 6229 від 16.11.2023 на загальну суму 93 523,43 грн. (дев'яносто три тисячі п'ятсот двадцять три гривні 43 коп.);
- Платіжна інструкція № 8572 від 23.12.2023 на загальну суму 57 634,85 грн. (п'ятдесят сім тисяч шістсот тридцять чотири гривні 85 коп.);
- Платіжна інструкція № 60 від 23.01.2024 на загальну суму 113 120,27 грн. (сто тринадцять тисяч сто двадцять гривень 27 коп.)
- Платіжна інструкція № 317 від 09.02.2024 на загальну суму 299 006,93 грн. (двісті дев'яносто дев'ять тисяч шість гривень 93 коп.);
- Платіжна інструкція № 1996 від 24.04.2024 на загальну суму 87 872,80 грн. (вісімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 80 коп.);
- Платіжна інструкція № 2898 від 21.04.2024 на загальну суму 87 367,42 грн. (вісімдесят сім тисяч триста шістдесят сім гривень 42 коп.);
- Платіжна інструкція № 2907 від 21.05.2024 на загальну суму 212 406,46 грн. (двісті дванадцять тисяч чотириста шість гривень 46 коп.);
- Платіжна інструкція № 2909 від 21.05.2024 на загальну суму 259 713,05 грн. (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот тринадцять гривень 05 коп.;
- Платіжна інструкція № 8799 від 12.12.2024 на загальну суму 12 513,56 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот тринадцять гривень 56 коп.);
- Платіжна інструкція № 8724 від 12.12.2024 на загальну суму 148 025,80 грн. (сто сорок вісім тисяч двадцять п'ять гривень 80 коп.);
- Платіжна інструкція № 9510 від 20.12.2024 на загальну суму 29 973,71 грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні 71 коп.);
- Платіжна інструкція № 83 від 20.01.2025 на загальну суму 245 666,39 грн (двісті сорок п'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 39 коп.);
- Платіжна інструкція № 278 від 10.02.2025 на загальну суму 258 031,10 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч тридцять одна гривня 10 коп.);
- Платіжна інструкція № 1795 від 07.05.2025 на загальну суму 358 978,16 грн. (триста п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень 16 коп.);
- Платіжна інструкція № 4670 від 01.08.2025 на загальну суму 22 803,43 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот три гривні 43 коп.);
- Платіжна інструкція № 4680 від 01.08.2025 на загальну суму 246 184,49 грн. (двісті сорок шість тисяч сто вісімдесят чотири гривні 49 коп.).
Окрім того представником позивача долучено: Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.01.23; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 28.02.23; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.03.23; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.23; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.05.23; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.06.23; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.07.23; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.08.23; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.23; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.10.23; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.11.23; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.12.23; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.01.24; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 29.02.24; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.03.24; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.24; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.12.24; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.01.25; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 28.02.25.
З огляду на викладене представник позивача зазначає, за період з січня 2023 року по квітень 2025 року Відповідач спожив теплової енергії та гарячої води на загальну суму 515675,48 грн.
05 грудня 2022 року на ім'я ТВО начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління надійшов лист № 82Е100/22-33 від 05.12.2022 за підписом Директора Київської міської філії АТ «Укртелеком» з проханням укласти договір на відшкодування теплової енергії на площу 527 кв.м. залишену за АТ «УКРТЕЛЕКОМ» на першому поверсі.
У відповідь на вищевказаний лист позивачем були надані оригінали договорів для підписання, але як вказує позивач останні так і не були підписані відповідачем.
25 квітня 2024 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист від 24.04.2024 вих. № 517/2060 з пропозицією укладення договору про відшкодування вартості спожитої енергії у гарячій воді та надало відповідний проект договору. Однак як вказує позивач, відповідач жодним чином не відреагував на даний лист та не підписав проект договору про відшкодування вартості спожитої енергії у гарячій воді.
22 травня 2024 року Київським квартирно-експлуатаційним управлінням засобами поштового зв'язку на адресу директора Київської філії АТ «Укртелеком» було направлено Претензію про стягнення суми коштів у розмірі 308294,52 грн. № 491, вих. № 517/2465 від 15.05.2024 в якій Київське КЕУ просило Київську філію АТ «Укртелеком» сплатити суму заборгованості у розмірі 308294,52 грн. до 30 травня 2024 р. та просило надати відповідь за результатами розгляду претензії протягом п'яти днів з дня отримання претензії. В якості доказів надіслання останньої представником долучено описом вкладення у цінний лист, накладну № 0318634016635 від 22.05.2024 та фіскальний чек від 22.05.2024.
Як зазначає представник позивача, відповідач жодним чином не відреагував на дану претензію та не вчинив жодних дій щодо оплати суми заборгованості.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 1, пункт 2 частини 2 стаття 11 Цивільного кодексу України).
У той же час, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (пункт 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16).
Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (стаття 1 Закону України «Про теплопостачання»). Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (частина 4 стаття 1 Закону України «Про теплопостачання»).
Місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача (стаття 1 Закону України «Про теплопостачання»).
Тобто, зазначеною нормою визначена ще одна обов'язкова ознака споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може бути особа, теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування, тощо) через тепловий ввід приєднане, або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі. Таким чином, в умовах єдиної системи централізованої опалення (ЦО), подача теплоносія до системи теплоспоживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи ЦО.
Основними обов'язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (частина 3 стаття 24 Закону України «Про теплопостачання»).
Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи тепло споживання (пункт 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007).
Загальний порядок укладення договорів врегульований положеннями, зокрема, статей 205, 207, 638-642 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України. За змістом наведених норм, за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти).
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частина 6 стаття 19 Закону України «Про теплопостачання»).
Представник відповідача у своїх запереченнях зазначив, що посилання Позивача на лист Київської міської філії АТ «УКРТЕЛЕКОМ» надісланий на адресу Позивача з пропозицією укласти договір на відшкодування теплової енергії не є доказом визнання боргу або фактичного споживання послуг. За своєю правовою природою зазначений лист є виключно пропозицією щодо врегулювання можливих майбутніх договірних відносин та підтверджує відсутність між сторонами чинного договору у спірний період. Формулювання «оплату гарантуємо» стосується лише потенційних зобов'язань, які могли б виникнути після укладення договору, і не може тлумачитися як визнання будь-якої заборгованості за минулі періоди.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 25.04.2024 засобами поштового зв'язку направляв відповідачу проект договору про відшкодування вартості спожитої енергії у гарячій воді з пропозицією вих.№517/2060 від 24.04.2024 укласти такий договір.
Однак, відповідач залишив пропозицію про укладення договору без відповіді та не повернув позивачу підписаний примірник договору.
Об'єкт оренди підключено до централізованого опалення. Система централізованого опалення будинку розрахована на забезпечення послугами теплопостачання усіх приміщень зазначеного будинку.
Судом встановлено, що на виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №241154 від 28.11.2022 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» надавало теплову енергію на потреби опалення будинку, що підтверджується: обліковими картками та актами звірення розрахунків за теплову енергію за період з січня 2023 року по квітень 2025.
Відповідно до облікових карток за період з січня 2023 року по квітень 2025 року КП «Київтеплоенерго» здійснено нарахування постачання теплової енергії у гарячій воді з шифром тарифу 10:
- за січень 2023 року обсягом 13.084332 Гкал., вартістю 28291,47 грн. без ПДВ (33949,76 грн. з ПДВ);
- за лютий 2023 року обсягом 13.879605 Гкал., вартістю 30011 грн. без ПДВ (36013,25
грн. з ПДВ);
- за березень 2023 року обсягом 13.657106 Гкал., вартістю 29529,94 грн. без ПДВ (35435,93 з ПДВ);
- за квітень 2023 року обсягом 2.102977 Гкал., вартістю 4547,14 без ПДВ (5456,57 з ПДВ);
- за серпень 2023 року обсягом 19.258455 Гкал., вартістю 41641,40 без ПДВ (49969,68 з ПДВ);
- за грудень 2023 року обсягом 7.650442 Гкал., вартістю 24085,62 без ПДВ (28902,74 з ПДВ);
- за січень 2024 року обсягом 3.704135 Гкал., вартістю 11661,60 без ПДВ (13993,92 з ПДВ) та 9.752194 Гкал., вартістю 29592,76 без ПДВ (35511,31 з ПДВ). Всього разом 49505,23 грн. з ПДВ;
- за лютий 2024 року обсягом 5.525818 Гкал., вартістю 16767,94 без ПДВ (20121,53 з ПДВ) обсягом 8.043679 Гкал., вартістю 23798,11 без ПДВ (28557,73 з ПДВ). Всього разом 48679,26 грн. з ПДВ.;
- за березень 2024 року обсягом 3.219608 Гкал. вартість 9525,57 без ПДВ (11430,68 з ПДВ), обсягом 8,589504 Гкал. вартість 24435,57 без ПДВ (29322,68 з ПДВ). Всього разом 40753,36 грн. з ПДВ;
- за квітень 2024 року обсягом 3.979319 Гкал. Вартістю 11320,44 без ПДВ (13584,53 з ПДВ);
- за січень 2025 року обсягом 2,749469 Гкал. вартість 9835,68 без ПДВ (11802,82 з ПДВ), обсягом 8,11462 Гкал вартістю 31101,91 без ПДВ (37322,29 з ПДВ). Всього разом 49125,11 грн. з ПДВ;
- за лютий 2025 року обсягом 3,887784 Гкал. вартість 14901,19 без ПДВ (17881,43 з ПДВ) обсягом 11,12366 Гкал. вартість 43700,91 без ПДВ (52441,09 з ПДВ). Всього разом з ПДВ 70 322,52 грн. з ПДВ;
- березень 2025 року обсягом 2,939865 Гкал. вартість 11549,68 без ПДВ (13859,62 з ПДВ), обсягом 7,295352 Гкал. вартість 29592,91 без ПДВ (35511,49 з ПДВ). Всього разом з ПДВ 49371,11 грн.;
- квітень 2025 року обсягом 0,946329 Гкал. вартість 3838,69 без ПДВ (4606,43 з ПДВ).
У підтвердження оплати за надані послуги, позивачем долучено наступні документи:
- Платіжне доручення № 385 від 13.02.2023 на загальну суму 149 865,97 грн. (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 97 коп.);
- Платіжна інструкція № 726 від 13.03.2023 на загальну суму 210 244,66 грн. (двісті десять тисяч двісті сорок чотири гривні 66 коп.;
- Платіжна інструкція № 2161 від 08.06.2023 на загальну суму 16 986,17 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість гривень 17 коп.);
- Платіжна інструкція № 2165 від 08.06.2023 на загальну суму 31 855,55 грн. (тридцять одна тисяча вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 55 коп);
- Платіжна інструкція № 2174 від 08.06.2023 на загальну суму 189 889,37 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 37 коп.);
- Платіжна інструкція № 5794 від 13.11.2023 на загальну суму 93 523,43 грн. (дев'яносто три тисячі п'ятсот двадцять три гривні 43 коп.);
- Платіжна інструкція № 6229 від 16.11.2023 на загальну суму 93 523,43 грн. (дев'яносто три тисячі п'ятсот двадцять три гривні 43 коп.);
- Платіжна інструкція № 8572 від 23.12.2023 на загальну суму 57 634,85 грн. (п'ятдесят сім тисяч шістсот тридцять чотири гривні 85 коп.);
- Платіжна інструкція № 60 від 23.01.2024 на загальну суму 113 120,27 грн. (сто тринадцять тисяч сто двадцять гривень 27 коп.)
- Платіжна інструкція № 317 від 09.02.2024 на загальну суму 299 006,93 грн. (двісті дев'яносто дев'ять тисяч шість гривень 93 коп.);
- Платіжна інструкція № 1996 від 24.04.2024 на загальну суму 87 872,80 грн. (вісімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 80 коп.);
- Платіжна інструкція № 2898 від 21.04.2024 на загальну суму 87 367,42 грн. (вісімдесят сім тисяч триста шістдесят сім гривень 42 коп.);
- Платіжна інструкція № 2907 від 21.05.2024 на загальну суму 212 406,46 грн. (двісті дванадцять тисяч чотириста шість гривень 46 коп.);
- Платіжна інструкція № 2909 від 21.05.2024 на загальну суму 259 713,05 грн. (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот тринадцять гривень 05 коп.;
- Платіжна інструкція № 8799 від 12.12.2024 на загальну суму 12 513,56 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот тринадцять гривень 56 коп.);
- Платіжна інструкція № 8724 від 12.12.2024 на загальну суму 148 025,80 грн. (сто сорок вісім тисяч двадцять п'ять гривень 80 коп.);
- Платіжна інструкція № 9510 від 20.12.2024 на загальну суму 29 973,71 грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні 71 коп.);
- Платіжна інструкція № 83 від 20.01.2025 на загальну суму 245 666,39 грн (двісті сорок п'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 39 коп.);
- Платіжна інструкція № 278 від 10.02.2025 на загальну суму 258 031,10 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч тридцять одна гривня 10 коп.);
- Платіжна інструкція № 1795 від 07.05.2025 на загальну суму 358 978,16 грн. (триста п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень 16 коп.);
- Платіжна інструкція № 4670 від 01.08.2025 на загальну суму 22 803,43 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот три гривні 43 коп.);
- Платіжна інструкція № 4680 від 01.08.2025 на загальну суму 246 184,49 грн. (двісті сорок шість тисяч сто вісімдесят чотири гривні 49 коп.).
Суд зазначає, що нежилі приміщення загальною площею 525,7 кв.м., розташовані в будинку, яким відповідач користується на правах власника, у спірний період опалювалося централізовано при відсутності укладеного відповідачем з енергопостачальною організацією договору про постачання теплової енергії. Вказане приміщення є вбудованим, система опалення є невід'ємною частиною системи опалення будинків, а теплова енергія подавалася в опалювальні періоди 2023-2025.
Отже, в умовах єдиної системи централізованої опалення (ЦО), подача теплоносія до системи теплоспоживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи ЦО.
Враховуючи, що теплове обладнання приміщень відповідача підключено до системи ЦО будинку, він фактично є споживачем тепла в опалювальні періоди 2023-2025 і зобов'язаний сплачувати її вартість.
Суд зазначає, що докази на підтвердження факту відключення орендованого відповідачем приміщення від мереж теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла протягом спірного періоду, в матеріалах справи відсутні.
Разом із тим, відповідач у опалювальні періоди 2023-2025 не оплачувало вартості спожитої в приміщенні теплової енергії, з урахуванням встановлених тарифів на теплову енергію та пропорційно до опалювальної площі приміщення, внаслідок чого за останнім утворилася заборгованість у розмірі 515675,48 грн.
Судом враховано, що п. 4.6 Договору передбачено, що Орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, в тому числі фактичні комунальні платежі. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Орендодавцем майна договір про відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
05 грудня 2022 року на ім'я ТВО начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління надійшов лист № 82Е100/22-33 від 05.12.2022 за підписом Директора Київської міської філії АТ «Укртелеком» з проханням укласти договір на відшкодування теплової енергії на площу 527 кв.м. залишену за АТ «УКРТЕЛЕКОМ» на першому поверсі.
У відповідь на вищевказаний лист позивачем були надані оригінали договорів для підписання, але як вказує позивач останні так і не були підписані відповідачем.
Однак між сторонами не було укладено договір на відшкодування теплової енергії.
Позивач листом вих.№517/2465 від 15.05.2024 звернувся до відповідача з вимогою про сплату наявної у відповідача заборгованості у загальному розмірі 308294,52 грн. Проте, наведена претензія була залишена товариством без відповіді та задоволення.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається зокрема на положення ст. 901 ЦК України якою передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
У відзиві на позовну заяву представник зазначив зокрема, що неприйнятними є й посилання позивача на статтю 901 ЦК України, оскільки для виникнення обов'язку з оплати послуг необхідним є доведення факту їх надання за завданням замовника та в його інтересах. АТ «УКРТЕЛЕКОМ» не замовляло послугу з теплопостачання будівлі, не ініціювало її надання, не визначало обсягів та періодів споживання теплової енергії та не приймало відповідні послуги. Більше того, опалення будівлі в цілому було необхідне насамперед для забезпечення потреб військової частини (ККЕУ), яка фактично є основним вигодонабувачем такої послуги.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 - саме на суд покладено обов'язок здійснити правову кваліфікацію правовідносин сторін, виходячи з установлених під час розгляду справи обставин, та визначити, яка норма права підлягає застосуванню для вирішення спору.
Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 та від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц звернуто увагу, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, вказаний принцип проявляється у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, проте не надає суду права самостійно визначати позовні вимоги.
Приписами статті 1212 Цивільного кодексу України внормовано:
- особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1);
- положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2);
- положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3).
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (стаття 1213 Цивільного кодексу України).
Таким чином, зважаючи на відсутність в матеріалах справи укладеного договору між відповідачем та Енергопостачальною організацією як і відсутній договір укладений між позивачем та відповідачем про відшкодування вартості спожитої енергії у гарячій воді з урахуванням здійснених позивачем оплат протягом спірного періоду вартості усієї теплової енергії, що поставлялася до будинку в місті Києві, у тому числі спожитої відповідачем для опалення приміщення площею 527 м2, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, якими врегульовані питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що строк виконання відповідачем обов'язку з оплати спожитої ним протягом спірного періоду теплової енергії настав, і Акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ" на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення перед позивачем (який здійснював таку оплату за теплову енергію, спожиту в усьому будинку) спірної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" про стягнення грошових коштів у розмірі 515675,48 грн.
Окрім того позивачем заявлено вимоги про стягнення 14 352,55 грн. - сума 3% річних, 56 320,09 грн. - сума індексу інфляції, 29 849,67 - сума подвійна облікова ставка НБУ.
Стосовно заявленого розміру пені, суд зазначає наступне.
Позивач посилається на положення ч. 3 ст. 549 ЦК України, якою передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
З розрахунку пені вбачається, що пеня нараховується на суму 308 294,52 грн, яка була вказана у претензії та виникла за період з січня 2023 року - квітень 2024 року.
Таким чином позивач нараховує пеню на суму заборгованості, яка виникла за період з січня 2023 року - квітень 2024 року та про сплату якої позивач заявляв у претензії № 419 від 15.05.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на викладене обов'язок відповідача з оплати основної заборгованості у розмірі 308 294,52 грн. виник у відповідача у червні 2024 року (на дату виникнення заборгованості діяв ГК України).
За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Договірних відносин між позивачем та відповідачем про відшкодування вартості спожитої енергії у гарячій воді в матеріалах справи відсутні.
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.
Відтак враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 29849,67 грн.
Стосовно 3% річних - 14 352,55 грн. та індексу інфляції - 56 320,09 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Отже, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 у справі № 910/6053/19.
Судом встановлено, що позивач листом вих.№517/2465 від 15.05.2024 звернувся до відповідача з претензією №491 про сплату наявної у відповідача заборгованості у загальному розмірі 308294,52 грн. та просило надати відповідь за результатами розгляду претензії протягом п'яти днів з дня отримання претензії. В якості доказів надіслання останньої представником долучено опис вкладення у цінний лист, накладну № 0318634016635 від 22.05.2024 та фіскальний чек від 22.05.2024.
Разом з тим доказів отримання та або неможливості отримання вказаної претензії відповідачем матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 2) частини 1 розділу ІІ Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Згідно з пунктами 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що з урахуванням строку пересилання направленого 22.05.2024 поштового відправлення + Д+3 дні (пересилання простої письмової кореспонденції по місту Києву) + 7 днів (ст. 530 ЦК України), прострочення з виконання вимоги позивача наступило з 03.06.2024 року.
За результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення розмір 3% річних за розрахунком суду підлягає до стягнення з відповідача 14302,01 грн. В іншій частині слід відмовити.
Стосовно розрахунку інфляційних суд зазначає наступне.
Позивачем зазначено період з 01.06.2024 по 19.12.2025, однак нарахування здійснюється по листопад 2025, також позивачем не враховано початкову дату нарахування, поміж тим, суд здійснивши розрахунок інфляційних нарахувань за період з 03.06.2024 по 30.11.2025 зазначає, що до стягнення з відповідача підлягають інфляційні нарахування у заявленому позивачем розмірі оскільки зазначені вище неврахування жодним чином не вплинули на розрахунок інфляційних та становлять 56 320,09 грн.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин та доказів сплати спожитої теплової енергії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 7394,38 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 9242,97 грн (відповідно до платіжної інструкції №569973446 від 25.12.2025), тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 1848,59 грн.
Поміж тим в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" (01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 21560766) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління (03168, місто Київ, пр. Повітряних Сил, будинок 30, код ЄДРПОУ 22991617) основну заборгованість у розмірі 515 675 (п'ятсот п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 14302 (чотирнадцять тисяч триста дві) грн. 01 коп, інфляційні нарахування у розмірі 56 320 (п'ятдесят шість тисяч триста двадцять) грн. 09 коп. та судовий збір у розмірі 7035 (сім тисяч тридцять п'ять) грн. 58 коп.
3. В іншій частині відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2026
Суддя Владислав ДЕМИДОВ