Справа № 750/3391/26
Провадження № 1-кп/750/417/26
26 березня 2026 року Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024275440001183 від 15.10.2024 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Халимоново Бахмацького району Чернігівської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
обвинуваченого у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» (далі - Закон) кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
За ч. 4 ст. 15 Закону особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувати зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів та пройти відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно до ч. 8 ст. 15 Закону теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії складаються в територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України, та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Теоретичний іспит складається особою, яка пройшла відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувала зміст теоретичного модулю типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів. До складання практичного іспиту допускається особа, яка успішно склала теоретичний іспит та пройшла відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі.
Водночас, відповідно до ч. 9 ст. 15 Закону право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Наведеним положенням кореспондують норми ч. 2 ст. 16 Закону, за якими водій зобов'язаний: на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка») або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.
ОСОБА_3 посвідчення водія в передбачений Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 08.05.1993 № 340, спосіб не отримував, теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ не складав.
Всупереч вищевказаним положенням законодавства, у жовтні 2024 року, більш точної дати та часу не встановлено, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , знаходячись за місцем проживання у с. Халимоново Ніжинського району Чернігівської області, з метою отримання можливості керування транспортними засобами, маючи умисел на виготовлення підробленого посвідчення водія, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом надання анкетної інформації про свою особу, через мережу Інтернет замовив у невстановленої особи виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія серії НОМЕР_2 .
При цьому, ОСОБА_3 на вимогу вказаної невстановленої особи через мережу Інтернет повідомив їй свої персональні дані, надав зразок свого особистого підпису та фотокартку з власним зображенням для подальшого їх внесення до підробленого документу, чим вчинив пособництво у виготовленні підробленого документа.
У подальшому, у невстановлений день та час жовтня 2024 року ОСОБА_3 , знаходячись у с. Халимоново Ніжинського району Чернігівської області, отримав поштою від невстановленої особи виготовлене на його замовлення підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 26.09.2024 Територіальним сервісним центром № 1242 на його ім'я, з даними, що не відповідають дійсності, а саме інформацією про дозвіл на керування транспортними засобами категорій «А1», «А», «В», бланк якого згідно з висновком експерта № СЕ-19/125-24/13458-ДД від 21.10.2024 не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку аналогічного бланка посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України, після чого сплатив за виготовлення вказаного посвідчення водія грошові кошти в сумі 14000 гривень.
Зазначені дії ОСОБА_3 органом дізнання кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, як пособництво в підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою.
15.10.2024, близько 08 год. 50 хв., ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Peugeot 405», реєстраційний номер НОМЕР_3 , здійснив зупинку транспортного засобу на узбіччі автомобільної дороги поблизу будинку, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, буд. 25, з порушенням п. 15.9 Правил дорожнього руху України.
У подальшому, в цей же день, близько 09 год. 00 хв., ОСОБА_3 , знаходячись за місцем зупинки автомобіля марки «Peugeot 405», реєстраційний номер НОМЕР_3 , поблизу будинку, розташованого за адресою: м. Чернігів,
вул. Гетьмана Полуботка, буд. 25, будучи виявленим працівниками поліції та в ході притягнення до адміністративної відповідальності за паркування з порушення п. 15.9 Правил дорожнього руху України, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 є завідомо підробленим документом, діючи з прямим умислом, використав завідомо підроблений документ - посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 26.09.2024 Територіальним сервісним центром № 1242 на його ім'я, з даними, що не відповідають дійсності, а саме інформацією про дозвіл на керування транспортними засобами категорій «А1», «А», «В», шляхом його пред'явлення на вимогу інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції старшому лейтенанта поліції ОСОБА_4 для перевірки на право керування транспортним засобом.
Згідно із висновком експерта № СЕ-19/125-24/13458-ДД від 21.10.2024 бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , виданий на ім'я ОСОБА_3 - не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку аналогічного бланка посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України.
Зазначені дії ОСОБА_3 органом дізнання кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
За сукупністю вчиненого дії ОСОБА_3 органом дізнання кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, як пособництво в підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою, та використання завідомо підробленого документа.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акту у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
До обвинувального акту долучена письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 , складена у присутності захисника ОСОБА_5 , відповідно до якої обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, не оспорює встановлені під час дізнання обставини, згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч. 1 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України.
З урахуванням наведеного, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінальних правопорушень мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, як пособництво в підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою, та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа кваліфіковані вірно.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного - його вік, сімейний стан, стан здоров'я, соціальну характеристику, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, за відсутністю обставин, що його обтяжують, у зв'язку з чим доходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого з обранням покарання, що не пов'язане з обмеженням волі, яке відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Оскільки обвинуваченим скоєно сукупність кримінальних правопорушень, слід застосувати норми ст. 70 КК України, призначивши покарання за кожний проступок окремо, визначивши остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в розмірі 1 989 грн. 75 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 382 КПК України суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим та призначити покарання:
- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 (одну тисячу сімсот) грн;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 (одну тисячу сімсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1 989 грн. 75 коп. процесуальних витрат на залучення експерта.
Речові докази після набрання вироком законної сили:
-посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 - знищити;
-диск з відеофайлами - залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копії вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1