пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
26 березня 2026 року Справа № 903/295/26
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянувши матеріали заяви Луцької окружної прокуратури про забезпечення позову у справі
за позовом Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Вест»
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання знесення самочинно збудованого майна,
В засіданні приймали участь:
прокурор: Костюк Н.В.
24.03.2026 через електронний суд надійшла позовна заява Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Вест» про усунення перешкод територіальній громаді в особі Луцької міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,5631 га з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Вест» (вул. Рівненська, 44, м. Луцьк, 43020, ЄДРПОУ 40908771) знести за власний рахунок самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна, що на ній розташовані, а саме: адміністративно-побутову будівлю (загальна площа (кв.м): 592.7, матеріал стін: газоблок, Опис: літ. “А-2» адміністративно-побутове приміщення; літ. “Б-2» - побутове приміщення (площа 132,9 м.кв.), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1958450407218.
Крім того, у заяві від 24.03.2026 Луцька окружна прокуратура просить:
- накласти арешт на нерухоме майно - адміністративно-побутову будівлю (загальна площа (кв.м): 592.7, матеріал стін: газоблок, Опис: літ. “А-2» адміністративно-побутове приміщення; літ. “Б-2» - побутове приміщення (площа 132,9 м.кв.), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1958450407218, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га;
- заборонити ТзОВ “Техно Вест» вчиняти певні дії щодо нерухомого майна адміністративно-побутової будівлі (загальна площа (кв.м): 592.7, матеріал стін: газоблок, Опис: літ. “А-2» - адміністративно-побутове приміщення; літ. “Б-2» побутове приміщення (площа - 132,9 м.кв.), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1958450407218, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га, зокрема щодо його відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь які інші документи щодо нерухомого майна;
- заборонити державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості та зміни щодо нерухомого майна адміністративно-побутової будівлі (загальна площа (кв.м): 592.7, матеріал стін: газоблок, Опис: літ. “А-2» - адміністративно-побутове приміщення; літ. “Б-2» побутове приміщення (площа - 132,9 м.кв.), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1958450407218, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га;
- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га, та заборонити органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;
- заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;
- заборонити органам державного архітектурно-будівельного контролю приймати рішення щодо погодження або надання документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.
Розгляд заяви Луцька окружна прокуратура просить розглянути за участю прокурора без повідомлення учасників справи.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що Дембіцькою Н.П. здійснено самочинне будівництво об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці, яка перебувала та перебуває у постійному користуванні ДП НЕК "Укренерго" та зареєстровано речові права на такі об'єкти. Нерухоме майно - адміністративно-побутова будівля площею 592,7 кв.м. «А-2» - адміністративно-побутове приміщення; «Б-2» - побутове приміщення (площа 132,9 кв.м.) передано Дембіцькою Н.П. до статутного капіталу ТзОВ «Техно Вест» (ЄДРПОУ 40908771) на підставі рішення про надання згоди на передачу майна №№1878, 1879 від 16.10.2023 та акта приймання-передачі №1880, №1882 від 16.10.2023. Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дембіцька Н.П. є одним з кінцевих бенефіціарних власників ТзОВ «Техно Вест» з прямим вирішальним впливом бенефіціарного володіння. Тобто відповідач у справі Дембіцька Н.П. (забудовник самочинного будівництва) та ТзОВ «Техно Вест» (останній набувач самочинного будівництва) є пов'язаними особами, а дії з перереєстрацією такого нерухомого майна, свідчать про недобросовісність зазначених осіб, їх намагання уникнути відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самочинне будівництво на ній, легалізації права приватної власності на об'єкти самочинного будівництва. Враховуючи правомочності власника майна, які визначені у ч. 1 ст. 317 ЦК України, існує висока ймовірність відчуження ТзОВ «Техно Вест» як власником належного йому майна (об'єктів самочинного будівництва) вказаного майна третім особам, зміни його характеристик, конфігурації, площі тощо, що у свою чергу може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову. При вирішенні питання щодо забезпечення позову варто враховувати поведінку відповідача та первісного власника майна як недобросовісну, адже Дембіцька Н.П. (забудовник самочинного будівництва) та ТзОВ «Техно Вест» (останній набувач самочинного будівництва) є пов'язаними особами та вже вчиняли дії з перереєстрацією такого нерухомого майна, ймовірно з метою легалізації права приватної власності на об'єкти самочинного будівництва. Окрім того існує ризик того, що власником нерухомого майна вчинятимуться дії щодо легалізації користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване (намагання отримати правовстановлюючі документи на землю або будівництво на ній), що у свою чергу також може вплинути виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
Ухвалою суду від 25.03.2026 викликано Луцьку окружну прокуратуру для розгляду заяви від 24.03.2026 про забезпечення позову у справі № 903/295/26 у судовому засіданні на 26 березня 2026 року о 15:00 год.
У судовому засіданні прокурор заяву про забезпечення позову підтримав повністю.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на таке.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, на яку посилається скаржник.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, на які посилається скаржник.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Водночас заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.
Обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22.
При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим, за висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
У постанові від 19.12.2024 у справі № 910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Суд зазначає, що у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (подібний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
З матеріалів справи слідує, що Луцька окружна прокуратура звернулася до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання останнього знести за власний рахунок самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна, що на ній розташовані.
Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову немайнового характеру в межах даної справи, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач має намір звернутися до суду.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 11.06.2025 №907/82/25.
Позов обґрунтовано тим, що на праві постійного користування Державному підприємству Національна енергетична компанія "Укренерго", на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №038315 від 20.12.2004, перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 0721885800:06:000:0027 площею 1,1719 га, в подальшому за результатами поділу даної земельної ділянки утворилась земельна ділянка з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631га, цільове призначення - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відомості про дану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру 22.11.2017.
Незважаючи на те, що вказана земельна ділянка перебувала на праві постійного користування ДП НЕК "Укренерго", Дембіцькою Надією Петрівною, без дозвільних документів з 2017 року проведено на ній будівництво об'єктів нерухомого майна та 11.11.2019 державним реєстратором внесено відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме адміністративно-побутову будівлю площею 592,7 кв.м: /А-2/ - адміністративно-побутове приміщення, /Б-2/ - побутове приміщення (132,9 кв.м), за Дембіцькою Надією Петрівною на підставі договору купівлі-продажу від 02.05.2003. Зазначено, що вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 (яка утворилась лише у 2017 році).
Факт самочинного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 мав наслідком пред'явлення Луцькою окружною прокуратурою у 2022 році позову в інтересах Луцької міської ради до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, припинення права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення від об'єктів нерухомості.
Судом встановлено, що в межах судової справи № 161/15788/22 Волинським апеляційним судом постановою від 17.05.2023 було накладено арешт на нерухоме майно - адміністративно-побутову будівлю площею 592,7 кв.м: /A-2/ - адміністративно-побутового приміщення, /Б-2/ - побутового приміщення (132,9 кв.м), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1958450407218, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га. Заборонено вчиняти ОСОБА_1 певні дії щодо нерухомого майна - адміністративно-побутової будівлі площею 592,7 кв.м: /A-2/ - адміністративно-побутового приміщення, /Б-2/ - побутового приміщення (132,9 кв.м), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1958450407218, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га, зокрема укладати договори відчуження, передання в оренду (суборенду). Заборонено державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості та зміни щодо нерухомого майна - /A-2/ - адміністративно-побутового приміщення, /Б-2/ - побутового приміщення (132,9 кв.м), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1958450407218, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га.
За результатами розгляду зазначеного позову Верховним Судом у постанові від 03.09.2025 у справі № 161/15788/22 висловлено позицію про неналежність обраного прокурором способу захисту прав власника земельної ділянки та зазначено, що у спірних правовідносинах належною є вимога про знесення самочинно побудованого спірного об'єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті ст. 376 ЦК України, з урахуванням положення частин третьої та п'ятої цієї статті.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.09.2023 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті постановою Волинського апеляційного суду від 17 травня 2023 року в справі № 161/15788/22 за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та припинення права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її від об'єктів нерухомості.
Поряд з цим, після скасування заходів забезпечення позову ухвалою суду від 28.09.2023 № 161/15788/22, ОСОБА_1 здійснено відчуження спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Техно Вест» на підставі рішення про надання згоди на передачу майна №№1878, 1879 від 16.10.2023 та акта приймання-передачі № №1880, 1882 від 16.10.2023.
Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.03.2026 №2513501, Дембіцька Надія Петрівна є однією із засновників, бенефіціарних власників ТОВ «Техно Вест».
Луцька окружна прокуратура просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно адміністративно-побутову будівлю площею 592,7 кв.м, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га;
- заборони ТзОВ “Техно Вест» вчиняти певні дії щодо нерухомого майна, вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь які інші документи щодо нерухомого майна;
- заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості та зміни щодо нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га;
- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га, та заборонити органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо);
- заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га;
- заборонити органам державного архітектурно-будівельного контролю приймати рішення щодо погодження або надання документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га.
Суд звертає увагу, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Враховуючи характер спору, в якому Луцька окружна прокуратура оспорює правомірність набуття права власності на спірне нерухоме майно, своєчасне невжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони ТОВ “Техно Вест», державним реєстраторам вчиняти дії щодо спірного нерухомого майна, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи буде реалізовано спірне майно, то заявник не зможе захистити або поновити права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів (у разі доведення такого порушення), оскільки відповідач має в своєму володінні спірне майно, а відтак може ним розпорядитись у будь-який спосіб, враховуючи відчуження третій особі, передання в оренду (суборенду) тощо.
Отже, такі заходи забезпечення позову як заборона ТОВ “Техно Вест» вчиняти певні дії щодо нерухомого майна та заборона державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості та зміни щодо нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га, є співмірними та належними. Можливість ТОВ “Техно Вест» здійснити відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, є беззаперечним підтвердженням того, що в майбутньому це утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
При цьому судом враховано, що після скасування ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.09.2023 заходів забезпечення позову, вжитих постановою Волинського апеляційного суду від 17 травня 2023 року в межах справи №161/15788/22, ОСОБА_1 , будучи однією із засновників та бенефіціарних власників товариства, 16.10.2023 (через 18 днів після скасування заходів забезпечення) вчинила дії щодо відчуження спірного нерухомого майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Техно Вест».
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви прокуратури в частині заборони ТОВ “Техно Вест» вчиняти певні дії щодо нерухомого майна, зокрема щодо його відчуження, здачі в оренду (суборенду); заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості та зміни щодо нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га. Таке забезпечення позову гарантуватиме виконання можливого рішення суду, при цьому права та законні інтереси відповідача ТОВ “Техно Вест» не будуть порушені, оскільки, як власник майна, відповідач має усі правомочності щодо нього, окрім розпорядження, яке є тимчасовим.
Щодо обраного прокуратурою заходу забезпечення позову, як накладення арешту на адміністративно-побутову будівлю площею 592,7 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1958450407218, то суд відмовляє у його задоволенні з огляду на таке.
Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби в обмеженні права користування майном, здійсненні опечатування або вилученні його у боржника та переданні на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Тобто арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню.
Арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, а тому немає суттєвого значення у виборі їх застосування для вирішення справи та способу забезпечення позову, де головним є унеможливлення подальшого відчуження майна, а не обмеження у праві користування ним. Відтак, в заяві про забезпечення позову має місце одному виду заходу забезпечення позову, а саме: як то арешт спірного майна чи як то заборона на відчуження майна, оскільки застосування двох заходів одночасно є взаємосуперечливим та виключають дію один одного, оскільки такі заходи направлені на одну ціль та мету, а саме обмеження права відповідача розпоряджатися спірним майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, що їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованими можуть бути визнані й інші способи забезпечення позову (заборона відчуження нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним, заборона державним реєстраторам проводити (здійснювати) реєстраційні дії відносно спірного майна тощо), суд відмовляє у вжитті такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно - адміністративно-побутову будівлю (загальна площа (кв.м): 592.7, матеріал стін: газоблок, Опис: літ. “А-2» адміністративно-побутове приміщення; літ. “Б-2» - побутове приміщення (площа 132,9 м.кв.), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1958450407218, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га.
Також суд приймає до уваги, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або розпоряджатися майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, яке належить до предмета спору. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 05.03.2025 у справі № 910/9314/24, від 13.01.2025 у справі № 904/3751/24, від 19.02.2025 у справі № 916/4912/24.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 918/1063/24 від 04.06.2025.
Крім того, прокуратура просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га, та заборонити органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви; заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.
Суд звертає увагу, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, саме заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (постанова КГС ВС від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21).
Судом враховано, що конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Суд зазначає, що між сторонами в межах даної справи існує спір відносно усунення перешкод територіальній громаді в особі Луцької міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,5631 га з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Вест» знести за власний рахунок самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна, що на ній розташовані.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.03.2026, земельна ділянка площею 0,5631 га з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 належить на праві власності територіальній громаді, Луцькій міській раді та перебуває у постійному користуванні ПАТ «Національна Енергетична компанія «Укренерго» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №038315 від 20.12.2004 (дата державної реєстрації іншого речового права 25.01.2022, номер запису про інше речове право: 46374970).
Суд звертає увагу прокурора на те, що навіть за можливого набуття в майбутньому відповідачем земельної ділянки під належним йому неруховим майном, дана земельна ділянка набудеться на такому речовому праві як користування (тобто не буде переходити у власність), що вказує на те, що земельна ділянка площею 0,5631 га з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 юридично залишається у власності позивача (територіальної громади), який повністю підтримує дії прокурора (як в аспекті подачі позову так і в аспекті заявлення заяви про забезпечення позову), та фактично нікуди не зникає та не переходить на підставі речового права, у зв'язку з чим у застосуванні заходів забезпечення позову, заявлених прокуратурою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га, суд відмовляє, оскільки вони не є співмірними предмету спору та можуть порушити права та обов'язки осіб, які не є учасниками справи (користувачів земельної ділянки).
Відтак, щодо таких заходів забезпечення позову як: накладення арешту на земельну ділянку площею 0,5631 га з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018; заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви; заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га, прокурором не наведено фактичних обставин, які би свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду, в разі задоволення позову, та обставин, які би підтверджували, що невжиття відповідного заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Щодо такого заходу забезпечення позову, як заборона органам державного архітектурно-будівельного контролю приймати рішення щодо погодження або надання документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га, то суд вважає, що у застосуванні такого заходу також належить відмовити, у зв'язку з відсутністю взаємозв'язку між предметом позовних вимог про зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна та заходом забезпечення позову у виді заборони органам державного архітектурно-будівельного контролю приймати рішення щодо погодження або надання документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці.
Зазначений захід обмежує права ТОВ «Техно Вест» у здійсненні господарської діяльності, а крім того, погодження або надання документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці не зможе істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокуратура звернулася до суду. Тому такий захід забезпечення є неадекватним та не відповідає предмету спору у цій справі, оскільки не вплине на можливість виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Подібна за змістом правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №907/82/25 від 11.06.2025.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі не надання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Луцької окружної прокуратури від 24.03.2026 про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Техно Вест» вчиняти певні дії щодо нерухомого майна адміністративно-побутової будівлі (загальна площа (кв.м): 592.7, матеріал стін: газоблок, Опис: літ. “А-2» - адміністративно-побутове приміщення; літ. “Б-2» побутове приміщення (площа - 132,9 м.кв.), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1958450407218, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га, зокрема щодо його відчуження, здачі в оренду (суборенду).
3. Заборонити державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості та зміни щодо нерухомого майна адміністративно-побутової будівлі (загальна площа (кв.м): 592.7, матеріал стін: газоблок, Опис: літ. “А-2» - адміністративно-побутове приміщення; літ. “Б-2» побутове приміщення (площа - 132,9 м.кв.), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1958450407218, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0721885800:06:000:2018 площею 0,5631 га.
4. Урешті заяви відмовити.
5. Стягувач: Луцька міська рада (вул. Богдана Хмельницького, 19, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 34745204).
6. Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “Техно Вест» (вул. Рівненська, 44, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 40908771).
7. Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення, тобто з 26.03.2026.
8. Дана ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та є виконавчим документом відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
9. Строк пред'явлення ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову до виконання становить три роки, тобто - до 26.03.2029.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 27.03.2026.
Суддя С. В. Бідюк