Житомирський апеляційний суд
Справа №273/1019/25 Головуючий у 1-й інст. Бєлкіна Д. С.
Номер провадження №33/4805/157/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
25 березня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Колупаєва В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Баранівського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 08 червня 2025 року о 19-09 год на дорозі м.Баранівка - смт. Полянка керував автомобілем ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер 6820. Результат огляду становить 2,50 проміле, тест 666. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, скаржник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Зокрема зазначив, що у матеріалах справи відсутній момент та підстави для зупинки транспортного засобу. Крім того зазначив, що працівники поліції не роз'яснили водію процедуру огляду, не запропонували пройти огляду у медичному закладі, не складали акт огляду та направлення за участю водія, не встановивши згоду ОСОБА_1 із результатами огляду на місці. Протокол складений за відсутності водія, а права останньому не роз'яснювались. Разом з тим, вважає порушенням розгляд справи із винесенням постанови у відсутності ОСОБА_1 .
Разом із апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження посилається на те, що копію оскаржуваної постанови від 14 листопада 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку отримав 28 листопада 2025 року. Апеляційну скаргу подав 03 грудня 2025 року. Вважає строк на оскарження постанови суду першої інстанції таким, що пропущений з поважних причин.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника Колупаєва В.В., який апеляційну скаргу підтримав, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Так, частиною 7 ст. 294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №355613 від 08 червня 2025 року; копією постанови серії ЕНА №4925668 від 08 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП; розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння про порядок застосування спеціального технічного засобу; розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом; актом огляду та чеком тесту №666 приладу «Alcotest 6820», складеним щодо ОСОБА_1 за встановленими ознаками сп'яніння: запахом алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови, результат огляду позитивний 2,50 проміле; направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану сп'яніння до КНП Баранівська лікарня від 08 червня 2025 року; копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки; відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9 «а» ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На думку апеляційного суду процедура проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння була проведена працівниками поліції з дотриманням вимог закону.
Так, порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735(далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 .
За положенням ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Так, з досліджуваного судом відеозапису вбачається, що транспортний засіб ВАЗ 210934, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , зупиняється біля працівників поліції, останньому зауважують на відсутність номерного знаку. На запит поліцейських водій надав документи. Разом з тим, працівник поліції виказав підозру про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. На запитання чи вживав той алкоголь - водій спочатку заперечив, потім визнав вживання пива. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу газоаналізатора Драгер погодився, результат огляду склав 2,50 проміле. Далі водію роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Працівники поліції у присутності водія склали щодо нього адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, відсторонили від керування транспортним засобом до повного витверезіння.
Зміст усіх процесуальних документів, складених під час оформлення адміністративного правопорушення, зокрема і результати проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 погодив своїм підписом без заперечень та зауважень.
Зазначені вище докази суд першої інстанції вірно визнав належними та допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв'язку доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, а відеозапис із портативних камер поліцейських хоча й наданий частинами, які за змістом є послідовними, містить фіксацію обставин, які мають значення для справи та які є достатніми для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому апеляційний суд вважає відеозапис відповідним п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.
Дані зафіксовані на відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
При цьому зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», оскільки відповідно до протоколу та досліджених доказів (відеозаписів) він керував автомобілем з номерним знаком, закріпленим у невстановленому місці, а саме під лобовим склом, про що водія відразу ж після зупинки повідомлено. Останній пояснив, що прямував з рибалки, де і збив номерний знак.
Крім того, пунктом 2 Розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції.
Разом з тим, у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що особа знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, відображені в акті огляду, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, який ОСОБА_1 погодив своїм підписом. На переконання апеляційного суду за встановлених обставин подальші дії водія не знаходяться у причинному зв'язку з його незгодою з діями працівників поліції стосовно зупинки автомобіля.
Також, всупереч доводам скаржника, водію роз'яснювалось право на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці або у медичному закладі та наслідки відмови від проходження такого огляду, його права та обов'язки. Квитанцію чека Драгер ОСОБА_1 також підписав, тим самим погодившись з результатом огляду. Крім того, у спілкуванні із працівниками поліції водій підтвердив вживання алкоголю.
Розділом ІІ п. 7 Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» 09.11.2015 № 1452/735 передбачено, що встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Отже, законодавством України встановлений мінімальний показник вмісту алкоголю в крові 0,2‰, при наявності якого, можна стверджувати про перебування особи в стані алкогольного сп'яніння. Разом з цим, у водія ОСОБА_1 встановлений показник 2,50‰, що у 12,5 разів перевищує допустиму норму та свідчить про беззаперечне перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння.
Під час перегляду вказаного відеозапису апеляційним судом не встановлено будь-яких порушень з боку працівників поліції відносно ОСОБА_1 ст. 266 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ №1103 від 17 грудня 2008 року, якими закріплена процедура проведення огляду особи на стан сп'яніння.
Варто додати, що перед використанням приладу Драгер ОСОБА_1 надали запечатаний мундштук та працівником поліції озвучено номер тесту №666, який узгоджується із чеком приладу Драгер.
Відтак, перебування водія у стані алкогольного сп'яніння є доведеним фактом та сумнівів у апеляційного суду у цій частині не викликає.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до нього. На відеозаписі зафіксовано, що водій ОСОБА_1 під час складення адміністративних матеріалів перебував на місці зупинки транспортного засобу, зі змістом протоколу ознайомлений, про що свідчить його підпис, від надання пояснень відмовився.
Твердження скаржника про те, що направлення водію не виписувалось апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки відповідне направлення надається лікарю у випадку доставлення водія на огляд до медичного закладу.
Апеляційний суд звертає увагу, що обов'язок проходити огляд на стан сп'яніння виникає не з моменту вручення йому направлення на проходження відповідного огляду, а з моменту висловлення відповідної вимоги працівником поліції як до водія транспортного засобу.
Окрім цього, законодавством не передбачено вручення письмового направлення водію, оскільки такий огляд проводиться у присутності поліцейського який має забезпечити доставку особу, яка погодилася на проходження відповідного огляду. За встановлених обставин ОСОБА_1 погодився з результатами огляду на місці, тому у працівників поліції відпали підстави для доправлення останнього до медичного закладу для проходження огляду, відповідно і не виникало обов'язку виписувати направлення на огляд.
Відсутність фіксації складення акту огляду не спростовує інформації, викладеної у ньому, а саме перелік ознак, які стали підставою для вимоги працівника поліції про огляд водія на стан сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови), результат вказаного огляду (2,50 проміле), посилання на засоби відеофіксації. Зміст названого акту ОСОБА_1 погодив своїм підписом.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіркою матеріалів справи в межах доводів скаржника щодо порушення права ОСОБА_1 на захист встановлено, що і ОСОБА_1 і його захисник повідомлялись про призначені судові засідання у встановленому законом порядку, захисник неодноразово ініціював відкладення судових засідань (а.с. 14, 19, 28). У судове засідання у день винесення постанови 14 листопада 2025 року останні не з'явились, тому апеляційний суд доходить висновку про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про перебування адміністративних матеріалів щодо нього у провадженні Баранівського районного суду Житомирської області, повідомлявся про судові засідання шляхом направлення судових повісток поштовими відправленнями, телефонограмою, однак не вжив заходів для того, щоб скористатися своїм правом взяти участь у судовому засіданні.
Отже, аргументи скаржника про порушення судом першої інстанції ст. 268 КУпАП та неналежний виклик особи, що притягується до відповідальності, апеляційний суд вважає надуманими.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, ураховуючи при цьому усталену судову практику ЄСПЛ щодо оцінки поведінки особи та її вплив на тривалість розгляду справи, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у § 1 ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати § 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дотримуючись вимоги ст. 268 КУпАП, обґрунтовано розглянув матеріали вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у відсутності особи, стосовно якої складено протокол.
Отже, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Баранівського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь