27 березня 2026 року м. Харків Справа № 913/556/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
без участі представників сторін,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вх.№655Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 03.03.2025, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Фоновою О.С., дата складання повного тексту рішення - 03.03.2025, у справі №913/556/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ,
до Міловського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Міловської селищної ради Луганської області, смт Мілове Старобільського району Луганської області,
про стягнення 255 992, 61грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Міловського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Міловської селищної ради Луганської області про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 08.11.2021 №11-1078/21-БО-Т в сумі 255 992, 61грн, з яких: 162 179, 51грн - основний борг, 32 253, 15грн - пеня, 12 337, 32грн - 3% річних, 49 222, 63грн - інфляційні втрати. Також позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 3 071, 91грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.11.2021 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та Міловським закладом ЗСО І-ІІІ ступенів було укладено договір постачання природного газу №11-1078/21-БО-Т (далі - Договір), на виконання якого позивач з листопада 2021 року по лютий 2022 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 404 844, 53грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, листом ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор ГТСУ) №ТОВВИХ-24-16198 від 25.10.2024 та алокацією обсягів газу по місяцях поставки. Позивач повідомив, що відповідач ухилявся від документального оформлення актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022 щодо поставки природного газу і акти не були підписані.
Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за Договором виконував неналежним чином, розрахунки здійснив несвоєчасно та не в повному обсязі, з порушенням строку, передбаченого в пункті 5.1 Договору, а саме: за переданий у листопаді-грудні 2021 року природний газ відповідач розрахувався повністю, за переданий у січні 2022 року природний газ відповідач розрахувався частково та за переданий у лютому 2022 року природний газ відповідач не розрахувався. З огляду на вказані обставини, утворилась заборгованість в сумі 162 179, 51грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача відповідно до пункту 7.2 Договору пеню за період з 16.03.2022 по 15.10.2022 в сумі 32 253, 15грн, а також згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України - 3% річних за період з 16.03.2022 по 30.09.2024 в сумі 12 337, 32грн та інфляційні втрати за період з травня 2022 року по вересень 2024 року в сумі 49 222, 63грн.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 03.03.2025 позов задоволено частково; стягнуто з Міловського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Міловської селищної ради Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" борг в сумі 159 100, 48грн, пеню в сумі 31 016, 63грн, 3% річних в сумі 12 019, 99грн, інфляційні втрати в сумі 48 369, 87грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 3 006, 08грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов'язання щодо повної оплати за спожитий природний газ: частково у січні 2022 року на суму 107 452, 00грн та повністю в лютому 2022 року на суму 54 727, 51грн, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за Договором в сумі 162 179, 51грн. Доказів оплати відповідачем заборгованості за Договором в сумі 162 179, 51грн до суду не надано.
Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що у період з 24.02.2022 по 28.02.2022, за який позивач просить стягнути заборгованість за поставлений ним природний газ відповідачу, територія місцезнаходження відповідача: 92500, Луганська область, Старобільський район, смт Мілове, вул. Козацька, будинок 8, вже була тимчасово окупованою територією України.
З огляду на законодавчі приписи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у період з 24.02.2022 по 28.02.2022 позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу, як і відповідач не міг здійснювати свою діяльність у період з 24.02.2022 по 28.02.2022 з огляду на окупацію у цій період території, де він розташований, а отже і споживати природний газ у заявленому до стягнення обсязі за цей період.
Ураховуючи дані Інформаційної платформи Оператора ГТСУ, судом зазначено, що позовна вимога про стягнення боргу за поставлений природний газ за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 в обсязі 8, 167тис.куб.м та за період з 05.02.2022 по 23.02.2022 в обсязі 3, 120тис.куб.м, всього в обсязі 11, 287тис.куб.м, є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в загальній сумі 159 100, 51грн, з яких: 107 452, 03грн (з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати в сумі 27 744, 49грн) за поставлений природний газ за період з 01.01.2022 по 31.01.2022; 51 648, 48грн за поставлений природний газ за період з 05.02.2022 по 23.02.2022 (3, 120тис.куб.м * 16 554 грн = 51 648, 48грн). У задоволенні решти позовних вимог про стягнення боргу за поставлений природний газ, спожитий у період з 24.02.2022 по 28.02.2022 в обсязі 0, 186тис.куб.м на суму 3 079, 44грн, суд відмовив, у зв'язку з вищевикладеним.
З огляду на відсутність підстав для стягнення з відповідача боргу за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, суд встановив, що правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги позивача про стягнення пені в сумі 31 016, 63грн, 3% річних в сумі 12 019, 99грн, інфляційних втрат в сумі 48 369, 87грн; у задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних суд відмовив.
До Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Луганської області від 03.03.2025, в якій скаржник просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відхилених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задовольнити повністю; судові витрати просить покласти на відповідача у справі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що зазначений період не підпадав під дію Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", однак, суд першої інстанції формально у рішенні зазначав про відсутність у позивача підстав для стягнення суми основного боргу.
Разом з тим, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що одномоментно припинити постачання газу непобутовому споживачу неможливо.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025, для розгляду справи №913/556/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
Апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ухвали об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024, якою прийнято до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023, підставою для передачі вказаної справи зазначено необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що положення статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.
Враховуючи підстави та вимоги даного позову у справі №913/556/24, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що висновок Об'єднаної палати Верховного Суду у справі №908/1162/23 має суттєве значення для вирішення спору в цій справі та для єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 03.03.2025 у справі №913/556/24. Постановлено здійснити розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 03.03.2025 у справі №913/556/24 у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Зупинено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 03.03.2025 у справі №913/556/24 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Верховного Суду справи №908/1162/23 та оприлюднення повного тексту постанови.
У зв'язку зі звільненням у відставку головуючого судді Здоровко Л.М., згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на офіційній веб-сторінці в Єдиному державному реєстрі судових рішень постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 касаційну скаргу ТОВ "ВІМК" залишено без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 залишено без змін.
08.10.2025 оприлюднено повний текст постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 03.03.2025 у справі №913/556/24. Запропоновано учасникам справи в строк до 21.11.2025 подати до суду заяви і клопотання, письмові пояснення по суті предмету апеляційного перегляду, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23. Постановлено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 03.03.2025 у справі №913/556/24 здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
13.11.2025 від апелянта надійшли додаткові пояснення, зазначає, що положення статей 3, 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (у редакції до 20.03.2022) визначали виключно територію Кримського півострову як зону дії особливого режиму тимчасової окупації та встановлювали конкретні заборони й обмеження для здійснення господарської діяльності саме на цій території.
Апелянт вважає, що враховуючи положення вказаного Закону, за умови відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24.02.2022, встановлену процедуру (порядок) з припинення (обмеження) постачання природного газу споживачу, положення статей 3, 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", не можуть бути застосовані до правовідносин сторін та, як наслідок, судом першої інстанції безпідставно здійснено перерахунок заявлених до стягнення нарахувань.
Разом з тим, за результатами опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд апеляційної інстанції встановив, що Верховний Суд ухвалою від 05.11.2025 справу №280/5808/23 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", викладених у постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, від 23.10.2025 у справі №916/1650/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.
Верховний Суд в ухвалі від 05.11.2025 у справі №280/5808/23 підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивував, зокрема, таким:
- у постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, від 23.10.2025 у справі №916/1650/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 не враховано, що для застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", необхідним є не лише факт визнання відповідних територій тимчасово окупованими, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень господарської діяльності на цих територіях;
- при цьому, рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може замінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";
- загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень; ця обставина також не була врахована у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, в якій суд дійшов висновку про можливість застосування відповідних заборон без наявності спеціального рішення Кабінету Міністрів України щодо введення таких обмежень.
Враховуючи вищезазначене, а також предмет та підстави апеляційного оскарження, що переглядається, обставину та підстави передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №280/5808/23 для відступу, зокрема, від висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, щодо поширення положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, що були тимчасово окуповані, починаючи з 24.02.2022 та щодо яких відсутнє окреме рішення Кабінету Міністрів України, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 зупинено провадження у справі №913/556/24 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на офіційній веб-сторінці в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалою від 22.01.2026 Велика Палата Верховного Суду справу №280/5808/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янський пух Україна" до Запорізької митниці про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янський пух Україна" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року, повернула відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
10.02.2026 оприлюднено ухвалу Великої Палати Верховного Суду у справі 280/5808/23.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 03.03.2025 у справі №913/556/24. Постановлено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 03.03.2025 у справі №913/556/24 продовжити здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Як вбачається із доводів і вимог апеляційної скарги, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 03.03.2025 в частині відхилених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задовольнити повністю.
Відтак, рішення Господарського суду Луганської області від 03.03.2025 у справі №913/556/24 переглядається апеляційним господарським судом в частині відмови в стягненні 3 079, 44грн основного боргу, 1 236, 52грн пені, 227, 33грн 3% річних та 852, 76грн інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг"), як Постачальником за EIC-код 56Х930000010610Х та Міловським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Міловської селищної ради Луганської області (далі - Міловський заклад ЗСО І-ІІІ ступенів, відповідач), як Споживачем за ЕІС-код: 56XS0000WL82H00T було укладено Договір.
Згідно з пунктом 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим Договором використовується Споживачем для своїх власних потреб.
У пункті 1.3. Договору сторони визначили, що за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у Споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між Споживачем та Оператором газорозподільної мережі (далі Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між Споживачем та Оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе Споживач (пункт 1.4 Договору).
У разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (пункт 1.5. Договору).
За умовами пункту 2.1. Договору, Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01.11.2021 по грудень 2022 року (включно), в кількості 90 тис. куб. метрів.
Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (п.п. 2.1.3 пункту 2.1 Договору).
Згідно з пунктом 2.3 Договору, підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Відповідно до пункту 2.4 Договору, перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати Постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.
Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (пункт 3.1. Договору).
Згідно з пунктом 3.2 Договору, постачання газу здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Відповідно до пункту 3.3 Договору, Постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог пункту 5.1 цього Договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого Постачальника природного газу.
Згідно з пунктом 3.5. Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідальному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Підпунктом 3.5.1. пункту 3.5 Договору визначено, що Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ т/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (п.п. 3.5.2. пункту 3.5 Договору).
Згідно з п.п. 3.5.3 пункту 3.5 Договору, Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п. 3.5.4. пункту 3.5 Договору).
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (пункт 3.6. Договору).
Відповідно до пункту 4.1. Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13 658, 42грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163, 89грн за 1000 куб.м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 554, 00грн.
У пункті 4.3. Договору, зазначена загальна вартість цього Договору на дату укладання, яка становить 1 241 550, 00грн, крім того ПДВ - 248 310, 00грн, разом з ПДВ - 1 489 860, 00грн.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
У пункті 5.3. Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього Договору.
Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.
Згідно з пункту 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.
Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до пункту 10.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.
Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (пункт 10.2 Договору).
Згідно з пунктом 10.3 Договору, сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.
Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 10.4 Договору).
У пункті 10.5 Договору, сторони встановили, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.
Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (пункт 13.1. Договору).
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, на виконання умов Договору, протягом листопада та грудня 2021 року, січня та лютого 2022 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 404 844, 53грн.
Разом з тим, акти приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, обсяг споживання згідно з якими у грудні 2021 року становить 7, 89500тис.куб.м на загальну суму 130 693, 80грн з ПДВ, від 31.01.2022, у січні 2022 року становить 8, 16700тис.куб.м на загальну суму 135 196, 49грн з ПДВ та від 28.02.2022, у лютому 2022 року становить 3, 30600тис.куб.м на загальну суму 54 727, 51грн з ПДВ, відповідачем не підписано. Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 в матеріалах справи відсутній.
Позивач надав докази надсилання актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 та від 28.02.2022, на адресу електронної пошти відповідача, яка міститься в розділі 14 Договору постачання природного газу від 08.11.2021 №11-1078/21-БО-Т.
У матеріалах справи міститься Інформація Оператора ГТСУ (лист №ТОВВИХ-24-16198 від 25.10.2024) з Інформаційної платформи щодо об'ємів спожитого природного газу, відповідно до якої, зокрема, Споживач з ЕІС-кодом 56XS0000WL82H00T закріплений в реєстрі споживачів Постачальника ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".
Обсяг природного газу, використаний Споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000WL82H00T у період з 11.11.2021 по 31.01.2022, з 05.02.2022 по 28.02.2022 та внесений в алокацію Постачальника ТОВ "ГП "Нафтогаз Трейдинг" (EIC-код 56Х930000010610Х) становить:
з 11.11.2021 по 30.11.2021 - 5088,00 м3;
з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 7895,00 м3;
з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 8167,00 м3;
з 05.02.2022 по 28.02.2022 - 3306,00 м3.
Споживач з ЕІС-кодом 56XS0000WL82H00T у період з 01.11.2021 по 10.11.2021 та з 01.02.2022 по 04.02.2022 був зареєстрований в Реєстрі споживачів за іншим постачальником.
Позивачем в якості доказів часткової оплати відповідачем за спожитий природний газ надано лист АТ "Ощадбанк" №77/4-11/130418/2024 від 21.10.2024 з Інформацією про надходження коштів на рахунки позивача від відповідача за період з 11.08.2021 по 17.10.2024, де зазначено, що відповідач 31.01.2022 здійснив оплату спожитого природного газу в сумі 84 226, 73грн за листопад 2021 року та 07.02.2022 здійснив оплату спожитого природного газу в сумі 158 438, 29грн за грудень 2021 року та частково за січень 2022 року.
Станом на 27.12.2024 сума боргу за використаний природний газ за січень 2022 року становить 107 452, 00грн та за лютий 2022 року становить 54 727, 51грн, всього 162 179, 51грн.
Оскільки відповідачем обов'язок щодо повної оплати вартості поставленого природного газу не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 162 179, 51грн, пені у сумі 32 253, 15грн, 3% річних у сумі 12 337, 32 грн, інфляційних втрат у сумі 49 222, 63грн.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що місцезнаходженням відповідача - Міловського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Міловської селищної ради Луганської області (код ЄДРПОУ 32764089), відповідно до відповіді, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: 92500, Луганська область, Старобільський район, смт Мілове, вул. Козацька, будинок 8.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Відповідно до Розділу ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, вся територія Міловської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області з 24.02.2022 (UA44140070000058445) й до теперішнього часу перебуває під тимчасовою окупацією військ Російської Федерації.
Таким чином, у період з 24.02.2022 по 28.02.2022, за який позивач просить стягнути заборгованість за поставлений ним природний газ відповідачу, територія місцезнаходження відповідача: 92500, Луганська область, Старобільський район, смт Мілове, вул. Козацька, будинок 8, вже була тимчасово окупованою територією України.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначено вище, апелянтом оскаржується відмова у задоволенні позовних вимог 3 079, 44грн основного боргу, а також 1 236, 52грн пені, 227, 33грн 3% річних та 852, 76грн інфляційних втрат, що нараховані на основну суму боргу.
Відмова у стягненні вказаних сум обумовлена тим, що територія місцезнаходження відповідача визнана тимчасово окупованою з 25.02.2022, у зв'язку з чим з вказаної дати позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу, враховуючи положення статтей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції Закону №1207-VII від 21.11.2021), тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 1 статті 3 вказаного Закону (в редакції Закону №1207-VII від 21.11.2021) передбачено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Частиною 1 статті 13 Закону №1207-VII від 21.11.2021 передбачено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено (частина 1 статті 13-1 Закону №1207-VII від 21.11.2021).
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022, який у подальшому неодноразово було продовжено і який станом на теперішній час продовжує діяти.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України внесено зміни до статей 1, 3, 9, 11, 11-1, 13, 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції Закону №1207-VII від 20.03.2022) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, крім тих, що були зазначені у попередній редакції Закону, інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України та надра під такими територіями (пункт 3).
Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції Закону №1207-VII від 20.03.2022), дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.
Частиною 1 та 2 статті 13 Закону №1207-VII від 20.03.2022 передбачено, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
Згідно з частинами 1, 2 статті 13-1 Закону №1207-VII від 20.03.2022, положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями. На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.
Відповідно до Розділу ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, вся територія Міловської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області з 24.02.2022 (UA44140070000058445) й до теперішнього часу перебуває під тимчасовою окупацією військ Російської Федерації.
Отже, відносно території, на якій зареєстрований відповідач та куди поставлявся природний газ за період 25.02.2022 - 28.02.2022, законодавець підтвердив існуючий на цей період факт окупації зазначеної території.
У постанові у справі №908/1162/23 Об'єднана палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі №910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі №908/1162/23 відповідно до положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.
Виходячи із зазначеного, враховуючи, що окупація території місцезнаходження відповідача фактично відбулась у спірний період та є загальновідомим фактом, а також положення статті 13-1 Закону №1207-VII суд зауважує, що сам факт постачання природного газу на окуповану територію ставить під сумів факт переходу права власності на газ до відповідача.
Отже, на час постачання у період 25.02.2022 - 28.02.2022 власником газу був позивач та на ньому залишаються всі ризики, пов'язані з споживанням газу невстановленими особами на окупованих територіях.
Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач в період 25.02.2022 - 28.02.2022 не мав права фактично здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу за його місцезнаходженням, отже, у позивача відсутнє право на отримання заявлених до стягнення грошових коштів за поставлений природний газ на окуповану територію та відповідно, відсутнє у відповідача кореспондоване зобов'язання їх сплачувати, а, відтак, і підстав для нарахування 3% річних, інфляційних та пені за вказаний період.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 03.03.2025 у справі №913/556/24 - залишити без змін.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 03.03.2025 у справі №913/556/24 залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко