Справа № 528/854/18 Номер провадження 11-кп/814/309/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
24 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора представника потерпілого захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12018170150000202 за апеляційною скаргою начальника Гребінківського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 липня 2019 року ,
Цим вироком ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Яготин Київської області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з вищою освітою, неодружений, несудимий,
визнаний невинуватим та виправданий за ч.2 ст.186 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачувався у тому, що він 11 липня 2018 року приблизно о 23 годині, перебуваючи неподалік магазину «Форміка», що знаходиться по вул. Є. Гребінки, 4, у м. Гребінка Полтавської області, з метою заволодіння чужим майном застосував до ОСОБА_11 насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, та заволодів його спортивним велосипедом «Оskar» вартістю 2506, 37 грн, яким розпорядився на власний розсуд.
Виправдовуючи ОСОБА_9 , суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення не доведено наявність корисливого мотиву при вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
При цьому зазначає, що вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також висновками судово-медичної експертизи.
Ставить під сумнів показання матері обвинуваченого - ОСОБА_17 про заволодіння її майном у день вчинення злочину, що спровокувало дії сина.
Стверджує про наявність умислу в обвинуваченого на заволодіння майном потерпілого, оскільки він відвів велосипед не до поліції, а до магазину, де працювала його мати та вимагав у потерпілого кошти за його повернення.
Наголошує, що характер дій ОСОБА_9 , їх спосіб та мета свідчать про усвідомлення того, що він відкрито заволодіває чужим майном, на яке не має права.
Зауважує, що всі надані стороною обвинувачення докази суд першої інстанції визнав допустимими.
Вказує, що посилаючись у вироку на показання потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які прямо вказують на вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, суд не зробив висновку про те, чому вказані докази не підтверджують його винуватість.
Наголошує, що місцевим судом не надано належної оцінки обставинам отримання потерпілим тілесних ушкоджень.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Лубенськогоміськрайонного суду Полтавської області від 02 липня 2019 року - без змін.
21 лютого 2023 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу прокурора, скасувала ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_9 та призначила новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, міркування представника потерпілого, який погодився з доводами прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника про законність судового рішення, дослідивши докази, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Згідно з ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. Така невідповідність на підставі приписів ст.411 цього Кодексу має місце тоді, коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
Доводи прокурора про те, що місцевий суд дійшов до помилкового висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні грабежу, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, є слушними.
Колегія суддів встановила, що обвинувачений вчинив злочин за таких обставин.
ОСОБА_9 11 липня 2018 року приблизно о 23 годині, перебуваючи неподалік магазину «Форміка», що знаходиться по вул. Є. Гребінки, 4, у м. Гребінка Полтавської області, з метою заволодіння чужим майном застосував до ОСОБА_11 насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, та відкрито заволодів його спортивним велосипедом «Оskar» вартістю 2506, 37 грн, яким розпорядився на власний розсуд.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений відмовився від дачі показань.
Факт заволодіння обвинуваченим майном потерпілого встановлений на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими апеляційним судом під час судового розгляду, оціненими відповідно до ст.94 КПК України та ніким із учасників провадження не оспорюється.
Водночас, установивши відсутність у діях ОСОБА_9 суб'єктивної сторони цього злочину, а саме корисливого мотиву заволодіння майном потерпілого,суд допустив помилку та залишив поза увагою таке.
Положеннями ст.186 КК України передбачено відповідальність за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), яке характеризується об'єктивними та суб'єктивними ознаками.
Об'єктивні ознаки відкритого викрадення - це викрадення, що вчиняється у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи.
Предметом грабежу є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи.
Протиправність дій винної особи полягає в тому, що під час відкритого викрадення у винного немає жодного права і будь-яких підстав для вилучення майна у потерпілого.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.186 КК України, характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливого мотиву. Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності - вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину.
Тобто суб'єкт злочину, протиправно вилучаючи майно, усвідомлює незаконний характер своїх дій, розуміє, що не має на майно, яке він вилучає, жодного права; вилучення цього майна здійснюється всупереч волі його власника чи іншої особи, у володінні якої воно перебуває, але, незважаючи на це, винний бажає незаконно вилучити відповідне майно і позбавити власника чи законного володільця можливості володіти, користуватися чи розпоряджатися відповідним майном.
Крім того, таке вилучення є безоплатним, тобто майно не повертається, не оплачується, не відшкодовується власнику еквівалент його вартості.
При цьому грабіж вважається закінченим, коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б початкову можливість розпорядитися ним як власним (винести, сховати, передати, викинути тощо).
Про наявність у ОСОБА_9 корисливого мотиву на заволодіння велосипедом потерпілого свідчать досліджені апеляційним судом докази, зокрема, показання потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , а також дані протоколів проведення слідчих експериментів за участю цих осіб, які підтверджували ту обставину, що після побиття ОСОБА_9 потерпілого останній вибачився перед обвинуваченим, однак той все одно вимагав передачі або 1000 грн або велосипеду. Коли ОСОБА_11 повідомив про відсутність грошей, ОСОБА_9 заволодів велосипедом.
Про наявність в діях ОСОБА_9 під час грабежу насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, свідчить заподіяння ним ОСОБА_11 легких тілесних ушкоджень, які не могли бути спричинені потерпілим власноручно та не могли утворитися при падінні на площину, що підтверджується висновком судово-медичного експерта №204 (т.1 а.с.134-135).
Цей факт не заперечувався учасниками провадження, підтверджений наведеними доказами, а потерпілий послідовно при досудовому розслідуванні та розгляді провадження судом першої інстанції наполягав на притягненні ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності.
Версія обвинуваченого про те, що він не мав наміру заволодіти майном потерпілого, а діяв з мотивів захисту своєї матері, у якої нібито невідомі особи намагалися викрасти сумку з грошима, була перевірена апеляційним судом і не знайшла свого підтвердження.
Так, під час досудового розслідування кримінального провадження №12018170150000207 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.15 та ч.2 ст.186 КК України, було встановлено, що заяву про вчинення цього кримінального правопорушення ОСОБА_17 - матір обвинуваченого, написала як засіб захисту свого сина від кримінальної відповідальності за викрадення майна потерпілого ОСОБА_11 .
Постановою слідчого Гребінківського ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_19 від 21 грудня 2018 року кримінальне провадження №12018170150000207 закрите у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Даних про скасування цієї постанови слідчого матеріали провадження не містять.
Тому і в цій частині висновки суду про відсутність у обвинуваченого корисливого мотиву не знайшли свого підтвердження.
Таким чином місцевий суд поверхово дослідив докази, що мають суттєве значення для з'ясування змісту та спрямованості умислу обвинуваченого та правильної правової оцінки його дій, внаслідок чого помилково виправдав ОСОБА_9 за ч.2 ст.186 КК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доведеним, що обвинувачений, протиправно вилучаючи велосипед потерпілого, усвідомлював незаконний характер своїх дій, розумів, що не має на майно, яке він вилучає, жодного права, проте вилучив його всупереч волі власника, позбавивши ОСОБА_11 можливості володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном. Крім того, таке вилучення було безоплатним та супроводжувалося заподіянням легких тілесних ушкоджень.
Отже, дії ОСОБА_9 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
В зв'язку з цим, вирок суду підлягає до скасування з постановленням нового вироку.
Призначаючи ОСОБА_9 покарання, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Обираючи міру покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 покарання в межах санкції ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
З огляду на відсутність підстав для застосування приписів ст.69 КК України, доводи прокурора про засудження ОСОБА_9 за ч.2 ст.186 КК України на 3 роки позбавлення волі є неприйнятними, оскільки санкцією цього злочину передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.
Водночас, доводи прокурора про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням є слушними.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Враховуючи, що ОСОБА_9 вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює, його поведінка протягом тривалого часу після постановлення оскаржуваного рішення є належною, колегія суддів вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, як того прохає прокурор в апеляційній скарзі.
Таке покарання буде достатнім та співмірним із вчиненим кримінальним правопорушенням і справедливим та правильно вплине на перевиховання обвинуваченого.
Отже, апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418 та 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу начальника Гребінківського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 липня 2019 року щодо ОСОБА_9 скасувати.
Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, зобов'язавши його на підставі ст.76 КК України:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та/або роботи;
не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ: спортивний велосипед з рамою синього кольору марки «Оskar», який знаходиться на зберіганні в камері речових доказів Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області, повернути за належністю ОСОБА_11 .
Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4