номер провадження справи 19/44/25
25.03.2026 Справа № 908/1134/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., за участю секретаря судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “МІЛЕНІУМС» про розстрочення виконання судового рішення суду у справі № 908/1134/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 6, ідентифікаційний код 36716332)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МІЛЕНІУМС» (69065, м. Запоріжжя, бульвар Бельфорський, буд. 12, кв. 30, ідентифікаційний код 39417731)
про стягнення 51 360,19 грн.
за участю представників:
від позивачів: не з'явився
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю “МІЛЕНІУМС» надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2025 у справі №908/1134/25.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.03.2026, заяву про розстрочення виконання судового рішення передано на розгляд судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 19.03.2026 заяву ТОВ «МЕЛЕНІУМС» прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 25.03.2026 о 12-00.
ТОВ «МІЛЕНІУМС» просить розстрочити виконання рішення суду до 30.07.2026 року рівними частинами та обґрунтовує свою заяву наступним.
Відповідач вказує, що на даний час фінансовий стан товариства не дозволяє одномоментно виконати рішення суду у справі. Зазначений фінансовий стан викликаний з незалежних від відповідача причинами, а саме через введення воєнного стану в державі, втрату майна, скорочення нових замовлень. За твердженням відповідача, неможливість одномоментно виконати рішення суду підтверджується, серед іншого, фінансовою звітністю товариства.
Керуючись приписами ст. 331 ГПК України відповідач просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області по № 908/1134/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіумс» про стягнення заборгованості на загальну суму 53782,59 грн до 30.07.2026 року із сплатою рівними частинами, а саме: до 30.03.2026 - 10757,12 грн; до 30.04.2026 - 10 757,12 грн; до 30.05.2026- 10 757,12 грн; до 30.06.2026 - 10757,12 грн, до 30.07.2026 - 10 754,11 грн.
Представники сторін в судове засідання 25.03.2026 не з'явились, причину неявки не повідомили, від позивача заяв, клопотань, заперечень не надходило.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛЕНІУМС» про розстрочку виконання рішення суду від 30.06.2025 у справі № 908/1134/25, суд відмовляє в її задоволенні, з огляду на наступне.
В провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/1134/25 за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі Трейд Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю “МІЛЕНІУМС» про стягнення 51 360,19 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.06.2025 у справі № 908/1134/25, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2026 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “МІЛЕНІУМС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі Трейд Груп» основний борг в розмірі 28 319,72 грн (двадцять вісім тисяч триста дев'ятнадцять грн 72 коп.), інфляційні втрати у розмірі 13496,88 грн (тринадцять тисяч чотириста дев'яносто шість грн 88 коп.), 3 % річних у розмірі 2 576,39 грн (дві тисячі п'ятсот сімдесят шість грн 39 коп.), пеню у розмірі 4 984,82 грн (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири грн 82 коп.), 7% штрафу в розмірі 1 982,38 грн (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві грн 38 коп.), а всього 51 360,19 грн (п'ятдесят одна тисяча триста шістдесят грн 19 коп.). Також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “МІЛЕНІУМС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі Трейд Груп» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять два грн 40 коп.).
З урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2026, на виконання рішення Господарського суду Запорізької області 13.03.2026 у справі 908/1134/25 видано накази.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).
Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, ця стаття не вимагає. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Заявником ТОВ «МІЛЕНІУМС» до свої заяви подано баланс на 31.12.2025, відповідно до якого необоротні активи, оборотні активи за 2025 рік зменшились, показник поточних зобов'язань - на початок звітного періоду - 622,3, на кінець - 353,8, показник чистого прибутку за 2025 рік - 1,5, за аналогічний період попереднього року - 21,0.
Крім наданого балансу за 2025 рік, ТОВ «МЕЛЕНІУМ» не надано інших доказів на підтвердження існування обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Заявник не надає доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення без його розстрочення, не подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки про відсутність майна у власності, грошових коштів на рахунках, (тощо). Поряд з наведеним, відповідач не вказує джерела коштів, з яких буде здійснювати щомісячні платежі, в разі задоволення заяви про надання розстрочки.
Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує, реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання(позиція Верховного Суду у постанові від 15.06.2023 по справі № 910/8580/22)
Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.
Докази, у відповідності зі статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.
Таким чином, проаналізувавши наведені у заявах про відстрочення виконання рішення господарського суду мотиви, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідачів у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, введення та продовження режиму воєнного стану, суд дійшов висновку, що боржником не доведено наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по даній справі.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, заява ТОВ “МІЛЕНІУМС» про розстрочку виконання рішення суду від 30.06.2025 у справі № 908/1134/25 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “МІЛЕНІУМС» про розстрочення виконання судового рішення суду від 30.06.2025 у справі № 908/1134/25 відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 27.03.2026.
Суддя І.В. Давиденко