ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 березня 2026 року Справа № 902/1397/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Олексюк Г.Є.
судді Петухов М.Г.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
позивача: Мичківський І.П. самопредставництво
відповідача: Трепак В.С. адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Вінницької міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.12.2025 року у справі №902/1397/22 (суддя Маслій І.В., м. Вінниця, повний текст складено 22.12.2025)
за позовом: Вінницької міської ради (вул.Соборна, 59, м.Вінниця, 21050)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурс 1" (вул.600-річчя, буд.17, м.Вінниця, 21021)
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
Вінницька міська рада звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурс 1" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,1208 га., яка розташована по вул. Князів Коріатовичів, 109 в м. Вінниці, біля земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:02:057:0026, шляхом демонтажу паркану, 4 капітальних будівель, 17 малих архітектурних форм та приведенням її в первинний стан за рахунок зазначеного товариства.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.12.2025 у справі №902/1397/22 у позові Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурс1" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,1208 га., відмовлено повністю. Витрати зі сплати судового збору в сумі 2 481,00 грн, 19 101,60 грн за проведення судової експертизи залишено за позивачем.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Вінницька міська рада звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 22.12.2025 у справі №902/1397/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Вінницької міської ради задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промресурс 1» на користь Вінницької міської ради понесені судові витрати.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вінницької міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.12.2025 року у справі№902/1397/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25 лютого 2026 року.
06 лютого 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Промресурс 1" поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу Вінницької міської ради без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 22.12.2025 року у справі №902/1397/22 без змін.
Представник позивача в судовому засіданні 25.02.2026 підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.02.2026 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.02.2026 розгляд справи відкладено на 25.03.2026. Запропоновано Вінницькій міській раді та Товариству з обмеженою відповідальністю "Промресурс 1" надати суду до 20.03.2026 письмові пояснення щодо можливості укладення між сторонами мирової угоди із зазначенням прийнятого ними рішення.
20 березня 2026 року Вінницькою міською радою подані письмові пояснення, в яких остання повідомила суд про відсутність можливості укладення між сторонами мирової угоди по справі №902/1397/22, враховуючи мотиви Вінницької міської ради, процесуальну позицію викладену у апеляційній скарзі, а також з огляду на обставину заперечення відповідача.
23 березня 2026 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурс 1" адвокатом Трепаком В.С. подані письмові пояснення, в яких останній зазначив, що ТОВ “Промресурс 1» завжди висловлювало готовність врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди. З самого початку судового розгляду товариство виступало з ініціативою мирного врегулювання спору, що підтверджується проектом мирової угоди наявним в матеріалах справи, з яким звертався ТОВ “Промресурс 1». Також ТОВ “Промресурс 1» додано до даних пояснень докази, що підтверджують факт звернення до Вінницької міської ради з метою врегулювання питання на умовах сервітуту. Проте, як зазначає відповідач на сьогоднішній день рішення про укладення між сторонами мирової угоди не прийнято, оскільки у даному випадку позивач висловився проти укладення мирової угоди.
Представник позивача в судовому засіданні 25.03.2026 просив скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 22.12.2025 у справі №902/1397/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Вінницької міської ради задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.03.2026 просив суд залишити апеляційну скаргу Вінницької міської ради без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 22.12.2025 року у справі №902/1397/22 без змін.
Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права
1. Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції дослідивши матеріали справи встановлено, що підставою позову в цій справі позивач визначив наявність юридичних фактів, які свідчать про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності, в обґрунтування чого долучено акт обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади №14 від 02.02.2022. Водночас, за змістом висновків експертів Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №КСЕ-19/102-23/7210 від 30.09.2025 користування земельною ділянкою комунальної форми власності ТОВ "Промресурс1" для розміщення закладу громадського харчування "Колиба над Бугом" не підтверджено. Додатково судовими експертами не встановлено належність відповідачу будівель та споруд, які розміщено на земельній ділянці комунальної форми власності. Поряд з цим, суд першої інстанції зауважив, що Вінницька міська рада просить суд ухвалити рішення про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,1208 га., тоді як зі змісту висновків судових експертів №КСЕ-19/102-23/7210 від 30.09.2025 слідує, що площа земельної ділянки комунальної власності з розташованими будівлями та спорудами, що знаходяться біля земельних ділянок з кадастровими номерами: 0510100000:02:057:0026, 0510100000:02:057:0025, становить 0,0987 га.
З огляду на сукупність доказів у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що Вінницькою міською радою не доведено обставин самовільного використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Промресурс1" земельної ділянки комунальної форми власності площею 0,1208 га. у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, оскільки не забезпечив повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх фактичних обставин справи і не надав належної оцінки доказам у їх сукупності. Скаржник посилається на приписи статей 2, 73, 86, 237 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суд зобов'язаний оцінювати кожний доказ окремо та в їх взаємозв'язку, без надання жодному з них наперед встановленої сили, а також вирішувати питання щодо доведеності обставин, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін.
Позивач зазначає, що зміст експертного висновку свідчить, що експертами встановлено фактичну площу земельної ділянки комунальної власності 0,0987 га, розташованої поруч із земельними ділянками з кадастровими номерами 0510100000:02:057:0026 та 0510100000:02:057:0025, які перебувають у приватній власності відповідача та використовуються для розміщення закладу громадського харчування “Колиба над Бугом» у м. Вінниця. На вказаній земельній ділянці зафіксовано розміщення чотирьох капітальних будівель, критої тераси, численних малих архітектурних форм, елементів благоустрою, дитячого майданчика, штучної водойми та іншої інфраструктури. Водночас експерти зазначили, що встановлення факту користування земельною ділянкою саме відповідачем, а також визначення правового статусу об'єктів як самочинного будівництва виходить за межі їх спеціальних знань, оскільки такі питання мають правовий характер. Разом із тим в описовій частині висновку наведено дані про фактичне використання земельної ділянки комунальної власності, доступ до якої здійснюється через земельні ділянки відповідача, а межі фактичного використання визначаються по периметру існуючого благоустрою до річки Південний Буг.
Скаржник наголошує, що суд першої інстанції фактично поклав в основу оскаржуваного рішення лише експертний висновок та не врахував інші надані докази, зокрема рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1282 від 29.05.2014 про надання містобудівних умов та обмежень, містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки № 65 від 02.06.2014, а також акт обстеження земельної ділянки № 14 від 02.02.2022, складений посадовими особами виконавчих органів міської ради. Зазначеним актом встановлено використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності площею 0,1208 га, у тому числі в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг, шляхом її огородження разом із приватними земельними ділянками для здійснення комерційної діяльності.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки сукупності доказів, не врахував встановлені фактичні дані про розміщення об'єктів та благоустрою на комунальній земельній ділянці, а також не вирішив питання щодо правових наслідків такого використання з огляду на положення статті 212 Земельного кодексу України, яка передбачає обов'язок повернення самовільно зайнятих земельних ділянок за рішенням суду.
На переконання скаржника, матеріалами справи доведено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки територіальної громади за відсутності правовстановлюючих документів та зареєстрованого речового права на неї. У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене з порушенням норм процесуального права та без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, заперечуючи доводи позивача зазначає, що судом першої інстанції досліджено та оцінено всі наявні у матеріалах справи докази, зокрема рішення виконавчого комітету, містобудівні умови та обмеження, а також акт обстеження земельної ділянки. Єдиним доказом, наданим позивачем на підтвердження фактичного використання спірної земельної ділянки відповідачем, є копія акта обстеження від 02.02.2022 №14. Відповідач вважає цей доказ недостовірним, оскільки він створений самим позивачем як заінтересованою особою, що на думку відповідача, виключає можливість покладення його в основу судового рішення. Також зазначає, що саме за ініціативою позивача призначено судову експертизу, яка проведена незалежними експертами. При цьому позивач у суді першої інстанції не заявляв клопотань про виклик експерта, не оспорював висновок експертизи та не ініціював призначення додаткової чи повторної експертизи, однак у апеляційній скарзі фактично висловлює незгоду з її результатами. На думку відповідача, такі доводи зводяться до незгоди з результатом вирішення спору. Відповідач звертає увагу на розбіжності у визначенні площі спірної земельної ділянки: у акті обстеження вона становить 0,1208 га, тоді як за висновком експертизи 0,0987 га., це на переконання відповідача, свідчить про недостовірність акта обстеження та вказує на невизначеність меж земельної ділянки.
Таким чином, відповідач робить висновок про недоведеність позивачем факту користування спірною земельною ділянкою ТОВ “Промресурс 1», що унеможливлює встановлення належного відповідача у справі. Крім того, зазначає про відсутність достатніх і достовірних доказів, які б дозволили чітко визначити межі ділянки, а також про необґрунтованість застосування такої крайньої міри, як знесення будівель і споруд.
Щодо доводів апеляційної скарги про самовільне зайняття земельної ділянки, відповідач зазначає, що окрім факту виконання благоустрою на підставі зобов'язань, покладених на нього ще у 2014 році, інших доказів самовільного зайняття позивачем не надано. Наголошує на непослідовності дій Вінницької міської ради, яка спочатку зобов'язала відповідача здійснити благоустрій (влаштування плитки, альтанок, освітлення тощо), а в подальшому вимагає знесення цих об'єктів. При цьому відповідач зазначає, що неодноразово звертався з пропозиціями врегулювання спору та оформлення прав на земельну ділянку, однак отримував відмови.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Таким чином, положеннями Основного Закону України закріплено, що до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Виходячи з приписів п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема, на землю.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що правовий висновок щодо належності земельних ділянок в межах міста відповідній міській раді навіть за відсутності державної реєстрації права власності на земельну ділянку, сформовано у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20.
Зокрема, у вказаній постанові Верховний суд зазначив таке: "Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду вважає, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, Міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об'єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013. Подібну за змістом правову позицію Верховний Суд виклав у постанові від 12.05.2020 у справі №911/488/18. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Наведене повністю спростовує твердження скаржника про те, що право комунальної власності на конкретну земельну ділянку в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права.".
Вказаним спростовується твердження відповідача про те, що відсутність сформованості спірної земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав у даному випадку свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Правомочності власника землі на території міста Вінниця від імені територіальної громади здійснює Вінницька міська рада, яка відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями (ст. 122 Земельного кодексу України) щодо розпорядження землями територіальної громади міста Вінниця, зокрема, щодо передачі комунальних земельних ділянок у власність чи користування громадянам та юридичним особам відповідно до Земельного кодексу України.
В силу пунктів "а", "в" ч.1 ст.12 ЗК України встановлено, що до повноважень, зокрема в даному випадку Вінницької міської ради у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно до ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Отже, єдиною підставою набуття права користування земельними ділянками комунальної власності в місті Вінниця для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Вінницької міської ради.
Згідно п. “в» ч.2 ст.12 ЗК України, до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.
29 травня 2014 року, розглянувши клопотання ТОВ “Промресурс 1» про надання вихідних даних на проектування реконструкції будівлі кафе, яка належить товариству на праві приватної власності по вул.Свердлова (вул. Князів Коріатовичів) 109 в готельно-розважальний комплекс з прибудовами та влаштуванням літнього майданчика, враховуючи договори купівлі-продажу земельних ділянок від 29.07.2013 за кадастровими номерами 0510100000:02:057:0025 та 0510100000:02:057:0026 Виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення №1282 про надання Товариству з обмеженою відповідальністю “Промресурс1» вихідні дані - містобудівні умови та обмеження на проектування реконструкції будівлі кафе по вул. Свердлова, 109 в готельно-розважальний комплекс з прибудовами та влаштуванням літнього майданчика. 3обов'язано замовника: Отримати вихідні дані на проектування відповідно до пункту 3 статті 29 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності». Розробити проектну документацію та затвердити її в установленому порядку. Оформити право користування земельною ділянкою по вул.Свердлова,109 згідно з чинним законодавством. Розробити історико-містобудівне обґрунтування на проектування реконструкції будівлі кафе по вул.Свердлова,109 в готельно-розважальний комплекс з прибудовами та влаштуванням літнього майданчика та погодити його у встановленому законодавством порядку. До прийняття об'єкта до експлуатації укласти договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста. До виконання підготовчих та будівельних робіт приступити після оформлення права землекористування та отримання документу, що надає право на виконання вищезазначених робіт в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №466 з наступним прийняттям об'єкту до експлуатації в установленому законодавством порядку (а.с.23-24 т.1).
Згідно містобудівних умов і обмеження забудови земельної ділянки №65 від 02.06.2014 на реконструкцію будівлі кафе в готельно-розважальний комплекс з прибудовами та влаштуванням літнього майданчика за адресою: вул. Свердлова, буд.109 у м. Вінниця, Товариству з обмеженою відповідальністю "Промресурс1" зокрема необхідно розробити генплан території, план комплексного благоустрою території, необхідний для обслуговування проектованого об'єкта, а також зовнішній благоустрій за межами землекористування згідно з рішенням виконкому від 02.08.2006р. № 1794 “Про благоустрій прилеглої території». Отримати технічні умови на благоустрій прилеглої території, водовідведення зливових та талих вод в департаменті міського господарства міської ради згідно з рішенням виконкому від 27.01.2009р. № 127. Укласти угоду з департаментом комунального господарства та благоустрою щодо утримання об'єкта і зовнішнього благоустрою відповідно до рішення виконкому на підставі розроблених креслень, генплану та фотоматеріалів існуючого стану. Проектом передбачити благоустрій прилеглої території з декоративним мощенням тротуарною плиткою, озеленення прилеглої території, зовнішнє освітлення, сучасні декоративні вуличні меблі та урни для сміття. Додаткові вимоги: відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 466 “Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», протягом семи календарних днів з дня реєстрації декларації або з дня отримання права на виконання будівельних роби письмово поінформувати виконком міської ради. Розробити паспорт кольорового опорядження фасадів з використанням сучасних високоякісних матеріалів. Проектом передбачити реконструкцію приміщень із збереженням в процесі Реконструкції всіх несучих конструкцій без погіршення їх міцності та надійності. Можливість виконання даних робіт та безпеку подальшої експлуатації об'єкта підтвердити звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж. Проектну документацію затвердити у встановленому законодавством порядку Оформлення проектної документації здійснюється згідно з нормативними документами комплексу А.2.4 “Система проектної документації для будівництва» та ДБН А.2.2-3-2012 “Склад та зміст проектної документації на будівництво». Проектна документація закладається до страхового фонду документації України відповідно до вимог Закону України “Про страховий фонд документації України». Підтвердження закладення здійснюється відповідно до Порядку підтвердження закладення технічної та проектної робочої документації до страхового фонду документації України, затвердженого Наказом міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справі захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22,10.2 003 р. № 400. У відповідності до статті 14 Закону України “Про архітектурну діяльність» містобудівне та архітектурне проектне рішення об'єкта погодити з головним архітектором міста. Передбачити виконання вимог ДБН в т.ч, ДБН В.2.2-9-2009 “Громадські будинки та споруди», ДБН В.2.2-23-2009 “Підприємства торгівлі». ДБН В.2.2-25-2009 “Підприємства харчування (заклади ресторанного господарства)». Проектною документацією передбачити виконання заходів з енергозбереження з врахуванням вимог ДБН В.2.6-31:2006 “Конструкції будинків та споруд. Теплова ізоляція будівель» та відповідних діючих нормативно-правових актів. Передбачити залучення інвестицій на розвиток -інженерно-транспортної за соціальної інфраструктури міста відповідно до рішення виконкому міської ради від 22.10.2009р. № 2461. Зазначити в проекті та забезпечити збереження державних геодезичних знаків на майданчику, якщо вони є в наявності (а.с.25-28 т.1).
Відповідно до плану зовнішнього благоустрою території ресторану “Гуцульська колиба» з розміщенням тимчасових споруд по вул. Свердлова, 109 в м. Вінниця, виготовленого міським комунальним підприємством “Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» на замовлення ТОВ “Промресурс 1», на зазначеній території передбачено розміщення 15-ти альтанок, штучної водойми, дитячого майданчика, 6-ти тіньових навісів, пірсу, 15-ти лав, 17-ти урн для сміття та 50-ти вуличних ліхтарів (а.с.29-34 т.1).
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 02 лютого 2022 року головним спеціалістом відділу охорони земель департаменту земельних ресурсів Бондарем Сергієм Степановичем за участю: головного спеціаліста відділу контролю за будівництвом департаменту архітектурно - будівельного контролю Пархоменко Вітольда Олександровича, головного спеціаліста відділу просторового розвитку департаменту архітектури та містобудування Осадчук Людмили Леонідівни, головного інспектора відділу контролю за об'єктами водного фонду КП “Муніципальна варта» ВМР Запорожця Михайла Олексійовича, головного інспектора відділу контролю за об'єктами водного фонду КП “Муніципальна варта» ВМР Дробота Олександра Анатолійовича, в присутності: керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “Промресурс1» (код за ЄДРПОУ 37159360) Крутоуса Олега Олександровича проведено обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади за адресою: м. Вінниця, вул. Князів Коріатовичів (вул. Свердлова), 109, біля земельної ділянки з кадастровим номером: 0510100000:02:057:0026, про що складено відповідний акт №14 обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади (а.с.11-18 т.1).
Під час обстеження встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Промресурс 1» використовує комунальну земельну ділянку площею 0,1208 га, в тому числі 0,1111 га в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг, шляхом огородження разом із належними товариству на праві приватної власності земельними ділянками площею 0,0529 га (кадастровий номер: 0510100000:02:057:0026) та площею 0,0471 га (кадастровий номер: 0510100000:02:057:0025), що підтверджується кадастровим планом виготовленим міським комунальним підприємством “Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури». На комунальній ділянці знаходяться 4 капітальні будівлі та 17 малих архітектурних форм: альтанки, дитячий майданчик, огорожа та різноманітні елементи благоустрою. Зазначена вище комунальна земельна ділянка використовується для здійснення комерційної діяльності (розміщення закладу громадського харчування “Колиба над Бугом»). ТОВ “Промресурс 1» не здійснює нарахування та сплату місцевого податку за фактичне використання комунальної ділянки площею 0,1208 га.
14 лютого 2022 року директор Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради звернувся до ТОВ “Промресурс 1» з вимогою вжити заходів спрямованих на оформлення у встановленому законодавством порядку права користування (оренди) на комунальну земельну ділянку площею 0,1208 га або звільнити її шляхом демонтажу паркану та приведенням в придатний для подальшого використання стан; сплатити місцевий податок за період фактичного використання комунальної ділянки площею 0,1208 га для здійснення підприємницької діяльності (а.с.19-22 т.1). Проте, вказана вимога залишена без реагування, що стало підставою для звернення з позовом у даній справі.
У свою чергу, відповідач зазначає, що позовні вимоги Вінницької міської ради не визнає, вважає їх незаконними та необґрунтованими, оскільки на сьогоднішній день ТОВ “Промресурс 1» використовує у своїй господарській діяльності (ресторан Колиба над Бугом) лише земельні ділянки 0510100000:02:057:0026 та 0510100000:02:057:0026, що належать товариству на праві власності. На іншій території відповідач відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради була №1282 від 29.05.2014 року та плану зовнішнього благоустрою здійснив (з незначним відхиленням від плану) роботи з благоустрою, зокрема - вирубані чагарники, вивезено сміття, покладена тротуарна плитка, збудований дитячий майданчик, зведені відкриті альтанки, тіньові навіси, вуличні ліхтарі, поставлені лавки та розміщені урни, розчищений та побудований пірс.
Разом з цим, ТОВ “Промресурс 1» наголошує, що не використовує у власній господарській діяльності спірну земельну ділянку, дійсно відвідувачі ресторану можуть замовити страви на виніс і спожити їх у будь-якому зручному для них місці. Те що поруч з рестораном є облаштовані для цього умови, дозволяє відвідувачам там розміщуватись. Але ТОВ “Промресурс 1» зазначає, що дані альтанки, дитячий майданчик, пірс та лавки, розміщені на умовах благоустрою, знаходяться у відкритому доступі. Ресторан не приймає бронювання на ці місця та не закриває їх. Але так як територія прилягає до приватної власності ресторану ТОВ “Промресурс 1» здійснює там прибирання та догляд за вказаною територією, крім того ділянка, що стала предметом звернення до суду та план якої надано в акті обстеження не огороджена та до неї відкритий доступ.
Згідно ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Таким чином, під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміється фактичне володіння та/або користування чужою земельною ділянкою, вчинене в особистих інтересах або інтересах інших осіб тим, кому ця ділянка у встановленому законом порядку не надавалась у користування (постійне, оренда, земельний сервітут) або не передавалась у власність.
Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, то відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
При цьому, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки, як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
У постанові Верховного Суду від 05.01.2024 у справі №367/7905/18 суд касаційної інстанції сформулював правовий висновок про те, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або вчинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
27 березня 2023 року до суду першої інстанції від позивача Вінницької міської ради надійшло клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою суду першої інстанції від 27.03.2023 клопотання позивача №07/00/011/17141 від 27.03.2023 про призначення судової експертизи задоволено частково. Призначено у справі №902/1397/22 комплексну судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Вінницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (вул. В.Порика, 8, м. Вінниця, 21021).
На розгляд судової земельно-технічної експертизи поставлено наступні питання: яка фактична площа земельної ділянки комунальної власності використовується відповідачем у своїй підприємницькій діяльності?
На розгляд судової будівельно-технічної експертизи поставлено наступне питання: чи наявні на визначеній площі земельної ділянки комунальної власності самочинно збудовані та розміщені будівлі, споруди та інші об'єкти ?
Ухвалою суду першої інстанції від 11.07.2023 роз'яснено питання поставлені на розгляд комплексної експертизи шляхом уточнення, виклавши їх в наступній редакції: « 1. Яка фактична площа земельної ділянки комунальної власності, якою користується ТОВ “Промресурс 1» з розташованими на ній будівлями і спорудами для розміщення закладу громадського харчування “Колиба над Бугом», що знаходяться біля земельних ділянок кадастрові номера: 0510100000:02:057:0026, 0510100000:02:057:0025 розташованих за адресою: м. Вінниця, по вул. Свердлова, 109?; 2. Чи наявні на фактично визначеній площі земельної ділянки самочинно збудовані та розміщені будівлі, споруди та інші об'єкти якими користуються ТОВ “Промресурс 1» для розміщення закладу громадського харчування “Колиба над Бугом», що знаходяться біля земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:02:057:0026, 0510100000:02:057:0025 розташованих за адресою: м. Вінниця, по вул. Свердлова, 109?».
Відповідно до висновків експертів Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №КСЕ-19/102-23/7210 від 30.09.2025 (а.с.147-177 т.1):
« 1. На підставі проведеного дослідження наданих матеріалів та топографо-геодезичних робіт встановити факт користування земельною ділянкою комунальної власності ТОВ "Промресурс1" для розміщення закладу громадського харчування "Колиба над Бугом" не є можливим тому встановлено фактичну площу земельної ділянки комунальної власності з розташованими будівлями та спорудами (1-21), що знаходяться біля земельних ділянок з кадастровими номерами: 0510100000:02:057:0026, 0510100000:02:057:0025, які перебувають у приватній власності ТОВ "Промресурс1" та використовуються для розміщення закладу громадського харчування "Колиба над Бугом" за адресою: м.Вінниця, по вул.Свердлова, 109, яка становить 0,0987 га, що графічно відображено на Схематичному плані 2, який додається до висновку експертів.
2. На підставі проведеного дослідження, з урахуванням наданих для проведення експертизи документальних матеріалів встановлено, що на земельній ділянці, яка знаходиться біля земельних ділянок з кадастровими номерами: 0510100000:02:057:0026, 0510100000:02:057:0025, які перебувають у приватній власності ТОВ "Промресурс1" для розміщення закладу громадського харчування "Колиба над Бугом" за адресою: м.Вінниця, по вул.Свердлова (на даний час вул.Князів Коріатовичів), 109, площею 0,0987 га розташовані наступні об'єкти:
- будівлі (згідно п.3.1 ДБН А.2.2-3:2014), які на кадастровому плані, виготовленому МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" 01.05.2025, зазначені за номерами №1, №3, №4, №10;
- споруда - крита тераса, на кадастровому плані, виготовленому МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" 01.05.2025, зазначена за номером №21;
- елементи благоустрою (згідно ст.21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів"):
§ альтанки, які на кадастровому плані, виготовленому МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" 01.05.2025, зазначені за номерами №2, №5-9, №11-20;
§ зелені насадження, урни, лавки, дитячі гойдалки та ігровий комплекс, штучна водойма та місток, мощення.
Встановити, чи є дані об'єкти самочинно збудовані в межах будівельно-технічної експертизи неможливо, оскільки статус самочинного будівництва є правовий статус (не пов'язаний з фізичними, об'ємно-планувальними, технічними показниками), а згідно ст.98 ГПК України предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Згідно наявних у експерта правовстановлюючих документів та матеріалів технічної інвентаризації зазначені об'єкти не знаходяться у власності (користуванні) ТОВ "Промресурс 1". Фактично встановити, чи користується зазначеними об'єктами ТОВ "Промресурс 1" неможливо, оскільки це виходить за межі спеціальних знань судового експерта.»
Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Відповідачем не доведено, що висновки експертів Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №КСЕ-19/102-23/7210 від 30.09.2025 є необґрунтованим, суперечить іншим матеріалам справи, а судом апеляційної інстанції не виявлено порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
З урахуванням наведеного висновку експертизи та меж її доказового значення, суд апеляційної інстанції встановлено наступні юридично значимі обставини.
Насамперед, колегія суддів виходить із того, що за результатами топографо-геодезичних робіт об'єктивно встановлено існування спірної земельної ділянки комунальної власності в межах площі 0,0987 га. Вказана ділянка із наявними на ній будівлями, спорудою та елементами благоустрою розташована суміжно із земельними ділянками 0510100000:02:057:0026, 0510100000:02:057:0025, що перебувають у приватній власності ТОВ “Промресурс 1».
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що на зазначеній земельній ділянці за адресою: м.Вінниця, по вул.Князів Коріатовичів, 109, площею 0,0987 розміщено об'єкти різної правової природи - будівлі, споруди та малі архітектурні форми, а саме: будівлі (згідно п.3.1 ДБН А.2.2-3:2014), які на кадастровому плані, виготовленому МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" 01.05.2025, зазначені за номерами №1, №3, №4, №10; споруда - крита тераса, на кадастровому плані, виготовленому МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" 01.05.2025, зазначена за номером №21; альтанки, які на кадастровому плані, виготовленому МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" 01.05.2025, зазначені за номерами №2, №5-9, №11-20. Таким чином, наявність фактичної забудови та облаштування цієї земельної ділянки є доведеною належним і допустимим доказом у розумінні статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, судова колегія бере до уваги, що експертом прямо зазначено про неможливість встановлення факту користування цією земельною ділянкою саме ТОВ “Промресурс1». Відповідно, відсутній безпосередній експертний висновок щодо суб'єкта фактичного використання земельної ділянки, що обумовлено межами спеціальних знань експерта та відповідає положенням статті 98 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою питання права та правової кваліфікації не можуть бути предметом експертного дослідження.
Крім того, об'єкти (будівлі, споруди та елементи благоустрою) - будівлі (згідно п.3.1 ДБН А.2.2-3:2014), які на кадастровому плані, виготовленому МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" 01.05.2025, зазначені за номерами №1, №3, №4, №10; споруда - крита тераса, на кадастровому плані, виготовленому МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" 01.05.2025, зазначена за номером №21; елементи благоустрою (згідно ст.21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів"): альтанки, які на кадастровому плані, виготовленому МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" 01.05.2025, зазначені за номерами №2, №5-9, №11-20, розташовані на спірній земельній ділянці комунальної власності, не перебувають у власності або користуванні ТОВ “Промресурс 1». Тобто, відсутні належні правові підстави, які б підтверджували оформлення відповідачем речових прав на ці об'єкти так, як і на спірну земельну ділянку комунальної власності площею 0,0987 за адресою: м.Вінниця, по вул.Князів Коріатовичів, 109, яка розташована суміжно із земельними ділянками 0510100000:02:057:0026, 0510100000:02:057:0025, що перебувають у приватній власності ТОВ “Промресурс 1».
Водночас, колегія суддів враховує, що питання щодо віднесення зазначених об'єктів до самочинного будівництва не було вирішено експертами, оскільки таке питання має виключно правовий характер і підлягає вирішенню судом із застосуванням норм статті 376 Цивільного кодексу України.
Суд апеляційної інстанції встановлюючи обставини самовільного зайняття спірної земельної ділянки, виходить з того, що згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 цього Кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції.
Суд апеляційної інстанції відзначає, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
У контексті наведеного суд апеляційної інстанції враховано, що твердження ТОВ “Промресурс 1» про невикористання спірної земельної ділянки не узгоджується з установленими у справі обставинами та спростовується з урахуванням стандарту вірогідності доказів, закріпленого у статті 79 Господарського процесуального кодексу України враховуючи наступне.
За змістом стандарту вірогідності доказів, суд оцінює докази за критерієм їх більшої переконливості у сукупності, виходячи з того, які обставини є більш ймовірними з огляду на всі наявні докази.
29 липня 2013 року між фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промресурс1" укладено договори купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бортнік Я.А. за №1110 та №1109, за умовами яких відповідач набув права власності на земельну ділянку площею 0,0529 га з кадастровим номером 0510100000:02:057:0026 та земельну ділянку площею 0,0471 га з кадастровим номером 0510100000:02:057:0025 (а.с.105-111 т.1).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №26311916 від 03.09.2014 ТОВ “Промресурс 1» є власником будівлі кафе з прибудовами, загальною площею 446,5 кв.м. за адресою м.Вінниця, вул. Свердлова , буд.109 (а.с.113 т.1).
02 лютого 2022 року головним спеціалістом відділу охорони земель департаменту земельних ресурсів Бондарем Сергієм Степановичем за участю: головного спеціаліста відділу контролю за будівництвом департаменту архітектурно - будівельного контролю Пархоменко Вітольда Олександровича, головного спеціаліста відділу просторового розвитку департаменту архітектури та містобудування Осадчук Людмили Леонідівни, головного інспектора відділу контролю за об'єктами водного фонду КП “Муніципальна варта» ВМР Запорожця Михайла Олексійовича, головного інспектора відділу контролю за об'єктами водного фонду КП “Муніципальна варта» ВМР Дробота Олександра Анатолійовича, в присутності: керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “Промресурс1» (код за ЄДРПОУ 37159360) Крутоуса Олега Олександровича проведено обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади за адресою: м. Вінниця, вул. Князів Коріатовичів, 109, біля земельної ділянки з кадастровим номером: 0510100000:02:057:0026, про що складено відповідний акт №14 обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади (а.с.11-18 т.1). Під час обстеження встановлено, зокрема що на комунальній ділянці знаходяться 4 капітальні будівлі та 17 малих архітектурних форм: альтанки, дитячий майданчик, огорожа та різноманітні елементи благоустрою. Зазначена вище комунальна земельна ділянка використовується для здійснення комерційної діяльності (розміщення закладу громадського харчування “Колиба над Бугом»). ТОВ “Промресурс 1» не здійснює нарахування та сплату місцевого податку за фактичне використання комунальної ділянки площею 0,1208 га.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що у висновках експертів Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №КСЕ-19/102-23/7210 від 30.09.2025 експертами зазначено, що доступ та прохід до спірної земельної ділянки комунальної власності відбувся через земельні ділянки, які перебувають у приватній власності ТОВ “Промресурс 1» для розміщення закладу громадського харчування “Колиба над Бугом» розташованих за адресою: м. Вінниця, по вул. Свердлова, 109. Під час натурного обстеження спеціалістом (інженером) Коновалюк Я.В. на місцевості визначені спільні точки повороту меж земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:02:057:0026, яка перебуває у приватній власності ТОВ “Промресурс 1» для розміщення закладу громадського харчування “Колиба над Бугом» розташованих за адресою: м. Вінниця, по вул. Свердлова, 109 з земельною ділянкою комунальної власності, яка примикає до річки Південний Буг (див. Ілюстративна таблиця Зображення 1.1-1.44) (а.с. 136 на звороті, 163 на звороті - 174 т.1). Також під час проведеного натурного обстеження встановлено, що на території земельної ділянки комунальної власності, яка має спільні поворотні точки меж із земельною ділянкою кадастровий номер 0510100000:02:057:0026 розташовані будівлі та споруди (1-21) (а.с.136 на звороті, 163 на звороті - 174 т.1), а саме: 4 капітальні будівлі та 17 малих архітектурних форм: альтанки та влаштована тротуарна плитка, що створює прохід від закладу громадського харчування “Колиба над Бугом» до річки Південний Буг. Також крім будівель та споруд (4 капітальні будівлі та 17 малих архітектурних форм: альтанки) на території знаходиться дитячий майданчик, декоративна огорожа, урни для сміття, штучна водойма з містком, влаштована тротуарна плитка та інші елементи благоустрою, що свідчить про фактичне використання земельної ділянки комунальної власності, що розташована біля земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:02:057:0026 для розміщення закладу громадського харчування , “Колиба над Бугом» розташованих за адресою: м. Вінниця, по вул. Свердлова, 109 (див. Ілюстративна таблиця зображення 1.1-1.44) (а.с. 136 на звороті, 163 на звороті - 174 т.1).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що спірна земельна ділянка, як встановлено висновками експертів Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №КСЕ-19/102-23/7210 від 30.09.2025 площею 0,0987 га територіально прилягає до земельних ділянок з кадастровими номерами: 0510100000:02:057:0026, 0510100000:02:057:0025, які перебувають у приватній власності ТОВ “Промресурс 1» та утворює з ними єдиний функціонально-просторовий комплекс, який використовується для обслуговування ресторану “Колиба над Бугом». На ділянці площею 0,0987 га розміщено об'єкти (будівлі (споруди), альтанки, тераси, дитячі майданчики, елементи благоустрою), які за своїм характером і призначенням об'єктивно спрямовані на забезпечення діяльності закладу громадського харчування.
Поряд з цим, колегія суддів враховує, що сам відповідач підтвердив фактичне користування спірною земельною ділянкою, зазначаючи про прибирання та догляд за нею у відзиві на позовну заяву (а.с.62 т.1). Таким чином, є очевидним, що здійснення систематичного утримання території, її облаштування та забезпечення належного стану є проявом фактичного користування спірною земельною ділянкою без оформлення прав на неї.
Доводи відповідача про вільний доступ до території та відсутність бронювання не спростовують факту її використання у господарській діяльності. Відкритість доступу не виключає використання об'єкта суб'єктом господарювання, якщо така територія об'єктивно обслуговує його діяльність та підвищує споживчу привабливість основного об'єкта (закладу громадського харчування “Колиба над Бугом»). У даному випадку розміщення альтанок, дитячих та відпочинкових зон безпосередньо поруч із рестораном створює додаткові умови для обслуговування відвідувачів, що є складовою господарської діяльності відповідача.
Посилання відповідача на відсутність огородження земельної ділянки також не має правового значення для встановлення факту її використання. Земельне законодавство не пов'язує факт користування земельною ділянкою виключно з її огородженням чи обмеженням доступу до неї. Вирішальним є фактичне використання ділянки для здійснення господарської діяльності, що у даному випадку підтверджується характером розміщених об'єктів та їх функціональним зв'язком із діяльністю ресторану.
Водночас, колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про відсутність огородження спірної земельної ділянки спростовується зображеннями 1.1, 1.8, 1.9, 1.10, 1.12, 1.14, які є додатками до висновків експертів Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №КСЕ-19/102-23/7210 від 30.09.2025 (а.с.163 на звороті,163-166 т.1).
Також, судова колегія враховує, що доказів будівництва та зведення на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0987 га наступних об'єктів: будівлі (згідно п.3.1 ДБН А.2.2-3:2014), які на кадастровому плані, виготовленому МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" 01.05.2025, зазначені за номерами №1, №3, №4, №10; споруди - крита тераса, на кадастровому плані, виготовленому МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" 01.05.2025, зазначена за номером №21; елементів благоустрою (згідно ст.21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів"): альтанки, які на кадастровому плані, виготовленому МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" 01.05.2025, зазначені за номерами №2, №5-9, №11-20 - сторонніми особами ніж відповідач матеріали справи не містять.
Більше того, відповідач у відзиві на позовну заяву сам визнає, що на території відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради була №1282 від 29.05.2014 року та плану зовнішнього благоустрою здійснив (з незначним відхиленням від плану) роботи з благоустрою, зокрема - вирубані чагарники, вивезено сміття, покладена тротуарна плитка, збудований дитячий майданчик, зведені відкриті альтанки, тіньові навіси, величні ліхтарі, поставлені лавки та розміщені урни, розчищений та побудований пірс.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції відзначає, що розміщення на земельній ділянці комунальної власності за адресою: м.Вінниця, по вул.Князів Коріатовичів, 109, площею 0,0987 га об'єктів благоустрою, малих архітектурних форм, будівель та споруд, які об'єктивно не можуть виникнути та утримуватися без ініціативи та організаційної участі суб'єкта господарювання, також свідчить про її використання відповідачем.
Таким чином, у даному випадку сукупність доказів свідчить саме про фактичне використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності за адресою: м.Вінниця, по вул.Князів Коріатовичів, 109, площею 0,0987 га площею 0,0987 у господарській діяльності закладу громадського харчування “Колиба над Бугом», а не про її нейтральний чи випадковий характер використання третіми особами.
Отже, судова колегія дійшла висновку, що з урахуванням стандарту вірогідності доказів більш переконливим є те, що спірна земельна ділянка площею 0,0987 га фактично використовується ТОВ “Промресурс 1» у його господарській діяльності як складова інфраструктури закладу громадського харчування “Колиба над Бугом», ніж твердження відповідача про її невикористання, що свідчить про те, що факти, які розглядаються, скоріше мали місце, аніж не мали місця. Відповідно, доводи відповідача щодо невикористання земельної ділянки, яка прилягає до земельних ділянок з кадастровими номерами: 0510100000:02:057:0026, 0510100000:02:057:0025, які перебувають у приватній власності ТОВ "Промресурс1" для розміщення закладу громадського харчування "Колиба над Бугом" за адресою: м.Вінниця, по вул.Князів Коріатовичів, 109, площею 0,0987 га є спрямованими на уникнення правових наслідків самовільного зайняття земельної ділянки та не спростовують встановлених у справі обставин.
Крім того, з урахуванням встановлених обставин справи, змісту рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №1282 від 29.05.2014 та вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невиконання ТОВ “Промресурс 1» покладених на нього зобов'язань вказаним рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради (а.с.23-24 т.1), враховуючи наступне.
Так, колегія суддів відзначає, що надання містобудівних умов та обмежень відповідно до статті 29 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» є лише вихідним етапом реалізації права на забудову і не надає замовнику права на виконання будівельних робіт без виконання інших обов'язкових умов. Рішенням №1282 прямо покладено на відповідача комплекс послідовних юридичних обов'язків, які є імперативними та підлягають обов'язковому виконанню до початку будівництва.
Зокрема, відповідач був зобов'язаний оформити право користування земельною ділянкою.
Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Як вбачається зі статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Доказів звернення ТОВ “Промресурс 1» із заявою чи клопотанням на адресу Вінницької міської ради щодо надання дозволу на передачу у користування (оренду) спірної земельної ділянки комунальної власності матеріали справи не містять, відповідно рішення Вінницькою міською радою по даному питанню - не приймалося.
Доводи відповідача про його неодноразові звернення з заявами до Вінницької міської ради про надання земельної ділянки в користування і, що він всіма можливими способами намагався врегулювати питання, проте Вінницька міська рада, відмовлялась на всі пропозиції врегулювання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем доказів намагання укласти з Вінницькою міською радою саме договору оренди спірної земельної ділянки або відмови позивача у оформленні вказаного речового права суду не надано та матеріали справи не містять.
Таким чином, ТОВ “Промресурс 1», правовстановлюючі документи щодо права користування комунальною земельною ділянкою по вул. Князів Коріатовичів (бувша назва - Свердлова), 109 - не оформлено.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі №1940/1655/18 виснував, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є самовільним заняттям земельної ділянки.
Отже, відсутність оформлення такого права - оренди спірної земельної ділянки свідчить про використання земельної ділянки без належної правової підстави, що відповідно до статті 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель» та статті 212 Земельного кодексу України кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки.
Разом з тим, подані відповідачем 23.03.2026 до суду апеляційної інстанції разом з письмовими поясненнями докази звернення до Вінницької міської ради з метою врегулювання спірного питання на умовах сервітуту, колегією суддів не приймаються до розгляду враховуючи наступне.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повно і всебічно з'ясовує причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінює поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Частиною 1, 4 статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).
За загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, відповідач мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази суду першої інстанції.
Судова колегія зазначає, що положення статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №909/722/14.
Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 року у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 року у справі №909/965/16, від 26.02.2019 року у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Отже, колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від апелянта.
Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що додані до письмових пояснень відповідача докази існували на момент розгляду справи в суді першої інстанції та не були предметом розгляду під час ухвалення оскаржуваного рішення, а заявником не доведено належними та допустимими доказами під час апеляційного розгляду справи неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції не приймаються до розгляду додаткові докази як такі, що подані в суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.
Крім того, колегія суддів відзначає, що відповідач не виконав обов'язку щодо розроблення та затвердження проєктної документації, що є обов'язковою передумовою здійснення будівництва згідно зі статтями 31, 32 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідачем також не отримано документ, що надає право на виконання будівельних робіт, чим порушено приписи статті 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» та вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 “Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», якими встановлено, що виконання будівельних робіт допускається виключно після реєстрації відповідного документа (декларації або дозволу) органом державного архітектурно-будівельного контролю. Виконання робіт без такого документа є самочинним будівництвом.
Крім того, відповідно до статті 39 цього Закону, закінчений будівництвом об'єкт підлягає обов'язковому прийняттю в експлуатацію. Відсутність такого прийняття означає, що об'єкт не набув статусу завершеного будівництва і не може використовуватись за призначенням.
Щодо обов'язку розроблення історико-містобудівного обґрунтування, слід зазначити, що відповідно до статті 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини» та положень містобудівної документації, у разі реконструкції об'єктів у межах історичних ареалів або зон регулювання забудови таке обґрунтування є обов'язковим та підлягає погодженню з уповноваженими органами охорони культурної спадщини. Його відсутність свідчить про істотне порушення спеціального правового режиму забудови.
Разом з тим, відповідачем також не надано суду доказів дотримання виконання обов'язків щодо оформлення відповідних документів (угод, проектних документацій, технічних умов, історико-містобудівного обґрунтування, висновку архелогічної експертизи, паспортів опорядження фасадів) встановлених містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки №65 від 02.06.2014 на реконструкцію будівлі кафе в готельно-розважальний комплекс з прибудовами та влаштуванням літнього майданчика за адресою: вул. Свердлова, буд.109 у м. Вінниця (а.с.25-28 т.1).
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує, що обставини справи, встановлені на підставі висновку експертів Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №КСЕ-19/102-23/7210 від 30.09.2025 підтверджують, що на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0987 га у м.Вінниця, по вул.Свердлова (на даний час вул.Князів Коріатовичів), 109 розміщено об'єкти будівництва, а саме будівлі (№1, №3, №4, №10), споруду (крита тераса №21), альтанки за номерами №2, №5-9, №11-20. При цьому встановлено, що такі об'єкти не перебувають у власності чи користуванні ТОВ “Промресурс 1» на законних підставах.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що сукупність доказів свідчить про те, що відповідач, не оформивши право користування спірною земельною ділянкою комунальної власності площею 0,0987 га у м.Вінниця, по вул.Свердлова (на даний час вул.Князів Коріатовичів), 109, без отримання дозвільних документів на виконання будівельних робіт та без належно затвердженої проєктної документації, фактично самочинно здійснив забудову та облаштування вказаної земельної ділянки комунальної власності м.Вінниці.
Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України таке будівництво 4 капітальних споруд, зокрема будівель №1, №3, №4, №10 (п.п.3.1, 3.3 ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" Будівля - штучно створений об'ємний об'єкт, що складається з несучих та огороджувальних або сполучених (несучоогороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні, надземні або підземні приміщення, призначені для життєдіяльності людей та виробництва продукції. Будинок - різновид будівлі, яка призначена, як правило, для проживання та обслуговування людей.) (№1 - фундамент - наявний, матеріал не визн.; стіни - цегла; перекриття - металеві ферми; покрівля - метал; підлога - плитка; інженерне обладнання - електрика. №3 туалет - фундамент - наявний, матеріал не визн.; стіни - обшиті деревиною, всередині лицювання плиткою; перекриття - підшивне; покрівля - метал; підлога - плитка; інженерне обладнання - електрика, вода, каналізація, вентиляція. №4 - фундамент - наявний, матеріал не визн.; стіни - світлопрозорі конструкції, частково неможливо встановити; перекриття - підшивне; покрівля - метал; підлога - плитка; інженерне обладнання - електрика, кондиціонер. №10 - фундамент - наявний, матеріал не визн.; стіни - дерев'яні колоди; перекриття - підшивне; покрівля - метал.; підлога - плитка; інженерне обладнання - електрика, кондиціонер); споруди №21 (п.3.22 ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" Споруда - штучно створений об'ємний, площинний або лінійний об'єкт, що має природні або штучні просторові межі, встановлений стаціонарно (нерухомо) відносно землі та призначений для досягнення певних цілей) (крита тераса №21 - фундамент - металеві балки по бетонних/залізобетонних стовпах; стіни - дерев'яні колоди; перекриття - підшивне; покрівля - метал.; підлога - дошки; інженерне обладнання - електрика), та зведення малих архітектурних форм (п.2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України затверджених наказаном Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105 Малі архітектурні форми - у зеленому господарстві штучні архітектурно-об'ємні елементи садово-паркової композиції: альтанки, бесідки, ротонди, перголи, трельяжі, арки, кіоски, павільйони, палатки, знаки, які об'єднані загальним художнім задумом, що виконують утилітарні та декоративні функції, садово-паркові меблі, обладнання ігрових та господарських майданчиків, декоративні вази, паркові скульптури, урни, питні фонтанчики тощо): альтанок за номерами №2, №5-9, №11-20 (фундамент - відсутній; стіни - деревина; перекриття - відсутнє; покрівля - бітумна та бетонна черепиця; підлога-деревина; інженерне обладнання - електрика) (а.с. 160-163 т.1) на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0987 га у м.Вінниця, по вул.Свердлова (на даний час вул.Князів Коріатовичів), 109 є самочинним, оскільки воно здійснене на земельній ділянці, не відведеній відповідним рішенням Вінницької міської ради для цієї мети та без належних дозвільних документів.
Отже, відповідач, будучи обізнаним про обов'язковий алгоритм дій встановлений рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради №1282 від 29.05.2014, свідомо пішов на ризик будівництва будівель (№1, №3, №4, №10) та зведення малих архітектурних форм споруди (крита тераса №21), альтанок за номерами №2, №5-9, №11-20, чим порушив умови первинних домовленостей з позивачем Вінницькою міською радою.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ “Промресурс 1» не виконало вимог рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №1282 від 29.05.2014, не оформивши правовстановлюючих документів на земельну ділянку, порушило встановлений законом порядок набуття права на забудову спірної земельної ділянки площею 0,0987 га у м.Вінниця, по вул.Свердлова (на даний час вул.Князів Коріатовичів), 109 та самовільно зайняло вказану земельну ділянку комунальної власності, здійснивши на ній будівництво будівель (споруд) та зведення малих архітектурних форм без належних правових підстав.
Щодо способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Статтею 212 ЗК України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Враховуючи відсутність буд-яких договірних правовідносин між сторонами, відповідач використовує спірну земельну ділянку позивача без установлених законом підстав, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 391 Цивільного кодексу України.
Подаючи позов у даній справі, позивач просив суд винести рішення, яким зобов'язати ТОВ “Промресурс 1» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку Вінницької міської територіальної громади, площею 0,1208 га, яка розташована по вул. Князів Коріатовичів, 109 в м. Вінниці, біля земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:02:057:0026, шляхом демонтажу паркану, 4 капітальних будівель, 17 малих архітектурних форм та приведенням її в первинний стан за рахунок зазначеного товариства.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції з урахуванням дослідження обставин справи, доказів наявних в матеріалах справи, зокрема рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №1282 від 29.05.2014, акту №14 обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади від 02.02.2022, висновків експертів Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №КСЕ-19/102-23/7210 від 30.09.2025 дотримуючись стандарту вірогідності доказів встановлено, що ТОВ “Промресурс 1» самовільно зайнято земельну ділянку Вінницької міської територіальної громади, площею 0,0987 га, яка розташована по вул. Князів Коріатовичів, 109 в м. Вінниці, що суміжна з земельними діялнками відповідача і використовується у його господарській діяльності як складова інфраструктури закладу громадського харчування “Колиба над Бугом».
Згідно з положеннями статтей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статтей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного Позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема, не повинно спонукати Позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 зокрема вказала, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес; якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.27 постанови від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц виклала висновок про те, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Такий негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
У постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога про знесення самочинного будівництва за позовом користувача земельної ділянки є належним способом захисту (негаторний позов), який може бути пред'явлений протягом усього часу існування порушення (ст. 391 ЦК України).
Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва (постанова Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №904/4338/21).
Обов'язковому (безальтернативному) знесенню об'єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об'єкт збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об'єкта будівництва (постанови Верховного Суду від 24.06.2020 у справах №320/5880/18, від 19.09.2023 у справі №911/1406/20).
Висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки у разі зведення на ній самочинного будівництва шляхом задоволення вимоги про знесення самочинно побудованого нерухомого майна є усталеними в судовій практиці Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22, від 20.07.2022 у справі №923/196/20, Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №910/14328/17, від 01.07.2020 у справі №755/3782/17, від 02.06.2021 у справі №910/14524/19, від 10.01.2024 у справі №916/619/22).
Разом із тим за усталеними висновками Верховного Суду особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку (постанови від 02.06.2022 у справі №910/14524/19, від 04.09.2024 у справі №904/2077/23).
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції також оцінює вимогу позивача про демонтаж паркану, 4 капітальних будівель (№1 - фундамент - наявний, матеріал не визн.; стіни - цегла; перекриття - металеві ферми; покрівля - метал; підлога - плитка; інженерне обладнання - електрика. №3 туалет - фундамент - наявний, матеріал не визн.; стіни - обшиті деревиною, всередині лицювання плиткою; перекриття - підшивне; покрівля - метал; підлога - плитка; інженерне обладнання - електрика, вода, каналізація, вентиляція. №4 - фундамент - наявний, матеріал не визн.; стіни - світлопрозорі конструкції, частково неможливо встановити; перекриття - підшивне; покрівля - метал; підлога - плитка; інженерне обладнання - електрика, кондиціонер. №10 - фундамент - наявний, матеріал не визн.; стіни - дерев'яні колоди; перекриття - підшивне; покрівля - метал.; підлога - плитка; інженерне обладнання - електрика, кондиціонер) (а.с. 160-163 т.1), 17 малих архітектурних форм (крита тераса №21 - фундамент - металеві балки по бетонних/залізобетонних стовпах; стіни - дерев'яні колоди; перекриття - підшивне; покрівля - метал.; підлога - дошки; інженерне обладнання - електрика), альтанок за номерами №2, №5-9, №11-20 (фундамент - відсутній; стіни - деревина; перекриття - відсутнє; покрівля - бітумна та бетонна черепиця; підлога-деревина; інженерне обладнання - електрика) (а.с. 160-163 т.1) та приведенням земельної ділянки в первинний стан за рахунок відповідача через призму статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ (рішення у справі "Depalle v. France" [GC], § 83), поняття "майно" може включати "правомірні очікування". Однак, особа не може посилатися на правомірні очікування, якщо майно було набуте або збудоване з порушенням національного законодавства.
У справі "Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria" ЄСПЛ зазначив, що рішення про знесення самочинної будівлі переслідує легітимну мету - відновлення верховенства права та контроль за використанням земель.
Таким чином, демонтаж паркану, 4 капітальних будівель, 17 малих архітектурних форм та приведенням її в первинний стан за рахунок відповідача відповідає критеріям правомірності з огляду на наступне: 1. Законність: знесення передбачено ст. 376 ЦК України та ст. 212 ЗК України як наслідок самочинного будівництва; 2. Легітимна мета: захист прав власника земельної ділянки - територіальної громади міста Вінниця в особі позивача Вінницької міської ради та забезпечення дотримання містобудівного законодавства; 3. Пропорційність: оскільки як встановлено судом 4 капітальні будівлі, 17 малих архітектурних форм відповідно до висновку експертів - (будівлі (№1, №3, №4, №10), малі архітектурні форми - споруди (крита тераса №21), альтанки за номерами №2, №5-9, №11-20) зведені на земельній ділянці площею 0,0987 га, яка фактично використовується ТОВ “Промресурс 1» у його господарській діяльності як складова інфраструктури закладу громадського харчування “Колиба над Бугом», то вказані об'єкти використовується відповідачем з комерційною метою отримання прибутку, а відповідач, як суб'єкт господарювання, діяв на власний ризик, здійснюючи будівництво без належних дозволів на земельній ділянці без правовстановлюючих документів, а відтак демонтаж не покладає на нього "надмірний індивідуальний тягар" у розумінні практики ЄСПЛ.
Крім того, "правомірне очікування" не могло виникнути, оскільки відповідач, свідомо не виконав обов'язки встановлені рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради була №1282 від 29.05.2014 року, а відтак Nemo auditur propriam turpitudinem allegans (ніхто не може посилатися на власну недобросовісність).
З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені обставини, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови повністю у задоволенні позовних вимог Вінницької міської ради, вважає, що доводи позивача, викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження (з урахуванням уточнення висновками експертів площі спірної земельної ділянки, яка становить 0,0987 га, а не як вказано позивачем - 0,1208 га) під час перегляду судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення, тому апеляційна скарга Вінницької міської ради підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково.
4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Вінницької міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.12.2025 року у справі №902/1397/22 слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду Вінницької області від 22.12.2025 року у справі №902/1397/22 скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, 2 481,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви (платіжне доручення №1649 від 20.12.2022 - а.с.8 т.1) та 19 101,60 грн витрат за проведення судової експертизи (платіжна інструкція №370 від 08.04.2025 - 129 т.1) покладаються на відповідача.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідач в розмірі 2 977,20 грн, оскільки апеляційну скаргу позивачем подано засобами електронного зв'язку в електронній формі через підсистему ЄСІКС "Електронний суд", що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Натомість, із матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у більшому розмірі (платіжна інструкція №5 від 07.01.2026 на суму 3721,50 грн - а.с.215 т.1), що може бути підставою для звернення до суду з заявою про відшкодування з Державного бюджету надміру сплаченого судового збору. Вказана сума надмірно сплаченого судового збору не підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Вінницької міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.12.2025 року у справі №902/1397/22 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 22.12.2025 року у справі №902/1397/22 скасувати та ухвалити нове рішення:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Промресурс 1» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку Вінницької міської територіальної громади, площею 0,0987 га, яка розташована по вул. Князів Коріатовичів, 109 в Вінниці, біля земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:02:057:0026, шляхом демонтажу паркану, 4 капітальних будівель, 17 малих архітектурних форм та приведенням її в первинний стан за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурс 1».
3. В решті позову відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурс 1» (21021, м.Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 17, код ЄДРПОУ 37159360) на користь Вінницької міської ради (21050, вул. Соборна 59, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 25512617) - 2 481,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви; 19 101,60 грн витрат за проведення судової експертизи.»
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурс 1» (21021, м.Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 17, код ЄДРПОУ 37159360) на користь Вінницької міської ради (21050, вул. Соборна 59, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 25512617) - 2 977,20 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити видачу судових наказів Господарському суду Вінницької області.
5. Справу №902/1397/22 повернути Господарському суду Вінницької області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "27" березня 2026 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.