ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2026Справа № 910/14141/25
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
вул. Хоткевича Гната, 20, м. Київ, 02094;
ідентифікаційний код 37739041
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ"
вул. Менделєєва, 12, оф.94/1, м. Київ, 01103;
ідентифікаційний код 37825968
про стягнення 17 604,61 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" (далі- відповідач) про стягнення 23 720,93 грн. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у період з 02.12.2015 по 02.08.2020, з яких: 20264,59 грн. - основного боргу, 2 246,51 грн. - інфляційної складової, 1 209,83 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати фактично наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення з 02 грудня 2015 року, гарячого водопостачання з липня 2021 року та абонентського обслуговування з 02 грудня 2015 року належної відповідачу на праві власності квартири АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, на яку було нараховано інфляційні втрати та 3% річних.
05.12.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав того, що відповідач не був і не міг бути фактичним споживачем послуг теплопостачання та гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки там фактично проживала третя особа - ОСОБА_1. Також відповідачем вказано, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, в зв'язку з чим ТОВ «КейКолект» просить застосувати наслідки його спливу.
10.12.2025 позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач зменшує розмір позовних вимог з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності до заявлених позовних вимог, заборгованість відповідачів за період з 12.03.2017 по 02.08.2020 становить: централізоване опалення/постачання теплової енергії - 8 508,84 грн. гаряче водопостачання - 7225,70 грн. інфляційна складова боргу - 1128,66 грн. 3% річних - 741,41 грн.
Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
В той же час, ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
З огляду на те, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, зокрема до неї додано докази направлення примірника такої заяви відповідачу, а також зважаючи на те, що вказана заява подана до суду до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду відповідну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", у зв'язку з чим має місце нова ціна позову.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності з 1 липня 2014 року є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів встановленої зони теплопостачання Дніпровського та Дарницького районів міста Києва. Відповідна інформація розміщена на вебсторінці Київської міської державної адміністрації за посиланням: https://dzki.kyivcity.gov.ua/content/vykonavci-komunalnyh-poslug.html? PrintVersion.
Надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОРЕКОНСТРУКЦІЯ» (надалі - ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ»), на підставі ліцензії, яка додається до позову.
Взаємовідносини між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та споживачами при наданні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються чинними на момент виникнення заборгованості нормативними актами, зокрема вимогами Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) та умовами Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Договір), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182, Законом України № 1875-IV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги», Законом України № 2189-VIII від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги», Законом України № 2119-VIII від 22.06.2017 «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, іншими нормативними документами у сфері надання комунальних послуг.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.
З урахуванням норми п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, індивідуальним споживачем є фізична чи юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальні послуги для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 03.08.2020 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_2.
Попереднім власником квартири АДРЕСА_1 було ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», Право власності, ТОВ «КЕЙКОЛЕКТ» зареєстроване 02 грудня 2015 року Кобелєвою А.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ, номер запису про право власності: 1230309, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 792521780000, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (3 відкриттям розділу), індексний номер: 26668996, індексний номер витягу: 48872045, виданий 02 грудня 2015 року Кобелєвою А.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ.
Обґрунтовуючи звернення до суду із позовом, позивач зазначає, що у період з 02.12.2015 року по 02.08.2020 року квартира належала на праві власності ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», однак послуги з постачання теплової енергії та гарячої води до квартири не сплачувались.
Спірні правовідносини сторін виникли щодо наданих позивачем відповідачу послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення, гарячого водопостачання з липня 2021 року та абонентського обслуговування за період з 02.12.2015 року по 02.08.2020 за адресою: АДРЕСА_2 .
Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг, зокрема, з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно з п. 5 частини першої ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 частини першої ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що він не був фактичним споживачем послуг, які надались позивачем, оскільки у квартирі АДРЕСА_1 фактично проживала третя особа - ОСОБА_1 .
Проте, як встановлено судом та не заперечується сторонами, 12.12.2011 ПАТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відповідно до договору факторингу та договору про відступлення прав за договором іпотеки свої права вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язанням по кредитному договору №11140699000 від 12.04.2007 року та договору іпотеки №52025 від 12.04.2007 року.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» згідно з умовами іпотечного договору та вимогами ст. 37 Закону України «Про іпотеку» 02.12.2015 року набуло у позасудовому порядку право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Право власності на квартиру, яка була предметом іпотеки, було зареєстровано у встановленому законом порядку за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».
Окрім того, в матеріалах справи наявний Договір купівлі-продажу квартири від 03.08.2020, відповідно до якого новим власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 .
Проте, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року, по справі №753/109/17 встановлено, що 19.02.2016 відбулося зняття з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей у зв'язку із відчуженням житла.
Таким чином, аргументи та заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог суд розглянув і відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог, оскільки відсутні правові підстави для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , яка у період виникнення заборгованості не була ні власником квартири ні особою, яка мала право користуватись даним житлом.
За нормами частини четвертої ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Частиною сьомою ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (частина четверта ст. 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача, так і на виконавця (п. 1 частини другої ст. 7, п. 2 частини другої ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Умовами п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630), яка втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 85 від 02.02.2022, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).
Згідно архіву новин міської газети Хрещатик https://khreshchatyk.kyiv.ua/archive/2014/, 23.07.2014 у газеті Хрещатик (№ 103(4503)) позивачем було розміщено повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проєкт договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті "Хрещатик" 06.08.2014 (№ 11 1(4511)).
Загальнодоступний публічний договір приєднання, опублікований у випуску газети "Хрещатик" від 06.08.2014 № 111(4511).
Інформація, надрукована в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті "Хрещатик", є загальнодоступною.
З набранням чинності Закону України від 03.12.2020 № 1060 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово- комунальних послуг" внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме: запроваджено укладання публічного договору приєднання.
Умовами п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) (далі - Правила 830) та п. 12 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1023) (далі - Правила № 1182) передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Як зазначає позивач, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ "Євро-Реконструкція" за посиланням: https://tec4.kiev.ua 13.10.2021.
Частиною першою ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша ст. 634 ЦК України).
Частиною першою ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (частина друга ст. 641 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Однак, як зазначає позивач, сторонами не було укладено відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на момент виникнення заборгованості, заяв-приєднань до умов індивідуальних типових договорів споживачами послуг, власником квартири чи її мешканцями з метою її ідентифікації позивачу не надавались.
Поряд з цим, приєднанням споживача до умов індивідуального договору є також факт отримання відповідних послуг.
Частиною першою ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб (п. 37 Правил № 830 та п. 39 Правил № 1182).
Положеннями ст. ст. 13, 19 та 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 303/7554/16-ц, від 25.09.2019 у справі № 522/401/15-ц та від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі № 904/6293/17.
Крім того, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16 та постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17 та від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19.
На підтвердження надання позивачем послуг теплопостачання за адресою: м. Київ, вул. Вірменська, буд. 27/31, позивачем надані Акт постановки на комерційний облік приладів теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 від 09.12.2015 року та копії актів готовності вузла комерційного обліку Споживача до роботи в опалювальні періоди 2016 - 2017, 2017-2018, 2018 - 2019, 2020 - 2021 років; показники комерційного засобу обліку постачання теплової енергії за період з 12.10.2016 по 19.04.2019 років; копії нарядів на підключення та відключення централізованого 9. опалення у будинку за період з 2015 по 2020 роки.
Належним чином засвідчені Заперечень щодо змісту наданих позивачем документів відповідачем надано не було.
Пунктом 12 Правил № 630 (чинних на момент виникнення заборгованості) передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
Відповідно до абз. 1 п. 20 Правил № 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим (п. 20 Правил № 630).
Облік спожитої теплової енергії на потреби централізованого опалення та гарячого водопостачання будинку АДРЕСА_1 здійснюється приладом комерційного обліку Axis sks-3 - заводський номер 17678, який забезпечує загальний облік споживання теплової енергії (централізоване опалення) та гарячої води, мешканцями Будинку, що підтверджується Актом постановки на комерційний облік приладів теплової енергії від 09.12.2015 та Актами про готовність вузла комерційного обліку до роботи в опалювальний період 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019, 2020-2021рр.
Пунктом 9 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358) визначено, що у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то:
при наданні цьому приміщенню послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої цим приміщенням теплової енергії визначається як різниця між фактичним обсягом спожитої у будівлі/будинку теплової енергії у розрахунковому періоді (розраховується відповідно до формули 11 цієї Методики) та показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії у будівлі/будинку. Визначений таким чином обсяг споживання теплової енергії не враховується до показань вузла комерційного обліку та не приймає участь в загальному розподілі комунальної послуги у будівлі/будинку. Якщо у будівлі/будинку є декілька зазначених приміщень, то така різниця розподіляється на ці приміщення пропорційно до їх загальних/опалювальних площ/об'ємів;
при наданні цьому приміщенню послуги з постачання гарячої води, централізованого водопостачання обсяг спожитої цим приміщенням комунальної послуги визначається за нормою споживання комунальної послуги, що установлена органом місцевого самоврядування. Окрім визначеного таким чином обсягу спожитої комунальної послуги цьому приміщенню додатково здійснюється донарахування частки обсягів гарячої/холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби.
Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила № 1198) передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
З урахуванням викладених вище правових норм, за умови відсутності засобів обліку гарячої води і теплової енергії у житловому приміщенні відповідача, визначення позивачем об'єму наданих послуг з централізованого опалення розрахунковим способом є правомірним.
Позивачем надані розрахунок суми боргу за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії; бухгалтерську довідку за послуги з гарячого водопостачання/постачання гарячої води та рахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Заперечень щодо змісту та розміру нарахованих сум відповідачем не надано, контррозрахунків заявлених сум не наведено.
Частиною четвертою ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" перебачено, що постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених ст. 16 цього Закону. Аналогічні положення містяться у п. 3 Правил № 630.
Теплова енергія постачається безперервно (п. 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила № 1198)).
Згідно з п. 36 Правил № 1198, теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
Відповідно до п. 24 та п. 25 Правил № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (п. 26 Правил № 630).
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж встановлена Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.08.2019 № 982/33953.
Разом з цим, відповідачем під час розгляду справи не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення належного відповідачу на праві власності майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1, від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання, матеріали справи не містять, як і не містять доказів відключення самого будинку за адресою: АДРЕСА_1, а тому у відповідача існує обов'язок щодо відшкодування вартості спожитих ним послуг.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (частина перша ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Положеннями пп. 5 п. 45 Правил № 830 передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором. Аналогічні положення викладені у пп. 5 п. 47 Правил № 690, пп. 5 п. 45 Правил № 830 та пп. 5 п. 45 Правил 1182.
Тарифи на послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та гарячого водопостачання, що застосовувались до наданої відповідачу теплової енергії, визначались відповідно до Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 11 частини першої ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено плату за абонентське обслуговування, яка нараховується при наданні комунальних послуг. Плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат, пов'язаних з укладенням договору, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонента за індивідуальним договором (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води).
Відповідно до частини п'ятої ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; лати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Порядок розрахунку плати за абонентське обслуговування та її граничний розмір у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг".
Згідно з п. 39 Правил № 1182, споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з надання протягом спірного періоду послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також абонентського обслуговування свідчить також відсутність претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов'язань з боку відповідача.
При цьому, п. 1 частини першої ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п.п. 1, 5 частини другої ст. 7 цього Закону обов'язок індивідуального споживача укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Разом з цим, відповідачем не надано суду доказів оплати поставленої позивачем теплової енергії/централізованого опалення за період з 12.03.2017 по 02.08.2020 року, гарячого водопостачання за період за 12.03.2017 по 02.08.2020 року.
Відповідно до частини першої ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша ст. 74 ГПК України).
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що факт порушення зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за постачання теплової енергії/централізованого опалення за період з 12.03.2017 по 02.08.2020 року у розмірі 8 508,84 грн, заборгованість зі сплати послуги за гаряче водопостачання за період за 12.03.2017 по 02.08.2020 року у розмірі 7225,70 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав про наявність підстав для застосування положень ст. 267 ЦК України та відмови у задоволенні заявлених позовних вимог з підстави пропуску позивачем загального строку позовної давності за відсутності поважних причин для такого пропуску.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Положеннями ст. 260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята ст. 261 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною третьою ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст. 267 ЦК України).
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.
Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 та від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
В подальшому, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.
Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку був зупинений на строк дії воєнного стану.
Разом із цим, Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" (далі - Закон № 4434-IX) п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України виключено.
Закон № 4434-IX було оприлюднено (опубліковано в газеті "Голос України" від 03.06.2025 № 108) 03.06.2025, і відповідно до його п. 2, він набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025.
Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Отже, строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) а також до 03.09.2025 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана до суду засобами поштового зв'язку 12.11.2025.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи граничні строки оплати кожного місяця надання послуг та початок днів прострочки, суд приходить до висновку, що позивачем на момент звернення з позовом до суду 12.11.2025, враховуючи зменшення розміру позовних вимог у відповіді на відзив, останнім не пропущений встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності щодо вимоги за спірний період з 12.03.2017 по 02.08.2020 року, а отже заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності не підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 741,41 грн та 1 128,66 грн інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 128,66 грн. - інфляційних втрат та 741,41 грн. - 3% річних, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" (вул. Менделєєва, 12, оф.94/1, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код 37825968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, м. Київ, в. Гната Хоткевича, буд. 20; ідентифікаційний код: 37739041) 15 734,54 грн. основного боргу, 741,41 грн. 3% річних, 1 128,66 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов