Справа № 240/23913/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
26 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Май Прінт» до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Май Прінт» звернулося до суду з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України, в якому просило:
-визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості від 16 квітня 2025 року №UA101000/2025/000140/1;
-визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000478 від 16 квітня 2025 року..
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 позов задоволено:
-визнано протиправними та скасовано рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA101000/2025/000140/1 від 16 квітня 2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000478 від 16 квітня 2025 року.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 квітня 2025 року до митного оформлення в режимі імпорт до відділу митного оформлення №1 митного поста «Житомир-центральний» Житомирської митниці подано митну декларацію № 25UA101020011912U4 з метою поміщення в митний режим імпорту товару: Посуд та прибори столові або кухонні з фаянсу або тонкої кераміки -Керамічні кружки - заготовки для нанесення зображень (сублімації).
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації надано такі документи:
- контракт (4104) № 11/21 від 04 серпня 2021 року;
- додаткова угода (4103) № 2 від 31 грудня 2023 до контракту № 11/21 від 04 серпня 2021 року;
- додаток (4103) № 38 від 30 грудня 2024 року до контракту № 11/21 від 04 серпня 2021 року;
- рахунок-фактура (0380) №WJ253207 від 30 грудня 2024 року;
- коносамент (0705) № BW25010775 від 10 лютого 2025 року;
- автотранспортна накладна CMR (0730) № 465356 від 30 грудня 2024 року;
- пакувальний лист (0271) № Б/н від 30 грудня 2024 року;
- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи (1505) № 1420003102-0021 від 23 січня 2025 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару (3001) № 61 від 18 лютого 2025 року;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги (3004) № 45 від 07 квітня 2025 року;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги (3004) № 4637735 від 10 квітня 2025 року;
- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг (3005) № 938 від 07 квітня 2025 року;
- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг (3005) № 944 від 10 квітня 2025 року
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (3007) Довідка № 82 від 07 квітня 2025 року;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (3007) Довідка № б/н від 09 квітня 2025 року;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (3016) № В-619 від 09 квітня 2025 року;
- договір (контракт) про перевезення (4301) № 1-28/11/2023/TD від 28 листопада 2023 року;
- договір (контракт) про перевезення (4301) № 43427227 від 01 квітня 2025 року;
- договір (контракт) про перевезення (4301) № 8-07/04/2025/MD від 07 квітня 2025 року;
- договір (контракт) про перевезення (4301) № ХТГ-010924 від 01 вересня 2024 року;
- інші некласифіковані документи (9000) Заявка №82 до Договору №ХТГ-010924 від 10 лютого 2025 року;
- копія митної декларації країни відправлення (9610) № 432020250000011681 від 07 лютого 2025 року з перекладом на українську мову.
На пропозицію митного органу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації (стосовно підтвердження фактичних витрат на транспортування товарів) та каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, позивач електронним листом від 14 квітня 2025 року № б/н надав додаткові документи. За результатами опрацювання поданих декларантом документів йому надано консультацію стосовно рівня митної вартості товарів, якими володіє митниця, та який можливо застосувати до імпортованих товарів.
За результатами опрацювання документів, в тому числі, додатково наданих, прийнято рішення про коригування митної вартості від 16 квітня 2025 року №UA101000/2025/000140/1 з обґрунтуванням причин коригування митної вартості (гр.33). З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту надавалася інформація щодо вартості схожих товарів та інформувалося про виявлені розбіжності у документах. Факт проведення консультації підтверджується відповідним електронним повідомленням декларанта про це.
У рішенні зазначено причини неможливості застосування методів 2а і 2б, а саме у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методів 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.
Митну вартість товару визнано за резервним методом, із урахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД від 31 серпня 2023 року №23UA101020033040U1 - «Посуд та прибори столові або кухонні з фаянсу або тонкої кераміки - Керамічні кружки - заготовки для нанесення зображень (сублімації): кружка для сублімації 11 унцій, кольорова всередині та кольорова ручка, 8,2*9,5 см - 23580 шт.; кружка для сублімації 6 унцій, 7*7 см, біла - 720 шт.; кружка для сублімації 11 унцій, що змінює колір, 8,2*9,5 см, біла всередині, напівглянсова - 7200 шт.; кружка для сублімації 11 унцій, що змінює колір, 8,2*9,5 см, біла всередині, матова - 6300 шт.; кружка для сублімації з блискітками 11 унцій, 8,2*9,5 см, матова, біла всередині - 13104 шт.; кружка для сублімації з блискітками 11 унцій, 8,2*9,5 см, з ручкою у формі серця, матова, біла всередині - 1440 шт.; кружка для сублімації 11 унцій, що змінює колір, 8,2*9,5 см, кольорова всередині, матова - 4860 шт.; кружка для сублімації 11 унцій, 8,2*9,5 см, повністю кольорова з білим полем для зображень - 720 шт.; кружка для сублімацій 17 унцій, конічна, біла - 720 шт.; кружка для сублімацій 11 унцій, 8,2*9,5 см, з ручкою у формі серця, біла - 576 шт.; кружка для сублімації 11 унцій, що змінює колір, 8,2*9,5 см, з полем для нанесення зображень, матова - 720 шт.; кружка для сублімації 17 унцій, що змінює колір, чорна зовні, матова - 480 шт. Виробник: HUNAN LIANCHUANG TRADING CO., LTD Країна виробництва: CN. Торгова марка: MyPrint, умови поставки FOB Циндао, вага нетто - 19580 кг» - 2,075 USD за кілограм з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Товар випущено у вільний обіг 16 квітня 2025 року на підставі митної декларації № 25UA101020012270U6 із забезпеченням сплати митних платежів у порядку, передбаченому частиною 7 статті 55 Митного кодексу України - 103 527,56 грн.
Вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товару було прийнято, а картку відмови було видано з порушенням вимог законодавства України, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
За визначеннями, наведеними у пунктах 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення-виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
У частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частиною першою статті 53 МК України врегульовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п'ята статті 53 МК України).
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі №820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі №821/107/16.
Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 МК України закріплено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За приписами частин четвертої п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті-це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Водночас норми МК України зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 року у справі №813/713/18, від 06.09.2022 у справі №826/2187/16, від 21.05.2021 у справі №820/307/17 та інших.
Отже митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару; невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів; порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Так, в обгрунтування вибору правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів митним органом зазначено:
1) в графі 31 митної декларації №25UA101020011912U4 від 14 квітня 2025 року зазначено товар, а саме кружки для сублімації запаковані в коробки. Відповідно до розділу 5 «Упаковка та маркування» Контракту від 04 серпня 2021 року №11/21 товар поставляється в упаковці, яка забезпечує його збереження. Кожна упаковка, що поставляється повинна містити маркування. Разом з тим, під час митного оформлення товару за МД №25UA101020011912U4 декларантом не надано документів або інформації, що підтверджує вартість упаковки товару, тоді як Контрактом укладеним між сторонами передбачено, що товар постачається в упаковках;
2) договір транспортно-експедиторського обслуговування від 01 квітня 2025 року № 43427227 містить положення, згідно яких умови договору конкретного перевезення встановлюються в заявках. За відсутності заявок, умови перевезення, послуги, їх вартість, данні про вантаж та відправника/отримувача, маршрут, тощо, можуть визначатися транспортними документами, накладними, рахунками за цим Договором. Разом з тим до митного оформлення ані заявку, ані накладну не надано;
3) рахунок на оплату транспортних витрат №4637735 від 10 квітня 2025 року містить відомості про вартість експедиторської винагороди у розмірі 686,5 грн. При цьому документ не містить інформації про територію (місце) де надавалися послуги з експедирування вантажу;
4) відповідно до відомостей коносаменту BW25010775 від 10 лютого 2025 року, вантаж прибув в Gdansk (Польща). Автотранспортна накладна №465356 від 09 квітня 2025 року містить інформацію що місцем завантаження є Jankowo Gdanskie. Тобто вантаж переміщувався від Gdansk до Jankowo Gdanskie. До митного оформлення не надано транспортний документ на підставі якого здійснювалось таке переміщення, а також, до митної вартості не включені транспортні витрати понесені покупцем на вказаному маршруті.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про необгрунтованість таких висновків відповідача, з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 04 серпня 2021 року між ТОВ "МАЙ ПРІНТ" (Покупець) та Компанією Hunan Lianchuang Trading Co., Ltd - Китай (Продавець) укладено Контракт №11/21 (далі по тексту Договір, Контракт), за яким Продавець виробляє, продає і постачає, а Покупець приймає і оплачує товари на умовах, за найменуваннями, характеристиками, котрі вказані вказані в Додатках до Конракту.
Розділ 5 Контракту містить положення щодо пакування та маркування. Жоден з пунктів названого розділу не передбачає проведення оплати за пакування товару.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає обгрунтованою позицію суду першої інстанції, що за відсутності доказів домовленості сторін договору щодо проведення покупцем оплати за пакування товару, твердження відповідача про платність пакування є безпідставним.
Визначаючись щодо доводів відповідача про ненадання декларантом документів, які підтверджують витрати на транспортування імпортованого товару, необхідно вказати на наступне.
Згідно пункту 1.2 розділу 1 Договору №43427227 умови перевезення, характеристика вантажу, вид транспорту, вартість послуг, а також інші умови, пов'язані з виконанням цього договору, сторони можуть погодити у заявці, в якій зазначають найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце поставки), заплановану дату надання вантажу до перевезення, тип транспорту, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також іншу необхідну інформацію, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування. При відсутності заявки, умови перевезення, послуги, їх вартість, дані про вантаж та відправника/отримувача, маршрут, тощо, можуть визначатися транспортними документами, накладними, рахунками за цим договором.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що сторонами погоджено альтернативні варіанти оформлення домовленостей сторін щодо виконання умов договору.
На підтвердження вартості перевезення позивач надав рахунок-фактуру №4637735 від 10 квітня 2025 року, який містить інформацію про вартість: транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України, міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України та по території України, а також експедиторської винагороди.
Жодних доказів на спростування того, що вартість транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України не включає витрати експедитора по переміщенню товару з порту Гданськ до Янково Гданськ, відповідач суду не надав. Так само відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що витрати на таке транспортування перевищують вартість названого обслуговування, зазначену в рахунку-фактурі.
Натомість позивач надав суду лист ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА», яким підтверджується включення таких витрат саме у вартість такого обслуговування.
За правилами статті 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до графи 20 Розділу 3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Зі змісту Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність» вбачається, що виконавцем за договором транспортно-експедиторської діяльності є експедитор. Тому документом на підтвердження вартості перевезення є рахунок-фактура або інші документи, видані експедитором, який є виконавцем за договором про надання транспортно-експедиційних послуг, а не перевізником, який є виконавцем за договором перевезення.
Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.
Верховним Судом у постановах від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 та від 15 жовтня 2024 року у справі № 520/6058/24 звертає увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Таким чином, товариством були надані достатні документи для підтвердження вартості транспортування, а підстави для їх неприйняття відповідачем не доведені.
Колегія суддів зазначає, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи і оскаржуваного рішення, відповідачем не надано належної оцінки поданим підприємством документам та не встановлено конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що визначена сторонами ціна за транспортування імпортованого товару не відповідає ринковій, тобто є заниженою, або що надані імпортером документів на підтвердження розміру вартості транспортування не стосуються транспортування саме заявленого до декларування товару, відповідач суду не надав.
Таким чином, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числове визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.