Житомирський апеляційний суд
Справа №277/1287/25 Головуючий у 1-й інст. Заполовський В. В.
Номер провадження №33/4805/169/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
25 березня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Грабчука О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ємільчинського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді районного суду, ОСОБА_1 27 вересня 2025 року о 19-30 год у с-щі Яблунець по пров. Героїв України керував мопедом «Honda Dio» д/н НОМЕР_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння шкіряного покриву обличчя, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Зокрема, зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність у нього ознак алкогольного сп'яніння, які стали підставою для огляду, направлення водія на огляд не складалось, а протокол про адміністративне правопорушення йому не вручався. Крім того, ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не було відсторонено від керування транспортним засобом. Не погоджується із оцінкою суддею першої інстанції наданих медичних документів на підтвердження неможливості пройти огляд. Вважає, що у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - не доведена.
В судовому засіданні захисник - адвокат Грабчук О.В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 466903 від 27 вересня 2025 року; розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу; направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27 вересня 2025 року, огляд не проводився; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за змістом якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, огляд на стан алкогольного сп'яніння не проводився; копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5819447 від 27 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП; довідкою про адміністративне правопорушення від 01 жовтня 20254 року; розпискою про ознайомлення водія із вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом; рапортом працівника поліції Р.В. Ничипорчука; відеозаписами з портативного реєстратора працівників поліції.
Так, із вказаного відеозапису вбачається, що працівники поліції за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору зупинили мопед Honda Dio, за кермом якого був ОСОБА_1 . Працівники поліції назвались, попередили водія про ведення відеофіксації, встановили особу водія, пояснили причину зупинки (не використання мотошолому). Разом з тим, працівник поліції виказав підозру про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або в найближчому закладі охорони здоров'я, ОСОБА_1 категорично відмовився. Далі водію роз'яснені наслідки такої відмови, права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. У присутності ОСОБА_1 щодо нього складені постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП та протокол ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначені вище докази суд першої інстанції вірно визнав належними, допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв'язку доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, а відеозапис із службового автомобіля та портативних камер поліцейських, на думку апеляційного суду, хоча й наданий частинами, проте за своїм змістом є послідовним та відповідає п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року №1026 та вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки за допомогою останнього можна відтворити обставини, за яких патрульні, після виявлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. Той у свою чергу від огляду на місці зупинки автомобіля та в медичному закладі відмовився, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дані зафіксовані на відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Посилання скаржника на відсутність складу адміністративного правопорушення у його діях у зв'язку з тим, що ознак алкогольного сп'яніння у нього не було є необґрунтованими у зв'язку з наступним.
За змістом п. 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І цієї Інструкції.
Перелік ознак, які стали підставою для вимоги про проходження огляду, крім протоколу про адміністративне правопорушення, зазначені також у акті про огляд водія та направленні до медичного закладу. Під час оформлення адміністративних матеріалів працівник поліції вказував водію на наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння (запаху алкоголю з порожнини рота). Хоча у спілкуванні з поліцейським ОСОБА_1 заперечував вживання алкоголю, вказував, що був у стоматолога, проте поведінка останнього свідчила про намагання уникнення притягнення до адміністративної відповідальності. Так, після увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольору ОСОБА_1 не одразу зупинився на вимогу працівників поліції, а продовжив рух на мопеді, вказував, що є пенсіонером МВС, після виявлення ознак алкогольного сп'яніння намагався самовільно залишити місце оформлення адміністративних матеріалів,
З відеозапису вбачається, що адміністративні матеріали складались за участю водія, проте містять відмітку від підпису відмовився. Тому посилання скаржника на те, що йому не вручили копії протоколу з огляду на його заперечувальну поведінку під час оформлення матеріалів суд вважає надуманими.
На думку апеляційного суду, водій мав можливість спростувати усі сумніви працівників поліції щодо перебування у стані алкогольного сп'яніння, пройшовши огляд на місці транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров'я.
Протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. Також законодавством не передбачена обов'язкова участь адвоката під час проходження особою огляду на стан сп'яніння та оформлення поліцією матеріалів про адміністративне правопорушення. Відсутність захисника не перешкоджала ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан сп'яніння, що є його обов'язком відповідно до п. 2.5. ПДР, та не є обставиною, яка може бути підставою для визнання огляду недійсним.
Безпідставними також суд вважає доводи апеляційної скарги щодо неналежного відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Як зазначено у відповідній розписці (а.с. 9) останньому у голос роз'яснені положення ч. 1 ст. 266 КУпАП. Варто зауважити, що не відсторонення водія від керування транспортним засобом не є підставою, що звільняє його від відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП. Закон не передбачає обов'язкового вилучення транспортного засобу за умови находження водія у стані алкогольного сп'яніння.
Всупереч доводам ОСОБА_1 суд першої інстанції надав оцінку долученим ксерокопіям довідки та медичної карти про відвідування ним лікаря-стоматолога 27 вересня 2025 року, що не спростовує факту відмови останнього пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника поліції після виявлення ознак сп'яніння. Апеляційний суд у повному обсязі підтримує таку позицію.
Під час дослідження матеріалів справи, в т.ч. при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейського, який оформлював адміністративний матеріал, не встановлено.
Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з тим, що він мав ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі, що підтверджується вищевказаними відеозаписами. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Апеляційний суд зауважує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ємільчинського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь