Справа № 748/38/26
Провадження № 2/732/265/26
26 березня 2026 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді - Бойко А. О., у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у м. Городня цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через свого представника - адвоката Усенка Михайла Ігоровича звернулося до Чернігівського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просив стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №645887 від 02.03.2023 в загальному розмірі 77532,78 грн. Також представник позивача просив стягнути з відповідачки на корить позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 02 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісний кредитор, кредитодавець за умовами договору) та ОСОБА_1 (позичальник за умовами договору) було укладено договір №645887 про надання споживчого кредиту по продукту «New Short». Згідно умов договору відповідачка отримала кредит у розмірі 10000,00 грн строком на 420 днів шляхом переказу на платіжну картку позичальника, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,2 % від суми кредиту за кожен день користування. Договір був укладений в електронній формі в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» умови кредитного договору виконало в повному обсязі. Відповідачка в порушення умов кредитного договору взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка становить 77532,78 грн, з яких: 9998,99 грн - заборгованість по тілу кредиту, 67533,79 грн - заборгованість за відсотками.
01 лютого 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 01022024-1 за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №645887 від 02.03.2023.
Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області Хоменко Л.В. від 09 січня 2026 року вказану справу передано до Городнянського районного суду Чернігівської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 11 лютого 2026 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач в особі уповноваженого представника в судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив про можливість проведення судового засідання за його відсутності (а. с. 4 зворот).
02.03.2026 на адресу суду від представника позивача Усенка М.І. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, підтримує позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення (а. с. 88-89).
Згідно із ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином за адресою місця її реєстрації відповідно до відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернігівській області від 07.01.2026: АДРЕСА_2 (а. с. 66). Крім того, відповідачці направлялася судова кореспонденція за адресою, вказаною у позовній заяві: 2-ий АДРЕСА_2 . Згідно із відмітками поштового відділення зв'язку поштові відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання на 26.03.2026 не отримані адресатом, наявні відмітки, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с.83,84).
У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правової позиції ВП ВС, викладеною у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, КЦС ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.
Від відповідачки відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи той факт, що відповідачка ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, не подала заяви про розгляд справи за її відсутності, не подала відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, виходив із такого.
Судом встановлено, що 02 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісний кредитор, кредитодавець за умовами договору) та
ОСОБА_1 (позичальник за умовами договору) було укладено договір № 645887 про надання споживчого кредиту по продукту «New Short» (а. с. 16-36).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході та/або шляхом перевірки правильності введення паролю входу до особистого кабінету.
Згідно з п.1.2. договору на умовах встановлених цим договором, Товариство надає споживачу кошти у кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн. Тип кредиту - кредиту (п.1.3. договору).
Строк кредиту - 420 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього договору (п.п. 1.4. договору).
Пунктом визначено 1.5. тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: - стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору (420 днів); знижена процентна ставка - 0,01 % в день застосовується, якщо споживач до 01.04.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів, або здійснить часткове повернення кредиту. У разі невикористання права на отримання знижки (невиконання умов на отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка без знижки (п. 1.5.2. договору).
Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році, тобто метод «факт/факт». До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів (п.п. 3.1., 3.2. договору).
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 (п. 2.1. договору).
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіку платежів (розділ 5 договору).
Відповідно до Графіку платежів за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до кредитного договору №645887 від 02.03.2023, відповідачка погодилася, що за період користування кредитом з 02.03.2023 по 25.02.2024 загальна вартість кредиту для споживача складе 89200,00 грн (а. с. 33).
Розділом 6 договору передбачена відповідальність сторін, яку сторони несуть за порушення умов договору згідно чинного законодавства України та договору.
Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» останнє підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір №645887 від 02.03.2023 ідентифікований Товариством. Акцепт договору здійснений позичальником шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора Н663, відправленого відповідачці 02.03.2023 на номер мобільного телефону НОМЕР_3 (а. с. 34 зворот).
Кредитний договір, Графік платежів до договору та паспорт споживчого кредиту були підписані відповідачкою за допомогою електронного підпису, шляхом використання одноразового ідентифікатора Н663, що передбачено положеннями статей 3, 11, 12 Закону України
«Про електронну комерцію», статтями 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також узгоджується з висновками Верховного Суду, які містяться у постанові, винесеній 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Згідно із ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення договору на таких умовах.
За своєю правовою природою правовідносини, які виникли між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачкою у справі ОСОБА_1 є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 глави 71 Цивільного кодексу України, або не випливає із суті кредитного договору.
На підтвердження факту перерахування відповідачці кредитних коштів представником позивача надано лист фінансового провайдера ТзОВ «ПЕЙТЕК Україна» від 20.10.2025 №20251020-2571, згідно з яким ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» поінформовано про укладення договору про організацію переказу грошових коштів № 03052022-1 від 03.05.2022. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 02.03.2023 15:43:12 на суму 10000,00 грн, призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 5354321002164623 (а. с.35 зворот ).
Факт зарахування 02.03.2023 грошового переказу у сумі 10000,00 грн на картку № НОМЕР_4 , емітовану на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , підтверджується інформацією АТ «УКРСИББАНК» від 23.02.2026, наданою на запит суду (а. с. 86-86 зворот).
Таким чином, суд доходить висновку, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачці кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов'язань, отримавши такі кредитні кошти. У подальшому, відповідачка порушила умови кредитного договору і не повернула у повному обсязі кредит, а також не виконала інші грошові зобов'язання перед позивачем.
Відповідачка, всупереч умовам договору про споживчий кредит № 645887 від 02.03.2023, взяті на себе зобов'язання виконувала неналежним чином, допустивши порушення умов кредитного договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість на загальну суму 77532,78 грн, з яких: 9998,99 грн - заборгованість по тілу кредиту, 67533,79 грн - заборгованість за відсотками (а. с. 36-42). З розрахунку заборгованості також убачається, що 31.03.2023 відповідачка сплатила тіло кредиту в розмірі 1,01 грн та 30,00 грн в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, що свідчить про її дії, спрямовані на виконання умов договору, а отже, визнання нею факту укладення кредитного договору.
Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 127/23910/14-ц (постанова від 23 грудня 2020 року), у які вказано про те, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
01 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір факторингу № 01022024-1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до боржників ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», зокрема і до відповідачки ОСОБА_1 (а. с. 42 зворот- 47).
Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 645887 від 02.03.2023 на загальну суму 77532,78 грн, з яких: 998,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 67533,79 грн - заборгованість за відсотками (а. с. 47 зворот).
12.12.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу відповідачки направлялась досудова вимога щодо виконання останньою зобов'язань за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 645887 від 02.03.2023 та погашення заборгованості в сумі 77532,78 грн (а. с. 49).
Вказана вимога залишена відповідачкою без виконання та відповіді.
Отже, позивач як правонаступник має право вимоги до відповідачки щодо стягнення нарахованої заборгованості.
Частиною 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статтями 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Факт прострочення сплати відповідачкою заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 645887 від 02.03.2023 не спростовано, доказів оплати відповідачкою заборгованості суду не надані.
Згідно із вимогами чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (статті 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).
Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.
Доказів розірвання або визнання недійсними кредитного договору № 645887 від 02.03.2023 (на підставі якого виникло зобов'язання у відповідачки перед первісним кредитором щодо сплати кредиту) та/або договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024 (на підставі якого від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за вказаним договором про споживчий кредит) в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 ЦК України зазначені договори є обов'язковими для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.
Враховуючи, що відповідачкою порушені взяті зобов'язання щодо порядку та строків оплати за кредитним договором № 645887 від 02.03.2023, а тому з останньої на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою ст. 133 ЦК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому з відповідачки слід стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачки на користь позивача понесених ним витрат на професійну правову допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Апологет» (а. с. 51 зворот), ордер про надання правничої допомоги серії ВС №1381377 (а. с. 53), Акт наданих послуг №404 від 08.12.2025 та детальний опис до нього (а. с. 52, 52 зворот).
Як вбачається з Акту про отримання правової допомоги №404 від 08.12.2025 Адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв послуги відповідно до положень укладеного між ними договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025: боржник ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; кредитний договір № 645887. Сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000,00 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат представник позивача (адвокат) подав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснені витрати, необхідні для надання правничої допомоги. Розмір витрат, які сторона сплатила встановлюється судом на підставі поданих стороною доказів (договорів, рахунків). При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 та у додатковій постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачки, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідачки щодо необґрунтованості та неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, на переконання суду, є розумним та таким, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Оскільки вказані витрати є документально підтвердженими, були понесені фактично, а їх сума детально описана та обґрунтована адвокатом у наданих документах, враховуючи, що клопотання щодо зменшення їх розміру від відповідачки не надходило, а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись статтями 516, 517, 536, 549, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 133, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 645887 від 02.03.2023 у розмірі 77532,78 грн, з яких: 9998,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 67533,79 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз'яснити, що вона має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення складене і підписане 26.03.2026.
Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ).
Суддя А. О. Бойко