вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
03.03.2026м. ДніпроСправа № 904/6949/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі:
судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Моторної Є.І.
та представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Шпак В.В. - адвокат.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - "Амрита", м. Дніпро
про стягнення 1 614 032,28 грн.
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - "Амрита" про стягнення штрафних санкцій у загальній сумі 1614032,28 грн, які за розрахунком позивача складаються з пені в сумі 774015,48 грн та штрафу в сумі 840016,80 грн.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо строку поставки товару згідно зі специфікацією (Додаток № 1) за договором поставки № 53-143-01-25-02686 від 13.06.2025.
Позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 15.12.2025 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з допущеними недоліками, позивачу встановлено п'ять календарних днів з дня вручення ухвали для їх усунення.
На виконання ухвали суду від позивача 18.12.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 19.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.01.2026.
Ухвалою суду від 15.01.2026 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2026.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Натомість 04.02.2026 представник відповідача адвокат Шпак В.В. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 16140,32 грн та про відстрочення виконання судового рішення на один рік.
Посилаючись на частину третю статті 551 Цивільного кодексу України, відповідач обґрунтовує заявлене клопотання тим, що ним у повному обсязі виконано взяті на себе зобов'язання за спірним договором; розрахований позивачем розмір штрафних санкцій є непропорційним до збитків, доказів наявності яких позивачем не надано.
Зазначає відповідач також про те, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій (майже 9% від ціни договору) є для нього значним та непомірним тягарем у зв'язку з незадовільним майновим становищем, що підтверджується копіями оборотно-сальдових відомостей за жовтень - грудень та листопад-грудень 2025 року, й призведе до необґрунтованого збагачення позивача за рахунок відповідача, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При цьому відповідач зауважує, що значною мірою на його платоспроможність вплинула військова агресія рф проти України.
Указує останній й на мінімальний ступінь його вини у виникненні спору, оскільки обставини, що зумовили прострочення, мали зовнішній, незалежний від нього характер; стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленій позивачем сумі матиме наслідком порушення балансу інтересів сторін у зв'язку з тим, що вартість поставленого з простроченням товару позивачем відповідачу не сплачена та отримання такої оплати може бути унеможливлене введенням мораторію на примусове виконання рішень, що стосуються операційної діяльності позивача.
Звертає увагу суду відповідач також на те, що єдиним контрагентом ТОВ "ТД - "Амрита" у період із жовтня по грудень 2025 року був позивач; винятково важливим в аспекті відстрочення виконання рішення суду є наявність у позивача невиконаного за договором поставки грошового зобов'язання перед відповідачем на суму 18000360,00 грн, яке може бути затримано до завершення в Україні воєнного стану з огляду на мораторій на примусове стягнення боргів з позивача.
Відтак відповідач вважає, що надання відстрочки виконання рішення суду у цій справі сприятиме належному виконанню ним наявних зобов'язань, можливості запланувати та здійснити відповідні витрати, а отже належним чином виконати рішення суду у справі та, як наслідок, сприятиме захисту інтересів обох сторін, досягненню мети недопущення значного погіршення економічної ситуації його підприємства.
Судове засідання, призначене на 05.02.2026, не відбулося у зв'язку з відсутністю електропостачання в приміщенні суду, що унеможливило використання хмарних сервісів для аудіо- та відеофіксації судових засідань, що підтверджується відповідним актом № 11/26, складеним відповідальними особами господарського суду.
Ухвалою суду від 11.02.2026 призначено судове засідання на 03.03.2026.
16.02.2026 представник позивача Мицько Н.М. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подав заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та відстрочення виконання судового рішення, в яких останній зазначає про те, що посадові особи відповідача усвідомлювали великі ризики в частині поставки товару в обумовлений сторонами строк; відповідачем не обґрунтовано та не надано достатніх доказів щодо необхідності відстрочення виконання судового рішення саме на 12 місяців.
Подані заперечення містять заяву й про залишення без розгляду клопотання відповідача та долучених до нього доказів на підставі статті 207 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та про розгляд справи без участі представника позивача.
26.02.2026 представник відповідача адвокат Шпак В.В. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подав додаткові пояснення у справі, в яких указав на те, що ГПК України не встановлено строку для подання клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. До того ж, як стверджує відповідач, таке клопотання не може вважатися заявою по суті спору, перелік яких визначено процесуальним законом та не підлягає розширювальному тлумаченню (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Водночас на випадок, якщо суд дійде висновку про пропуск процесуальних строків, відповідач просить поновити строк на подання такого клопотання разом з доказами щодо його обґрунтування на підставі ч. 1 ст. 119 ГПК України.
Підсумовуючи, відповідач зазначає про виняткові обставини, наявність яких у сукупності є підставою для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій та виконання рішення суду, зокрема: виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки у повному обсязі із затримкою, що не перевищує 2-х місяців; настання прострочення поставки внаслідок незалежних від волі відповідача об'єктивних причин; добросовісність поведінки відповідача; відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків); неспівмірність величини штрафних санкцій із наслідками допущеного порушення та ціною договору поставки; скрутний майновий стан відповідача, у тому числі внаслідок поставки позивачу продукції на суму 18000360,00 грн за власний рахунок та встановлення позивачем як ініціатором закупівлі договірної умови щодо невиправдано тривалого 180-денного строку для проведення розрахунку, який на час розгляду спору не проведено, що у сукупності із мораторієм на примусове стягнення з позивача коштів у примусовому порядку спричиняє дисбаланс майнових інтересів сторін.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 03.03.2026, не з'явився, проте позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками, сформованими системою діловодства "ДСС".
За змістом частини першої статті 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За викладених обставин та зважаючи на заяву позивача про розгляд справи без участі його представника, суд розглядає справу за відсутності представника позивача та за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав свою правову позицію, викладену у поданих до суду заявах, та просив зменшити розмір штрафних санкцій й відстрочити виконання рішення суду на шість місяців.
За наслідком судового засідання 03.03.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - "Амрита" (далі - постачальник, відповідач) та філією "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки № 53-143-01-25-02686 від 13.06.2025 (далі - договір) (а.с. 32 - 36).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити в передбачені цим договором строки покупцю продукцію відповідно до специфікації (Додаток № 1 до цього договору), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану продукцію (ДК 021:2015 - 44210000-5 Конструкції та їх частини (Лот 1 Трубні дошки)).
Згідно з пунктом 3.1 договору його загальна сума становить 18000360,00 грн, у тому числі ПДВ за ставкою 20%.
Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2).
Пунктами 4.1, 4.2 договору встановлено, що оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі, протягом 180 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).
Постачальник, що є платником ПДВ, зобов'язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України. У разі, якщо постачальник не здійснить реєстрацію, неправильно або несвоєчасно зареєструє податкову накладну або відбудеться зупинення реєстрації податкової накладної та це призведе до втрати у покупця права на нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, покупець має право сплатити суму договору без урахування ПДВ.
Після реєстрації належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН, покупець здійснює оплату суми ПДВ шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, протягом 180 днів після такої реєстрації.
Валютою договору та валютою платежу за договором є національна валюта України - гривня (п. 4.3 договору).
Згідно з пунктом 5.1 договору поставка продукції здійснюється до 30.08.2025 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, строки поставки та місце поставки продукції.
Пунктом 5.2 договору сторонами узгоджено, що заявка може бути направлена постачальнику наступними способами (усіма або одним з них - за вибором покупця):
- поштою рекомендованим листом або листом з повідомленням про вручення за зазначеною у договорі адресою;
- електронною поштою за вказаною в договорі адресою.
За пропозицією постачальника строк поставки, визначений відповідно до пункту 5.1 договору, може бути змінений за згодою покупця шляхом укладення додаткової угоди (п. 5.3 договору).
За змістом пункту 5.4 договору покупець має право в односторонньому порядку змінити строк постачання в бік його продовження (до настання строку постачання, визначеного відповідно до пунктів 5.1, 5.3 договору) шляхом направлення постачальнику заявки з новим строком поставки способами (способом), зазначеним у п. 5.2 договору.
Постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції, вказаної у Додатку № 1 до цього договору, за номенклатурою, кількістю, у строки та за адресою, що зазначені в заявці покупця (п. 5.5 договору).
Відповідно до пункту 5.6 договору у разі ненадання заявок покупцем продукція, зазначена в Додатку № 1 до цього договору, у будь-якому разі повинна бути поставлена постачальником не пізніше 30.08.2025. У такому випадку місце поставки письмово погоджується сторонами.
Продукція відвантажується на умовах DDP (Інкотермс 2010). Отримувач: АТ "НАЕК "Енергоатом", філія "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш". Відвантажувальні реквізити покупця: зазначаються в заявці покупця (п. 5.7 договору).
За пунктом 5.8 договору продукція, що постачається, повинна супроводжуватися наступними документами:
а) видатковою накладною та товарно-транспортною накладною;
б) у випадку, якщо стандарти, технічні умови або інша документація про якість продукції не опублікована в загальнодоступних виданнях - копіями вказаної документації;
в) документом про якість;
г) рахунком;
д) іншими документами, передбаченими в Додатках №№ 2, 3, 4 до цього договору.
Указані документи повинні бути складені українською мовою, в іншому випадку постачальник зобов'язаний надати разом з документами їх автентичні переклади українською мовою.
У випадку непередачі зазначених документів разом із продукцією, що постачається покупцю, продукція повертається постачальнику. У випадку виявлення у наданих документах невідповідностей встановленим вимогам, невідповідності в документах повинні бути усунені протягом визначеного покупцем строку. Якщо такий строк покупцем не визначений, невідповідності в документах повинні бути усунені протягом 10 днів після отримання відповідного повідомлення покупця, направленого в порядку, передбаченому пунктом 5.2 договору. Якщо у наданих документах невідповідності не будуть усунені в зазначений строк, покупець має право відмовитися від договору та повернути продукцію постачальнику та/або вимагати від постачальника сплати штрафу відповідно до пункту 7.5 договору.
Пунктом 5.9 договору встановлено, що постачальник постачає продукцію в передбаченій нормативними документами тарі (упаковці), а у випадку відсутності таких - у звичайній для неї тарі (упаковці), яка забезпечує її схоронність при транспортуванні до пункту призначення, навантажуванні, перевантажуванні, розвантажуванні, зберіганні.
Вартість тари (упаковки) включається до вартості одиниці продукції (п. 5.10 договору).
Згідно з пунктом 6.3 договору постачальник зобов'язаний, серед іншого, забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим договором.
У випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором (п. 7.1 договору).
За порушення строків поставки продукції, визначених відповідно до пунктів 5.1, 5.5, 5.6 цього договору, та/або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки становить більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% указаної вартості (п. 7.2 договору).
Відповідно до пункту 10.1 договору останній вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки.
До договору сторонами укладена специфікація на продукцію (Додаток № 1), в якій узгоджено поставку продукції: дошки трубні проміжні та зовнішні для модулів код УКТ ЗЕД 7326909890 у загальній кількості 48 шт.) на загальну суму 18000360,00 грн з ПДВ, з граничним строком поставки до 30.08.2025 (а.с. 36 - 37).
За наявними у справі доказами відповідач виконав свої зобов'язання за договором щодо поставки позивачу товару за специфікацією на загальну суму 18000360,00 грн, проте з порушенням узгодженого сторонами строку, про що свідчать видаткові накладні № 9 від 23.09.2025 на суму 6000120,00 грн (відповідно до якої датою отримання товару за довіреністю є 24.09.2025) та № 10 від 23.10.2025 на суму 12000240,00 грн (відповідно до якої датою отримання товару за довіреністю є 23.10.2025), які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень (а.с. 58 - 59).
За порушення зобов'язань, встановлених умовами спірного договору, щодо строку поставки товару позивач нарахував відповідачеві та пред'явив до стягнення неустойку у вигляді пені та штрафу.
Відповідач пеню та штраф за порушення строку поставки товару на вимогу позивача, викладену у претензії № 7425/06 від 14.10.2025 (а.с. 60 - 61), не сплатив, що і стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування є обставини, пов'язані з виконанням сторонами своїх зобов'язань за договором й специфікацією та наявністю/відсутністю підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені та штрафу.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За змістом положень частини першої статті 662, частини першої статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом пунктів 5.1, 5.6 договору та специфікації граничним строком поставки товару є 30.08.2025.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідач обставин, наведених в обґрунтування позовних вимог, не оспорив та не спростував. У матеріалах справи наявні докази порушення відповідачем зобов'язання щодо строку поставки товару згідно зі специфікацією до договору.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписам частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 ЦК України).
Правомірність нарахування пені підтверджується також нормативними приписами статей 6, 627 ЦК України щодо свободи договору.
Так, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Правнича наука та усталена судова практика дотримуються позиції про те, що цим свобода договору не обмежується. Сторони є вільними також у визначенні способів забезпечення виконання зобов'язань, форм цивільної відповідальності за порушення умов договору, форми та способів укладення договору, зміні та розірванні договору тощо.
За порушення строків поставки товару (продукції), відповідно до пункту 7.2 договору та з урахуванням фактичної поставки товару позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 774015,48 грн за загальний період прострочення з 01.09.2025 по 22.10.2025 (53 дні) з вартості непоставленого у строк товару (18000360,00 х 0,1% х 23 = 414008,28; 12000240 х 0,1% х 30 = 360007,20) , а також штраф у розмірі 7% вартості товару, прострочення у поставці якого тривало понад 30 днів, у сумі 840016,80 грн (12000240,00 х 7% = 840016,80).
При перевірці наведеного у позові розрахунку помилок не встановлено.
Щодо клопотання відповідача в частині зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає про таке.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
При цьому чинне законодавство України не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.
Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов'язку.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
За приписом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Надаючи оцінку розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, суд приймає до уваги те, що докази негативних наслідків, збитків позивача від порушення відповідачем зобов'язання за договором щодо строку поставки товару в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим суд приймає до уваги виконання відповідачем свого зобов'язання за договором поставки у повному обсязі, а також незначний термін прострочення зобов'язання (53 дні).
Викладені обставини, з урахуванням правової природи неустойки (штрафу, пені), її, перш за все, стимулюючого значення для виконання договірних зобов'язань, дозволяють дійти висновку про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу, які становлять надмірний тягар для відповідача.
Визначаючи їх розмір, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також керується нормативними приписами статті 3 ЦК України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
За частинами першою, третьою статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
З огляду на наведене та з урахуванням балансу інтересів обох сторін, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, зменшення на 50% розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, а саме: 774015,48 грн пені - до 387007,74 грн та 840016,80 грн штрафу - до 420008,40 грн.
Тому законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 807016,14 грн, з яких: 387007,74 грн - пеня, 420008,40 грн - штраф.
Щодо клопотання відповідача в частині відстрочення виконання судового рішення суд враховує таке.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини першої статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 326 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Зазначена Конвенція є головним нормативним актом в сучасній європейській системі захисту прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов'язком держави.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Водночас відповідно до частини першої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частинами третьою - п'ятою статті 331 цього Кодексу передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що підставою для відстрочки виконання рішення суду можуть бути лише виняткові обставини, які істотно ускладнюють вчасне його виконання або роблять його неможливим.
При цьому суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора. По суті при відстрочці виконання судового рішення мова йде не про звільнення особи від виконання зобов'язання, а про перенесення строку його виконання з однієї дати, що встановлено законом чи судом, на іншу.
За змістом статті 73 ГПК України наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються на підставі доказів.
Згідно зі статтями 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій несе сторона.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази щодо цього, які мають бути надані, перш за все, заявником.
Оцінюючи надані відповідачем докази в обґрунтування заявленого ним клопотання про відстрочення виконання рішення суду, суд враховує наступні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду.
За наданою відповідачем інформацією єдиним його контрагентом у період з жовтня по грудень 2025 був позивач, у якого наявне невиконане грошове зобов'язання перед відповідачем у сумі 18000360,00 грн за спірним договором поставки № 53-143-01-25-02686 від 13.06.2025, укладеним сторонами за результатами публічної закупівлі, виконання якого (оплата вартості поставленого товару, на яку правомірно очікує відповідач) може бути затримано до завершення в Україні воєнного стану відповідно до Наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 95 від 02.08.2024 "Про включення Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану", тобто у зв'язку з мораторієм на примусове стягнення боргів з позивача.
Згідно з оборотно-сальдовими відомостями за період листопад - грудень 2025 кредиторська заборгованість відповідача становить 52804,91 грн та 783298,75 грн, прибуток відсутній.
За результатом аналізу заперечень позивача проти відстрочення рішення суду, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд враховує, що позивач в обґрунтування своїх заперечень жодного доказу не надав та не довів, що грошові кошти з неустойки (штрафу, пені) за порушення строків поставки товару є тією сумою, сплата якої не може бути відстрочена.
Посилання позивача у запереченнях на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та відстрочення виконання судового рішення на те, що відповідач повинен був подати таке клопотання разом із відповідними доказами в межах підготовчого провадження спростовуються тим, що зазначене клопотання не є заявою по суті справи, ГПК України не передбачено строки подання таких клопотань.
З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність виняткових обставин, які істотно ускладнюють вчасне виконання відповідачем рішення суду та дозволяють задовольнити клопотання відповідача про його відстрочення.
Між тим, вирішуючи питання строку відстрочки, суд приймає до уваги законодавчі обмеження, передбачені частиною п'ятою статті 331 ГПК України, а саме не більше одного року з дня ухвалення рішення.
Суд також враховує, що за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
Подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19.
Відтак, визначаючи допустимий строк відстрочення рішення суду, а також враховуючи викладену в судовому засіданні правову позицію представника відповідача стосовно його тривалості, суд вважає розумним відстрочення виконання рішення суду на строк шість місяців з дня його ухвалення, а саме до 04.09.2026 включно.
Щодо розподілу судових витрат судом враховується сплата філією "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" судового збору в сумі 24210,48 грн за подання позову (платіжна інструкція № 4924 від 25.11.2025; а.с. 63).
Проте з урахуванням приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" про застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання до суду процесуальних документів в електронній формі, належною до сплати сумою судового збору за подання позовної заяви у цій справі є 19368,38 грн (1614032,28 х 1,5% = 24210,48; 24210,48 х 0,8 = 19368,38).
Відтак надмірно сплаченим є судовий збір у сумі 4842,10 грн (24210,48 - 19368,38 = 4842,10).
Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Сплата судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, має наслідком повернення платнику за його клопотанням з державного бюджету судового збору в сумі 4842,10 грн.
На час ухвалення цього рішення клопотання від зацікавленої особи про повернення судового збору не надходило.
Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір у сумі 19368,38 грн. При цьому зменшення судом пені та штрафу на 50% не впливає на розподіл між сторонами судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд
Позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - "Амрита" про стягнення штрафних санкцій у загальній сумі 1614032,28 грн, з яких: 774015,48 грн - пеня, 840016,80 грн - штраф - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - "Амрита" (ідентифікаційний код 36296534; місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Горобців Братів, буд. 42) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661; місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код ВП: 26444970; місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Павла Скоропадського Гетьмана, буд. 59) пеню в сумі 387007,74 грн, штраф у сумі 420008,40 грн, судовий збір у сумі 19368,38 грн.
У решті позову - відмовити.
Відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - "Амрита" виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2026 у справі № 904/6949/25 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - "Амрита" (ідентифікаційний код 36296534; місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Горобців Братів, буд. 42) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661; місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код ВП: 26444970; місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Павла Скоропадського Гетьмана, буд. 59) пені в сумі 387007,74 грн, штрафу в сумі 420008,40 грн на 6 місяців до 04.09.2026 включно.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 27.03.2026.
Суддя І.І. Колісник