про самовідвід
25 березня 2026 року
м. Київ
справа №990/80/26
адміністративне провадження №П/990/80/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кравчука В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянувши заяви суддів Кравчука Володимира Миколайовича та Стародуба Олександра Павловича про самовідвід від участі у розгляді справи №990/80/26, за позовом ОСОБА_1 до ХХ чергового з'їзду суддів України в особі Ради суддів України, Ради суддів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень,
9 березня 2026 року до Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 до ХХ чергового з'їзду суддів України в особі Ради суддів України, Ради суддів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , члена Вищої ради правосуддя Спірідонової Тетяни Вікторівни - з вимогами:
-визнати протиправним та скасувати рішення Ради суддів України від 12.12.2026 № 6;
-визнати протиправним та скасувати рішення ХХ чергового з'їзду суддів України від 10.03.2026 про обрання двох членів Вищої ради правосуддя строком на чотири роки: Круподеря Дмитра Олександровича - суддю Донецького апеляційного суду та Спірідонову Тетяну Вікторівну - суддю Хмельницького апеляційного суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №990/80/26 між суддями від 24.03.2026 позов передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
25.03.2026 суддя Кравчук В.М. подав заяву про самовідвід від участі у розгляді цієї справи, у якій повідомив, що протягом періоду з 2018 по 2026 рік він був членом Ради суддів України, а предметом позову у справі №990/80/26 є рішення Ради суддів України від 12.02.2026 №6, яким визначено місце та дату продовження ХХ чергового з'їзду суддів України, та рішення ХХ чергового з'їзду суддів України від 10.03.2026, яким до складу Вищої ради правосуддя обрано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У взаємозв'язку із наведеним суддя Кравчук В.М. зауважив, що він як член Ради суддів України не може бути неупередженим у справі за позовом ОСОБА_1 , а тому для того, щоб у сторін не виникало сумнівів у неупередженості та безсторонності суду, який розглядає цю справу, вважає за необхідне заявити самовідвід.
Також 25.03.2026 суддя Стародуб О.П. подав заяву про самовідвід від участі у розгляді цієї справи, у якій повідомив, що Рішенням Ради суддів України від 21.06.2024 скликано ХХ з'їзд суддів України, яким було схвалено попередній перелік питань, що будуть виноситися на обговорення, зокрема й обрання двох членів Вищої ради правосуддя. Постановою Пленуму Верховного Суду від 06.09.2024 №14 з числа суддів Верховного Суду делегатами на ХХ з'їзд суддів України було обрано 12 суддів, зокрема й Стародуба О.П. 13.09.2024 було опубліковано відповідний список делегатів, до якого було включене, зокрема й Стародуба О.П. (п. 12 Списку делегатів на ХХ черговий з'їзд суддів України).
Рішенням Ради суддів України від 12.02.2026 №6 було визначено місце й дату проведення ХХ чергового з'їзду суддів України - 10-12 березня 2026 року, м. Київ. 10-12 березня 2026 року суддя Стародуб О.П. як делегат з'їзду суддів України, обраний Пленумом Верховного Суду, брав участь в роботі ХХ чергового з'їзду суддів України, зокрема й в ухваленні вказаним з'їздом рішень від 10.03.2026 про обрання членів Вищої ради правосуддя, що і є предметом спору у справі №990/80/26.
У зв'язку з наведеним суддя Стародуб О.П. з метою недопущення в учасників справи сумнівів щодо неупередженості та об'єктивності складу суду при розгляді справи №990/80/26 дійшов висновку про наявність підстав для самовідводу.
Обговоривши доводи заяв, колегія суддів виходить з такого.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
За правилами ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (ч. 3 цієї ж статті Кодексу).
Недопустима також повторна участі судді в розгляді адміністративної справи з підстав, визначених статтею 37 КАС України.
Частиною першою ст. 40 КАС України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Як установлено у п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
За змістом п. 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, п.п.27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 104 - 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 09.04.2013 зазначено таке.
Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ)
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполучного Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III)
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26.10.1984 у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Разом з тим, щодо об'єктивного критерію суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 52).
Судді Кравчук В.М. та Стародуб О.П. повідомили про наявність обставин, які можуть завадити їм під час розгляду цієї справи бути безсторонніми й неупередженими. Також наведені суддями у заявах фактичні обставини можуть свідчити на користь висновку про наявність достатніх підстав для виникнення у будь-якого стороннього спостерігача об'єктивно обґрунтованого сумніву у безсторонності суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заяви про самовідвід містять обставини, які свідчать про наявність інших підстав, що викликають сумнів у неупередженості участі суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П. у розгляді справи № 990/80/26 у Верховному Суді як суді першої інстанції, а тому заяви про самовідвід підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 31, 36, 39, 40, 243, 248, 256 КАС України, Суд
1. Задовольнити заяви суддів Кравчука Володимира Миколайовича та Стародуба Олександра Павловича про самовідвід.
2. Відвести суддів Кравчука Володимира Миколайовича та Стародуба Олександра Павловича від участі у розгляді справи №990/80/26 за позовом ОСОБА_1 до ХХ чергового з'їзду суддів України в особі Ради суддів України, Ради суддів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень.
3. Передати матеріали адміністративної справи №990/80/26 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб