Номер провадження 22-ц/821/598/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/4946/25 Категорія: 304090000 Троян Т. Є.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
24 березня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
судді Карпенко О. В., Василенко Л. І.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 29.10.2025 (повний текст складено 04.11.2025, суддя в суді першої інстанції Троян Т. Є.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у червні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальній сумі 54826,89 грн, а саме: за Договором №3931452 - 29842,29 грн, з яких 3999,99 грн - тіло кредиту, 19522,30 грн - відсотки, 6320 грн - відсотки за стандартною ставкою за 79 календарних днів; за Договором № 6993560 - 24984,60 грн, з яких 6000 грн - тіло кредиту, 10268,40 грн - відсотки, 8716,20 грн. - відсотки за стандартною ставкою за 73 календарних дні, а також судові витрати - 2422,40 грн судового збору та 15 000 грн на правничу допомогу, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконав належним чином свої зобов'язання по вказаних кредитних договорах, внаслідок чого у нього перед позивачем, який за договорами факторингу набув відповідні права вимоги, виникла зазначена заборгованість.
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 29.10.2025 позов у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача суму кредитної заборгованості в розмірі 54826,89 гривень, витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень та судовий збір в розмірі 2422,40 гривень. Суд вказав на обґрунтованість доводів позивача про невиконання позичальником своїх договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, передбачених договором.
Відповідач подав на вказане рішення суду 27.11.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням позовні вимоги відхилити.
В обґрунтування вказано на те, що у справі необхідно зупинити провадження у зв'язку з тим, що відповідач являється військовослужбовцем.
З цих же підстав нарахування заборгованості за відсотками по кредиту є протиправним.
У справі протиправно об'єднано позовні вимоги, які ґрунтуються на різних кредитних договорах.
Позивачем надано копії кредитних договорів без підпису позичальника, утому числі електронного.
Відповідач не укладав договори, про стягнення заборгованості за якими доводить позивач, та кожну сторінку вказаних правочинів не підписував.
Так як відповідач ставить під сумнів надані копії договорів, суд мав витребувати для дослідження їх оригінали.
Суд не врахував обмеження розміру максимальної денної відсоткової ставки величиною 1,5 % у день за споживчими кредитами, отже нарахування відсотків проведено протиправно.
Позивач, як новий кредитор, не довів отримання ним права вимоги від первісного кредитора, адже не надав реєстрів боржників, права вимоги щодо яких передаються за договором факторингу.
Первинних бухгалтерських документів щодо перерахунку відповідачу кредитних коштів суду надано не було.
Надані адвокатом позивача підтвердження послуг з правничої допомоги не стосуються даної справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача проти її аргументів заперечив та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, вважаючи його законним та обґрунтованим, а також відшкодувати за рахунок відповідача 8 000 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі меншому тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже за таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 27.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №3931452 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 3500 грн.
Відповідно до п. 1.2. Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 3500 грн. Згідно із п. 1.3. Договору строк кредиту 350 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 3500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення".
Пунктом 1.2.1. Договору сторони передбачили, що за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена. 30.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору № 3931452 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.08.2023, відповідно до якого сума кредиту, яка була надана згідно з Додатковим договором складає 500 грн. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 500 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення". Враховуючи внесені зміни до Договору, які оформлені Додатковим договором, з урахуванням зміненої суми кредиту за Договором, сума кредиту на дату укладення Додаткового договору склала 4000 грн.
Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов'язань перед Первісним кредитором, 24.05.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 24/05/2024 за плату відступило, а позивач ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором. У даній справі, відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ УКРАЇНА» належне йому право вимоги. Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 24.05.2024 №24/05/2024 перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 3931452 від 27.08.2023. Загальна сума заборгованості склала 23522,29 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 3999,99 грн, заборгованості за процентами - 19522,30 грн.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 24.05.2024 № 24/05/2024, строк дії Договору № 3931452 від 27.08.2023 не закінчився. Тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 25.05.2024 по 11.08.2024 (79 календарних дні) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в сумі 6320,00 грн (3999,99 грн. *2%*79 дні).
Крім того, 23.08.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір № 6993560 про надання споживчого кредиту. Відповідно до п. 1.3. Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 6000 грн. Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 350 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Авентус Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 6000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ "Пейтек Україна".
Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов'язань перед Первісним кредитором, 27.05.2024 ТОВ «Авентус Україна» на підставі Договору факторингу № 27.05/24-Ф за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 ТОВ «Авентус Україна» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором. У даній справі, відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ УКРАЇНА» належне йому право вимоги. Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 27.05.2024 №27.05/24-Ф року перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 6993560 від 23.08.2023.
Загальна сума заборгованості склала 16268,40 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 6000 грн, заборгованості за процентами 10268,40 грн.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 27.05.2024 № 27.05/24-Ф, строк дії Договору № 6993560 від 23.08.2023 не закінчився. Тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 27.05.2024 по 07.08.2024 (73 календарних дні) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в сумі 8716,20 грн (6000*1,99%*73 дні).
Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування на нове ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Реєстраційні дії щодо зміни найменування Товариства проведені державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1000681070010062201 від 10.12.2024.
Мотивуючи про набуття прав вимоги за укладеними договорами факторингу щодо вказаної вище кредитної заборгованості, позивач звернувся з позовом у цій справі до суду з вимогами про стягнення з відповідача боргу у загальній сумі 54826,89 грн.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду справи кредитні договори, за якими відповідач отримав кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами позичальником наданими доказами не спростовується.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач, як позичальник, отримав кредитні кошти за договорами та не повернув їх у визначені строки разом із нарахованими відсотками, отже має непогашену заборгованість, вірно вказав про те, що позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано встановив суму заборгованості, яка підтверджується матеріалами справи.
З такими висновками суду першої інстанції в цій справі апеляційний суд погоджується повністю, адже вони підтверджуються наявними у справі доказами та ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах та правому регулюванні правовідносин сторін, що виникли на підставі кредитного договору.
Також апеляційним судом відхиляються аргументи скаржника про те, що відповідач являється військовослужбовцем, що є підставою для зупинення провадження у справі та відхилення позовних вимог про нарахування відсотків за кредитом, адже доказів проходження ОСОБА_1 військової служби суду першої та апеляційної інстанцій надано не було, і самостійних клопотань про зупинення провадження у справі з цих підстав не подавалося.
Колегією суддів при вивченні матеріалів встановлено, що в самому тексті своєї скарги апелянт зазначає про додання посвідчення військовослужбовця до скарги, однак в додатках до цієї скарги відповідні документи, в якості додатків, відповідачем не зазначені взагалі та, відповідно, суду надані не були, а згідно ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у спосіб подання доказів.
Не можна погодитися з посиланнями скаржника і на те, що у справі протиправно об'єднано позовні вимоги, які ґрунтуються на різних кредитних договорах, адже відповідний спір виник у однорідних кредитних правовідносинах між тими самими учасниками (ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та ОСОБА_1 ), отже за вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 188 ЦПК України такі вимоги можуть бути об'єднані в одній позовній заяві, як такі, що заявлені одним і тим самим позивачем до одного й того самого відповідача.
Надаючи оцінку посиланням скаржника на те, що позивачем надано копії кредитних договорів без підпису позичальника, утому числі електронного; позичальник заперечує факт укладення відповідних кредитних договорів та їх підписання, а також доводить про необхідність дослідження їх оригіналів, апеляційний суд враховує таке.
Як вбачається з правового висновку ВС у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».
Згідно ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Верховний Суд вказав, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене ЗУ «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.
ВС наголосив, що можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.
Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.
За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з'ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування. Саме на це вказувала відповідачка.
Суд касаційної інстанції зазначив, що розміщення договору за посиланням у простому PDF-форматі не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту цього договору, оскільки цей формат дає можливість власнику вебсторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого PDF-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності й незмінюваності електронного документа.
Таким чином можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій для підтвердження цілісності, зокрема, з'ясування способу надсилання, формату зберігання та можливості односторонніх змін. Паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.
Зважаючи на вказане правозастосування касаційного суду, апеляційний суд констатує відсутність у даному випадку технічної можливості перевірити достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом (кредитного договору) через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси з причин ненадання сторонами оригіналу електронного файлу з відповідними документами.
Водночас апеляційний суд враховує також те, що відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру - правові висновки ВС у постанові від 10.12.2025 у справі № 701/171/25.
За обставин даної справи позивачем було надано паперові копії доказів, що підтверджують позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, кредитний договір від 27.08.2023 (а.с.20-29 т.1), укладений між сторонами, підписаний відповідачем, як позичальником, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (комбінацією символів самостійно введеною позичальником М839), де викладено умови кредитування, які позивачем покладено в основу заявлених вимог щодо стягнення кредитної заборгованості та визначення її розміру.
Додатковий договір до договору від 27.08.2023 укладено позичальником 30.08.2023 з використанням одноразового ідентифікатора Н617 (а.с.87-88 т.1).
Аналогічні обставини вбачають також з аналізу копії кредитного договору від 23.08.2023 (а.с.51-55 т.1), який підписаний позичальником ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора С6051.
Також позичальник ОСОБА_1 відповідними одноразовими ідентифікаторами підписав паспорти споживчого кредиту до вказаних договорів з умовами кредитування, які ідентичні тим, що відображені в текстах кредитних договорів від 27.08.2023 та додаткового договору від 30.08.2023, а також від 23.08.2023.
Апеляційний суд приймає до уваги, що у матеріалах справи наявна довідка (а.с.76-78 т.1) ТОВ «Пейтек Україна», яка здійснює фінансове обслуговування рахунків кредитора ТОВ «Авентус Україна» про перерахунок визначених вказаними вище кредитними договорами сум кредиту на картковий рахунок позичальника, яким являється відповідач ОСОБА_1 .
Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.
Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.
Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.
Відтак відповідач не спростував факт самостійного волевиявлення позичальника щодо оформлення кредитних правовідносин за якими стягується заборгованість у справі.
За наявності усіх достовірних персональних даних позичальника у договорі, повідомлених кредитору, та фіксування досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору у спосіб введення одноразового ідентифікатора, апеляційний суд вважає, що посилання скаржника про те, що позивач не надав доказів того, що договір дійсно був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у тому, що саме відповідач є стороною позичальника за вказаним договором.
Отже позивачем, на думку апеляційного суду, переконливо доведено наданими доказами існування стверджуваних обставин щодо укладення кредитних договорів з відповідачем, їх змісту, а також факту перерахунку кредитних коштів позичальнику та такі висновки є більш вірогідними ніж твердження скаржника про те, що відповідні договори фактично укладено не було попри підтвердження матеріалами справи перерахунку обраного відповідачем розміру кредиту на вказану ним же банківську картку у день укладення кредитних договорів від 27.08.2023 та додаткового договору від 30.08.2023, а також від 23.08.2023.
За правовим висновком ВС у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.
З урахуванням викладеного вище, скаржником не доведено існування обставин, які б у суду апеляційної інстанції викликали обґрунтовані сумніви щодо відповідності паперових копій кредитних договорів, укладених між сторонами справи, оригіналам.
Крім того, відповідного клопотання про витребування доказів до суду першої інстанції відповідачем заявлено не було, а за приписами ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника також на те, що місцевий суд не врахував обмеження розміру максимальної денної відсоткової ставки величиною 1,5 % у день за споживчими кредитами, отже нарахування відсотків проведено протиправно, з урахуванням такого.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Згідно приписів ЗУ «Про споживче кредитування» Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17 «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно) - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) - з 21.08.2024 включно та надалі - 1%.
Одночасно за приписами п.9 ч.1 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» у договорі по споживчий кредит зазначається денна процента ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
У даному ж випадку кредитні договори укладено 23.08.2023 та 27.08.2023 тобто до набрання чинності вказаною вище редакцією ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» 24.12.2023, отже нарахування за відсотками по кредиту у даній справі здійснено у межах чинного на час його проведення законодавства.
Слід оцінити критично посилання скаржника на те, що позивач, як новий кредитор, не довів отримання ним права вимоги від первісного кредитора, адже не надав реєстрів боржників, права вимоги щодо яких передаються за договором факторингу, оскільки відповідні реєстри прав вимоги до відповідача наявні на а.с. 45, 84 т.1.
Посилання скаржника на те, що надані адвокатом позивача підтвердження послуг з правничої допомоги не стосуються даної справи апеляційний суд відхиляє, оскільки згідно акту №8687 від 26.05.2025 (а.с.43 т.1) адвокат Столітній М. М. надавав позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» послуги щодо представництва інтересів у суді з позовними вимогами про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 за договорами №6993560 від 23.08.2023 та №3931452 від 27.08.2023, які й фігурують у даному випадку.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 29.10.2025 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування відповідачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 8 000,00 грн, апеляційний суд враховує таке.
Частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.
Враховуючи обсяг правничої допомоги позивачу при розгляді цієї справи апеляційним судом, підтверджений наданими доказами, який полягав у складенні відзиву на апеляційну скаргу, а також те, що правова позиція позивача сформована при розгляді справи судом першої інстанції та потреби у додатковому збиранні доказів та правовому аналізі обставин справи на стадії її апеляційного перегляду не має, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в апеляційному суді, які мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача, слід визначити в сумі 3000,00 грн, що відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності та справедливості.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати скаржника по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати у зв'язку з відхиленням вимог скарги.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 29.10.2025 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 3000,00 грн витрат на правничу допомогу при апеляційному перегляді справи.
Судові витрати відповідача в апеляційному суді не відшкодовувати.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 25.03.2026.
Суддя-доповідач
Судді