Справа № 456/5956/25
Провадження № 3-в/456/8/2026
26 березня 2026 року Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бучківська В. Л. , розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2025 року по справі №456/5956/25 за нововиявленими обставинами,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2025 року по справі №456/5956/25 за нововиявленими обставинами, в якій просить суд задоволити заяву про перегляд постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2025 року по справі №456/5956/25 за нововиявленими обставинами; постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2025 року по справі №456/5956/25 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП скасувати; закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обгрунтування подання заяви про перегляд постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2025 року по справі №456/5956/25 за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 покликається на сатттю 2 КУпАП, статтю 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», справи Європейського суду з прав людини «Лучанінова проти України», «Гурепко проти України», «Швидка проти України», «Надточій проти України» та просить застосувати аналогію з кримінально-процесуальним законом, зокрема ст.ст. 459, 460 КПК України.
Оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність законодавчих підстав для застосування аналогії права у даному випадку, а саме положень Глави 34 КПК України, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2025 року по справі №456/5956/25 за нововиявленими обставинами підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з КУпАП та інших законів України. КУпАП нормативно не врегульовано порядок перегляду рішень суду за ново виявленими обставинами.
При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Оглядом матеріалів справи встановлено, що постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2025 року в задоволенні клопотання адвоката Огородника Олега Ігоровича, поданого в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП відмовлено. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, й обрати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605/шістсот п'ять/ грн. 60 коп.
Постановою Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Огородника Олега Ігоровича залишено без задоволення, а постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП без змін.
Відповідно до положень КУпАП, постанова за результатами розгляду апеляційної скарги набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили, у цій категорії справ місцевий загальний суд не наділений.
Суд зауважує, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає правового механізму «перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами».
Главою 24-1 КУпАП передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Іншого порядку перегляду судових рішень по справах про адміністративне правопорушення (в тому числі за нововиявленими обставинами) чинним законодавством не передбачено.
Аналогічні висновки викладені в ухвалі ККС ВС від 15 жовтня 2019 року у справі №51-4998ска19.
При цьому суд виходить з того, що однією з гарантій забезпечення правової визначеності, елементом стабільності судового рішення та його законної сили є його незмінність. Суд, який ухвалив (постановив) рішення, після його проголошення, не має права його змінити або скасувати.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначені відповідним процесуальним законом, а у справах про адміністративні правопорушення - КУпАП, який містить норми як матеріального, так і процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року (N 3236/03) у справі Пономарьов проти України, жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язково рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її рішення.
Статтею 459 КПК України, на яку посилається заявник у своїй заяві, передбачено перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами, але це стосується лише вироків та ухвал, які ухвалені або постановлені у кримінальних провадженнях, натомість чинна норма КПК України не розповсюджується на судові рішення, ухвалені в порядку КУпАП.
З огляду на визначеність вказаної процедури положеннями КУпАП , принцип аналогії закону в даному випадку застосований бути не може.
Окрім цього, з рішення Європейського суду з прав людини «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року вбачається, що лише ті адміністративні правопорушення, санкція яких передбачає стягнення у вигляді позбавлення волі (зокрема, адміністративний арешт), вважаються по суті, кримінальним, а тому таким, що вимагає забезпечення всіх гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України» від 08.04.2010 року, «Корнєв і Карпенко проти України» від 21.10.2010 року, «Лучанінов проти України» від 09.06.2011 року, «Зайцев проти Латвії» заява № 65022/01, пп.55 та 56, ECHR 2007-ІХ). Питанням визначення критеріїв, згідно з якими правопорушення можна вважати незначним, присвячена пояснювальна записка до Протоколу № 7 ЄСПЛ (ратифіковано Законом N 475/97-ВР від 17.07.97 року), в якій зазначено, що при вирішенні питання про визнання правопорушення незначним важливим критерієм є те, чи карається воно позбавленням волі чи ні ( п.21 Пояснювальної доповіді до Протоколу № 7 до Конвенції).
Чинний КУпАП надає стороні можливість оскаржити в апеляційному порядку постанову у справі про адміністративне правопорушення, що є справедливим і повністю відповідає ст.2 Протоколу № 7 до Конвенції щодо права кожного, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним.
В даній справі реалізоване право на перегляд апеляційним судом постанови суду першої інстанції і така процедура дотримана.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (п. 40 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 (заява №3236/03) у справі «Пономарьов проти України»).
Посилання заявника на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Швидка проти України», «Надточій проти України», «Лучанінова проти України» є недоречним, оскільки ці справа стосувалися порушення права заявників на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, гарантованого ст. 2 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак ні в указаній статті, ні в указаних справах не йдеться про можливість оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення за нововиявленими/виключними обставинами.
Так, зокрема, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошував на тому, що з огляду на каральну мету адміністративного стягнення, зокрема штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами, провадження у справах про адміністративне правопорушення фактично є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах: «Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Надточій проти України» та «Лучанінов проти України»).
Проте, такі висновки ЄСПЛ у наведених справах пов'язані не з необхідністю (потребою) безпосереднього застосування положень кримінального процесуального закону при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, як помилково вважає заявник, а пов'язані зі змістом Конвенції, в якій вжито термін «кримінальне обвинувачення». Зокрема ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи … незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції встановлює, що кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку.
У вказаних вище справах заявники були притягнуті до адміністративної відповідальності і скаржилися до ЄСПЛ, в тому числі на порушення приписів ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині несправедливості провадження, а уряди держав заперечували проти розгляду цих заяв, мотивуючи це тим, що провадження у справах заявників було адміністративним, а тому положення ст. 6 Конвенції до їх заяв не застосовуються, оскільки провадження щодо заявників не стосувалось визначення «кримінального обвинувачення» щодо них.
На спростування таких доводів ЄСПЛ зробив висновки, що провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції з метою поширення її гарантій на заявників. Саме такі висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ у справах: «Надточій проти України» (п. 17, 22, 29); «Лучанінова проти України» (п. 38, 39, 40); «Гурепка проти України» (п. 53, 55).
Отже, в наведеній частині доводи заявника щодо можливості перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення за нововиявленими обставинами за аналогією закону відповідно до положень кримінального процесуального законодавства суд визнає необґрунтованими.
В той же час, суд враховує висновки ККС у складі ВС, які викладені в ухвалах від 15.10.2019 (провадження №51-4998ска19) та від 23.02.2021 (справа №712/7813/20, провадження №51-711ска21),про те, що нормами КУпАП не передбачена ні можливість касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення, ані можливість перегляду такої постанови Верховним Судом за нововиявленими обставинами. Так само нормами кримінального процесуального кодексу не передбачено можливості перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень у справах про адміністративні правопорушення.
Керуючись 283, 284 КУпАП,
Заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2025 року по справі №456/5956/25 за нововиявленими обставинами - повернути заявнику ОСОБА_1 .
Постанова є остаточною і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя В.Л.Бучківська