27.03.2026 Справа № 908/746/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін
заяву Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову (вх. №6717/08-08/26 від 26.03.2026) у справі №908/746/26
за позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,
позивач: Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальні ініціативи Запоріжжя» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72)
про стягнення грошових коштів,
25.03.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. №52-103-2484вих-26 від 24.03.2026 (вх. №915/08-07/26, документ сформований в системі Електронний суд 24.03.2026) Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальні ініціативи Запоріжжя» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у сумі 15 754 835,03 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 25.03.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/746/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
26.03.2026 до суду від Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області надійшла заява про забезпечення позову (вх. №6717/08-08/26, сформована в підсистемі Електронний суд 25.03.2026), якою прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальні ініціативи Запоріжжя», яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Будинку відпочинку, буд. 16, а саме: інв.№0101788, інв.№0101719, інв.№0101723, інв.№0101722, інв.№0101813, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 55618823101 та спальний корпус літ. Д-2, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 55601023101.
За змістом частин 1, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області зазначає про те, що ТОВ «Соціальні ініціативи Запоріжжя» відповідно до договору купівлі-продажу від 07.05.2013 № 425 є власником нерухомого майна: інв. № 0101764 (спальний корпус загальною площею 184,8 кв.м), інв. № 0101765 (спальний корпус загальною площею 186,0 кв.м), інв. № 0101766 (спальний корпус загальною площею 184,6 кв.м), інв. № 0101767 (спальний корпус загальною площею 185,7 кв.м), інв. № 0101768 (спальний корпус загальною площею 308,8 кв.м), інв. № 0101769 (спальний корпус загальною площею 308,0 кв.), інв. № 0101770 (спальний корпус загальною площею 309,1), інв №0101771 (спальний корпус загальною площею 308,5 кв.м.), інв. № 0101772 (спальний корпус загальною площею 308,5 кв.м), інв. № 0101773 (спальний корпус загальною площею 307,0 кв.м), інв. № 0101774 (спальний корпус загальною площею 307,8 кв.м), інв. № 0101775 (спальний корпус загальною площею 307,9 кв.м), інв. №0101812 (будівля насосної загальною площею 22,4 кв.м), інв. №0102102 (літній кінотеатр загальною площею 488,7 кв.м), інв. №0101765а (літня їдальня загальною площею 309,0 кв.м), інв.№0101762а (літнє приміщення загальною площею 139,8 кв.м). Відповідно до договору купівлі-продажу від 07.05.2013 № 426 є власником спального корпусу літ. Д-2 загальною площею 308,0 кв.м. Згідно договору купівлі-продажу від 07.05.2013 № 427 на праві власності відповідачу належать: інв. № 0101788 (будівля господарчого корпусу загальною площею 141,4 кв.м), інв. №0101719 (будівля профілакторію загальною площею 2678,4 кв.м), інв. №0101723 (будівля їдальні загальною площею 961,6 кв.м), інв. №0101722 (будівля господарчого корпусу загальною площею 622,4 кв.м), інв. №0101813 (будівля насосної станції загальною площею 16,4 кв.м).
Зазначене вище майно знаходиться на земельній ділянці державної власності з кадастровим номером 2310100000:05:018:0009 площею 15,6839 га, яка розташована по вул. Будинку відпочинку, 16 у м. Запоріжжя.
Разом з цим, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ТОВ «Соціальні ініціативи Запоріжжя» право власності або користування, у тому числі оренди, земельною ділянкою площею 15,6839 га з кадастровим номером 2310100000:05:018:0009 не зареєстровано. Отже ТОВ «Соціальні ініціативи Запоріжжя» з 01.02.2018 використовує земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:018:0009 без достатньої правової підстави, що призвело до втрат місцевим бюджетом відповідних надходжень, які за розрахунком позивача, за період з 01.02.2018 по 31.12.2025 складають 15 754 835,03 грн.
Заявник переконаний, що з метою подальшого уникнення виконання зобов'язань відповідач може розпорядитися своїм майном, зокрема, відчужити його на користь інших осіб або передати в іпотеку пов'язаним юридичним особам, у зв'язку з чим просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Соціальні ініціативи Запоріжжя», яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Будинку відпочинку, буд. 16, а саме: інв.№0101788, інв.№0101719, інв.№0101723, інв.№0101722, інв.№0101813, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 55618823101 та спальний корпус літ. Д-2, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 55601023101.
Вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яким прокурор звернуся до суду в інтересах держави в особі Запорізької міської ради та вплинути на виконання цього рішення.
Обґрунтовуючи співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами прокурор зазначає, що відповідно до довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 20.03.2026 за № 201-20260320-0011376643 вартість об'єктів нерухомості складає 4 934 231,63 грн. За умовами п. 1.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна №427 від 07.05.2013 вартість нерухомого майна складала 3 646 908,00 грн. Відтак, орієнтовна вартість вказаного майна, на яке прокурор просить накласти арешт, складає 8 581 139,63 грн, тоді як ціна позову у дані справі становить 15 754 835,03 грн.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, суд дійшов висновку про задоволення заяви з наступних підстав.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частинами 3, 4 вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, які мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Зі змісту норми статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Така позиція викладена Верховним судом у постанові від 10.10.2024 по справі №915/549/24.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки:
- умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (пункт 21);
- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23);
- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду. (пункт 24);
- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (пункт 31).
Отже, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22.
Відповідно до частини 4 ст. 236 ГПК України суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом спору у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача доходу, отриманого у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:018:0009 без достатньої правової підстави у період з 01.02.2018 по 31.12.2025 у розмірі 15 754 835,03 грн.
Із наведених у заяві про забезпечення позову обставин та наданих доказів убачається, що на земельній ділянці державної форми власності з кадастровим номером 2310100000:05:018:0009 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Будинку відпочинку, буд. 16, розташовані об'єкти нерухомого майна, належні відповідачеві, зокрема: інв.№0101788, інв.№0101719, інв.№0101723, інв.№0101722, інв.№0101813, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 55618823101 та спальний корпус літ. Д-2, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 55601023101.
Суд уважає, що матеріалами справи підтверджено існування реальної загрози ефективному захисту порушених інтересів Запорізької територіальної громади у випадку не застосування заходів забезпечення позову.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт нерухомого майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому суд зазначає, що обраний вид забезпечення позову - арешт на нерухоме майно - не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Суд зауважує, що у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21, від 10.10.2024 у справі №915/549/24).
Верховний Суд неодноразово наголошував (в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Прокурор обґрунтовуючи співмірність застосування заходів забезпечення позову надав суду довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 20.03.2026 за № 201-20260320-0011376643, за якою вартість об'єктів, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 55618823101, складає 4 934 231,63 грн. Також прокурор посилається на п. 1.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна №427 від 07.05.2013, за яким вартість нерухомого майна складала 3 646 908,00 грн.
Суд звертає увагу, що вартість об'єкта нерухомого майна - спального корпусу літ. Д-2, що зазначена в Довідці про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 20.03.2026, складає 4 934 231,63 грн, а вартість цього ж об'єкта нерухомого майна, яка зазначена в договорі купівлі-продажу №426 від 07.05.2013 р. становить 112 824,00 грн, з чого вбачається істотна різниця у його вартості, майже у сорок чотири рази. Відтак, господарський суд має обґрунтовані підстави вважати, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, який укладено 07.05.2013 року, не відображає ринкову вартість об'єктів нерухомого майна інвентарні номери: 0101788, 0101719, 0101723, 0101722, 0101813, станом на дату постановлення даної ухвали.
Відтак суд зазначає, що накладення арешту на майно відповідача без зазначення його вартості або без вказівки, на яку саме суму необхідно накласти арешт, суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
За умови неможливості встановити на момент звернення прокурора до суду з відповідною заявою реальну вартість майна, що належить відповідачу на праві власності та на яке заявник просить накласти арешт, для задоволення вимог про стягнення коштів у розмірі 15 754 835,03 грн, суд доходить висновку про доцільність накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка достатня для такого стягнення, тобто лише в межах ціни позову.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, співмірними та справедливими в даному випадку є заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на майно в межах ціни позову 15 754 835,03 грн.
Суд, ураховуючи положення статті 141 ГПК України, констатує відсутність на час прийняття цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків осіб, щодо яких вживаються заходи, або будь-яких третіх осіб, та не вбачає необхідності щодо вжиття зустрічного забезпечення.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі №908/746/26 задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Соціальні ініціативи Запоріжжя» (вул. Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, 69008, ідентифікаційний код юридичної особи 38626382), яке розташоване за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Будинку відпочинку, будинок 16, а саме: інв.№0101788, інв.№0101719, інв.№0101723, інв.№0101722, інв.№0101813, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 55618823101 та спальний корпус літ. Д-2, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 55601023101 в межах суми 15 754 835,03 грн, заявленої до стягнення.
Стягувач: Вознесенівська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5; ідентифікаційний код юридичної особи 0290997323).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Соціальні ініціативи Запоріжжя» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72; ідентифікаційний код юридичної особи 38626382).
Оригінал даної ухвали з підписом судді та гербовою печаткою суду надіслати стягувачу.
Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.ч. 1, 4 ст. 144 ГПК України).
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Строк пред'явлення ухвали до виконання (відповідно до ч. ч. 1, 2. ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження») - три місяці з наступного дня після її прийняття.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.
Ухвала підписана 27.03.2026.
Суддя Федько Олександра Анатоліївна