номер провадження справи 5/172/25
16.03.2026 Справа № 908/3197/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи та заяву фізичної особи-підприємця Дяченко Едуарда Юрійовича від 05.03.2026р. про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/3197/25 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу
За позовом: Фізичної особи-підприємця Дяченко Едуарда Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КАПІТАЛ ІНВЕСТ СІЧ» (пр.Соборний, буд. 24, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 45047138)
про стягнення 674 078,49 грн.
Без участі представників сторін
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.032026р. частково задоволені позовні вимоги фізичної особи-підприємця Дяченка Едуарда Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю “КАПІТАЛ ІНВЕСТ СІЧ» та стягнуто:
- за договором № 2512/24-ФО від 25.12.2024: основну заборгованість у розмірі 564 000 (п'ятсот шістдесят чотири тисяч) грн. 00 коп., пеню на суму 59 933 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 89 коп., 3 % річних у розмірі 5 805 (п'ять тисяч вісімсот п'ять) грн. 79 коп. та інфляційні витрати у розмірі 9 415 (дев'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 47 коп.;
- за договором № 2512/24-1-ТО від 25.12.2024: основну заборгованість у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню на суму 1 602 (одна тисяча шістсот дві) грн. 05 коп., 3 % річних у розмірі 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 35 коп. та інфляційні витрати на суму 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 98 коп.;
- за договором № 2512/24-2-ТО від 25.12.2024: основну заборгованість у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню на суму 1 602 (одна тисяча шістсот дві) грн. 05 коп., 3 % річних у розмірі 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 35 коп. та інфляційні витрати на суму 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 98 коп.;
- органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 02.03.2026 по справі № 908/3197/25 здійснювати нарахування 3 % річних на суму основного боргу за відповідним договором починаючи з 02.03.2026 до моменту остаточного виконання рішення суду;
- витрати по сплаті судового збору на суму 10 067 (десять тисяч шістдесят сім) грн. 70 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2026.
У судовому засіданні 02.03.2022 до оголошення судових дебатів представником Позивача зазначено про надання протягом 5 днів з дня прийняття рішення заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.
В мотивувальній частині рішення судом також зазначено, що позивачем заявлено до стягнення орієнтовно 51 000,00 грн. витрат на правову допомогу. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що вищевказана сума є досить значною, необґрунтованою, завищеною, такою, що не відповідає ринковим цінам, є неспівмірною зі складністю справи та наданим обсягом самої правничої допомоги, внаслідок чого не може бути задоволена судом. Суд зазначив, що питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу буде вирішено судом після надання ФОП Дяченком Е.Ю. відповідних доказів у встановленому законом порядку.
06.03.2026 до суду від ФОП Дяченко Едуарда Юрійовича надійшла заява від 05.03.2026р. по справі № 908/3197/25, в якій він просить, посилаючись на ст. 244 ГПК України, прийняти додаткове рішення суду з приводу зазначеного питання.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.03.2026, вказану заяву розподілено для розгляду судді Проскурякову К.В.
Ухвалою від 09.03.2026 судом прийнято заяву до розгляду. Розгляд заяви призначено на 16.03.2026 без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу у строк до призначеної дати направити на адреси суду та заявнику письмові пояснення по суті заяви, докази направлення (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист) надати суду.
Копії ухвали суду направлено учасникам справи до їх електронних кабінетів ЕСІКС, а отже був належним чином повідомлений про розгляд заяви по справі № 908/3197/25 в суді.
Станом на 16.03.2026р. Відповідач заперечень щодо заяви Позивача від 06.03.2026р. суду не надіслав.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
За приписами пункту 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами 3-5 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
16.03.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого додаткового рішення.
Розглянувши в порядку статті 244 ГПК України заяву ФОП Дяченко Е.Ю. від 05.03.2026р. щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд
Матеріалів справи вбачається, що у тексті позовної заяви на виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 165 та ч. 8 ст. 129 ГПК України Позивачем вказано, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 46000,00 грн., а також він планує понести додаткові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Заявив про те, що в порядку передбаченому статтею 129 ГПК України, протягом 5 днів після ухвалення рішення по суті позовних вимог до суду будуть подані докази на підтвердження вказаних витрат. Вважає що вони також мають бути покладені на відповідача.
Разом із заявою від 05.03.2026р. позивачем надано:
- Договір про надання правової допомоги б/н від 03.10.2025р. за умовами якого АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «Мельнікова Анна», в особі керуючого бюро Мельнікової Анни , яка діє на підставі статуту, з однієї сторони та ФОП Дяченко Едуард Юрійович, в подальшому Клієнт, з іншої сторони, уклали цей договір про надання правничої допомоги (далі за текстом - Договір) про наступне:
1.1. Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правничу допомогу щодо:
- Надання правничої інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань.
- Складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру.
- Складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства).
- Представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.
Перелік повноваження Бюро, гаданих йому Клієнтом визначено у п. 2.1 Договору, в т.ч. : бути представником Клієнта у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями.
2.2. Безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Мєльнікова Анна Анатоліївна, адвокат Мельніков Віталій Євгенович . Бюро може залучати до виконання укладених ним договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. При цьому зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
2.3. Визначений цим Договором об'єм правової допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою Сторін, шляхом укладення додаткової письмової угоди.
3.1. Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.
4.1. Цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього.
4.2. Дія договору припиняється через один рік з дня його укладення.
- Додаткову угоду від 03.10.2025р. до цього Договору від 03.10.2025р., якою визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правової допомоги у спорі про стягнення заборгованості за надані послуги охорони.
Підготовка та складання позовної заяви до ТОВ «Капітал Інвест СІЧ» про стягнення заборгованості за надані послуги охорони - 15 000 грн.
Підготовка позовної заяви до ПП ВКФ «Полімер» про стягнення заборгованості за надані послуги охорони - 15,000 грн.
Представництво інтересів у суді першої інстанції одну справу) - 13,500 грн.
Представництво інтересів у суді першої інстанції (за одну справу) - 13,500 грн.
Консультація - 2,500 грн.
Аналіз документів - 2,500 грн.
Клопотання, заяви, відповіді на відзив - 10,000 грн.
3.1. Оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється на час укладання договору з адвокатом
3.2. Клієнт також бере на себе зобов'язання по оплаті судових витрат (в тому числі, але не виключно, судового збору, витрат на проведення судових експертиз тощо).
4. Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється Клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок Бюро, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату гонорару,
5. Передбачувані витрати Бюро у зв'язку із наданням правової допомоги відповідно до умов цього Договору (такі як, але не виключно: отримання документів, збирання доказів, залучення висновків спеціалістів, технічне забезпечення та інші) сплачуються Клієнтом Бюро понад узгоджену суму гонорару.
6. Сторони узгодили, що при достроковому припиненні цього Договору та вирішення можливого питання про часткове повернення сплаченого Клієнтом Бюро гонорару, обов'язковому відшкодуванню підлягають витрати Бюро, пов'язані з виконанням Договору про надання правової допомоги, а також гонорар за фактично надану правову допомогу. Інші питання щодо взаєморозрахунків Сторін, вирішуються останніми у відповідності до чинного законодавства.
7.1. Правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності).
7.2. Бюро надає Клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Бюро понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).
- Акт здачі-приймання наданих послуг від 05.03.2026р. за договором до надання правничої допомоги від 03.10.2025р., згідно з яким Адвокатське бюро "Мельнікова Анна" в особі директора адвокатського бюро Мельнікової Анни Анатоліївни яка діє на підставі Статуту (від імені Адвокатського бюро «Мельнікова Анна» інтереси клієнта представляє Адвокат Мельніков Віталій Євгенович, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП 001035 від 28.10.2014 року), в подальшому назване Виконавець, з однієї сторони та Фізична особа підприємець Дяченко Едуард Юрійович, ІН: НОМЕР_1 (надалі Замовник). з іншої сторони, склали цей Акт про нижче наведене:
Виконавець протягом строку дії Договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) № б/н від 03.10.2025 р. надав Замовнику правничу допомогу (юридичні послуги) в обсязі, відповідно до умов Договору:
- Консультація з замовником 2500,00 грн. (витрачений час 3 год.);
- Укладення договору про надання правничої допомоги, що включає всі наступні консультації з Замовником 4000,00 грн.;
- Вступ у справу, відпрацювання стратегії, дослідження питання. вивчення судової практики для даної категорії справ 2500 грн. 00 коп. (витрачений час 3 години);
- Складення та направлення позовної заяви - 15000,00 грн. (витрачений час 10 години);
- Складення та направлення відповіді на відзив від 29.11.2025 року 3000,00 грн. (витрачений час 3 години);
- Вихід 15.12.2025 року в судове засідання по справі № 908/3197/25 - 5000,00 грн.;
- Вихід 09.02.2026 року в судове засідання по справі № 908/3197/25 -5000,00 грн.;
- Вихід 02.03.2026 року в судове засідання по справі № 908/3197/25 -5000,00 грн.;
- Складення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу - 2000,00 грн.;
- Винагорода за представництво в суді І-ої інстанції (сплачується додатково до вартості участі в судових засіданнях згідно договору про надання правничої допомоги) 6000,00 грн.;
- Гонорар за надання правничої допомоги у зв'язку з отриманням позитивного рішення суду, ухваленого на користь Замовника 6000,00 грн.
Послуги виконані в повному обсязі. Замовник прийняв виконані послуги від Виконавця. Загальна вартість наданих послуг по даному Договору становить 56000,00 грн.
- на підтвердження повноважень адвоката Мельникова Віталія Євгеновича, надано Ордер на надання правової допомоги серії АР № 1042130 від 09.10.2025р., який було видано на представництво інтересів ФОП Дяченко Едуарда Юрійовича в Господарському суді Запорізької області і на підставі якого адвокат брав безпосередню участь у судових засіданнях.
- платіжну інструкцію № 44 від 15.10.2025р., якою ФОП Дяченко Е.Ю. перерахував на користь АБ «Мельнікова Анна» 36000,00 грн. як оплату за послуги згідно Договору про надання правничої допомоги від 03.10.2025р., без ПДВ.
Отже, всього вартість робіт із правового супроводу у справі № 908/3197/25 у судді першої інстанції, за даними позивача, склала 56000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частина 1 ст. 123 ГПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Так, відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Об'єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 904/1878/19 від 12.03.2020 р., № 910/11005/16 від 17.12.2020 р.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5,6 ст. 126 ГПК України).
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 2 та 3 ст. 244 ГПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2). Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3)
Згідно з ч. 4 ст. 244 ГПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови та судові накази.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі №923/726/18).
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження таких ви трат у розмірі 56000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідач не надіслав суду заперечень щодо поданих позивачем доказів разом із заявою від 05.03.2026р., а також не надав суду доказів неспівмірності цих витрат.
Проте, у відзиві на позовну заяву, відповідач посилаючись на ч.3 ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч.3-5 ст. 126 ГПК України, зазначив, що справа не є складною у розумінні питань права, аби стверджувати, що адвокату Позивача необхідна була надмірна кількість часу для віднайдення необхідних норм права, законодавства, правових позицій, тощо. Категорія справ щодо стягнення коштів за договорами є загальнопоширеною, а правові позиції з зазначених питань є сталими протягом тривалого періоду часу. Відтак, стверджувати, що зазначена справа є складною у розумінні надання правничої допомоги є безпідставним. Саме описування умов договорів у змісті позовної заяви та їх майже однакове дублювання щодо трьох договорів з яких виникли спірні правовідносини, не може свідчити про складність справи. Оскільки, в даному випадку не зачіпляються питання щодо необхідності відступлення від певних правових позицій Верховного Суду при вирішенні даної справи, залучення численного кола осіб як учасників судового процесу, витребування доказів, їх забезпечення, тощо. Обсяг правничої допомоги наданої Позивачу не є значним, оскільки складено лише позовну заяву на 8 аркушах. Крім того, розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань не здійснювався Позивачем вручну та самостійно, а проводився за допомогою онлайн калькулятору за посиланням Calculator.ln.Uа, що зокрема відображено на відповідних здійснених Розрахунках Позивача. Зазначене свідчить про те, що їх здійснення не потребувало значного часу, та їх обчислення виконувала онлайн програма. Таким чином сума у розмірі 46 000,00 грн. за надання Позивачу професійної правничої допомоги є досить значною, необґрунтованою, завищеною, такою, що не відповідає ринковим цінам, є неспівмірною зі складністю справи та наданим обсягом самої правничої допомоги. Крім того, в порушення ч.3 ст.126 ГПК України, Позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на зазначену суму коштів. Також, зазначення Позивачем, що ним до вказаної суми правничої допомоги планується ще понести такі витрати на додаткову суму у розмірі 5 000,00 грн. - взагалі викликає їх безпідставність, так як зазначена сума і так є значною, крім того не конкретизовано, що саме входитиме у додаткові витрати на правничу допомогу. Відтак, Відповідач заявляє про необґрунтованість та не співмірність витрат Позивача на професійну правничу допомогу, внаслідок чого, вони не можуть бути задоволені судом до стягнення з Відповідача.
Перевіривши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 56000,00 грн. суд зазначає, що Акт здачі-приймання наданих послуг від 05.03.2026р. містить декілька суперечливих позицій, які не можуть бути прийняті судом.
Так, складення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу вартістю 2000,00 грн. не є професійною правничою допомогою позивачу, оскільки є процесуальною заявою про подання доказів, а не заявою по суті справи чи поясненнями, а тому, згідно сталої практики Верховного Суду, вказані витрати не підлягають відшкодуванню.
Також суд вважає, що в Акті штучно розділено єдину послугу зі складення та направлення до суду позовної заяви вартістю 15000,00 грн., що відповідає вартості цих послуг у Додатковій угоді №1 від 03.10.2025р. до Договору б/н від 03.10.2026р., на три складові, за які повторно нараховано до сплати:
- Консультація з замовником - 2500,00 грн. (витрачений час 3 год.);
- Укладення договору про надання правничої допомоги, що включає всі наступні консультації з Замовником - 4000,00 грн.
- Вступ у справу, відпрацювання стратегії, дослідження питання. вивчення судової практики для даної категорії справ - 2500,00 грн. (витрачений час 3 години).
Тим самим в цій частині необґрунтовано та штучно завищено вартість послуг на 9000,00 грн., а тому вони також не можуть бути прийняті судом.
Суд зазначає, що вартість послуг у Додатковій угоді №1 від 03.10.2025р. щодо представництва інтересів у суді першої інстанції визначено у розмірі 13500,00 грн. незалежно від кількості судових засідань. Втім, в Акті вказана послуга також штучно розділена на три судові засідання:
- Вихід 15.12.2025 року в судове засідання по справі № 908/3197/25 - 5000 грн. 00. коп.,
- Вихід 09.02.2026 року в судове засідання по справі № 908/3197/25 -5000 грн. 00. коп.
- Вихід 02.03.2026 року в судове засідання по справі № 908/3197/25 -5000 грн. 00. коп.
Тим самим в цій частині необґрунтовано та штучно завищено вартість послуг на 1500,00 грн., а тому вони не можуть бути прийняті судом.
Також ані Договором ані Додатковою угодою № 1 від 03.10.2025р. до нього не передбачено виплату адвокату вказаних в Акті від 05.03.2026р. додаткової винагороди за представництво в суді І-ої інстанції (сплачується додатково до вартості участі в судових засіданнях згідно договору про надання правничої допомоги) у розмірі 6000,00 грн., а також гонорару за надання правничої допомоги у зв'язку з отриманням позитивного рішення суду, ухваленого на користь Замовника (гонорар успіху) - 6000,00 грн.
Відповідних змін до Договору від 03.10.2025р. сторонами щодо вказаних виплат не вносилося, а тому їх зазначення в акті від 05.03.2026р. є безпідставним, оскільки Акт виконаних робіт сам по собі не змінює вартість послуг визначену договором, а сам договір не передбачає такого механізму.
Навпаки пункти 2.3. та 3.1. Договору вказують на те, що визначений цим Договором об'єм правової допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою Сторін, шляхом укладення додаткової письмової угоди. Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.
Отже, у наданих до суду доказах на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем заявлено суму, що перевищує погоджений сторонами розмір гонорару, визначений договором про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого та додаткової угоди №1 сторонами погоджено фіксований розмір винагороди за представництво інтересів у суді першої інстанції у фіксованих сумах. При цьому зазначено, що в акті приймання-передачі послуг відображаються зміст наданої правничої допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, а також додаткові витрати, понесені понад узгоджену суму гонорару.
Суд враховує, що відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна встановлюється за домовленістю сторін та може бути змінена лише у випадках і на умовах, передбачених договором або законом.
Жодних положень, які б дозволяли зміну (збільшення) розміру гонорару шляхом підписання акту без внесення змін до договору, сторонами не погоджувалося. Крім того, положення договору щодо можливості відображення в акті «додаткових витрат понад узгоджену суму гонорару» стосуються виключно фактичних витрат (транспортних, поштових тощо) і не можуть тлумачитися як підстава для збільшення розміру винагороди адвоката.
Отже, акт приймання-передачі послуг має похідний (обліково-фіксуючий) характер та не є правочином, яким змінюються істотні умови договору, зокрема щодо ціни (розміру гонорару).
Після підписання Додаткової угоди № 1 від 03.10.2025р. жодні зміни до Договору, в т. ч. і щодо «гонорару успіху», не вносилися. Жодних доказів понесення додаткових витрат, як це передбачено пунктами 5 та 7.2. Додаткової угоди № 1 заявником суду не представлено, а тому покладення вказаних витрат на відповідача суд вважає також необґрунтованим в загальному розмірі в цій частині - 12000,00 грн.
Щодо послуги складення та направлення відповіді на відзив від 29.11.2025 року вартістю 3000,00 грн. (витрачений час 3 години), суд зазначає, що Договором та Додатковою угодою № 1 до нього вартість послуг не залежить від часу, витраченого адвокатом, а зафіксована у конкретній сумі - 2500,00 грн. за клопотання, заяви, відповіді на відзив. З огляду на викладене, в цій частині заявлена до стягнення сума також є завищеною на 500,00 грн.
Жодного обґрунтування того, чим саме обумовлені наведені вище відступи від погодженого між сторонами у Додатковій угоді № 1 від 03.10.2025р. розміру витрат на правничу допомогу заява позивача від 05.03.2026 не містить.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 31000,00 грн. (15000,00 грн. + 13500,00 грн. + 2500,00 грн.), оскільки вони є співмірними з розміром позовних вимог, складністю справи та підтверджені відповідними доказами. При цьому суд дійшов висновку про наявність безпідставно заявлених до стягнення з відповідача 25000,00 грн.
Також суд враховує, що позовні вимоги були задоволені частково і судові витрати покладені судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Всього позивачем заявлено до стягнення з відповідача 674078,49 грн., з яких судом стягнуто 671179,91 грн., що становить 99,57%.
Отже, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 30866,70 грн., оскільки цей розмір судових витрат, відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Дяченко Е.Ю. від 05.032.2026р. про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3197/25 задовольнити частково.
2. Прийняти додаткове рішення та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КАПІТАЛ ІНВЕСТ СІЧ» (пр.Соборний, буд. 24, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 45047138) на користь Фізичної особи-підприємця Дяченка Едуарда Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30866 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят шість ) грн. 70 коп. Видати наказ після набрання додатковим рішенням чинності.
3. Відмовити у задоволенні заяви в частині прийняття додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “КАПІТАЛ ІНВЕСТ СІЧ» на користь Фізичної особи-підприємця Дяченка Едуарда Юрійовича витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25133,30 грн.
У зв'язку із запровадженням графіків обмеження електропостачання у м.Запоріжжі, повний текст додаткового рішення складено та підписано 26.03.2026.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 3 та 5 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.