Справа №953/4078/25 Головуючий 1 інстанції: Муратова С.О.
Провадження №33/818/352/26 Доповідач: Люшня А.І.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
25 березня 2026 року Харківський апеляційний суд у складі:
- головуючого судді Люшні А.І.,
- за участю особи, яку притягнуто
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
- захисника Герасимені О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Черних І.О. на постанову Київського районного суду м.Харкова від 23 жовтня 2025 року,-
Цією постановою накладено на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисяча неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Також стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
Зміст оскаржуваного судового рішення суду та встановлені судом першої інстанції обставини
Відповідно до постанови 18 квітня 2025 року о 09-10 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ-21099», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м.Харків, вул.Майдан Конституції, буд.14, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Черних І.О. просить скасувати постанову суду, закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що працівники поліції не зафіксували на бодікамеру відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я; не залучали свідків. Вказав, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог ст.266-1 КУпАП. Зазначив, що ОСОБА_1 виконував бойове завдання, тобто діяв в стані крайньої необхідності.Вважає, що ОСОБА_1 не мав ознак наркотичного сп'яніння.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду захисник Герасименя О.Ю. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, а тому апеляційний розгляд відбувся за його відсутності.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю доповідача, доводи захисника, дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доводи апеляційної скарги захисника Черних І.О. про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, не спростовані.
Положеннями ст.17 КУпАП передбачено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Приписами ст.18 КУпАП передбачено, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Відповідно до постанови колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Норми Закону щодо крайньої необхідності покликані сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності стану крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені дії, які мають ознаки адміністративного правопорушення і за які передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Відповідно до ст.30 «Статуту внутрішньої служби Збройних сил України» начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Згідно п.37 «Статуту внутрішньої служби Збройних сил України» військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 02 лютого 2025 року перебуває на військовій службі за мобілізацією в військовій частині НОМЕР_2 (а.с.23).
Згідно військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є водієм військової частини НОМЕР_2 , по теперішній час бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації (а.с.24-26).
З повідомлення військової частини НОМЕР_2 від 04 червня 2025 року вбачається, що 18 квітня 2025 року о 08-00 год військовослужбовець ОСОБА_1 отримав бойовий наказ від т.в.о заступника командира НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 терміново виїхати до населеного пункту Олександрівка Донецької області на автомобілі «ВАЗ-21099», д.н.з. НОМЕР_1 , та прибути в пункт призначення 18 квітня 2025 року о 10-00 год. (а.с.22, 40).
Відповідно до пояснень в якості свідка т.в.о заступника командира НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , наданих в суді першої інстанції, 18 квітня 2025 року приблизно о 06-00 год. він надав бойовий наказ водію господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдату ОСОБА_1 терміново прибути до місця розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 та продовжити виконання бойового завдання. Коли ОСОБА_1 зупинили працівники поліції, останній подзвонив йому та повідомив про це, але у них події йшли на хвилини. Транспортний засіб «ВАЗ-21099», д.н.з. НОМЕР_1 використовується для виконання бойових завдань військової частини НОМЕР_1 .
Аналіз вищевказаних доказів, у своїй сукупності, свідчить про те, що 18 квітня 2025 року о 09-10 год. ОСОБА_1 як військовослужбовець Збройних Сил України, керуючи транспортним засобом «ВАЗ-21099», д.н.з. НОМЕР_1 , який використовувався для виконання бойових завдань військової частини НОМЕР_2 , відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки виконуючи бойовий наказ т.в.о заступника командира НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 терміново слідував до місця виконання своїх обов'язківщодо забезпечення оборони України від збройної агресії Російської Федерації, тобто перебував в стані крайньої необхідності.
В даному випадку, заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена, а доказів того, що водієм була завдана шкода будь-яким іншим учасникам дорожнього руху - немає.
Цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав та дійшов передчасного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при вчиненні дії особою у стані крайньої необхідності.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника Черних І.О. задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м.Харкова від 23 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий А.І. Люшня