Справа № 127/2291/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Медяна Ю.В.
Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.
25 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Канигіної Т.С.
суддів: Кузьмишина В.М. Слободонюка М.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Нечко Я.O.,
представника позивача - Пономаренка Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
22 січня 2026 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а саме просив:
- скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №249 від 13 січня 2026 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП,
- справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за адміністративною відповідальністю, передбаченою частиною третьою статті 210-1 КУпАП, закрити.
В обґрунтування поданого позову зазначено: відповідачем порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме: складання протоколу відбулось за його відсутності, без роз'яснення прав та обов'язків позивача; позивача було визнано непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у військовий час, а повторний медичний огляд він не пройшов, оскільки відповідач у період з 04 травня 2024 року по 05 червня 2025 року не видав йому направлення на проходження ВЛК.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до копії облікової картки ОСОБА_1 з 03 травня 2014 року перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ступінь придатності - непридатний в мирний час, обмежено придатний у військовий час.
02 січня 2026 року інструктором ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим сержантом ОСОБА_2 в м. Хотин стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №2, відповідно до якого згідно з інформацією, яка міститься в АІКС "Оберіг", встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до рішення ВЛК був визнаний обмежено придатним до військової служби, однак не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у визначені законодавством терміни. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 13 січня 2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_1 отримав копію даного протоколу, про що свідчить його особистий підпис.
У своїх письмових поясненнях від 02 січня 2026 року ОСОБА_1 зазначає, що він не знав, що з його станом здоров'я йому потрібно обов'язково проходити ВЛК.
У подальшому т.в.о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №249 від 13 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 №249 від 13 січня 2026 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з набранням чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року обов'язок щодо повторного проходження медичного огляду у термін до 05 червня 2025 року покладено на позивача. Твердження позивача щодо обов'язку ТЦК та СП вручити йому направлення для проходження ВЛК є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час, був зобов'язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Крім того, суд також зазначив, що твердження позивача про те, що йому не було відомо про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, неотримання ним даного протоколу, неповідомлення його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд відхиляє, оскільки дані твердження спростовуються наявною в матеріалах справи копією протоколу про адміністративне правопорушення №2 від 02 січня 2026 року, у якій зазначено дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також наявністю підпису ОСОБА_1 про отримання цього протоколу.
V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник стверджує, зокрема, що у даному випадку відсутня вина позивача у вчиненні правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення накладено на позивача незаконно та необґрунтовано, а тому наявні правові підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про: 1) оборону 2) мобілізаційну підготовку 3) мобілізацію в особливий період.
Так, відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, зі змісту пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
У силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 251 КУпАП).
Положеннями статті 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію".
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
За приписами статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Такий обов'язок включає виконання військового обов'язку в запасі та дотримання правил військового обліку.
Відповідно до пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок №1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Згідно з підпунктами 2, 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є додатком 2 до Порядку №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Як передбачено частиною третьою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII), під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Відповідно до вимог абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Вимогами абзацу четвертого частини десятої статті 1 Закону №2232-XII визначено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
В абзаці п'ятому частини десятої статті 14 Закону №2232-XII було передбачено, що за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень: непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов'язаних.
Законом України "Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року (далі Закон №3621-IX) внесені зміни, зокрема, в абзаці п'ятому частини десятої статті 14 Закону №2232-XII слова "в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов'язаних" виключено.
Тобто, виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.
Вимогами пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Водночас, 15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі - Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення", а саме: викладено в новій редакції: "Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду".
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема, абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: "Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію".
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За нормами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Колегія суддів погоджується з указаним вище висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. При цьому станом на день винесення оскаржуваної постанови останньому виповнилося 34 роки.
Водночас, апеляційний суд зазначає, системний аналіз указаних норм дає підстави стверджувати, що обов'язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Указані громадяни зобов'язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Наведена норма зобов'язує осіб віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (до 15 лютого 2025 року), до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Згідно із частинами першою, третьою статті 210 КпАП України порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, якого визнано обмежено придатним до військової служби у воєнний час, був зобов'язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження військово-лікарської комісії шляхом звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Водночас, доказів того, що позивач у період до 05 червня 2025 року самостійно звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію та пройшов відповідний медичний огляд, матеріали справи не містять.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не виконав покладений на нього обов'язок щодо своєчасного проходження повторного медичного огляду.
Твердження позивача про те, що йому не було відомо про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, що він не отримував зазначений протокол та не був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд відхиляє як безпідставні.
Такі доводи спростовуються наявною в матеріалах справи копією протоколу про адміністративне правопорушення № 2 від 02 січня 2026 року, у якому зазначено дату, час і місце розгляду справи, а також наявністю особистого підпису ОСОБА_1 , що підтверджує отримання ним зазначеного протоколу.
За таких обставин апеляційний суд вважає доведеним факт належного повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Щодо доводів позивача про винесення оскаржуваної постанови після спливу строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини дев'ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Згідно з матеріалами справи датою вчинення позивачем правопорушення є 06 червня 2025 року, тобто день, наступний за останнім днем встановленого строку для виконання ним обов'язку у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Водночас, правопорушення виявлено 02 січня 2026 року, що підтверджується датою складання протоколу про адміністративне правопорушення, тоді як оскаржувану постанову винесено 13 січня 2026 року, тобто в межах тримісячного строку з дня виявлення правопорушення та в межах одного року з дня його вчинення.
За таких обставин підстави для висновку про порушення строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідач надав правильну правову оцінку діям позивача, оскільки військовозобов'язаний ОСОБА_1 , будучи у встановленому порядку визнаним обмежено придатним до військової служби, не звернувся до ТЦК для проходження медичного огляду та не пройшов до 05 червня 2025 року повторний медичний огляд відповідно до вимог пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" і такі обставини скаржником не спростовані.
За встановленого та наведеного правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Оскаржувана у цій справі постанова складена повноважною особою, постанова за своїм змістом повністю відповідає вимогам вищезазначених нормативно-правових актів, містить необхідну інформацію та усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, згідно з якими уповноваженою посадовою особою відповідача було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП; розмір штрафу відповідає санкції статті. Посадова особа відповідача під час винесення оскаржуваної постанови діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об'єктивності відповідача щодо позивача не вказано.
Посилання позивача на роз'яснення Міністерства оборони України спростовується вищенаведеним.
VIІІ .ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Канигіна Т.С.
Судді Кузьмишин В.М. Слободонюк М.В.