Справа № 461/7355/23 Провадження № 2/450/1022/26
"27" березня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Мельничук І. І.
секретаря судового засідання Дикої О. Ю.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи: приватна агрофірма «Нива», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівське ОКП «БТІ та ЕО», АС «Нива» про визнання недійними рішення виконкому сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зняття з реєстрації, та зобов'язання до вчинення дій,
в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи приватна агрофірма «Нива», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівське ОКП «БТІ та ЕО», АС «Нива» про визнання недійними рішення виконкому сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зняття з реєстрації, та зобов'язання до вчинення дій, в якому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним рішення виконавчого комітету Лисиничівської сільської сади №115 від 26.12.2002року «Про оформлення права власності» на; склад з прибудовою, АДРЕСА_1 . автогараж АДРЕСА_2 . їдальня, АДРЕСА_3 , приміщення операторської АЗС, АДРЕСА_4 склад будівельних матеріалів, АДРЕСА_4 . приміщення пилорами з прохідною, АДРЕСА_4 корівник 4-х рядний , АДРЕСА_5 , корівник 2-х рядний, АДРЕСА_6 . за гр. ОСОБА_3 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на приміщення операторської АЗС, виданим виконавчим комітетом Лисиничівської сільської ради 31.01.2003року; визнати недійсним свідоцтво про право власності на приміщення пилорами з прохідною, видане виконавчим комітетом Лисиничівської сільської ради 31.01.2003року; зобов'язати Львівське ОКП «БТІ та ЕО» зняти з реєстрації приміщення операторської АЗС, що записана 03.01.2003року в реєстровій книзі № 93 за реєстраційним № 457 за ОСОБА_3 ; зобов'язати Львівське ОКП «БТІ та ЕО» зняти з реєстрації пилораму з прохідною, записану в реєстраційній книзі №3 за реєстровим номером №458 31.01.2003року за ОСОБА_3 , із врахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати недійсним з 22.01.2008 року рішення Лисиничівської сільської ради від 22.01.2008 року «Про затвердження експертної оцінки та викуп земельної ділянки площею 0, 6639 га по АДРЕСА_4 », а також визнати недійсним з 29.01.2008 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.01.2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Шараварою Оксаною Романівною і зареєстрований за № 61.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що він є членом агроспілки «Нива» (АС «Нива»), яка зареєстрована на підставі розпорядження Пустомитівської районної ради народних депутатів від 18.04.1995 року. Як вказує позивач, АС «Нива» є правонаступником держгоспу «Нива» (раніше - радгоспу «Жовтневий»), реорганізованого у колективне сільськогосподарське підприємство відповідно до Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Позивач зазначає, що відповідно до статті 7 вказаного Закону майно підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності. Нерухоме майно, зокрема будівлі, раніше належало державі та було передане АС «Нива». На підставі звернення голови АС «Нива» виконавчим комітетом Лисиничівської сільської ради прийнято рішення №25 від 12.04.2000 року про присвоєння адрес будівлям, які належали АС «Нива». Разом з тим, як зазначає позивач, 26.12.2002 року виконавчим комітетом Лисиничівської сільської ради прийнято рішення №115 «Про оформлення права власності», яким оформлено право власності на ряд об'єктів нерухомого майна (зокрема склади, автогараж, їдальню, операторську АЗС, корівники та інші будівлі) за громадянином ОСОБА_3 , у тому числі частково на майно, якому раніше було присвоєно адреси рішенням №25. Позивач вказує, що зазначене рішення прийнято на підставі заяви ОСОБА_3 від 26.12.2002 року, у якій останній просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації без зазначення адрес об'єктів та без належного підтвердження свого права на таке майно. У заяві ОСОБА_3 також посилався на загальні збори від 01.12.2002 року. Крім того, позивач зазначає, що ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), однак, на думку позивача, це не надавало йому права набувати у власність спірні об'єкти нерухомого майна. На підставі рішення №115 Львівським ОКП «БТІ та ЕО» було оформлено відповідні свідоцтва про право власності. У подальшому, як зазначає позивач, 21.02.2003 року ОСОБА_3 відчужив частину нерухомого майна за договорами купівлі-продажу третій особі без зазначення площ земельних ділянок, на яких розташоване майно. Також окремі об'єкти нерухомості були зареєстровані у встановленому порядку. Позивач вважає, що прийняттям рішення №115 порушено вимоги Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», зокрема статті 5, 7, 9 та 26, що гарантують права підприємства та його членів на майно пайового фонду, у зв'язку з чим просить захистити право АС «Нива» на відповідне майно. У зв'язку із вищенаведеним, просить позов задоволити.
29.04.2024 року провадження у справі відкрито.
12.06.2024 року на адресу суду від третьої особи ОСОБА_4 надійшли заперечення на позовну заяву, відповідно до яких останній вказує, що позивач фактично звертається до суду з вимогами в інтересах агроспілки «Нива», яка не є стороною у справі та, за наявною у нього інформацією, припинила свою діяльність ще у 2000 році. На думку третьої особи, спірні правовідносини не порушують прав та законних інтересів позивача, оскільки останній не є суб'єктом спірних прав, обов'язків чи правовідносин. Крім того, ОСОБА_4 вказує, що у разі пред'явлення позову особою, якій не належить право вимоги, суд повинен відмовити у задоволенні позову як поданого неналежним позивачем. Також третя особа зазначає, що спірні правовідносини виникли у період 2000-2003 років, а тому позивач мав можливість звернутися до суду в межах строку позовної давності. У зв'язку з цим ОСОБА_4 заявляє про застосування строків позовної давності. На підтвердження правомірності набуття та володіння спірним майном третя особа посилається на наявні у нього правовстановлюючі документи, зокрема: витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний акт на право власності на земельну ділянку, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.01.2008 року, договори купівлі-продажу нерухомого майна від 21.02.2003 року, а також свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані у 2003 та 2014 роках. Таким чином, третя особа вважає, що її право власності на спірне майно є належним чином підтвердженим, а підстави для задоволення позову відсутні.
27.06.2024 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи це тим, що позивачем не доведено факту порушення саме його прав або законних інтересів оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради №115 від 26.12.2002 року. Також, за твердженням відповідача, позивач не надав доказів свого членства в АС «Нива» чи повноважень діяти в інтересах цього підприємства. Відповідач вказує, що у позовній заяві не наведено конкретних норм законодавства, яким суперечить оскаржуване рішення, а також не обґрунтовано, яке саме право позивача порушено, що виключає підстави для визнання такого рішення недійсним відповідно до статті 21 ЦК України. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки рішення виконавчого комітету є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію внаслідок виконання, а тому його скасування не призведе до відновлення порушеного права. У зв'язку з цим відповідач посилається на правові висновки Конституційного Суду України та Верховного Суду щодо неефективності такого способу захисту. Також відповідач звертає увагу на те, що спірні правовідносини виникли у 2002 році, тоді як позов подано лише у 2023 році, тобто з пропуском загального строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України, у зв'язку з чим просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності. Окрім цього, відповідач зазначає, що Львівська міська рада є правонаступником Лисиничівської сільської ради у зв'язку з адміністративно-територіальною реформою, однак це не свідчить про наявність підстав для задоволення позову. З огляду на викладене, відповідач вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.07.2024 року постановлено залучити Агроспілку «Нива» в якості третьої особи, у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи приватна агрофірма «Нива», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівське ОКП «БТІ та ЕО» про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради № 115 від 26.12.2002 року.
11.10.2024 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про уточнення позовних вимог відповідно до яких останній просить суд: просить визнати недійсним з 22.01.2008 року рішення Лисиничівської сільської ради від 22.01.2008 року «Про затвердження експертної оцінки та викуп земельної ділянки площею 0, 6639 га по АДРЕСА_4 », а також визнати недійсним з 29.01.2008 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.01.2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Шараварою Оксаною Романівною і зареєстрований за № 61, що протокольною ухвалою від 12.06.2025 року було прийнято судом до розгляду.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.03.2025 року постановлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Мельничук І. І. - відмовити.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.06.2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи приватна агрофірма «Нива», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівське ОКП «БТІ та ЕО», АС «Нива» про визнання недійними рішення виконкому сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зняття з реєстрації, та зобов'язання до вчинення дій відмовлено.
Протокольною ухвалою від 12.06.2025 року прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог до розгляду, а також справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю, просив суд задоволити, з підстав наведених у ньому, оскільки порушено його матеріальне право, вказав, що відповідачем обставини справи не спростовані, а тому такі є підставними. Зазначив, що АС «Нива» набула майно в тому числі і на спірні будівлі від держави через викуп товариством покупців, внаслідок чого був сформований пайовий фонд такого, яке також не ліквідовувалось, не реорганізовувалось, в порядку Закону України «Про КСП». Прийнявши рішення про продаж землі, на його думку, було порушено Земельний кодекс України, оскільки землю не вилучено з постійного користування, не було земельних торгів. Також посилається на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025 року у справі 380/20010/25, якою залишено без змін ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 року про відмову у відкритті провадження у справі, яка стосується того ж предмета і тих же підстав, що і в даній справі, в якій суд вважав, що цю справу слід слухати по ЦПК України.
Уповноважений представник відповідача Львівської міської ради - Цап П. М. у судовому засіданні заперечив проти позову в повному обсязі, зазначаючи, що позивачем не доведено порушення його прав оскаржуваним рішенням, не підтверджено належного процесуального статусу та повноважень діяти в інтересах АС «Нива», обрано неналежний та неефективний спосіб захисту, а також пропущено строк позовної давності для звернення до суду. Представник просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до Львівської міської ради, а у разі, якщо суд дійде висновку про недійсність рішення виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради №115 від 26.12.2002 року «Про оформлення права власності», - відмовити у задоволенні позовних вимог через пропуск строку позовної давності.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання.
Заслухавши пояснення присутніх сторін, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступного висновку:
Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно рішення № 115 від 26.12.2002 року Виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області «Про оформлення права власності на: 1. склад з прибудовою по АДРЕСА_1 ; 2. автогараж по АДРЕСА_2 ; 3. їдальня по АДРЕСА_3 ; 4. операторська АЗС на 300 заправок по АДРЕСА_4 ; 5. склад будівельних матеріалів по АДРЕСА_4 ; 6. приміщення пилорами з прохідною по АДРЕСА_4 ; 7. корівник 4-ох рядний по АДРЕСА_5 ; 8. корівник 2-ох рядний по АДРЕСА_6 за гр. ОСОБА_3 вирішено доручити Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки: 1.1 оформити право власності та видати Свідоцтво про право власності гр. ОСОБА_3 на 1. склад з прибудовою по АДРЕСА_1 ; 2. автогараж по АДРЕСА_2 ; 3. їдальня по АДРЕСА_3 ; 4. операторська АЗС на 300 заправок по АДРЕСА_4 ; 5. склад будівельних матеріалів по АДРЕСА_4 ; 6. примішення пилорами з прохідною по АДРЕСА_4 ; 7. корівник 4-ох рядний по АДРЕСА_5 ; 8. корівник 2-ох рядний по АДРЕСА_6 ; 1.2 провести державну реєстрацію об'єктів, вказаних в п. 1.1.
До матеріалів справи долучено також копії свідоцтва про право власності на пилораму з прохідною від 31.01.2003 року серії НОМЕР_1 , виданого Львівським обласним державним комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про те, що виконком Лисиничівської сільської ради народних депутатів посвідчено, що в цілому пилорама з прохідною, яка розташована АДРЕСА_4 дійсно належить ОСОБА_3 за правом власності та копію свідоцтва про право власності на операторську АЗС від 31.01.2003 року серії НОМЕР_2 , виданого Львівським обласним державним комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про те, що виконком Лисиничівської сільської ради народних депутатів посвідчено, що в цілому операторська АЗС, яка розташована АДРЕСА_4 дійсно належить ОСОБА_3 , вказані свідоцтва видані на підставі рішення № 115 від 26.12.2002 року виконкому комітету Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
Також до матеріалів справи ОСОБА_4 , залученим до участі у справі як третьою особою, на підтвердження свої доводів, викладених у запереченнях, поданих на адресу суду 12.06.2024 року долучено копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 , індексний номер 21453009 від 11.05.2014 року, відповідно до якого об'єкт нерухомого майна: будівля, гаражно-складські приміщення (літ В-1) за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 627,1 кв. м. належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, а також копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 , індексний номер 21452896 від 11.05.2014 року, відповідно до якого об'єкт нерухомого майна: будівля, адміністративний корпус (літ Д-1) за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 56,6 кв. м. належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.
Разом з тим, відповідно до Договорів купівлі-продажу будівлі від 21.02.2003 року, посвідчених приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О. Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 309, та відповідно за № 317, будівлю приміщення операторської АЗС, нежитловою загальною площею 13.3 кв.м, цегляну, що знаходиться в АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 (продавець) відчужив ОСОБА_4 за 99 428,00 грн., а також будівлю (приміщення пилорами Г - «1», пл. 117,3 з прохідною Б пл. 8,5), нежитловою загальною площею 125,8 кв.м., цегляну, що знаходиться в АДРЕСА_4 , з підвалом відчужив ОСОБА_4 за 14 060,00 грн.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1117985 від 29.07.2003 року, серії ВАА № 106156, реєстраційний номер: 2057455, приміщення операторської АЗС загальною площею 13.3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі вищевказаного договору купівлі - продажу № 309 від 21.02.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О. Я.
Лисиничівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, в особі сільського голови Мельника М. О. (продавець), та ОСОБА_4 (покупець) уклали 29.01.2008 року Договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Шараварою О. Р. та зареєстровано в реєстрі за № 61, відповідно якого продавець на підставі рішення XI-Ї сесії п?ятого демократичного скликання Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за № 11-385 від 2 січня 2008 року продає за плату, а Покупець приймає у власність і оплачує вартість земельно ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,6639 га, згідно кадастрового плану, погодженого Пустомитівським відділом земельних ресурсів. та Довідки про кількісні і якісні характеристики земельної ділянки № НОМЕР_5 , виданої Управлінням земельних ресурсів Пустомитівському районі 23.01.08 року, кадастровий номер земельної ділянки 4623683800:01:002:0004. Відповідно до п. 2.2 Договору Ціна продажу 215 236,38 грн.
Як вбачається із копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 792695, виданого 24.12.2008 року Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області - ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 29.01.2008 року ВКС № 004051, реєстр. № 61, що такий є власником земельної ділянки площею 0,6639 га, у межах згідно з планом, яка розташована в АДРЕСА_4 , цільове призначення якої: для обслуговування гаражно-складських приміщень.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 158352306 від 04.03.2019 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1778385246236, земельна ділянка, кадастровий номер: 4623683800:01:002:0004, площею 0,6639 га, місце розташування якої: АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЖ № 792695, виданого 24.12.2008 року Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45798120,від 04.03.2019 14:49:17, Живко Михайло Олександрович, Солонківська сільська рада
Пустомитівського району, Львівська обл.
Рішенням № 11-385 від 22.01.2008 року Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області одинадцятої сесії п'ятого демократичного скликання ради «Про затвердження експертної оцінки та викупу земельної ділянки площею 0, 6639 га по АДРЕСА_4 » вирішено затвердити експертну оцінку земельної ділянки площею 0, 6639 га в АДРЕСА_4 в сумі 215 236,38 грн.; дати дозвіл СПДФО ОСОБА_4 на викуп орендованої земельної ділянки площею 0,6639 га для обслуговування гаражно-складських приміщень в АДРЕСА_4 ; СПДФО ОСОБА_4 провести оплату за викуп земельної ділянки в місячний термін з дня прийняття даного рішення на розрахунковий рахунок; доручити виконкому сільської ради разом з ОСОБА_4 підготувати договір щодо залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Лисиничі та подати його на затвердження черговою сесією сільської ради.
Згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації від 27.12.2007 року № 2009, замовником державної експертизи виступив підприємець ОСОБА_4 , який здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 23.09.2003 року. Вказаним висновком встановлено, що на державну експертизу подано звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 . Розробником документації є ПП «РІК», яке діяло на підставі відповідної ліцензії. З матеріалів експертизи вбачається, що земельна ділянка площею 0,6639 га перебувала в оренді у ОСОБА_4 для обслуговування гаражно-складських приміщень. На момент проведення оцінки на ділянці розташовані будівлі, що належать замовнику на праві власності, що підтверджується витягами про реєстрацію права власності від 29.07.2003 року. За результатами аналізу місця розташування, інженерної інфраструктури, економічної ситуації на ринку нерухомості та інших факторів, експертами визначено ринкову вартість земельної ділянки станом на 09.11.2007 року у розмірі 215 236,38 грн, що становить 32,42 грн за 1 кв.м. У висновку зазначено, що подана документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає позитивній оцінці за умови усунення зауваження, а саме - долучення договору оренди земельної ділянки.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до довіреності від 25.01.2008 року, виданої Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_4 був уповноважений, зокрема отримувати витяги з реєстру про державну реєстрацію юридичної особи.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування; визнання недійсними свідоцтв про право власності; зобов'язання зняти з реєстрації; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Абзацом 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно абзацу 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
З метою врегулювання відносин власності щодо об?єктів нерухомого майна територіальних громад, що увійшли до складу Львівської міської територіальної громади, керуючись ст. 144 Конституції України, ст. 12, 122 Земельного кодексу України, ст. ст. 104-108 Цивільного кодексу України, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій", розділом ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" ст. ст. 26,60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області", ухвалою міської ради від 29.12.2020 № 6 "Про функціонування Львівської міської територіальної громади"
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р. на виконання ст. 7-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Львівської області згідно з додатком. Додаток до вищезазначеної постанови передбачає утворення Львівської територіальної громади до складу якої увійшли території Львівської, Брюховицької, Винниківської, Грибовицької, Грядівської, Дублянської, Зашківської, Лисиничівської, Малехівської, Рудненської, Рясне-Руської територіальних громад. Адміністративним центром новоствореної територіальної громади визначено місто Львів.
06.12.2020 набув чинності прийнятий 17.11.2020 Верховною Радою України Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій» № 1009-IX. Вказаним Законом України внесені зміни до ряду законів України, в тому числі Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, вказаним Законом передбачено, у розділі V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнити пунктом 6-1 такого змісту: до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: - у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі розформовані територіальні громади); сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту; не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом; юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов?язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
Момент набуття повноважень місцевими радами унормовано Законом України «Про місцеве самоврядування».
Ч.ч. 1, 8 ст. 45 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачає, що сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 15.07.2020 №795-IX на 25 жовтня 2020 року було призначено чергові місцеві вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, які проводились, серед іншого, на території Львівської територіальної громади.
Як вказує сторона відповідача, та не заперечується сторонами, 29.11.2020 року відбулась перша сесія депутатів Львівської міської ради. 3 огляду на зазначене, з цього моменту закінчились повноваження усіх місцевих рад, які були обрані на попередніх місцевих виборах, у тому числі Рясне-Руської сільської ради. Слідуючи із норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій», правонаступником прав та обов?язків Лисиничівської сільської ради стала Львівська міська рада.
Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 №6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» Львівську міську раду визначено правонаступником прав та обов?язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади. Ухвалою №7 від 29.12.2020 Рясне-Руську сільську раду припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради. 29.11.2020 року повноваження Лисиничівської селищної ради закінчились, а її правонаступником стала Львівська міська рада.
Згідно ст.140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування» в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення, виконавчими цього закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад відповідно до ч.1 ст.11 цього ж Закону є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Згідно ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов?язковими до виконання на відповідній території. Права місцевого самоврядування згідно ст.145 Конституції України захищаються в судовому порядку.
Щодо неодноразових покликань позивача про неправомірність дій, пов'язаних із представництвом Львівської міської ради Цапом П. М. в судових засіданнях при розгляді даної справи, та долучених з цього приводу повідомлень про корупційне діяння, то суд вважає такі голослівними та такими, що спростовуються матеріалами справи. В процесі розгляду справи представником неодноразово надавалися актуальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896). Згідно з відомостями Реєстру, ОСОБА_2 включений до переліку осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без окремого доручення (самопредставництво), зокрема представляти інтереси ради в судах України з усіма правами, наданими законом учаснику справи (за винятком права на відмову від позову, апеляційної чи касаційної скарг та укладення мирової угоди).
Враховуючи, що відомості з ЄДР є відкритими та офіційними, а процесуальний статус Цапа П. М. як належного представника підтверджений документально, суд відхиляє відповідні доводи позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 Цивільно процесуального кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Суд звертає увагу позивача, що 28.12.2022 року Верховний Суд (справа № 826/23910/15) досліджував питання щодо достатності Витягу з державного реєстру на підтвердження повноважень особи діяти від імені суб?єкта владних повноважень в порядку самопредставництва та дійшов наступних висновків: «Верховний Суд у своїх постановах притримується єдиної і послідовної позиції щодо належності і достатності як доказу наявності повноважень у особи діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва Витягу з державного реєстру, в якому зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ».
Так, у наведеній вище справі Цап П.М. є уповноваженою особою, яка діє в порядку самопредставництва Львівської міської ради, та відповідно є учасником справи.
Разом з тим, Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», на який посилається позивач, визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства.
Частиною 1 ст. 1 Закону передбачено, що колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів.
За приписами ст. 4 Закону підприємство діє на основі статуту. У статуті підприємства вказуються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами, загальні права та обов'язки членів підприємства; передбачаються органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція, права та обов'язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства.
Статтею 5 Закону передбачено, що членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.
Однак, позивачем не долучено до матеріалів справи статут АС «Нива», що має істотне юридичне значення для правильного вирішення спору. Статут колективного сільськогосподарського підприємства (агроспілки) є основним установчим документом, який визначає: правовий статус підприємства; склад і повноваження його органів управління; порядок формування та розпорядження майном (у тому числі пайовим фондом); права та обов'язки членів; порядок представництва інтересів підприємства; умови реорганізації або ліквідації.
Відповідно до ст. 9 Закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.
Згідно приписів ст. 26 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Держава гарантує додержання прав і законних інтересів підприємства та його членів. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства з боку об'єднань громадян не допускається, крім випадків, передбачених законами України. Державні органи і посадові особи можуть втручатися у діяльність підприємства тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законами України. Збитки (включаючи очікуваний і неодержаний доход), завдані підприємству в результаті виконання вказівок державних або інших органів чи посадових осіб, які порушили права підприємства, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами чи посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо підприємства, підлягають відшкодуванню цими органами за їх рахунок. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.
Судом встановлено, що рішенням про утворення приватизаційної комісії Лисиничівської сільської Ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області від 05.11.1996 року в с. Лисиничі «Про утворення приватизаційної комісії» на виконання Програми приватизації майна і землі в АПК Львівської області, затвердженої Ухвалою ХІV-о1 сесії першого демократичного скликання Львівської обласної Ради народних депутатів від 01.02.1993 року № 277 Лисиничівська (сільська) Рада народних депутатів, вирішено утворити приватизаційну комісію Лисиничівської сіль/Ради з роздержавлення приватизації землі агроспілки «Нива» в складі п'яти чоловік: ОСОБА_1 - голови комісії, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Козак І. М., Тивонюк М. І.
Згідно розпорядження Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області «Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності» проведено державну перереєстрацію статуту держгоспу «Нива» в агроспілку «Нива».
Головою АС «Нива» Данчишином Й. А. було подано заяву за вих. № 124 від 2000 року адресовану сільському голові Лисиничівської сільської ради народних депутатів Мікулі О. Р., в якому останній просить присвоїти номери будівель, які належать агроспілці.
Відповідно до рішення № 25 від 12.04.2000 року, виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області «Про присвоєння номерів будівель, які належать АС «Нива», за підписом сільського голови О Мікули, виконком сільської ради вирішив: присвоїти номери будівель, які належать АС «Нива», відповідно : їдальня с. Лисиничі - вул. Пасічна № 2, сараї до їдальні АДРЕСА_7 , склад збуту овочів АДРЕСА_2 , тракторний стан в АДРЕСА_8 , критий склад АДРЕСА_9 , цех-майстерня АДРЕСА_1 , столярна майстерня АДРЕСА_1 , центральна контора АДРЕСА_10 , в тому числі стара - Шевченка № 2а, центральний склад з прибудовою - АДРЕСА_11 , автогараж АДРЕСА_12 , корівник арочний в АДРЕСА_13 , пункт штучного запліднення - АДРЕСА_14 , житловий будинок с. Підбірці нове буд-во - АДРЕСА_15 .
Із виписки з протоколу № 2 Загальних зборів співвласників майна агроспілки «Нива» Пустомитівського району Львівської області від 01.12.2002 року, за підписом голови зборів Скопика В., секретаря зборів Марценюка В., голови Лисиничівської сільської ради Бахіра І. вбачається, що були присутні 55 пайовиків, кількістю голосів 860, з них по дорученню 834, результати голосування: за - 860, проти та утримався - 0, та було вирішено затвердити перелік майна для виділення в натурі групі пайовиків, які бажають отримати майно в натурі, для подальшого відчуження ОСОБА_3 згідно додатку № 7.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЛВ № ХІІ 181959 від 03.01.2003 року, виданого ОСОБА_3 . Лисиничівською сільською радою, який має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ПАФ «Нива» с. Лисиничі, Пустомитівського району Львівської області відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників від 12.07.2001 року, загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 01.01.2001 року становить 3 224 400 грн., частка ОСОБА_3 визначена в розмірі 414 046, 66 грн.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Необхідність визнання недійсним рішення № 115 від 26.12.2002 року Виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області «Про оформлення права власності та виданих за наслідками прийняття указаного рішення правоустановчих документів, а також скасування проведеної на підставі цих документів державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на спірні об'єкти нерухомого майна, які відповідно останній відчужив ОСОБА_4 , які залучені до участі у справі як треті особи, позивач обґрунтовував порушенням своїх прав як члена АС «Нива».
Разом з тим, як вже зазначалось вище, з виписки з протоколу № 2 Загальних зборів співвласників майна агроспілки «Нива» Пустомитівського району Львівської області від 01.12.2002 року, за підписом голови зборів ОСОБА_7 , секретаря зборів Марценюка В., голови Лисиничівської сільської ради Бахіра І. вбачається, що були присутні 55 пайовиків, кількістю голосів 860, з них по дорученню 834, результати голосування: за - 860, проти та утримався - 0, та було вирішено затвердити перелік майна для виділення в натурі групі пайовиків, які бажають отримати майно в натурі, для подальшого відчуження ОСОБА_3 .
Однак, позивачем у позовній заяві та під час судового розгляду не зазначено, яке саме його право чи охоронюваний законом інтерес порушено оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради №115 від 26.12.2002 року. Посилання позивача на його членство в АС «Нива» саме по собі не є достатнім для висновку про порушення його індивідуальних прав, оскільки, відповідно до ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», суб'єктом права власності на майно є підприємство як юридична особа, а члени підприємства набувають право на частку майна лише у випадку виходу з підприємства або в інших передбачених законом і статутом випадках. При цьому позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів: свого членства в АС «Нива» у встановленому порядку (відповідно до статуту) станом на момент розгляду вказаної справи; розміру свого пайового внеску; факту порушення саме його частки у пайовому фонді; наявності у нього права вимоги щодо спірного майна.
Крім того, позивачем не зазначено та не доведено, чи приймалося рішення загальних зборів від 01.12.2002 року за його участі, чи він був належним чином повідомлений про такі збори, чи оскаржував їх результати у встановленому законом порядку. Фактично заявлені позовні вимоги спрямовані на захист прав агроспілки «Нива» як юридичної особи, яка не є позивачем у даній справі, тоді як позивач не довів наявності у нього повноважень діяти в інтересах цієї юридичної особи.
У зв'язку із вищенаведеним, суд приходить до висновку про необґрунтованість зазначених вимог ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити для позивача, що питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано, зокрема Законом України від 14 лютого 1992 року "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62/2009 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки", постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки", Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (далі - Порядок), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року № 253, та Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315 (далі - Рекомендації).
У статті 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" вказано, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства.
За змістом вищезазначеної статті 9 вказаного Закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.
Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.
У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.
Аналогічний підхід до реалізації права членів КСП на вільний вихід з цих підприємств із майновими паями передбачений і Указом Президента України від 03 грудня 1999 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки".
Підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників.
Відповідно до пункту 9 Порядку виділення зі складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.
У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в судовому порядку (пункт 13 Порядку).
За змістом пунктів 15, 16 Порядку виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна мало зробити відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою. Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна могло бути підставою для оформлення права власності на виділене майно у встановленому порядку.
Згідно з пунктом 10 Порядку з метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія, зокрема: визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов'язання з виділення майнових паїв співвласника; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення не витребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.
Порядок виділення частки майна також визначено пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Рекомендацій, згідно з якими, зокрема: співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву; частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі; для виділення спільної частки в натурі співвласник може об'єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі; якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній часткові власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, в тому числі грошової компенсації вартості його частки.
Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62 (62/2001) "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" забезпечено вільне здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину.
У постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 207/2364/2012 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що власники спільної часткової власності здійснюють свої права за спільною згодою і жоден з співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників. Така згода співвласників майна має бути отримана від всіх співвласників. Рішення щодо виділення в натурі частки з майна має прийматися на загальних зборах співвласників одностайно. В разі ж неможливості досягнення співвласниками такої згоди, спір може бути вирішений судом лише у випадку пред'явлення заінтересованою особою вимоги до всіх інших співвласників.
У постанові від 28 жовтня 2019 року у справі № 148/722/16-ц Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про визнання недійсними і скасування рішення зборів співвласників майнових паїв реорганізованого КСГПП "Мрія" про відміну використання відсоткового співвідношення при виділенні співвласникам майна в натурі та про виділ відповідачам майна у натурі з тих підстав, що позивач та треті особи у кількості 22 співвласників не брали участь у зборах, відсутнє одностайне рішення щодо виділу відповідачам майна у натурі.
Власники спільної часткової власності здійснюють свої права за спільною згодою і жоден з співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників. Така згода співвласників майна має бути отримана від всіх співвласників. Рішення щодо виділення в натурі частки з майна має прийматися на загальних зборах співвласників одностайно.
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Встановлено, що оформлення переходу права на спірне нерухоме майно, а саме: склад з прибудовою, автогараж, їдальня, операторська АЗС, склад будівельних матеріалів, приміщення пилорами з прохідною, корівники, здійснено на підставі рішення виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради №115 від 26.12.2002 року. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вказаного рішення, зокрема, передувало рішення загальних зборів співвласників майна агроспілки «Нива» від 01.12.2002 року, яким затверджено перелік майна для виділення в натурі групі пайовиків з подальшим його відчуженням ОСОБА_3 .
Суд звертає увагу, що фактичне виділення майна в натурі та подальше оформлення права власності відбулося саме щодо конкретно визначених об'єктів нерухомого майна, які стали предметом оскаржуваного рішення та подальших правочинів.
У матеріалах справи відсутні докази набуття позивачем права власності на частину об'єктів нерухомого майна у встановленому законом порядку.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, отже, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Позивач не надав належних доказів наявності у нього прав на спірне майно, а також не довів порушення оскаржуваними рішеннями прав АС «Нива», оскільки такі рішення приймалися на підставі волевиявлення загальних зборів самої агроспілки. Відтак, відсутні підстави вважати, що оскаржувані рішення порушують права чи інтереси позивача, як члена АС «Нива» що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
З огляду на це, суд проходить до висновку про недоведення позивачем порушення його прав оспорюваним рішенням, а також підстави для визнання недійсними рішення № 115 від 26.12.2002 року Виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, відповідно визнання недійсними свідоцтв про право власності на приміщення пилорами з прохідною та приміщення операторської АЗС, скасування записів про державну реєстрацію права власності, рішення Лисиничівської сільської ради від 22.01.2008 року «Про затвердження експертної оцінки та викуп земельної ділянки, а також договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.01.2008 року, є похідними від вимог про визнання недійсними рішення № 115 від 26.12.2002 року Виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, тому за відсутності підстав для задоволення первісної вимоги у похідних вимогах необхідно відмовити позивачу без їх вирішення по суті.
В частині застосування строку позовної даності за клопотанням сторони відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
ОСОБА_1 дійсно пропустив строк позовної давності при звернені до суду з вказаними вимогами, поважних причин пропуску строку позовної давності не навів, питання про поновлення строку позовної давності перед судом не порушував. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як член АС «Нива», мав можливість дізнатися про порушення свого права у 2002 - 2008 році.
Виходячи з вимог ст.261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, по захист якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Дійшовши висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог та відсутність порушення його прав чи інтересів, суд вважає позов необґрунтованим, у зв'язку з чим він не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. по справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Суд вказав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Що стосується судового збору, то суд зазначає про таке.
Частиною 6 ст.141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач як особа з інвалідністю ІІ групи звільнений від сплати судового збору згідно положень п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» , беручи до уваги, що позовні вимоги позивача залишені без задоволення, тому судовий збір має бути компенсований за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з цим, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 19, 41, 140, 144, 145 Конституції України, ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ст.ст. 104-108, 261, 328, 387, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 122 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 7-1, 11, 26, 45, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 1, 3, 4, 5, 7, 9, 26 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи: приватна агрофірма «Нива», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівське ОКП «БТІ та ЕО», АС «Нива» про визнання недійними рішення виконкому сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зняття з реєстрації, та зобов'язання до вчинення дій , - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення складено 27.03.2026 року.
СуддяІ. І. Мельничук