Іменем України
27 березня 2026 року м. Кропивницький
справа № 404/9238/25
провадження № 22-ц/4809/568/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л. М., Письменний О. А.,
за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького (суддя Мохонько В. В.) від 17.11.2025,
1.Короткий зміст позовних вимог
02.09.2025 ОСОБА_1 звернулась до Фортечного районного суду м. Кропивницького з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Позов обґрунтовано тим, що 23.08.2025, 24.08.2025, 26.08.2025, 27.08.2025, 29.08.2025, 30.08.2025 на власних сторінках у соціальних мережах «TikTok», «Facebook» та «Instagram», супереч принципу невинуватості особи, за відсутності вироку, розмістив (поширив) недостовірну інформацію про приватного нотаріуса ОСОБА_1, позивачку та публічну особу, чим порушив її особисті немайнові права на повагу й недоторканість гідності, честі та ділової репутації.
Регулярне поширення відповідачем у соціальних мережах недостовірної інформації про позивачку, яка ганьбить її честь, гідність та підриває ділову репутацію, є відкритою для ознайомлення невизначеному колу осіб, її обговорення та поширення.
З огляду на це, позивачка просила суд визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію інформацію стосовно ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_2 на своїх сторінках у соціальних мережах «TikTok», «Facebook» та «Instagram», а саме:
-«Чорний реєстратор» котрий співпрацює з шахраями та у змові з ними оформлює незаконні угоди купівлі-продажу», розміщену відповідачем 23.08.2025 і 30.08.2025 у мережі «ТікTok» та 24.08.2025 у мережах «Facebook» та «Instagram»;
-«Виявляється приватний нотаріус ОСОБА_1 вже фігурує у ряді кримінальних проваджень пов'язаних з шахрайством та заволодінням майна», розміщену відповідачем 26.08.2025 у мережі «Instagram»;
-«Пані приватний нотаріус ОСОБА_1 вже є фігурантом кримінального провадження кваліфікованого за статтею 190 ч. 4, яке пов'язане з шахрайством та заволодінням квартири у 2023 році. Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023121010002785 Номер справи: 405/2068/25», розміщену відповідачем 29.08.2025 у мережі «Instagram» та 29.08.2025 у мережі «TikTok»;
-«Приватний нотаріус ОСОБА_1 ... вже є фігурантом кримінального провадження, кваліфікованого за статтею 190, шахрайство, котре пов'язане з заволодінням квартири у 2023 році», що міститься у відеозаписі, опублікованому відповідачем 30.08.2025 у мережі «TikTok».
Також позивачка просила суд зобов'язати ОСОБА_2 протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили спростувати вказану інформацію, поширену ним на своїх сторінках у соціальних мережах «TikTok», «Facebook» та «Instagram» шляхом розміщення на своїх сторінках у цих соціальних мережах резолютивної частини рішення суду та заяви наступного змісту: «Поширена інформація відносно приватного нотаріуса ОСОБА_1 , розміщена 23.08.2025, 29.08.2025 та 30.08.2025 у мережі «TikTok», 24.08.2025 , 26.08.2025 та 27.08.2025 у мережі «Instagram» та 24.08.2025 у мережі «Facebook» не відповідає дійсності».
2.Короткий зміст рішення суду
17.11.2025 Фортечний районний суд міста Кропивницького ухвалив рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації відмовив повністю.
Суд дійшов висновку, що поширена відповідачем інформація містить оціночні судження стосовно розпочатого за його заявою кримінального провадження № 12025121010002129 від 21.08.2025 за фактом заволодіння нерухомим майном, тобто події, яка має суспільний інтерес до позивачки, як нотаріуса. Ці відомості поширені відповідачем з метою перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами, а тому в цьому випадку не мало місце поширення неправдивих відомостей. Доказів того, що оспорювана інформація принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, суд не встановив, а позивач не довів.
3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Фортечний районний суд міста Кропивницького від 17.11.2025 у справі № 404/9238/25 в якій вона просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.
Вимоги апелянтки обґрунтовано тим, що вона не погоджується з оскарженим нею рішенням, вважає, що Фортечний районний суд міста Кропивницького в порушення норм процесуального права неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що потягло неправильне вирішення справи.
Зокрема, суд не надав оцінка таким доказам, як повідомлення Кропивницького районного управління поліції ГУ НП в Кіровоградській області від 13.11.2025, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.08.2025. Ці докази доводять недостовірність поширеної відповідачем інформації про те, що вказана ним кримінальна справа порушена стосовно ОСОБА_1 . При цьому суд не навів мотивів відхилення цих доказів.
З огляду на норми ст. 3 Закону України «Про нотаріат», п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України помилковим є висновок суду про те, що нотаріус є публічною особою і державним службовцем, а тому суд неправильно застосовано положення ст. 29 Закону України «Про інформацію» і його висновок про те, що нотаріус ОСОБА_1 , як посадова чи службова особа, має бути готова до критичного реагування з боку суспільства, є хибним.
3 огляду на характер використання мовних засобів, поширена ОСОБА_2 в мережі Інтернет неправдива інформація містить однозначне та категоричне твердження, що ОСОБА_1 є шахрайкою, фігурантом у ряді кримінальних справ за ч. 4 ст. 190 КК України, пов'язаних із заволодінням майна. Супереч принципу презумпції невинуватості, поширена неправдива інформація не містить жодного посилання на вирок суду, яким встановлена вина позивачки та який набрав законної сили.
Відповідач не надав до суду будь-якого доказу на підтвердження правдивості поширеної ним інформації стосовно ОСОБА_1 , а суд не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.11.2022 у справі №761/32924/19-ц, що тягар доведеності достовірності інформації, поширеної про іншу особу, лежить на тому, хто поширив таку інформацію, позивач лише доводить сам факт її поширення.
Отже, на думку позивачки, суд помилково виснував, що поширена про неї, як публічну особу, недостовірна інформація є оціночним судженням, відтак вирішуючи спір суд безпідставно застосував норму ст. 47-1 Закону України «Про інформацію».
4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач ОСОБА_2 надав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому виклав свої заперечення стосовно доводів та вимог скарги.
Він вказав, що поширена ним у соціальних мережах оспорювана інформація щодо діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1, була пов'язана з обставинами, які стали предметом офіційного звернення до правоохоронних органів. Заява про кримінальне правопорушення була прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12025121010002129. Попередня правова кваліфікація заявленого правопорушення здійснена за ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України - а саме, шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою. Зазначені відомості є предметом перевірки правоохоронних органів та не містять остаточної правової оцінки, однак їх наявність підтверджує, що поширена ним інформація має підґрунтя у реальних подіях і перебуває у сфері суспільного інтересу, стосується діяльності приватного нотаріуса, який виконує публічно-правові функції та діє від імені держави під час посвідчення правочинів.
Відповідач заперечує проти визнання поширеної ним інформації недостовірною чи такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача так, як оскаржувана інформація не містить жодних стверджувальних висловлювань щодо наявності в діях позивача вини у вчиненні кримінального правопорушення. Натомість його висловлювання містять є лише повідомлення про участь ОСОБА_1 у кримінальних провадженнях. Вжите ним слово «фігурує» означає, що певна особа згадується у матеріалах справи або має певний зв'язок із кримінальним правопорушенням, але це не може вважатися твердженням про винуватість особи. Отже, за обставин цієї справи відповідач не порушив презумпцію невинуватості, яка поширюється на ОСОБА_1 .
5.Короткий зміст пояснень учасників справи у судовому засіданні 18.03.2026
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бутельська Галина Валентинівна підтримали апеляційну скаргу.
Відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню.
7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:
Згідно зі свідоцтвом про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 5478 від 04.01.2005 ОСОБА_1 , має право бути призначеною на посаду державного нотаріуса або здійснювати приватну нотаріальну діяльність.
ОСОБА_2 на своїй сторінці у соціальній мережі «ТікТок» (ім'я користувача ІНФОРМАЦІЯ_6 ) за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 розмістив у загальному доступі відеозапис, що містить зображення з елементами графічної обробки. На одному з таких зображень розміщено фотографію офісу позивачки, де чітко видно адресу, за якою розташоване дане приміщення, а також таблички «НОТАРІУС» та «РОЗПОРЯДОК РОБОТИ». Вищевказане зображення також містить знімок профілю позивачки у соціальній мережі «Instagram», де чітко видно світлину, на якій зображена позивачка, а також її ім'я користувача у соціальній мережі «Instagram» - ІНФОРМАЦІЯ_14. Крім цього, вказане зображення містить інформацію з реєстру нотаріусів України, де вказано прізвище, ім'я та по батькові позивачки ОСОБА_1 та адреса місцезнаходження її офісу, а саме: АДРЕСА_1 . Наведене зображення доповнене написом: «Чорний реєстратор» котрий співпрацює з шахраями та у змові з ними оформлює незаконні угоди купівлі-продажу.
24.08.2025 допис з використанням ідентичного зображення з елементами графічної обробки було розміщено відповідачем у загальному доступі на його сторінці у соціальній мережі «Instagram» (ім'я користувача: ІНФОРМАЦІЯ_6 ) за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7
24.08.2025 публікація, що є аналогічною вищевказаному допису зі сторінки відповідача у соціальній мережі «Instagram», була розміщено відповідачем у загальному доступі на його сторінці у соціальній мережі «Fасеbоок» (ім'я користувача: ІНФОРМАЦІЯ_15) за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8
26.08.2025 відповідач розмістив у загальному доступі допис на своїй сторінці у соціальній мережі «Instagram» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 Наведений відеозапис містить зображення з елементами графічної обробки, на одному з яких міститься документ, опублікований у Єдиному державному реєстрі судових рішень по справі № 405/2068/25, але із зображення неможливо встановити форму судового рішення, а наведені в ньому персональні дані захищено. Проте вказане зображення доповнене ім'ям користувача позивачки у соціальній мережі «Instagram» - «ІНФОРМАЦІЯ_16», та написами: «Виявляється приватний нотаріус ОСОБА_1 вже фігурує у ряді кримінальних проваджень пов'язаних з шахрайством та заволодінням майна»; «Справа № 405/2068/25».
27.08.2025 відповідач на своїй сторінці у соціальній мережі «Instagram» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 було розміщено у загальному доступі відеозапис, що супроводжується дописом, у якому зазначено: «Пані приватний нотаріус ОСОБА_1 вже є фігурантом кримінального провадження кваліфікованого за статтею 190 ч. 4, яке пов'язане з шахрайством та заволодінням квартири у 2023 році. Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023121010002785 Номер справи: 405/2068/25».
З метою надання розголосу та поширення дописів, розміщених відповідачем у соціальній мережі «Instagram» 24.08.2025 та 27.08.2025, він додатково позначив у них наступні сторінки:
- Офіційна сторінка Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (ім'я користувача: ІНФОРМАЦІЯ_18 );
- Генеральний прокурор ОСОБА_4 (ім'я користувача: ІНФОРМАЦІЯ_19),
- Офіційний акаунт Суспільного у м. Кропивницький (ім'я користувача:ІНФОРМАЦІЯ_17);
- Медійна/новинна компанія - ТРУХА Кропивницький (ім'я користувача: ІНФОРМАЦІЯ_23);
- Новини та ЗМІ - Кіровоградська Правда (ім'я користувача: ІНФОРМАЦІЯ_24);
- Новини та ЗМІ - Кропивницький | Кіровоград (ім'я користувача: ІНФОРМАЦІЯ_11 );
- Регіональний сайт - Кіровоград|Кропивницький (ім'я користувача: ІНФОРМАЦІЯ_20 );
- Регіональний сайт - Кропивницкий ВТЕМЕ (ім'я користувача: ІНФОРМАЦІЯ_21);
- Спільнота - КропивницькийКропивницкий | Кіровоград (ім'я користувача: ІНФОРМАЦІЯ_22).
29.08.2025 на своїй сторінці у соціальній мережі «ТікТок», відповідач за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 розмістив у загальному доступі відеозапис, що є аналогічним вищевказаному відеозапису зі сторінки відповідача у соціальній мережі «Instagram» та містить той самий текст, що й допис до відеозапису на його сторінці у соціальній мережі «Instagram».
30.08.2025 відповідач на своїй сторінці у соціальній мережі «ТікТок» розмістив у загальному доступі відеозапис за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 . У ньому він стверджує, що: «Приватний нотаріус ОСОБА_1 вже є фігурантом кримінального провадження, кваліфікованого за статтею 190, шахрайство, котре пов'язане з заволодінням квартири у 2023 році» (фрагмент відео 0:01:58-0:02:19). Даний фрагмент відео супроводжується написами «КП 12023121010002785» та «Номер справи: 405/2068/25».
Наведений відеозапис також містить зображення з елементами графічної обробки, ідентичне тому, що було використано у відеозаписі, розміщеному відповідачем 23.08.2025 року на його сторінці у соціальній мережі «ТікТок» та 24.08.2025 у дописі на його сторінці у соціальній мережі «Instagram» (фрагмент відео 0:04:03-0:04:08).
8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
8.1.Норми права та їх джерела
Людина , її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3 Конституції України).
Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини […] Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ст. 32 Конституції України).
Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України).
Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності[…] (ст. 302 ЦК України).
Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права (ч. 3 ст. 273 ЦК України).
Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (ст. 275 ЦК України).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).
Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ст. 297 ЦК України).
Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ст. 299 ЦК України).
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (ч. 1 ст. 8 Конвенції).
Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів […] Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду (ст. 10 Конвенції).
Свобода вираження поглядів є однією з основоположних засад демократичного суспільства. Відповідно до п. 2 ст. 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати, чи непокоїти державу чи будь-яку частину її населення. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Бедат проти Швейцарії», п. 48).
Розглядаючи питання необхідності такого обмеження у демократичному суспільстві в інтересах «захисту репутації та прав інших осіб», від суду може вимагатися перевірити, чи дотримано справедливий баланс під час захисту двох цінностей, гарантованих Конвенцією, які у певних випадках можуть конфліктувати між собою, зокрема, з одного боку, свободи вираження поглядів, захищеної ст. 10 Конвенції, а з іншого - права на повагу до приватного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції (рішення у справі «Бедат проти Швейцарії», п. 74).
Проте для того, щоб стаття 8 Конвенції підлягала застосуванню, посягання на репутацію особи має досягнути певного рівня серйозності та бути таким, що завдає шкоди здійсненню особою свого права на повагу до приватного життя (рішення у справах «А. проти Норвегії», п. 64, та «АксельШпрінгер АГ проти Німеччини», п. 83).
У своїй практиці ЄСПЛ визначив низку відповідних критеріїв, за допомогою яких урівноважуються права на свободу вираження поглядів та на повагу до приватного життя, зокрема: чи вплинула оскаржувана публікація на обговорення, яке становило суспільний інтерес; чи добросовісно діяла особа, яка висловила твердження; наскільки відомою є особа, якої стосується публікація, та що є предметом публікації; контекст, в якому були висловлені оскаржувані твердження; зміст, форма та наслідки публікації; попередня поведінка відповідної особи; метод отримання інформації та її достовірність; а також характер і тяжкість накладеного покарання (рішення у справі «Аксель Шпрінгер АГ проти Німеччини», п. 89 - 95, та рішення у справі «Фон Ганновер проти Німеччини, п. 108 - 113).
ЄСПЛ наголошував, що для того, аби втручання в право на свободу вираження поглядів було пропорційним законній меті захисту репутації інших осіб, необхідним елементом є існування об'єктивного зв'язку між оскаржуваним твердженням та особою, яка подала позов про захист честі та гідності. Простих особистих припущень чи суб'єктивного сприйняття публікації як наклепу недостатньо, аби встановити, що відповідна особа безпосередньо постраждала від публікації. В обставинах конкретної справи має існувати щось, аби змусити пересічного читача відчути, що твердження безпосередньо стосується конкретного позивача, або що він або вона були піддані критиці (рішення у справі «Куніцина проти Росії», п. 42 і 43).
8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції
У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, позивачка звернулася до суду за захистом права на недоторканість її честі, гідності та ділової репутації, порушеного відповідачем шляхом поширення в мережі Інтернет негативної та недостовірної, на її думку, інформації про неї.
Факти неодноразового поширення відповідачем в мережі Інтернет на власних акаунтах у соціальних мережах «TikTok», «Facebook» та «Instagram» оспорюваної інформації, а також те, що ця інформація стосується позивачки сторони у справі визнають.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що поширена відповідачем інформація містить оціночні судження стосовно розпочатого за його заявою кримінального провадження за фактом заволодіння нерухомим майном, тобто події, яка має суспільний інтерес до позивачки, як нотаріуса. Ці відомості поширені відповідачем з метою перевірки уповноваженими на це законом посадовими особами, а не з метою приниження честі, гідності та ділової репутацію позивачки.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є приватним нотаріусом.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.10.2025 вбачається, що 21.08.2025 внесено до ЄРДР відомості про заяву ОСОБА_2 від 20.08.2025, яка надійшла до чергової частини ГУНП у Кіровоградській області та в якій він повідомив, що відносно його батька ОСОБА_6 невстановленими особами було вчинено шахрайські дії в результаті яких було втрачено право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , чим завдано матеріальну шкоду на суму 30000 доларів. Попередньо кримінальне правопорушення кваліфіковано за ч. 5 ст. 190 КК України. Слідчий орган: Кропивницьке районне управління поліції ГУНП у Кіровоградській області (том 1, а. с. 112).
Вказаний витяг був наданий Кропивницькою окружною прокуратурою Кіровоградської області за запит ОСОБА_2 (том 1, а. с. 111).
Після звернення до органу поліції із заявою про скоєння злочину, а саме шахрайства стосовно батька, позивач продовж 23.08.2025 - 30.08.2025 на своїх акаунтах у соціальних мережах «TikTok», «Facebook» та «Instagram» розмістив оспорювану позивачкою інформацію у формі.
Поширена відповідачем інформація про діяльність позивачки, як нотаріуса, яка в одних випадках ідентифікована через безпосередню вказівку її прізвища, ім'я, по батькові та роду заняття, а в деяких випадках через супроводження текстової інформації її зображенням, посиланням на її акаунт в мережі Інтернет, зображенням її офісу із зазначенням адреси.
У оспорюваній інформації відповідач називає приватного нотаріуса ОСОБА_1 «чорним реєстратором», який співпрацює з шахраями та у змові з ними оформлює незаконні угоди купівлі-продажу, зокрема він вказує, що «чорні реєстратори» на чолі з названою ним іншою особою та приватним нотаріусом ОСОБА_1 заволоділи будинком його батька ОСОБА_6 .
Крім того, відповідач поширив в мережі Інтернет інформацію, що приватний нотаріус ОСОБА_1 фігурує у ряді кримінальних проваджень пов'язаних з шахрайством та заволодінням майна, зокрема він вказав на те, що вона є фігурантом кримінального провадження кваліфікованого за статтею 190 ч. 4, пов'язане з заволодінням квартирою у 2023 році, вказавши при цьому номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023121010002785 та номер справи судової справи: 405/2068/25.
Отже, він повідомляв не лише про кримінальне провадження в якому він був заявником а й про інше конкретне провадження до якого, за його твердженням, має відношення позивачка.
З огляду на мовні засоби та категоричні формулювання відповідача, колегія суддів апеляційного суду не погоджується висновком суду про те, що поширена інформація є оціночним судженням. Навпаки, адже вона містить фактичні дані, які можуть бути перевірені, та які відповідач подає, як доконаний факт.
Саме так може бути сприйнята оспорювана інформація стороннім споживачем, який мав би сприймати її фактичне твердження про те, що позивачка здійснює злочинну діяльність у змові з іншими особами та фігурує у ряді кримінальних проваджень про шахрайство.
Про таке сприйняття цієї інформації вказують критичні коментарі, які залишені іншими користувачами вказаних соціальних мереж під оспорюваними публікаціями на сторінках відповідача.
Те, що відповідач називає позивачку фігурантом кримінальних проваджень, що не є офіційним статусом учасника кримінального провадження, не спростовує того, що він вказує на вчинення нею конкретних протиправних дій, як от співучасть у незаконному заволодінні будинком його батька. Тобто, він стверджує про протиправну, злочинну діяльність позивачки, як про обставину об'єктивної істини та що така її діяльність є наразі предметом офіційного розслідування.
Інакше поширена відповідачем інформація не може бути сприйнята, адже він не використовує мовно-стилістичних прийомів висловлення припущення, як от: мабуть, може, імовірно, правдоподібно, либонь, очевидячки тощо.
Суд першої інстанції на це уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про поширення відповідачем оціночних суджень, а не відомостей про факти.
Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що необхідно відрізняти реалізацію відповідачем гарантованого ст. 40 Конституції України права на звернення до органів державної влади, у цій справі - звернення відповідача до органу поліції із заявою про злочин, від реалізації іншого конституційного права - на свободу думки і слова.
Поширення особою інформації в мережі Інтернет є способом реалізації саме права, передбаченого ст. 34 Основного Закону.
Однак таке право не є абсолютним і може бути вільно реалізовано допоки воно не становить порушення прав іншої особи або осіб.
У цьому аспекті колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що у цьому випадку за обставин справи для позивачки, яка нотаріус, межа допустимої критики є вищою.
Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (ст. 3 Закону України «Про нотаріат»).
У Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя йдеться, зокрема, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість.
Тому дійсно, з огляду на покладені на нотаріуса функції, виконання яких виконання яких пов'язано з довірою до його особи, впевненості в його неупередженості, суспільство може мати підвищений інтерес до такої діяльності, зокрема така діяльність може піддаватися критичній оцінці.
Проте така критика має гуртуватися на об'єктивних даних. Натомість фактичні негативні твердження, які не відповідають дійсності, нічим не підтвердженні, ганьблять честь, гідність та репутацію публічної особи, зокрема категоричне твердження про вчинення конкретного злочину без доведеності такого факту у встановленому порядку, не може розцінюватися як допустиму критика.
ЄСПЛ у рішенні від 04.20.2008 у справі «Міхаю проти Румунії» вказав, що у випадках, коли у розповсюдженій інформації називають ім'я особи, її посаду та звинувачують у конкретному злочині, то розповсюджувач інформації повинен надати достатнє фактичне підґрунтя своїх висловлювань, інакше він не може виправдовувати свою поведінку певно мірою перебільшення, яке є допустимим при реалізації свободи вираження поглядів.
У справі, яка переглядається, поширене позивачем негативна інформації про позивачку та її діяльність ґрунтується на його ж заяві про злочин, яка не розслідувана, а тому, на думку колегії суддів апеляційного суду, цього недостатньо для висунення назагал серйозного звинувачення, яке ґрунтується не на фактах, а на власній оцінці ситуації, яка склалася з його батьком та припущеннях.
Доводи відповідача про те, що неодноразово поширена ним інформація, що позивачка є фігуранткою в інших кримінальних провадженнях, зокрема у згаданому ним провадженні: 12023121010002785, номер справи: 405/2068/25, не має підтвердження доказами у справі.
Пояснення відповідача про те, що цю інформацію він отримав із ЄДРСР колегія суддів апеляційного суду оцінює критично так, як у судовому засіданні відповідач підтвердив відсутність у нього повного доступу до цього реєстру, а відкрита його частина містить знеособлені дані. Покликання відповідача на збіг у демонстрованому ним у своєму дописі фрагменті судового рішення, в якому може міститися номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, який збігається з номером відповідного свідоцтва, яке було видане позивачці не є достатнім для ідентифікації її особи. До того ж згадка в ухвалі суду про номер свідоцтва нотаріуса автоматично не робить його фігурантом справи, безпосереднього її учасника з визначеним статусом.
З огляду на це, відповідач не мав достатньо обґрунтованих підстав стверджувати, що позивачка «фігурує у ряді кримінальних проваджень пов'язаних з шахрайством та заволодінням майна».
Суд першої інстанції на це увагу не звернув, як не звернув увагу й на деякі докази, які надала позивачка на спростування оспорюваної нею інформації про себе.
Так згідно з відповіддю, яку на запит адвоката Бутельської Г. В. надало Кропивницьке районне управління поліції ГУНП у Кіровоградській області, з якої вбачається, що відносно нотаріуса ОСОБА_1 відомості про кримінальне правопорушення за фактом шахрайства, а саме за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4, ч. 5 ст. 190 КК України до ЄРДР не вносилися, повідомлення про підозру або обвинувальний акт у вчиненні такого кримінального правопорушення нотаріусу ОСОБА_1 не вручалися (том 1, а. с. 241).
Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 як фізична особа, чи як нотаріус є підозрюваною, обвинуваченою чи засудженою у будь-якому кримінальному провадженні відповідач до суду не надав.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях.
Як загальноправова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об'єктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому.
Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.
Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.
У постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 484/2781/19 зроблено висновок, що враховуючи системний аналіз норм КПК України та принцип презумпції невинуватості, який закріплений у статті 62 Конституції України, статті 2 КК України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 11 Загальної декларації прав людини, суд дійшов до висновку про те, що відсутні правові підстави стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із зазначених вище процесуальних статусів, має відношення до вчинення злочину, який розслідується. Відповідно до положень КПК України здійснюється досудове розслідування злочинів (статті 215, 216, 246, 294 КПК України), а про початок здійснення чи наявність кримінального провадження стосовно конкретної особи можливо стверджувати виключно у випадку наявності підозрюваних у таких провадженнях.
Таким чином, посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв'язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.
Європейський суд з прав людини констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmerv. Germany. 54, 56, Nestakv. Slovakia, 88-89). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilovand Othersv. russia, № 2947/06 від 24.04.2008).
Ба більше, ч. 4 ст. 296 ЦК України містить норму, яка забороняє обнародування ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення до набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, навіть ім'я особи, яка є учасником кримінального провадження у статусі затриманого, підозрюваного або обвинуваченого наділяється правовою охороною від передчасного обнародування задля непорушності презумпції невинуватості.
Як зміст кожного з поширених відповідачем дописів, так і їх загальний контекст, дають підстави вважати, що відповідач неодноразово недобросовісно поширював недостовірну інформацію про позивачку у мережі Інтернет, називаючи її особою, яка безпосередньо причетна до вчинення злочинів шахрайства за відсутності для цього законних підстав. Відтак, у цій справі в широкому розумінні відповідач порушив презумпцію її невинуватості.
У тому контексті, в якому поширена недостовірна інформація про позивачку як про фігурантку ряду кримінальних проваджень про шахрайство, співучасницю злочинів з дуже великою ймовірністю може створити у стороннього об'єктивного спостерігача її негативний образ, як такої що не заслуговує на довіру та несе загрозу для інших, зокрема для її клієнтів.
Очевидно, що така інформація ганьбить її честь, гідність та ділову репутацію, тобто її немайнові права порушені відповідачем.
Доводи відповідача про те, що спірні висловлювання мають характер оціночних суджень, з якими помилково погодився суд першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду визнає безпідставними, оскільки вони стосуються конкретних подій, конкретної особи (позивачки) та подаються як установлений факт.
Такі доводи відповідача зводяться до власної оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та, на його думку, підтверджує необґрунтованість заявлених позивачкою позовних вимог.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, ч. 2 ст. 5 ЦПК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Відповідно до положень ч. 4, ч. 7 ст. 277 спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Позивачка правильно обрала спосіб захисту своїх прав, висунувши вимоги про визнання поширеної відповідачем про неї інформації недостовірною та зобов'язання відповідачу спростувати цю інформацію у спосіб, яким вона була поширена - розмістивши спростування на його вебсторінках у мережах «TikTok», «Facebook» та «Instagram».
9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
10.Про судові витрати
Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з матеріалами справи, позивачка сплатила судовий збір в сумі 1211,20 за подання до суду позовної заяви (том 1, а. с. 75), а за подання до суду апеляційної скарги - 1817,00 грн (том 2, а. с. 25), а всього 3028,20 грн.
Про наявність у неї інших судових витрат позивачка не заявила, відповідні докази не до суду надала.
Відповідач про наявність у нього судових витрат у зв'язку із розглядом цієї справи в судах першої та другої інстанцій суд не повідомив, відповідні докази не надав.
Таким чином, у зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове судове рішення про задоволення позову, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в сумі 3028,20 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 17.11.2025 у справі № 404/9238/25 скасувати й ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 на своїх сторінках у соціальних мережах «TikTok», «Facebook» та «Instagram», а саме:
-«Чорний реєстратор» котрий співпрацює з шахраями та у змові з ними оформлює незаконні угоди купівлі-продажу», розміщену відповідачем 23.08.2025 і 30.08.2025 у мережі «ТікTok» та 24.08.2025 у мережах «Facebook» та «Instagram»;
-«Виявляється приватний нотаріус ОСОБА_1 вже фігурує у ряді кримінальних проваджень пов'язаних з шахрайством та заволодінням майна», розміщену відповідачем 26.08.2025 у мережі «Instagram»;
-«Пані приватний нотаріус ОСОБА_1 вже є фігурантом кримінального провадження кваліфікованого за статтею 190 ч. 4, яке пов'язане з шахрайством та заволодінням квартири у 2023 році. Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023121010002785 Номер справи: 405/2068/25», розміщену відповідачем 29.08.2025 у мережі «Instagram» та 29.08.2025 у мережі «TikTok»;
-«Приватний нотаріус ОСОБА_1 ... вже є фігурантом кримінального провадження, кваліфікованого за статтею 190, шахрайство, котре пов'язане з заволодінням квартири у 2023 році», що міститься у відеозаписі, опублікованому відповідачем 30.08.2025 у мережі «TikTok».
Зобов'язати ОСОБА_2 протягом десяти днів після набрання цією постановою законної сили спростувати вказану інформацію, поширену ним на своїх сторінках у соціальних мережах «TikTok», «Facebook» та «Instagram» шляхом розміщення на своїх сторінках у цих соціальних у цих мережах резолютивної частини судового рішення та заяви наступного змісту: «Поширена інформація відносно приватного нотаріуса ОСОБА_1 , розміщена 23.08.2025, 29.08.2025 та 30.08.2025 у мережі «TikTok», 24.08.2025 , 26.08.2025 та 27.08.2025 у мережі «Instagram» та 24.08.2025 у мережі «Facebook» не відповідає дійсності».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3028,20 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: Л. М. Дьомич
О. А. Письменний