Справа № 554/12626/25 Номер провадження 22-ц/814/1299/26Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
25 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 06 листопада 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата складання повного текста судового рішення не зазначені) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства заборгованість за договором позики №2082566 від 16.08.2020 у розмірі 35 102,92 грн, з яких 9 168 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24 934,92 грн - заборгованість за відсотками, 1 000 грн - заборгованість за комісією.
В обгрунтування позову посилалися на невиконання відповідачем умов кредитного договору.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 06 листопада 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено за недоведеністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно викладені обставини і доводи позовної заяви та додатково зазначено, що долучена до позову копія договору позики та договору відступлення права вимоги підтверджують виникнення кредитних правовідносин між сторонами, копія платіжної інструкції підтверджує факт отримання відповідачем коштів, а тому у суду першої інстанції не було підстав відмовляти в задоволенні позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 16.08.2020 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2082566, згідно з умовами якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 10 000 грн, строком на 30 днів.
Договір підписано одноразовим ідентифікатором R34860.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 10000 грн.
Кредит надається строком на 30 днів з 16/08/2020, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 15/09/2020 року (п. 1.3, 1.4 Договору).
Відповідно до п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту становить 1000 грн.
Згідно з п.1.5.2. проценти за користування кредитом: 37500 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.2.1. Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно з п.3.3.2. Договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.
Відповідно до п.4.2 Кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної базової ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов?язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.
Згідно із пунктом 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).
Відповідно до пункту 7.1 цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту.
Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, ОСОБА_2 ідентифікована, як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептувала підписавши 16.08.2020 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора направленого на номер телефону відповідний договір (R34860).
Анкета-заява на кредит №2082566 від 16.08.2020 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_2 у ТОВ «Мілоан».
Як вбачається з копії платіжного доручення №2082566 від 16.08.2020 ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок ОСОБА_2 НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в сумі 10 000 грн.
Як вбачається з відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_2 , останній вносив кошти на погашення заборгованості: 07.11.2020 у розмірі 1 338 грн та 20.11.2020 у розмірі 1 338 грн.
23.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №67-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (портфель Заборгованості).
Згідно з п.1.2 Договору відступлення прав вимоги №67-МЛ, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно до вказаних у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Актом прийому-передачі реєстру Боржників від 29.09.2021 за Договором відступлення прав вимоги №67-МЛ від 23.04.2021, ТОВ «Мілоан» передав, а ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 16.08.2020 , складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору. Кількість боржників: 4297.
Відповідно до витягу реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №67-МЛ від 23.04.2021 ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_2 за кредитним договором №2082566 від 16.08.2020 в сумі 35102,92 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт перерахування коштів відповідачу за кредитним договором.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Із зазначеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається що на підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано суду копію кредитного договору, однак останній не містить підпису відповідача чи його одноразового ідентифікатора.
Однак, позивачем надано суду довідку про ідентифікацію з якої вбачається, що ОСОБА_2 з яким укладено договір №2082566 від 16.08.2020 ідентифікований ТОВ «Мілоан» . Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора R34860. Час відправка ідентифікатора позичальнику 16.06.2020 07:58. Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор +380954052536.
Отже, вказаний ідентифікатор був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначені підписи підтверджують, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договорів, підписав угоду одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.
Укладення кредитного договору онлайн знаходиться в рамках правового поля України.
Пунктом 7.1 кредитного договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У підтвердження виконання первісним кредитором обов?язку із надання позичальнику кредитних коштів новий кредитор надав суду в електронному виді копію платіжного доручення № 25893412 від 16.08.2020.
За змістом ст.ст.77-80 ЦПК України докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.
Згідно з положеннями ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Принцип змагальності (п.4 ч.3 ст.2 ЦПК України) забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17; постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Суд першої інстанції обгрунтовано визнав неналежним (ст.77 ЦПК України) і недостатнім (ст.80 ЦПК України) доказом платіжне доручення (єдиний доказ) на підтвердження виконання обов?язку первинного кредитора з огляду на те, що платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача, і відповідно до додатку №2 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 (у редакції за станом на 16 серпня 2020 року), цей розрахунковий документ має містити (у нижньому правому кутку) обов?язковий реквізит - відмтіка «Проведено банком/дата/ підпис банку». Долучена до позову електронна копія платіжного доручення № 25893412 від 16 серпня 2020 такої відмітки не містить, тому не може бути підтвердженням перерахування коштів на користь відповідача за укладеним кредитним договором.
З наведених підстав суд першої інстанції обгрунтовано виснував про те, що належним і достатнім підтвердженням банківської операції від 16 серпня 2020 року може бути виписка по особовому (картковому) рахунку, якої позивач суду не надав.
Хоча у справі ухвалено заочне рішення, цей факт не звільняє позивача від обов?язку довести належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами обставини, на які він посилається в обгрунтування заявлених вимог.
Надані позивачем докази у сукупності доводять лише факт укладення в електронному виді кредитного договору між первісним кредитором і відповідачем, а також факт відступлення права вимоги за вказаним договором між первісним кредитором і позивачем у справі, але сам факт укладення такого договору (відступлення права вимоги) не є достатнім для підтвердження дійсності права вимоги первісного кредитора, а саме виконання останнім обов?язку з перерахування коштів за укладеним кредитним договором.
Відповідно до ст.517 ЦК України первісний кредитор зобов?язаний передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, тобто первісний кредитор має передати новому кредитору докази виконання умови кредитного договору про надання у власність позичальника коштів.
Надана ТОВ «Мілоан» відомість про щоденні нарахування та погашення коштів за кредитним договором №2082566 від 16.08.2020, у якій міститься відмтіка про часткову сплату ОСОБА_2 заборгованості за договором, не є належним, достовірним і достатнім доказом (ст.77, ст.79, ст.80 ЦПК України) на підтвердження факту перерахування коштів первісним кредитором на користь відповідача.
Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Зважаючи на встановлене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 06 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2026 року.
Головуючий суддя О.А.Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов