26 березня 2026 року
м. Київ
справа № 320/61587/24
адміністративне провадження № К/990/15491/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
суддя-доповідач - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 (судді: Кузьменко В.В., Василенко Я.М., Ганечко О.М.)
у справі № 320/61587/24 за позовом Приватного підприємства Приватна Фірма «ПЕТРО ВЕЛИКИЙ» до Київської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення в частині.
Приватне підприємство Приватна Фірма «ПЕТРО ВЕЛИКИЙ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської ради, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:
-визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради «Про затвердження переліку об'єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади міста Києва, що підлягають приватизації, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» від 12.12.2024 № 486/10294 в частині п. 8:
« 8. Унести зміни до рішення Київської міської ради від 23.07.2020 № 50/9129 «Про деякі питання оренди комунального майна територіальної громади міста Києва», доповнивши його новими пунктами 5-6 такого змісту:
« 5. Установити, що у приміщеннях та на територіях закладів охорони здоров'я не дозволяється розміщення ритуальних служб або суб'єктів господарювання, які надають ритуальні послуги, надання ритуальних послуг, виготовлення та/або торгівля, та/або зберігання предметів ритуальної належності.
6. Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), балансоутримувачам комунального майна територіальної громади міста Києва в місячний строк вжити заходів, спрямованих на виконання пункту 5 цього рішення.
У зв'язку із цим пункти 5-9 рішення вважати пунктами 7-11 відповідно.»
Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив:
- зупинити дію рішення Київської міської ради «Про затвердження переліку об'єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади міста Києва, що підлягає приватизації, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» від 12.12.2024 № 08/231-1637/ПР до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Приватна фірма «ПЕТРО ВЕЛИКИЙ» до Київської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Київської міської ради «Про затвердження переліку об'єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади міста Києва, що підлягає приватизації, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» від 12.12.2024 № 08/231- 1637/ПР в частині.
В обґрунтування поданої заяви покликався на те, що позивачем в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про оренду державного та комунального майна», було укладено низку договорів про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, які були нотаріально посвідченими на підставі рішень Київської міської ради або балансоутримувачів, про надання згоди на передачу таких нежитлових приміщень в оренду.
Проте, внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення позивач був позбавлений можливості і надалі виступати суб'єктом орендних правовідносин комунального майна, яке належить територіальній громаді міста Києва, а саме приміщень, які розташовані на території комунальних закладів охорони здоров'я, оскільки договори знаходяться під загрозою їх розірвання, оскільки господарюючим суб'єктам було заборонено не тільки розміщуватись у приміщеннях та на території комунальних закладів охорони здоров'я, але і заборонено надавати ритуальні послуги та зберігати предмети ритуальної належності.
Крім того покликався на те, що якщо діючі договори про передачу комунального майна територіальної громади міста Києва будуть розірвані, чинним законодавством України не передбачено механізму поновлення таких договорів, що матиме наслідком безповоротну втрату суб'єктами господарювання права оренди.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства Приватна Фірма «ПЕТРО ВЕЛИКИЙ» про забезпечення адміністративного позову.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, матеріали справи на час розгляду заяви про забезпечення позову не містили доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі (доказів вчинення Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради/ Державною установою «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» дій, спрямованих на припинення дії цих договорів).
Також суд виходив з того, що представником позивача не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, чому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову; не розкрито доводів про те, що у випадку забезпечення позову позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав.
Також суд виходив з того, що не було надано доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким вжити заходи забезпечення позову.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 ( в редакції ухвали від 12.03.20255) апеляційну скаргу Приватного підприємства Приватна Фірма "ПЕТРО ВЕЛИКИЙ" задоволено.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 скасовано, та прийнято постанову, якою заяву про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію рішення Київської міської ради «Про затвердження переліку об'єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади міста Києва, що підлягає приватизації, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» від 12.12.2024 №486/10294 в частині встановлення заборони ритуальним службам або суб'єктам господарювання, які надають ритуальні послуги, надання ритуальних послуг, виготовлення та/або торгівля, та/або зберігання товарів ритуальної приналежності розташовуватись у приміщеннях та на території комунальних закладів охорони здоров'я, - до моменту набрання законної сили рішенням у справі № 320/61587/24.
Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 14.02.2025 КНП «Київська міська клінічна лікарня №4» було надіслано позивачу листи № 201 та 202, яким, як орендодавцем за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1516-1 від 11.12.2017, поінформовано про необхідність його розірвання на виконання рішення Київради.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Київською міською радою вже вчиняються дії, спрямовані на зупинення діючих договорів оренди комунального майна територіальної громади міста Києва, розташованого на території комунальних закладів охорони здоров'я, на підставі прямої заборони, встановленої спірним рішенням Київради.
Також суд виходив з того, що при розірванні договорів на підставі, передбаченій оскаржуваним рішенням, орендні правовідносини, які існують на підставі діючих договорів оренди приміщень на території комунальних закладів охорони здоров'я, будуть припинені. Натомість, жодного правового механізму поновлення припинених договорів оренди комунального майна чинним законодавством не передбачено, що свідчить про реальну можливість заподіяння шкоди правам та інтересів позивача без можливості належно та у найстисліші терміни відновити такі.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянтом наведені та документально підтверджені обставини, які вказують на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам та інтересам, які неможливо захистити без вжиття відповідних заходів до набрання законної сили рішенням у справі.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав касаційну скаргу.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, покликається на те, що позивачем під час апеляційного провадження подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій листів Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №3» від 14.02.2025 №201, від 14.02.2025 №202.
Проте до клопотання додано листи іншої лікарні: Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» про необхідність розірвання договору від 11.12.2017 №1561-1 та договору від 29.03.2019 №2204-1, що свідчить про те, що до матеріалів справи долучено та судом оцінено докази, про долучення яких позивач не клопотав.
Також покликається на те, що Київською міською радою не вчинялись дії, спрямовані на зупинення діючих договорів оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.
Також покликається на те, що КНП «Київська міська клінічна лікарня №4» не є орендодавцем за договорами оренди, укладеними з позивачем, а є підприємством-балансоутримувачем, яке не наділене правом ініціювання розірвання договору.
Також покликається на те, що надані позивачем листи не є належними доказами реальної загрози припинення договорів оренди.
Також покликається на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про вчинення відповідачем дій щодо припинення договорів оренди та існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до набрання рішення законної сили.
Просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 05.03.2025 та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 26.12.2024 про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Відповідно до частини п'ятої статті 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
За змістом наведених норм вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії нормативно-правового акту допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Інші, передбачені частиною другою статті 151 КАС України, підстави забезпечення позову не можуть слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії норматино-правового акту.
Відповідно до висновків Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 320/61587/24 рішення Київської міської ради від 12.12.2024 № 486/10294, яке є предметом оскарження у цій справі, є нормативно-правовим актом.
Таким чином забезпечення позову у цій справі можливе лише з підстав, визначених частиною п'ятою статті 151 КАС України
У справі, яка розглядається, доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову зводились до того, що на підставі оскаржуваного рішення можуть бути достроково припинені його договори оренди комунального майна.
Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зважаючи на доводи позивача існує реальна можливість заподіяння шкоди його правам та інтересам без можливості ефективно відновити такі.
Водночас, з такими обставинами частина п'ята статті 151 КАС України не пов'язує підстави зупинення дії нормативно-правового акту як захід забезпечення позову.
Натомість, очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення як нормативно-правового акта та порушення прав позивача судом апеляційної інстанції встановлено не було.
Таким чином, зупинення дії нормативно-правового акту як захід забезпечення позову судом апеляційної інстанції застосовано без встановлення передбачених частиною п'ятою статті 151 КАС України підстав.
Покликання суду апеляційної інстанції на листи КНП «Київська міська клінічна лікарня №4» від 14.02.2025 № 201 та 202 є безпідставним, оскільки цими листами позивача поінформовано лише про необхідність вжиття заходів на виконання оскаржуваного рішення, що не свідчить про очевидну протиправність оскаржуваного рішення та порушення прав позивача.
У питанні забезпечення позову в адміністративних справах Верховний Суд неодноразово наголошував, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.» (справи №640/23179/19, №460/549/20, №826/16216/18 та інші).
Крім того, у постанові від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
« 18. Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
19. Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.»
Подібних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 06.02.2019 справі №826/13306/18.
За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову не можна визнати обґрунтованими.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з істотним порушенням норм процесуального права, а тому таке підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції залишенню в силі.
Клопотання позивача про закриття касаційного провадження у зв'язку з недоведенням порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права є безпідставним, оскільки оцінка наявності чи відсутності таких порушень здійснюється судом касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду.
Керуючись статтями 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 скасувати, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук