Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/306/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 941/53/24 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
26.03.2026 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційні скарги захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19.03.2026, якою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.2 ст.255 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто по 17.05.2026 включно, з раніше визначеною заставою
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу районного суду щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 скасувати, як таку, що не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства. Ухвалити нову, якою застосувати щодо обвинуваченої запобіжний захід у вигляді цілодобово домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що районним судом порушено вимоги кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Доводи сторони обвинувачення, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, про наявність яких зазначено прокурором, не підтверджуються наданими стороною обвинувачення матеріалами і прокурором у судовому засіданні не доведені. Також у них відсутні відомості, які б давали підстави вважати, що з'явилися нові ризики. Судом також залишено поза увагою, що на її утриманні є малолітній син - ОСОБА_10 , який потребує її уваги та піклування, наявність міцних соціальних зв'язків, а саме постійне місце реєстрації та проживання, де вона мешкає разом із бабусею ОСОБА_11 . Крім того, до матеріалів провадження були долучені нотаріально посвідчена згода її бабусі ОСОБА_11 , яка не заперечує щоб підзахисна відбувала цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , яка їй належить на праві приватної власності.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання АДРЕСА_2 або зменшити розмір застави. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відсутні законні підстави та об'єктивні дані, які б з достовірністю свідчили про те, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 буде переховуватись від слідства та суду, продовжувати злочинну діяльність. Окрім того, зазначає про незаконність подальшого утримання ОСОБА_7 під вартою, оскільки ризики заявлені в клопотанні прокурором не доведенні, а пред'явлена підозра не обґрунтована. Також судом при продовженні запобіжного заходу не взято до уваги те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, де мешкає разом з матір'ю пенсіонеркою, яка потребує стороннього догляду, має хронічні захворювання. Крім того, ОСОБА_7 має ряд хронічних захворювань, у зв'язку з чим вважає, що до ОСОБА_7 можливо застосувати більш м'який запобіжний захід. Зазначає, що суду було надано лист гарантія від ТОВ «МКС БУД ПЛЮС» від 09.01.2026 про те, що у разі зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу на не пов'язаного з триманням під вартою, він буде офіційно працевлаштований м. Кропивницький. Також вказує, що з урахуванням ставлення обвинуваченого до подальшого з'явлення в судові засідання та подальшого працевлаштування на роботу, вважає про можливість зменшення розміру застави з 80 до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Отже, висновки суду є необґрунтованими, оскільки не наведено доказів про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому на його думку відсутні законні підстави для подальшого тримання ОСОБА_7 під вартою.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 просить скасувати ухвали місцевого суду та ухвалити нову, якою обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації по АДРЕСА_3 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд не врахував, що обставини, які зазначені у клопотанні прокурора, не дають підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_9 причетний до даних кримінальних правопорушень, а обвинувачення по суті є надуманим та необґрунтованим. Крім того, порушується його права, оскільки розгляд кримінального провадження затягується на тривалий час.
У провадженні Фортечного районного суду м. Кропивницького перебуває кримінальне провадження №12022120000000772 за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.5 ст.255 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.5 ст.255 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.1 ст.255 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.255 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.255 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.255 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.310 КК України.
19.03.2026 ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_16 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, у зв'язку з продовженням існуванням ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а також неможливістю застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор та захисники, подали клопотання про розгляд апеляційних скарг без їх участі, клопотання обвинувачені про участь під час розгляду апеляційних скарг не заявляли, а тому апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12022120000000772 від 27.09.2022 щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_16 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.2 ст. 255 КК України, постановлено ухвалу про продовження останнім дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17.05.2026.
Приймаючи рішення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що заявлені ризики існують, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 під вартою, наразі не видається за можливе.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах, вчинених повторно за попередньою змовою групою осіб, а метою можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на інших обвинувачених, експертів у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому, зокрема вони обвинувачуються.
Крім того, колегія суддів зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, однак на шлях виправлення не став, не працює, немає сталого джерела доходу, тобто не має міцних соціальних зв'язків, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, санкція одного з яких передбачає покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, раніше судима, обвинувачений ОСОБА_9 не працює, раніше судимий, на шлях виправлення не став, тому згідно з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення ЄСПЛ «Сельчук проти Туреччини» та «Мацнеттер проти Австрії» існує можливість ухилення від кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття обвинувачених під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і ті, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинувачених може забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися.
Тяжкість вчиненого кримінальних правопорушень та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що звернув увагу суд першої інстанції.
Доводи апеляційних скарг щодо визначення обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як зазначено в апеляціях ОСОБА_7 має можливість перебувати під домашнім арештом в АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 , а ОСОБА_17 в АДРЕСА_3 , а судовий розгляд кримінального провадження здійснюється судом, розташованим у м. Кропивницький, у зв'язку з чим, такий запобіжний захід, як домашній арешт, є невиправданим у цьому кримінальному провадженні щодо обвинувачених.
Окрім того необхідно враховувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов'язків та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов'язує суд діяти більш ефективно та організовано.
Отже, з урахуванням наведеного, даних про особу обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_17 , тяжкості інкримінованих їм діянь, віку та стану здоров'я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинувачених в слідчому ізоляторі, апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
Дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, на утриманні матір похилого віку, на які посилається захисник обвинуваченого в апеляційній скарзі, ризики у кримінальному провадженні не зменшують та на правильність висновку щодо необхідності продовження до обвинуваченого саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не впливають.
Дані про особу обвинуваченої, а саме те, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, на утриманні малолітню дитину, на які посилається захисник обвинуваченої в апеляційній скарзі, ризики у кримінальному провадженні також не зменшують та на правильність висновку щодо необхідності продовження до останньої саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не впливають.
Колегія суддів також вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_17 , з яких обвинувачений просить скасувати ухвалу суду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинені ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_17 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, у яких вони підозрюються, мають високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження встановлено наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Отже, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування підстав для продовження дії запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Твердження захисника ОСОБА_8 про наявність фактів які спростовують вину обвинуваченого ОСОБА_7 , можуть бути предметом дослідження під час розгляду обвинувального акту щодо нього по суті, під час перевірки обвинувачення доказами на предмет належності, допустимості та достатності. На даному етапі, апеляційний суд не вирішує питання доведеності або спростування вини ОСОБА_7 .
При продовжені міри запобіжного заходу судом першої інстанції враховано, ті обставини на які посилається захисник, зокрема наявність постійного місця проживання, наявність на утриманні матері, однак зазначених даних про особу обвинуваченого не достатньо для обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи характер та обставини інкримінованих кримінальних правопорушення та наявність заявлених ризиків.
Крім того, колегія суддів зазначає, що офіційне працевлаштування ОСОБА_7 , як про це зазначає захисник, не є автоматичною та достатньою підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, оскільки суд в першу чергу оцінює наявність ризиків (переховування, вплив на свідків, знищення доказів) та неможливість запобігти їм іншими заходами.
Поруч з наведеним, колегія суддів також погоджується з висновками суду щодо помірності розміру застави, визначеного попередньою ухвалою, оскільки саме така застава, на думку колегії суддів, достатня у разі її внесення, забезпечити виконання ОСОБА_7 , покладених на нього законом обов'язків, й повинна утримувати останнього в межах належної процесуальної поведінки. Підстав вважати його завідомо непомірними, у колегії суддів немає.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати її буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Доводи апелянтів, про надмірну тривалість перебування обвинувачених під вартою суд вважає неприйнятними, так як на вказану обставину можливо посилатись тільки у випадку необґрунтованості надмірного тримання особи під вартою, між тим сама по собі тривалість судового розгляду кримінального провадження далеко не завжди вказує не безпідставність тримання під вартою обвинуваченого.
Отже, беручи до уваги те, що продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 статті 177 КПК України, які були враховані судом під час продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дані про особу обвинувачених, а також серйозність пред'явленого обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винними у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, колегія суддів не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 тримання під вартою, як про це просять апелянти.
При цьому, на даний час, таке обмеження права ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, суд апеляційної інстанції не вбачає.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційних скарг.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 376 ч.2, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19.03.2026 щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.2 ст.255 КК України - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: