Справа № 712/16326/25 Суддя (судді) першої інстанції: Пироженко С.А.
25 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Собківа Я.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання незаконною та скасування постанови, -
У листопаді 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, яким просив:
- визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕНА №6147186 від 14 листопада 2025 року винесену за ст. 121-3 КУпАП.
- закрити провадження у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 грудня 2025 року позов задоволено:
- скасовано постанову серії ЕНА №6147186 від 14 листопада 2025 року по справі про адміністративне правопорушення, яка винесена поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Черкаській області капралом поліції Шишком О.С. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1190 грн на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та закрито справу про адміністративне правопорушення;
- стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно встановлено обставини справи.
Апелянт наголосив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується обставина закриття номерного знаку транспортного засобу позивача чорною сіткою, водночас його читабельність з 20 метрів стосується лише забруднених номерів.
Додатково зазначив про недотримання позивачем десятиденного строку звернення до суду з позовом та безпідставність поновлення судом відповідного строку за відсутності листка непрацездатності.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14 листопада 2025 року поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Черкаській області капралом поліції Шишкою О.С. винесено постанову серії ЕНА №6147186 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП.
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_2 керував 14 листопада 2025 року о 01:02 год. транспортним засобом Nissan X-Trail д.н. НОМЕР_1 з закритим номерним знаком сіточкою, чим порушив вимоги п. 2.9.в ПДР.
У зв'язку з вищезазначеним, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн.
Вважаючи протиправною оскаржувану постанову позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач керував транспортним засобом з номерним знаком на якому був розміщений сторонній предмет (решітка), однак який не ускладнював ідентифікацію номерного знаку, а тому факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП є недоведеним.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення Правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема ч.ч. 1 і 2 ст. 121-3 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, 14 листопада 2025 року о 01:15 год. в м. Черкаси ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan X-Trail д.н. НОМЕР_1 з закритим номерним знаком сіточкою, чим порушив вимоги п. 2.9.в ПДР, у зв'язку з чим останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн.
Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (із змінами і доповненнями) відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувались вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з пп. "в" п. 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
не належить цьому засобу;
не відповідає вимогам стандартів;
закріплений не в установленому для цього місці;
закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Отже, адміністративна відповідальність водія настає у разі керування транспортним засобом із номерними знаками, закритими в будь-який спосіб, в тому числі і прозорими предметами, що не пов'язується з умовою розпізнавання такого знака з відстані 20 метрів.
Згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2021 року №166 "Про деякі питання державних номерних знаків транспортних засобів", відповідно до ст. 34 Закону України "Про дорожній рух", п. п. 2 п. 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878 (із змінами), з метою встановлення єдиних зразків державних номерних знаків транспортних засобів та вимог до них затверджено нові вимоги до державних номерних знаків транспортних засобів та єдині зразки державних номерних знаків транспортних засобів.
Також згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 березня 2023 року №259, відповідно до абз. 3 п. 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 16 листопада 2022 року № 2765-IX " Про внесення змін до ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" щодо запровадження відомчої реєстрації транспортних засобів Служби безпеки України", абз. 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та з метою приведення наказу МВС у відповідність до вимог законодавства України, затверджено зміни до Вимог до державних номерних знаків транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2021 року №166, затверджено Зміну до Єдиних зразків державних номерних знаків транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2021 року № 166.
Таким чином, згідно з чинним законодавством питання вимог до державних номерних знаків транспортних засобів, регулюється наведеними вище наказами МВС України, які, у свою чергу, не передбачають встановлення будь-яких захисних сіток.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
На виконання вищезазначених правових положень, відповідачем надано відеозапис з нагрудної камери поліцейського та фотознімку номерного знаку, який міститься в матеріалах справи та досліджений колегією суддів апеляційної інстанції в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обставина наявності сітки чорного кольору на номерному знаку транспортного засобу позивачем визнається та підтверджується наданими ним фотознімками.
Отже, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121-2 КУпАП є недоведеним, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Щодо доводів апелянта про порушення позивачем строку звернення до суду та безпідставного поновлення його судом, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з матеріалів справи оскаржувана постанова прийнята 14 листопада 2025 року, отже останнім днем подання позовної заяви було 24 листопада 2025 року, проте позовна заява подана до суду першої інстанції 27 листопада 2025 року разом з клопотанням про поновлення строку для подання позовної заяви.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що позивач з 24 жовтня 2025 року по 21 листопада 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до епікризу з медичної карти стаціонарного хворого №139 виданого Комунальним некомерційним підприємством "Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради" військовослужбовець ОСОБА_1 є учасником бойових дій, особою з ІІІ рупої інвалідності 24 жовтня 2025 року госпіталізований до медичного закладу, виписаний 21 листопада 2025 року.
Отже враховуючи перебування позивача на стаціонарному лікуванні в медичному закладі у період з 24 жовтня 2025 року по 21 листопада 2025 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити повністю.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 грудня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання незаконною та скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Я.М. Собків