про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 560/2383/25
26 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Слободонюка М.В.
суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М.
перевіривши матеріали апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року визнано неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року.
Цією ж ухвалою апеляційну скаргу апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги у спосіб подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
23.03.2026 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла нова заява військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року. В обґрунтування поданої заяви апелянт вкотре зазначає, що військова частина НОМЕР_1 не мала можливості з незалежних від неї причин вчасно сплатити судовий збір та подати у встановлений строк відповідну апеляційну скаргу з дотриманням всіх вимог статті 296 КАС України. Вказує, що вперше з апеляційною скаргою він звернувся 24.12.2025, тобто у визначений КАС України строк. Втім, після повернення судом апеляційної скарги з підстав неусунення її недоліків 19.01.2026, військова частина НОМЕР_1 в максимально короткі терміни 06.03.2026 повторно подала дану апеляційну скаргу. Таким чином апелянт наголошує, що він не мав на меті зловживати своїми процесуальними правами та без зайвих зволікань добросовісно реалізував своє право на апеляційне оскарження. Окрім іншого також просить суд врахувати, що в період діє воєнного стану процесуальні строки мають бути застосовані судом з певною гнучкістю.
З огляду на викладене, апелянт просить суд поновити військовій частині НОМЕР_1 строк на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року.
Розглянувши заяву апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження та ознайомившись із наданими ним матеріалами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, з огляду на наступне.
За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 24.11.2025 в порядку письмового провадження. Отже, кінцевим строком апеляційного оскарження є 24.12.2025.
Апеляційна скарга вперше подана відповідачем до суду 24.12.2025.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст. 296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 30.12.2025 відмовлено в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та залишено апеляційну скаргу без руху. При цьому відповідачу запропоновано в семиденний строк усунути недоліки апеляційної скарги.
Надалі ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.01.2026 було задоволено заяву військової частини НОМЕР_1 та продовжено останньому строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 відмовлено в задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про повторне продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Цією ж ухвалою апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернуто апелянту.
Із інформації, яка міститься в комп'ютерній програмі "ДСС" з'ясовано, що копію ухвали про повернення апеляційної скарги від 19.01.2026 доставлено до електронного кабінету відповідача у підсистемі "Електронний суд" 20.01.2026 о 13:25.
Апеляційна скарга вдруге була подана відповідачем до суду 06.03.2026. Тобто, з суттєвим пропуском строку на її подання (на 45 день з моменту першого повернення апеляційної скарги).
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи та органи місцевого самоврядування загалом, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Колегія суддів зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права. У свою чергу, дотримання вимог КАС України щодо належного оформлення апеляційних скарг залежить виключно від особи, яка подає апеляційну скаргу. До того ж, право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом.
Згідно з установленою практикою Верховного Суду, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку (зокрема, постанови від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21 та ін.).
Колегія суддів зауважує, що обставини пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов'язку своєчасної його сплати. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, а тому наведені ним обставини щодо відсутності бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги, у тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.
Отже, сама по собі сплата суб'єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/17601/21.
Колегія суддів звертає увагу, що повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Окрім того, та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, які зумовили повернення первісної апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 , були пов'язані виключно з неналежним їх оформленням, і не були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів зауважує, що всі учасники справи є рівними перед законом і судом, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на них обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з моменту отримання відповідачем ухвали про повернення апеляційної скарги поданої вперше до повторного звернення з апеляційної скаргою пройшло 45 днів, що не можна вважати незначним пропуском строку, оскільки такий пропуск суттєво перевищує загальний строк оскарження, визначений статтею 295 КАС України. Загалом же, виходячи із дати ухвалення оскаржуваного рішення (24.11.2025) до дати звернення відповідача з цією апеляційною скаргою (06.03.2026) минуло понад три місяці, а тому твердження апелянта про реалізацію ним свого права на апеляційне оскарження без зайвих зволікань є явно перебільшеним.
Ба більше, судом також з'ясовано, що відповідач отримавши ухвалу апеляційного суду про повернення вперше поданої апеляційної скарги від 19.01.2026 висловив свою незгодою з ухваленим рішенням та оскаржив його в касаційному порядку.
Так, не заперечуючи право відповідача на касаційний перегляд судового рішення, колегія суддів зазначає, що в даному конкретному випадку такі дії останнього не можуть свідчити про його намір без зайвих зволікань усунути раніше виявлені недоліки апеляційної скарги. Навпаки, така поведінка відповідача свідчить про відсутність належної процесуальної ініціативи щодо повторного подання апеляційної скарги у розумний строк та без невиправданої затримки.
Щодо посилання скаржника у поданій заяві на дію воєнного стану в Україні, як на додаткову підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, то колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Сам по собі факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Водночас, слід зауважити, що у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження військова частина НОМЕР_1 не наводить аргументів, які стосуються виконання відповідних завдань з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації як і те, що такі можливі дії апелянта перебували в причинному зв'язку з можливістю як сплати судового збору так і подання належно оформленої апеляційної скарги у визначений законом строк.
Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали апелянту скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, автор апеляційної скарги не зазначає та не надає.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що доводи, наведені апелянтом у цьому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке подане на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 12 березня 2026 року, фактично повністю дублюють зміст попереднього клопотання про поновлення строку, первинно поданого разом із апеляційною скаргою, та оцінку підставам якого судом вже було надано в ухвалі від 12.03.2026.
В свою чергу, жодних нових обставин, доказів або додаткового обґрунтування, які б могли свідчити про поважність причин пропуску строку та усували раніше встановлені судом недоліки апеляційної скарги, апелянтом наведено не було.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. Тобто, реалізація апелянтом права на звернення до суду з апеляційною скаргою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у поданому клопотання не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року.
Такі ж правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.02.2026 у справі № 380/15289/24 у спорі з подібними правовідносинами (пропуск військовою частиною строку на апеляційне оскарження судового рішення).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи зазначене, оскільки наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.
Керуючись ч. 3 ст. 298, п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, суд
відмовити у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати скаржнику.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Слободонюк М.В.
Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.