25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 120/16690/24
адміністративне провадження № К/990/10861/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі №120/16690/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно без врахування базового місяця січень 2008 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, враховуючи базовий місяць січень 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 12 грудня 2018 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в сумі 3875 гривень 88 копійок за період з 01 березня 2018 року по 12 грудня 2018 року відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 13 грудня 2018 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в сумі 3875 гривень 88 копійок за період з 13 грудня 2018 року по 31 грудня 2022 року відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види) ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 30 квітня 2023 року включно (які фактично були виплачені в цей період) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види) з 29 січня 2020 року по 30 квітня 2023 року (які фактично були виплачені в цей період), виходячи при цьому з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, а також врахувавши раніше виплачені суми таких виплат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_2 звернулася до Сьомого апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року залишено без руху. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у п'ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору. Роз'яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційна скарга буде повернута особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року продовжено встановлений ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року строк усунення недоліків апеляційної скарги. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, протягом п'яти днів з моменту вручення даної ухвали, виконати вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у цей же строк. Роз'яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційна скарга буде повернута особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року повернуто особі, яка її подала, на підставі частини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.
Відповідач повторно звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року залишено без руху. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у п'ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору. Роз'яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційна скарга буде повернута особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року продовжено встановлений ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2026 року строк усунення недоліків апеляційної скарги. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, протягом п'яти днів з моменту вручення даної ухвали, виконати вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2026 року та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у цей же строк. Роз'яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційна скарга буде повернута особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року повернуто особі, яка її подала, на підставі частини другої статті 298 КАС України у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.
Військова частина НОМЕР_1 втретє подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року залишено без руху. Запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку, а також подати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Роз'яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
10 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі №120/16690/24. Заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду, направити справу для розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Перевіривши викладені доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати норми матеріального та/або процесуального права, неправильного застосування яких припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Суд установив, що у касаційній скарзі заявник не зазначає в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а виклав доводи щодо підстав несплати судового збору за подання апеляційної скарги та зазначає про свою незгоду із ухваленим процесуальним рішенням суду.
Отже, скаржник не зазначив і не обґрунтував, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яку допустив, на його думку, суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення, а саме ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України у зв'язку з ненаданням у строк, визначений судом, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, що свідчить про невідповідність касаційної скарги вимогам статті 330 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження, а тому невикладення у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та невикладення з належним обґрунтуванням заявником у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судового рішення у цій справі, визначених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме не обґрунтовано, які саме норми матеріального права неправильно застосовані судом апеляційної інстанції, чи які норми процесуального права ним порушені, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі №120/16690/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя М.В. Білак