Справа № 620/8115/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
25 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Собківа Я.М.,
при секретарі - Олешко М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
У липні 2025 року позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, яким просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2025 року №3600/Ж10/25-01-09-01-02, №3602/Ж10/25-01-09-01-02, №3603/Ж10/25-01-09-01-02.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи.
Апелянт зазначив про те, що Податковим кодексом України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборони щодо періоду діяльності платника податку, який перевіряється в ході фактичних перевірок крім ст. 102 ПК України.
Звернув увагу суду на те, що інформація яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека, водночас використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідного комплексу заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функції та може бути самостійною підставною для висновків під час перевірки.
Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки відповідачем не надано доказів надсилання позивачу розпоряджень про анулювання ліцензій, зокрема в електронній формі засобами електронного зв'язку, як і доказів що підтверджували дату одержання та ознайомлення позивача з відповідними розпорядженнями саме 24 листопада 2023 року.
Додатково зазначив про те, що під час проведення перевірок позивача, відповідачем взагалі не досліджувалось, а висновки актів перевірки про продаж у період з 25 листопада 2023 року по 14 грудня 2023 року тютюнових виробів без наявності відповідної ліцензії зроблені без дослідження наявних у торгових точках реальних розрахункових документів.
Звернув увагу суду на те, що належним та допустимим доказом вчинення порушень чинного законодавства не може бути витяг з СД РРО, оскільки останній не містить назви, дати складання, підпису та посади відповідальної особи. Крім того, оскільки перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань реалізації тютюнових виробів у період з 25 листопада 2023 року по 14 грудня 2023 року проводилась виключно на підставі даних СОР РРО, які перебувають у приміщенні контролюючого органу, то останнім було проведено камеральну перевірку, а не фактичну, що не передбачено наказами від 11 лютого 2025 року №312-п, №313-п, №314-п.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 зареєстровано як фізична особа - підприємець з 30 березня 2000 року КВЕД -82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у., 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у., 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
11 лютого 2025 року Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, на підставі наказів від 11 лютого 2025 року № 312-п, №313-п, №314-п проведено фактичні перевірки господарських одиниць ФОП ОСОБА_1 за адресами АДРЕСА_1 , за результатами яких складено відповідні акти від 11 листопада 2025 року №2399/Ж5/25-01-09-01-02, №2397/Ж5/25-01-09-01-02, №2400/Ж5/25-01-09-01-02.
На підставі вказаних актів перевірки, ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення - рішення 27 лютого 2025 року:
1) №3600/Ж10/25-01-09-01-02, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення ч. 20 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 розд. 2 Податкового кодексу України та п. 13 ч. 2 ст. 73 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", застосовано штраф, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 210426,00 грн.;
2) №3602/Ж10/25-01-09-01-02, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення ч. 20 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 розд. 2 Податкового кодексу України та п. 13 ч. 2 ст. 73 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" застосовано штраф у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 191646,00 грн.;
3) №3603/Ж10/25-01-09-01-02, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення ч. 20 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 розд. 2 Податкового кодексу України та п. 13 ч. 2 ст. 73 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", застосовано штраф у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 89809,00 грн.
Рішенням Державної податкової служби України від 15 травня 2025 року №13993/6/99-00-06-05-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення - без змін.
Вважаючи протиправним оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що перевірка даних за минулий період часу та перевірка даних згідно інформації, яка зберігається в СОД РРО, носить характер документальної перевірки, тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для складання акта перевірки та можливого застосування на його підставі штрафних санкцій.
Також суд наголосив, що отримання відповідачем інформації з власних програм контролюючого органу за попередні періоди не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності. Крім того, встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі за відсутності ліцензії в ході проведення фактичної перевірки діяльності позивача за минулий період, яка носить характер документальної перевірки, свідчить про порушення процедури проведення перевірки.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги зазначив про те, що перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
При цьому Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім ст.102 Податкового кодексу (не пізніше 1095 днів).
Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок і Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року).
Отже доводи позивача про те, що в межах цієї справи мало місце вихід відповідачем за межі предмету фактичної перевірки є безпідставними.
Так само, відсутні будь-які обмеження або заборона у використанні під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені ПК або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.
Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2024 року у справі №280/6832/23 та від 10 березня 2026 року у справі №300/2052/25.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність порушень з боку контролюючого органу при здійсненні перевірки позивача та оформленні його результатів.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не надано доказів надсилання позивачу розпоряджень про анулювання ліцензій, зокрема в електронній формі засобами електронного зв'язку, як і доказів що підтверджували дату одержання та ознайомлення позивача з відповідними розпорядженнями саме 24 листопада 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (в редакції чинній на час прийняття розпоряджень від 24 листопада 2023 року) встановлено, що орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття розпорядження про анулювання ліцензії:
- вносить інформацію щодо розпорядження про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті;
- направляє суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.
За змістом приписів п. 42.1, п. 42.2 ст. 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.
Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 42.4 ст. 42 ПК України).
Відповідно до положень ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" передбачено, що ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Як вбачається з матеріалів справи витяги з розпоряджень про анулювання ліцензій від 24 листопада 2023 року №373/Р, №374/Р, №375/Р направлені в електронній формі до електронного кабінету позивача 24 листопада 2023 року о 13:12 год, що підтверджується наданими відповідачем роздруківками (а.с. 61-63).
Отже враховуючи положення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" та ст. 42 ПК України витяги з розпоряджень про анулювання ліцензій від 24 листопада 2023 року №373/Р, №374/Р, №375/Р отримані позивачем 24 листопада 2023 року, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Я.М. Собків
Повне рішення складено "26" березня 2026 року.