Справа № 620/10335/25 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.
25 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Собківа Я.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Територіальне управління служби судової охорони у Чернігівській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
У вересні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яким просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1;
- зобов'язати державного виконавця:
накласти штрафи на боржника та його посадових осіб у порядку ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження";
звернути стягнення на бюджетні рахунки боржника через Державну казначейську службу;
у разі подальшого невиконання - направити повідомлення про злочин, передбачений ст. 382 КК України, до органів досудового розслідування.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким:
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1;
- зобов'язати державного виконавця:
1. винести постанову про накладення штрафу на боржника та його посадових осіб у порядку ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження";
2. у разі повторного невиконання подвоїти штраф та направити повідомлення за ст. 382 КК України, до органів досудового розслідування;
3. звернутись про стягнення на бюджетні рахунки боржника через Державну казначейську службу України.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи.
Апелянт зазначив про те, що бюджетні труднощі не належать до поважних причин невиконання рішення суду, оскільки це внутрішня організаційна проблема держави. Крім того, відповідно до висновків Європейського суду з прав люди держава не може посилатися на відсутність коштів як виправдання невиконання судового рішення.
Додатково зазначив про те, що державний виконавець не вчинив всіх дій передбачених Законом України "Про виконавче провадження", водночас направлення формальних запитів не замінює вчинення юридично обов'язкових дій.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року по справі №620/2155/23 зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн на місяць з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
З метою примусового виконання рішення суду 01 березня 2024 року Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №620/2155/23.
08 березня 2024 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №620/2155/23, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 01 березня 2024 року про зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн на місяць з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
Територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області листом від 20 березня 2024 року №55.06-140 повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про те, що з метою виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/2155/23 територіальним управлінням Служби судової охорони у Чернігівській області здійснено розрахунок коштів (додаткової винагороди), що підлягають виплаті ОСОБА_1 за період несення служби у Службі судової охорони та 26 грудня 2023 року з супровідним листом надіслано на адресу Служби судової охорони. Питання виплати додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 перебуває на постійному контролі, виконання судових рішень за участю Служби судової охорони (її територіальних управлінь) пов'язане з виплатою додаткової винагороди відповідно до згаданої Постанови Кабінету Міністрів України у 2024 році передбачається за окремою бюджетною програмою КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя".
12 серпня 2025 року державним виконавцем направлено Територіальному управлінню Служби судової охорони у Чернігівській області вимогу №8002, якою просив повідомити відділ про стан виконання рішення.
Територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області листом від 19 серпня 2025 року №55.07-209 повідомило державного виконавця про те, що згідно з затвердженим планом асигнувань загального фонду бюджету на 2025 рік територіальному управлінню Служби судової охорони у Чернігівській області за бюджетною програмою КПКВ 0501150 виділено 42 502,00 грн, водночас у зв'язку з недостатністю бюджетних асигнувань на 2025 рік, виконати рішення суду Територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області не має змоги, водночас виконання рішення суду потребує певного часу та не залежить безпосередньо від боржника.
21 серпня 2025 року позивачем подано начальнику Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скаргу, якою просив провести перевірку законності дій державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1, зобов'язати виконавця накласти штраф на боржника та/або посадових осіб, звернути стягнення на бюджетні рахунки через Держказначейство та у разі подальшого невиконання внести відомості до правоохоронних органів за ст. 382 КК України.
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом від 01 серпня 2025 року №8714 повідомило позивача про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Оскільки за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №620/2155/23 боржника зобов'язано вчинити дії щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, то його виконання організовано державним виконавцем відповідно до вимог ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження". При виконанні рішень зобов'язального характеру державний виконавець не наділений повноваженнями щодо накладення арешту на кошти та майно боржника.
Вважаючи протиправною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1, позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області були поважні причини невиконання судового рішення, а тому у державного виконавця відсутні підстави для накладення штрафу за невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №620/2155/23.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII.
Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1).
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначається вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2).
Отже невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Разом з тим, поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його волевиявлення.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у постановах від 31 березня 2021 року у справі №360/3573/20, від 13 жовтня 2021 року у справах №360/4705/20 та №360/4708/20, від 31 травня 2022 року у справі №360/940/20.
Як встановлено судом рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року по справі №620/2155/23 зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн на місяць з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
Територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області листами від 20 березня 2024 року №55.06-140 та від 19 серпня 2025 року №55.07-209 повідомило державного виконавця про те, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/2155/23 здійснено розрахунок коштів, що підлягають виплаті ОСОБА_1 за період несення служби та 26 грудня 2023 року направлено до Служби судової охорони для виділення додаткових коштів, водночас у зв'язку з недостатністю бюджетних асигнувань за бюджетною програмою КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" виконати рішення суду Територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області не має змоги, водночас виконання рішення суду потребує певного часу та не залежить безпосередньо від боржника.
Відповідно до ст. 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч. 1).
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (ч. 2).
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (ч. 4).
Згідно з п. 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845) безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Судові рішення, які передбачають виплату на користь суддів коштів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя".
Отже, на думку колегії суддів, виконання спірного виконавчого листа має здійснюватися в межах, визначеного Кабінетом Міністрів України, порядку, що, у свою чергу, виключає відповідальність боржника за невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року по справі №620/2155/23 у відповідній частині.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 826/721/16.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Я.М. Собків