26 березня 2026 року
м. Харків
справа № 638/22770/25
провадження № 22-ц/818/2259/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Тичкової О.Ю.,
суддів колегії Маміної О.В., Мальованого Ю.М.
за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.
учасники справи:
позивач - Товариство х обмеженою відповідальністю «Житлобуд-3»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2025 року в складі судді Власової Ю.Ю., -
В листопаді 2025 року ТОВ «Житлобуд-3» звернувся з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» заборгованість за Договором купівлі-продажу автомобіля, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. за реєстровим № 6988 у сумі: 2 852 000,00 грн. основного боргу, 90 951,45 грн. 3% річних, 310 868,00 грн. інфляційних втрат, загалом - 3 253 819,45 грн.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом встановлення заборони відчуження належного відповідачу ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 295,6 кв.м., житловою площею 121,3 кв.м., реєстраційний номер майна 38869177.
Заява обґрунтована тим, що є достатньо підстав вважати, що невжиття забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2025 року заяву задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-3» про забезпечення позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу автомобіля, 3% річних та інфляційних втрат шляхом заборони відчуження належного відповідачу ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 295,6 кв.м, житловою площею 121,3 кв.м, реєстраційний номер майна 38869177.
Ухвала мотивована тим, що з урахуванням підстав та змісту позову, відповідності запропонованого виду забезпечення позову позовним вимогам, дотримання балансу інтересів сторін, запропонований позивачем спосіб забезпечення позову забезпечить майбутнє виконання рішення суду.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, оскільки вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що викладені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову твердження позивача та наведені в ухвалі суду мотиви їх підтримки не підтверджені належними і допустимим доказами, а тому не можуть бути визнані достатніми для обрання такого обмежувального заходу, як арешт Будинку. Крім того апелянт зазначає що грошова оцінка житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 295,6 кв.м, житловою площею 121,3 кв.м, становить 4 102 600,00 грн що майже на 1 000 000 грн більше ніж заявлені позовні вимоги що суперечить принципу співмірності. Крім того суд не взяв до уваги що дане майно також належить дружині відповідача ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.
16.02.2026 року надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач проти задоволення скарги заперечує. Вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою. Зазначає що обраний ним спосіб захисту є адекватним і доцільним, вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення заборони відчуження забезпечить ефективний захист прав позивача.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є стягнення грошової суми у розмірі 3253819.45 грн за укладеним між сторонами у справі договором купівлі - продажу автомобіля 21.10.2024, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. за реєстровим № 6988.
В заяві про забезпечення позову представник позивача просить забезпечити позов шляхом заборони відчуження належного відповідачу ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 295,6 кв.м, житловою площею 121,3 кв.м, реєстраційний номер майна 38869177.
Зазначає, що встановлення обтяження забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частин 1, 2статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням учасників справи, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для розгляду по суті справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Заходи забезпечення позову суд застосовує для того, щоб гарантувати виконання його можливого рішення, і повинен це робити в разі необхідності. Визначення співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам передбачає встановлення судом співвідношення негативних наслідків від ужиття таких заходів із тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких особа звернулася до суду, вартості майна, на яке вона просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони іншій особі здійснювати певні дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (пункт 37)).
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 910/12404/21 (пункт 21), Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 березня 2023 року у справі № 905/448/22 (пункт 27)).
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (пункт 36)).
Отже, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Крім того, згідно з позицією Європейського суду з прав людини заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, Dћiniж against Croatia (Джиніч проти Хорватії) , № 38359/13, п.п. 61-62 та Karahasanoglu v. Turkey (КАРАГАСАНОГЛУ проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153)).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20.
Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є матеріально правова вимога позивача про захист порушеного зобов'язального (договірного) права, шляхом стягнення з відповідача сумі заборгованості за договору купівлі продажу 2 852 000,00 грн. основного боргу, 90 951,45 грн - 3% річних, 310 868,00 грн - інфляційних втрат, загалом - 3 253 819,45 грн. Згідно висновку про можливу середньою ринкову вартість житлового будинку №8 загальною площею 295,6 кв.м вбачається що: об'єкт оцінки - житловий будинок літ «А-2», власник - ОСОБА_1 , тип власності - приватна, оціночна вартість на 27.10.2025 року становить 4 102 600 грн.
Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції про можливість забезпечення позову шляхом заборони відчуження будинку, враховуючи що оціночна вартість майна, заявлені позовні вимоги та заявлений спосіб забезпечення є спів мірними з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Крім того колегія судів зазначає що відповідачем не вказано чим саме встановлені судом заходи забезпечення позову порушують його права з огляду на те що заборона відчуження ніяким чином не стосується обмеження його права щодо вільного володіння і користування майном.
Також колегія судів відхиляє доводи апелянта з приводу того що вказаний спосіб забезпечення порушує права третіх осіб, оскільки у разі порушення судом першої інстанції права дружини відповідача на частку у праві спільної сумісної власності на вищезазначений будинок, вона має право особисто оскаржити ухвалу суду.
Оскільки заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю застосування заходів забезпечення позову, заявником викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі невжиття таких заходів, а зазначені ним підстави та вид забезпечення позову є співмірним з пред'явленими ним в наступному вимогами, судова колегія вважає, що у суду першої інстанції були передбачені законом підстави для висновку про доречність забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене апеляційну скаргу ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149,150,368,374,375,382 - 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В. Маміна
Ю.М. Мальований