Іменем України
24 березня 2026 року
м. Харків
справа № 615/2178/25
провадження № 22-ц/818/1386/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Валківської міської ради Харківської області третя особа: Приватний нотаріус Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Левчук Сергій Васильович, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 30 вересня 2025 року, постановлене під головуванням судді Левченка А.М., -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Валківської міської ради Харківської області, третя особа: Приватний нотаріус Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Левчук Сергій Васильович, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування, у якому просить встановити факт того, що ОСОБА_1 проживала однією сім?єю не менше, як п?ять років до часу відкриття спадщини, з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , як спадкоємицею четвертої черги - право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 з надвірними будівлями згідно технічного паспорту: прибудову літ. «а», тамбур «а», літню кухню «Б», погріб «П», вбиральня, ворота, огорожу.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 30 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю. Тому не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , як спадкоємицею четвертої черги - право власності на житловий будинок, оскільки такі вимоги є похідними від вже зазначеного факту.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання права позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 07.11.2024 року Валківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №537, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВЕ №208629 посвідченого державним нотаріусом Валківської державної нотаріальної контори Кобзар Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №1659, вбачається, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 та їй на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Відподно до довідки Виконавчого комітету Валківської міської ради Харківської області №04-41/2517 від 18.06.2025 року, виданої ОСОБА_1 , домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_2 .
Згідно відомостей наданих Валківською міською радою №12-33/191 від 15.05.2025 року про осіб місце проживання яких було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за вказаною адресою в період з 02.02.1969 - 07.11.2024.
ФОП ОСОБА_4 було видано ОСОБА_1 товарний чек №102 від 03.11.2024 на поховання ОСОБА_2 на суму 17 900,00 грн.
З паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 виданого Валківським РВ УМВС України в Харківській області та витягу з реєстру територіальної громади станом на 15.05.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована з 02.04.2015 року за адресою: АДРЕСА_4 .
Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_5 в розмірі 1/2 частки, що випливає з договору купівлі-продажу частки житлового будинку посвідченого приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Дем'яненко В.О. від 06.10.2014 року та випливає з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №27719099 від 06.10.2014 року.
Згідно відомостей наданих Валківською міською радою №03.18-56/19 від 15.05.2025 року, у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Як вбачається з інформації приватного нотаріуса Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Левчука Сергія Васильовича №01-16/238 від 21.05.2025 року, на усне звернення ОСОБА_1 приватний нотаріус повідомив, що відповідно до поданої ОСОБА_1 інформації після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка на день смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , спадкова справа не відкривалась. До складу спадкового майна входить зокрема житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . З поданої ОСОБА_1 інформації батьки ОСОБА_2 померли раніше. Чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 . Дочка ОСОБА_2 - громадянка російської федерації ОСОБА_10 , спадщину не прийняла. Дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_11 , померла ІНФОРМАЦІЯ_11 . ЇЇ єдина дитина - громадянка російської федерації ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , спадщину не прийняла. Баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері ОСОБА_2 також померли раніше. Також відповідно до поданої ОСОБА_1 інформації остання є спадкоємцем за законом 4 черги відповідно ст. 1264 Цивільного кодексу України, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім?єю не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини.
Крім того, у вказаній інформації приватного нотаріуса роз'яснено ОСОБА_1 право звернутись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім?єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 .
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , яка проживала багато років одна за адресою: АДРЕСА_5 проживала позивач та зараз проживає мати позивача - ОСОБА_13 . Мати позивача та ОСОБА_2 - дружили, були близькими людьми. Оскільки, у померлої фактично нікого не було: її чоловік ОСОБА_3 помер в 1992 році, дочка ОСОБА_14 , ще в 90-х роках переїхала на постійне місце проживання в рф та вони не спілкувалися, друга донька - ОСОБА_15 - померла в 1995 році, а її єдину дитину - ОСОБА_16 - виховувала бабуся, доки в 2001 році вона не виїхала на навчання в рф та залишилася там жити. Таким чином, ОСОБА_2 вже в поважному віці залишилася одна. Весь цей час - позивач допомагала їй по господарству, приходила, іноді залишилася на декілька днів. Наприкінці 2018 року, коли позивач прийшла привітати ОСОБА_17 з ОСОБА_18 , вона запропонувала їй жити разом. Після новорічних свят позивач переїхала до неї. Коли ОСОБА_2 померла - саме позивач займалася її похованням. Оскільки вони проживали однією сім?єю - вона вважала, що у неї немає обмеження по строку подання заяви про прийняття спадщини. Але, коли 21.05.2025 року вона звернулася до нотаріальної контори - з?ясувалося, що для доведення факту проживання однією сім?єю - необхідно рішення суду. Саме ця обставина є причиною звернення позивача до суду, для оформлення спадкових прав. Велика Палата Верховного суду при розгляді цивільної справи №644/6274/16-ц зазначила, що обов?язковою умовою для визнання особою членом сім?ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Позивач зауважила, що саме такі відносини були в сім?ї, яка складалася з ОСОБА_1 (позивача) та ОСОБА_2 . Так, позивачка постійно обробляла город, вони разом робили заготівки на зиму, користувалися ними, сплачували комунальні послуги. Коли ОСОБА_2 - хворіла - вона організовувала її лікування та, якщо вона була в лікарні, регулярно навідувала її. ОСОБА_2 також піклувалася про ОСОБА_1 . До складу спадкового майна ОСОБА_2 входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_6 ). Спадкова справа після її смерті - не відкривалася, що підтверджується Витягом зі Спадкового реєстру та спадкоємців, які б бажали прийняти спадок або прийняли його - відсутні.
Так, згідно зі ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що має юридичне значення.
Згідно ч. 1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1-4 ст.294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб , вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).
Таким чином, факти, що мають юридичне значення це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду у порядку окремого провадження, зокрема, за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичних та юридичних осіб.
Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статей 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
З вимог ст. 1264 ЦК України вбачається, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Тобто, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення із спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш, як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Матеріали справи свідчать про те, що згідно зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 07.11.2024 року Валківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №537, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До складу спадщини, яка залишилось після сметрі ОСОБА_2 входить нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
На підтвердження факту проживання однією сім'єю позивачем надано до суду акт обстеження сумісного місця проживання №34 від 23.05.2025 року, у якому вказано, що свідки ОСОБА_19 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_20 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , підтвердили, що ОСОБА_1 фактично проживала разом зі ОСОБА_2 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 та пояснення свідків.
Разом з тим з наданих позивачкою доказів не вбачається підстав для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше, як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Даних про те, що позивачка проживала останні п'ять років разом із спадкоємцем ОСОБА_2 однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет матеріали справи не містять
Належних і допустимих доказів проживання позивачки разом із ОСОБА_2 однією сім'єю протягом не менше п'яти років до її смерті, що дає підстави для спадкування як спадкоємця четвертої черги, позивачка суду не надала.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивачкою не надано достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 30 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
О.Ю. Тичкова