Справа № 515/1519/25
Провадження № 6/515/942/26
Татарбунарський районний суд Одеської області
26 березня 2026 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Луцюка В.О.
секретар судового засідання Чумаченко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, про зміну способу та порядку виконання рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 лютого 2026 року у цивільній справі № 515/1519/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом визначення розміру щомісячного платежу за розстрочкою,
16 березня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника Зачепіло З.Я. звернувся з вказаною заявою, яку обґрунтував таким.
Згідно з рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 лютого 2026 року, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» стягнуто заборгованість за Договором про надання грошових коштів № 3869620524 від 02 травня 2024 року у сумі 22 920,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 920,00 грн - заборгованість за процентами, а також 2 142,13 грн судового збору.
Заявник зазначив, що не ухиляється від виконання судового рішення, визнає обов'язок його виконання, однак реальні обставини його життя та матеріального стану об'єктивно унеможливлюють виконання рішення у спосіб та в обсязі, визначеному судом, без встановлення помірного та справедливого порядку виконання. На сьогоднішній день фінансовий стан ОСОБА_1 є складним з об'єктивних причин, зокрема, з недостатнім рівнем доходів, наявністю обов'язкових щомісячних витрат (витрати на проживання, комунальні платежі, харчування тощо), що унеможливлює акумулювання необхідної суми грошових коштів для одноразового погашення боргу. Сукупний фінансовий тягар за всіма зобов'язаннями не дозволяє виконувати судове рішення без встановлення помірного та реального графіку платежів, який би відповідав його фактичному доходу та водночас не позбавляв його засобів для існування. Вважає, що погасити заборгованість він зможе у чотири рівні платежі.
Надання розстрочки дозволить виконати рішення суду добровільно, без застосування додаткових заходів примусового виконання та забезпечить баланс інтересів сторін.
Враховуючи викладене, заявник просить:
змінити спосіб та порядок виконання рішення суду та встановити його виконання шляхом сплати щомісячних платежів;
визначити розмір щомісячного платежу самостійно, з урахуванням рівня доходу заявника;
визнати, що запропонований судом порядок виконання рішення забезпечить реальне, а не фактичне його виконання.
23 березня 2026 року від представника ТОВ «Іннова Нова» Андрущенка М.В. надійшло заперечення на клопотання ОСОБА_1 , в якому представник просив відмовити у задоволення заяви за ненадання відповідачем доказів на підтвердження скрутного матеріального становища. Крім того, сам по собі факт наявності фінансових труднощів не є безумовною підставою для розстрочки виконання рішення суду. Також боржником не запропоновано конкретного та обґрунтованого графіку платежів із зазначенням сум та строків їх внесення, що унеможливлює оцінку реальності виконання такого графіку. Водночас тривале невиконання рішення суду порушує право стягувача на своєчасне отримання належних йому коштів та суперечить принципу обов'язковості судового рішення (вх. № 2202/26-Вх 23.03.2026).
У судове засідання учасники справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подали.
За змістом ст.435 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду питання про розстрочення виконання рішення суду.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 лютого 2026 року у справі № 515/1519/25 (провадження № 2/515/158/26), позовну заяву ТОВ «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково; ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованість за Договором про надання грошових коштів № 3869620524 від 02 травня 2024 року у сумі 22 920,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 920,00 грн - заборгованість за процентами, а також 2 142,13 грн судового збору (а.с. 96-100).
Згідно з ч.1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст.435 ЦПК України).
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконані провадження» роз'яснено, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Отже, розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право сторони звернутися із заявою про розстрочення виконання рішення суду передбачене також ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочки виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.
Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватися також інтереси стягувача.
Стаття 129-1 Конституції України проголошує, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, відповідач ОСОБА_1 послався на з недостатній рівень доходів, наявність обов'язкових щомісячних витрат (витрати на проживання, комунальні платежі, харчування тощо), що унеможливлює акумулювання необхідної суми грошових коштів для одноразового погашення боргу.
На підтвердження свого матеріального стану заявник надав копію Витягу з форми ОК-5 Пенсійного фонду України «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - Індивідуальні відомості про застраховану особу», з якого вбачається, що ОСОБА_1 працевлаштований в ІНФОРМАЦІЯ_1 та за 2025 рік, а саме за період з червня місця по грудень, має дохід у загальній сумі 178 093,03 грн, що у середньому на місяць становить 29 682,17 грн (а.с. 123).
Наявність у боржника інших доходів, рухомого чи нерухомого майна, що могли б у повній мірі свідчити щодо його матеріального стану, та несення ним витрат, які унеможливлює акумулювання необхідної суми грошових коштів для одноразового погашення боргу, суду не надано.
З урахуванням вищезазначеного, надані ОСОБА_1 докази не підтверджують наявності обставин, на які він посилається, як на підставу для розстрочення судового рішення. Суду не надано належних доказів наявності виключних або особливих обставин, що істотно ускладнюють виконання ОСОБА_1 рішення або роблять його неможливим.
Крім того, ОСОБА_1 не вніс жодного платежу на оплату існуючої заборгованості за кредитним договором, що ставить під сумнів його добровільний намір виконати рішення суду.
Враховуючи наведені обставини, відсутні підстави для задоволення заяви боржника про розстрочення виконання рішення суду, оскільки розстрочення рішення суду за відсутності доказів неможливості його виконання, суперечитиме принципу обов'язковості виконання судового рішення та порушуватиме «справедливий баланс» між сторонами.
За такого, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Керуючись ст. 258-261, 435 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання заочного рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 лютого 2026 року у цивільній справі № 515/1519/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом визначення розміру щомісячного платежу за розстрочкою - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.О. Луцюк