номер провадження справи 19/179/25
24.03.2026 Справа № 908/3173/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко Ірина Вікторівна, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» про заміну заходу забезпечення позову у справі № 908/3173/25
за позовом: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915)
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМУНАЛЬНИК» (69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 99А, ідентифікаційний код 19273025)
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» (69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 99А, ідентифікаційний код 45860512)
про визнання недійсними договорів
представники сторін
від позивача: Савченко І.Г., витяг №1600 від 20.05.2024;
від відповідача 2 : Яма Д.М., ордер АР №1279878 від 28.11.2025
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 3484/08-07/25 від 15.10.2025) Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМУНАЛЬНИК» та Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.06.2025, зареєстрований в реєстрі за № 791 (закрита стоянка для техніки з офісом літ. А-2, загальною площею 399,2 кв.м.), який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:01:009:0046, площею 0,8266 га, яка знаходиться у комунальній власності Запорізької міської ради, укладений між ТОВ “КОМУНАЛЬНИК» та ТОВ “АВТОСЕРВІС БУХТА 99А», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О.;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.06.2025, зареєстрований в реєстрі за № 792 (побутова будівля літ. Д, прибудова Д', загальною площею 73,1 кв.м.), який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:01:009:0046, площею 0,8266 га, яка знаходиться у комунальній власності Запорізької міської ради, укладений між ТОВ “КОМУНАЛЬНИК» та ТОВ “АВТОСЕРВІС БУХТА 99А», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О.;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.06.2025, зареєстрований в реєстрі за № 793 (сховище для посипочного матеріалу літ. Б, загальною площею 117,9 кв.м.), який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:01:009:0046, площею 0,8266 га, яка знаходиться у комунальній власності Запорізької міської ради, укладений між ТОВ “КОМУНАЛЬНИК» та ТОВ “АВТОСЕРВІС БУХТА 99А», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договори купівлі-продажу, укладені відповідачами, спрямовані на ухилення ТОВ “КОМУНАЛЬНИК» від виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за користування земельною ділянкою, стягнутої за наслідками розгляду справи № 908/617/25.
Позивач вказує, що підставою для звернення до суду стали умисні дії відповідача 1, які полягають у відчужені усього нерухомого майна на користь відповідача 2 після розгляду справи № 908/617/25, внаслідок чого відповідач 1 став неплатоспроможним (відсутнє інше нерухоме майно, кошти на банківських рахунках тощо) при наявності в нього заборгованості перед місцевим бюджетом, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язання по сплаті за землю з 06.04.2023 по 31.12.2024 в розмірі 495 920,50 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025, справу визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
До Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» 26.02.2026 від заступника позивача Запорізької міської ради надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.02.2026, заяву про вжиття заходів забезпечення позову передано на розгляд судді Давиденко І.В.
Позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: закрита стоянка для техніки з офісом літ. А-2, загальною площею 399,2 кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 99а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 837112423101); будівля, комплекс нежитлових будівель, загальною площею 3280,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. вул. Крива Бухта, буд. 99а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 118950823101); заборонити ТОВ «АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» (код ЄДРПОУ 45860512, адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. вул. Крива Бухта, буд. 99а) вчиняти реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна: закрита стоянка для техніки з офісом літ. А-2, загальною площею 399,2 кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 99а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 837112423101); будівля, комплекс нежитлових будівель, загальною площею 3280,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. вул. Крива Бухта, буд. 99а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 118950823101).
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив, що звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу: нерухомого майна від 27.06.2025 (закрита стоянка для техніки з офісом літ. А-2, загальною площею 399,2 кв.м.), розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:01:009:0046, площею 0,8266 га, яка знаходиться у комунальній власності Запорізької міської ради, укладеного між ТОВ “КОМУНАЛЬНИК» та ТОВ “АВТОСЕРВІС БУХТА 99А»; купівлі-продажу нерухомого майна від 27.06.2025, (побутова будівля літ. Д, прибудова Д', загальною площею 73,1 кв.м.), розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:01:009:0046, площею 0,8266 га, яка знаходиться у комунальній власності Запорізької міської ради, укладеного між ТОВ “КОМУНАЛЬНИК» та ТОВ “АВТОСЕРВІС БУХТА 99А»; купівлі-продажу нерухомого майна від 27.06.2025 (сховище для посипочного матеріалу літ. Б, загальною площею 117,9 кв.м.), розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:01:009:0046, площею 0,8266 га, яка знаходиться у комунальній власності Запорізької міської ради, укладеного між ТОВ “КОМУНАЛЬНИК» та ТОВ “АВТОСЕРВІС БУХТА 99А».
Під час розгляду справи позивачу стало відомо, що ТОВ «АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» здійснює неоднократні реєстраційні дії зі спірним майном, а також вчинив дії по знищенню об'єктів - побутової будівлі літ. Д, прибудова Д', які є предметом даного спору.
Як вказав позивач, згідно з даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.01.2026 № 461311049 право власності ТОВ «АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» на побутову будівлю літ. Д, прибудова Д', загальною площею 73,1 кв.м., розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 99а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 793732123101) припинено у зв'язку із знищенням об'єктів. А згідно з витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.02.2025 № 464301974, вбачається, що сховище для посипочного матеріалу літ.Б, загальною площею 117,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. вул. Крива Бухта, буд. 99а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 118950823101) зареєстровано за ТОВ «АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27.06.2025 № 793 12.11.2025 було змінено на будівля, сховище для посипочного матеріалу літ.Б, додано Закрита стоянка для техніки з офісом літ. А-2, загальна площа - 556,8 кв.м.; Будівля боксу літ. О, загальна площа - 127,5 кв.м.; Будівля боксу літ. П, загальна площа - 252,6 кв.м.; Будівля майстерні літ. Р, загальна площа - 686,7 кв.м.; Будівля боксу літ. С, загальна площа - 112,2 кв.м.; Будівля боксу літ. Т, загальна площа - 955,7 кв.м.; Будівля боксу літ. У, загальна площа - 375,2 кв.м.; Будівля майстерні літ. Х, загальна площа - 213,7 кв.м.; Недобудований склад літ. Ф; оглядова яма, вбиральня літ. Я, навіс літ. Я', паркан №9, ворота №№8,11, хвіртки №№7,10 замощення І (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 118950823101). В подальшому, 08.12.2025 будівля, сховище для посипочного матеріалу літ.Б змінено на будівля, комплекс нежитлових будівель (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 118950823101) на підставі технічного паспорту від 22.01.2026 TI01:0923-1470-7571-6197, редакція № 3. Загальна площа (кв.м): 117.9 змінена на загальна площа (кв.м): 3280,4. Тобто, об'єкт нерухомого майна було змінено без зміни реєстраційного номера 118950823101 (фактично один об'єкт нерухомого майна). За відомостями технічного паспорту від 22.01.2026 TI01:0923-1470- 7571-6197, редакція № 3, вказані (нові об'єкти нерухомого майна) 1991-1995 років побудови. Тобто, щодо об'єкта літ.Б, який є предметом спору, Відповідачем 2 вчинені реєстраційні дії, внаслідок яких сховище для посипочного матеріалу площею 117,9 кв.м. стало будівлею, комплексом нежитлових будівель загальною площею 3280,4 кв.м.
Запорізька міська рада також зазначила, що за новими обставинами вбачається, що ТОВ «АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» здійснює неоднократні реєстраційні дії зі спірним майном під час розгляду даної справи, а також вчинило дії із знищення об'єктів побутової будівлі літ. Д, прибудови Д', які є предметом спору.
Запорізька міська рада стверджувала, що такі дії направлені на ускладнення чи навіть унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та зауважила, що існує термінова необхідність та підстави для забезпечення позову шляхом накладання арешту на спірне майно Відповідача 2 та заборони вчиняти дії щодо нього.
Ухвалою суду від 27.02.2026 задоволено заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі. Вжито заходи забезпечення позову, накладено арешт на нерухоме майно: закрита стоянка для техніки з офісом літ. А-2, загальною площею 399,2 кв.м., розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 99а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 837112423101); будівля, комплекс нежитлових будівель, загальною площею 3280,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. вул. Крива Бухта, буд. 99а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 118950823101). А також заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» вчиняти реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна: закрита стоянка для техніки з офісом літ. А-2, загальною площею 399,2 кв.м., розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 99а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 837112423101); будівля, комплекс нежитлових будівель, загальною площею 3280,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. вул. Крива Бухта, буд. 99а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 118950823101).
22.03.2026 до суду надійшло клопотання відповідача 2 про заміну заходу забезпечення позову, якою заявник просить замінити захід забезпечення позову, встановлений ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.02.2026 року, а саме арешт нерухомого майна та заборону реєстраційних дій, на внесення Відповідачем 2 грошових коштів у розмірі 495920,50 грн на депозитний рахунок Господарського суду Запорізької області.
В обґрунтування клопотання відповідач 2 зазначив, що накладення арешту на все спірне нерухоме майно та заборона реєстраційних дій фактично паралізують господарську діяльність Відповідача 2 (автосервіс), унеможливлюють проведення будь-яких реконструкцій, реєстрацію змін у Державному реєстрі речових прав та нормальне використання майна. На думку відповідача 2, такі обмеження перевищують необхідний обсяг забезпечення та порушують принцип пропорційності та розумності заходів забезпечення (ст. 137 ГПК України). Відповідач 2 вважає, що запропонований захід - внесення на депозитний рахунок суду грошової суми в розмірі 495920,50 грн (повна сума заборгованості Відповідача 1 перед Позивачем за рішенням у справі № 908/617/25) - є повністю еквівалентним та навіть більш ефективним для захисту інтересів Позивача. Як вказує відповідач 2, у разі задоволення позову про визнання договорів недійсними та застосування двосторонньої реституції (ст. 216 ЦК України) або подальшого стягнення заборгованості кошти на депозиті гарантуватимуть негайне виконання рішення без додаткових виконавчих дій.
24.03.2026 від Запорізької міської ради надійшли заперечення на клопотання відповідача 2.
В обґрунтування позиції позивач зазначив, що забезпечення позову шляхом внесення ТОВ «АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» на депозитний рахунок суду грошової суми в розмірі 495920,50 грн не узгоджується з предметом і підставами позову по справі. Позивач вказує, що в матеріалах справи наявні докази щодо зміни спірних об'єктів нерухомого майна і вчинення реєстраційних дій стосовно них, подальші дії зі спірним нерухомим майном унеможливлять виконання рішення суду (у разі задоволення позову).
Розглянувши клопотання відповідача 2 про зміну заходу забезпечення позову, оцінивши викладені у ній обставини, обґрунтованість та адекватність запропонованого заходу забезпечення, суд дійшов до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
З положень частини 1 статті 137 ГПК України слідує, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, тощо.
Таким чином забезпечення позову є засобом, спрямованим на: запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів; ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З приводу вжиття заходів забезпечення позову у спорах з немайновими вимогами Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібні правові позиції також викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 902/1264/20 від 13.08.2021, № 924/790/18, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 25.02.2020 у справі № 924/789/18.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17).
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Судом враховано, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі Горнсбі проти Греції, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Таким чином, саме господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову
Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (CASE OF HORNSBY v. GREECE № 18357/91 § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Тобто, забезпечення позову має тимчасовий характер, спрямований саме на гарантування виконання майбутнього рішення господарського суду.
Як вбачається з ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.02.2026, суд дійшов висновку, що накладення арешту на майно - закриту стоянку для техніки з офісом літ. А-2, загальною площею 399,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 99а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 837112423101); будівлю, комплекс нежитлових будівель, загальною площею 3280,4 кв.м., розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. вул. Крива Бухта, буд. 99а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 118950823101) та заборона ТОВ “АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» вчиняти реєстраційні дії щодо наведених об'єктів нерухомого майна забезпечить збалансованість інтересів сторін, за забезпечить зупинення вчинення під час розгляду цієї справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність Відповідача 2, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження майном.
Відповідно до ст. 143 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом в судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи. За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала. Копії ухвали про заміну одного заходу забезпечення позову іншим направляються учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. У разі заміни одного заходу забезпечення позову іншим суд може відповідно змінити заходи зустрічного забезпечення. У разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми чи позову майнового характеру про порушення прав інтелектуальної власності відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму. Надання відповідачем до суду документа, який підтверджує забезпечення позову відповідно до частини четвертої цієї статті, є підставою для відмови в забезпеченні позову судом або для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову. Примірник ухвали про заміну одного заходу забезпечення позову іншим невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Заміна забезпечення позову - це процесуальна дія, яка застосовується судом для заміни вжитого заходу забезпечення позову на інший захід, передбачений процесуальним законодавством, для досягнення цілей забезпечення позову (можливість ефективного та реального виконання рішення суду в майбутньому), за умови максимального захисту інтересів не лише позивача, а й відповідача. Фактично, це дозволяє досягти балансу інтересів правосуддя, позивача та відповідача. Адже забезпечення позову має єдину мету - гарантувати позивачеві можливість виконати рішення суду після завершення судового процесу.
Звертаючись до суду з клопотанням про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, Відповідач 2 вважає, що накладення арешту на нерухоме майно та заборона вчиняти реєстраційні дії щодо нього, фактично паралізували господарську діяльність товариства, унеможливили проведення будь-яких реконструкцій, реєстрацію змін у Державному реєстрі речових прав та нормальне використання майна. Також відповідач 2 зазначає, що вжиті заходи перевищують необхідний обсяг забезпечення та порушують принцип пропорційності та розумності заходів забезпечення.
У вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов'язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв'язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи. Тобто, саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, отже здатності саме такого заходу реально забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову (постанови Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 922/1631/18, від 01.10.2021 у справі № 913/849/14(913/316/21).
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном (постанова Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19).
Суд зазначає, що Відповідач 2 у клопотанні про заміну заходів забезпечення позову фактично просить замінити два заходи забезпечення позову одним іншим, який не передбачений ст. 137 ГПК України.
Так, відповідно до приписів ч. 4 ст. 143 ГПК України, у разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми чи позову майнового характеру про порушення прав інтелектуальної власності відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму.
Спір, у справі, що розглядається не є спором про стягнення, а є спором немайнового характеру про визнання недійсними договорів.
Відповідач 2 просить суд замінити вжиті заходи забезпечення позову немайнового характеру на інший (внесення відповідачем 2 грошових коштів в розмірі 495920,50 грн на депозитний рахунок Господарського суду Запорізької області), що не передбачено приписам ст. 143 ГПК України.
Як визначено ч.4 ст. 143 ГПК України, наведений відповідачем 2 альтернативний захід забезпечення може бути застосований за умови забезпечення позову про стягнення грошової суми чи позову майнового характеру про порушення прав інтелектуальної власності відповідач (інша особа), а не позову немайнового характеру.
Крім того, враховуючи відсутність у позивача вимог про стягнення в межах заявлених позовних вимог у справі № 908/3173/25, такий захід забезпечення як внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду не відповідатиме принципах розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів сторін.
Слід зауважити, що позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що договори купівлі-продажу, укладені відповідачами, спрямовані на ухилення ТОВ “КОМУНАЛЬНИК» від виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за користування земельною ділянкою, стягнутої за наслідками розгляду справи № 908/617/25 та відповідачами вживаються активні дії щодо розпорядження наведеним майном.
У випадку задоволення позову судом та застосування двосторонньої реституції (ст. 216 ЦК України) кожна із сторін правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Тобто, накладення арешту на майно, що є об'єктом купівлі-продажу за спірними договорами та заборона вчинення реєстраційних дій щодо нього, є першочерговим обов'язком суду під час постановлення ухвали про забезпечення позову.
Крім того, враховуючи обставини справи та встановлені факти вчинення відповідачем 2 дій щодо спірного майна під час провадження у даній справі, суд вважає обґрунтованими побоювання позивача щодо ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог про визнання договорів недійсними.
При цьому, суд звертає увагу Відповідача 2, що у випадку незгоди із вказаними заходами забезпечення позову він має право звернутись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу про забезпечення позову.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання Відповідача 2 про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
Керуючись ст.ст. 143, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» у задоволенні клопотання про заміну заходу забезпечення позову.
Відповідно до положень ст.ст. 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду набирає законної сили 24.03.2026 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України
Ухвала складена та підписана 27.03.2026.
Суддя І.В. Давиденко