Житомирський апеляційний суд
Справа №291/799/25 Головуючий у 1-й інст. Федорчук І. В.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
24 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №291/799/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гончарук Олександр Миколайович
на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Федорчук І.В.
встановив:
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал»)звернулось до суду з даним позовом, у якому просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 858433198 від 30.10.2021 у розмірі 26 695,01 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 30 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №858433198 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Зазначав, що відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт товариства: www.moneyveo.ua та обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 21 960,00 грн строком на 30 днів.
Вказував, що 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 858433198 від 30.10.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022.
31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанси» було укладено договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №858433198 від 30.10.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 31 липня 2024 року.
04 червня 2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №04/06/25-Ю. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №б/в від 04.06.2025, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 26 695,01 грн.
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №858433198 від 30.10.2021 у розмірі 26695,01 грн з яких: заборгованість по тілу кредиту - 21 958,43 грн, заборгованість по несплаченим відсоткам - 4 736,58 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зазначає, що звертаючись до суду з позовом ТОВ «Юніт Капітал» указувало на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал», на підставі договорів факторингу, які були укладені 28 листопада 2018 року, 31 липня 2024 року, 04 червня 2025 року та на підставі додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Проте, позивач не набув прав кредитора по відношенню до відповідача по договору № 858433198 від 30.10.2021 року. На час укладення 28 листопада 2018 року договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» предмет правочину: право майбутньої вимоги мало бути визначене, проте жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення вказаного договору факторингу не існувало та сторони не могли передбачити, що 30 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладе договір № 858433198 з ОСОБА_1 . На час укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» не індивідуалізовано належним чином предмет правочину, а інформація щодо ОСОБА_1 , як боржника, зазначена у реєстрі прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року, тобто більше ніж через 3 роки після укладення договору факторингу. Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом - ТОВ «Юніт Капітал». Також зазначає, що позивачем не вірно нараховано заборгованість за відсотками, оскільки кредитний договір був укладений на 30 днів, тому відсотки за користування кредитними коштами мали нараховуватися протягом 30 днів, а їх нарахування поза межами строку кредитування не відповідає вимогам закону. Враховуючи вищевикладене просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства. Звертає увагу, що договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, який укладений між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», передбачено відступлення права вимоги, яке виникне в майбутньому, а тому вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги. Також зазначає, що розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й позивачем є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі. Нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам договору, з якими відповідач ознайомився до укладення кредитного договору та підписанням електронним одноразовим ідентифікатором підтвердив та погодився з умовами даного договору.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 16.03.2026 року, є дата складення повного судового рішення 24.03.2026 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи прави встановлено, що 30.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір №858433198, який підписаний Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV7Y29U, за умовами якого: - за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит на суму 21 960,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом; - кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період») /п.1.7./; - нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному розмірі 0,33 відсотків в день від суми Кредиту за весь час користування, починаючи з першого дня надання суми Кредиту Позичальнику та до закінчення строку, на який видавався Кредит («Дисконтна процентна ставка») /п.1.9.1./; - за умови продовження Дисконтного періоду на умовах п.1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7 Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 484,25 процентів річних, що становить 1,33% в день від суми кредиту /п.1.9.2/; «Базова процентна ставка» становить 1,98 відсотків річних /п.1.9.3/ (а.с.32 зворотній бік-35).
З платіжного доручення від 30.10.2021 вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти: в розмірі 21960,00 грн. У графі «призначення» вказано про перерахування коштів за договором №858433198 від 30.10.2021 (а.с.9).
Факт переказу коштів на рахунок відповідача також підтверджується випискою з особового рахунку відповідача за кредитним договором та інформацією, наданою ПАТ КБ «Приватбанк» щодо зарахування на картковий рахунок НОМЕР_1 клієнта банку грошових коштів в розмірі 21 960,00 грн (а.с.180-182).
Таким чином, за відповідачем утворилася заборгованість за Кредитним договором №858433198 від 30.10.2021 в розмірі 26 695,01 грн, з яких: 21 958,43 грн заборгованість за кредитом, 4 736,58 грн заборгованість по несплачених відсотках (а.с.43-45).
28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №858433198 від 30.10.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022.
31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанси» було укладено договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 858433198 від 30.10.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 31 липня 2024 року.
04 червня 2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал»було укладено договір факторингу №04/06/25-Ю. Відповідно до реєстру боржників б/н до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 26 695,01 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач на підставі договору факторингу набув право вимоги до відповідача за кредитним договором, а тому з урахуванням істотності порушення відповідачем умов договору щодо повернення кредитних коштів, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором в розмірі 26 695,01 грн.
Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша ст. 519 ЦК України).
Із системного аналізу можливо дійти висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу процентів, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між Фактором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в п.4.1. якого визначено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.
В укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»: додатковій угоді № 19 від 28.11.2019 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, визначено, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року; додатковій угоді № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, викладено текст договору факторингу № 28/1118-01 у новій редакції та визначено, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року; додатковій угоді № 27 від 21.12.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31 грудня 2022 року включно; додатковій угоді № 31 від 21.12.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31 грудня 2023 року включно; додатковій угоді № 32 від 21.12.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31 грудня 2024 року включно.
Згідно реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, підписали реєстр прав вимоги в якому під № 35001 вказано ОСОБА_1 , кредитний договір № 858433198 від 30.10.2021.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Тобто, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3. Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, сторони договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 неодноразово укладали додаткові угоди про продовження дії вказаного договору факторингу до 31.12.2024 року.
Відповідно до п. 1.4. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Надана копія договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».
У подальшому, 31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №31/0724-01 відповідно до умов якого, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 31.07.2024 до договору факторингу №31/0724-01 від 31.07.2024 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 26 695,01 грн, з яких: 21 958,43 грн заборгованість за кредитом, 4 736,58 грн заборгованість по несплачених відсотках.
У подальшому, 04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 858433198 від 30.10.2021 у загальному розмірі 26 695,01 грн.
Відповідно до реєстру боржників від 04.06.2025 до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 26 695,01 грн, яка складається із заборгованості по основному боргу в сумі 21 958,43 грн, заборгованість по відсоткам 4 736,58 грн.
У постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року в справі №727/2790/25 відображений правовий висновок згідно з яким, «за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).
Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:
допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;
наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов'язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;
майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з'явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;
у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб'єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);
майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов'язуватися із клієнтом».
З рахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором кредиту №858433198 від 30.10.2021, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Юніт Капітал».
Крім того, матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 28 листопада 2018 року за №28/1118-01 недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу від 28 листопада 2018 за №28/1118-01, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів дійшла висновку про укладеність кредитного договору №301413589 від 19.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» .
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст.599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У даній справі встановлено, що 30.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір №858433198, за умовами якого: - за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит на суму 21 960,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом; - кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період») /п.1.7./; - нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному розмірі 0,33 відсотків в день від суми Кредиту за весь час користування, починаючи з першого дня надання суми Кредиту Позичальнику та до закінчення строку, на який видавався Кредит («Дисконтна процентна ставка») /п.1.9.1./; - за умови продовження Дисконтного періоду на умовах п.1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7 Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 484,25 процентів річних, що становить 1,33% в день від суми кредиту /п.1.9.2/; «Базова процентна ставка» становить 1,98 відсотків річних /п.1.9.3/ (а.с.32 зворотній бік-35).
На підтвердження позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» надало суду копію зазначеного вище кредитного договору №858433198 від 30.10.2021, підписаного ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV7Y29U.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На підтвердження перерахування ОСОБА_1 коштів у розмірі 21 960,00 грн, у матеріалах справи наявне платіжне доручення від 30.10.2021, з якого вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти: в розмірі 21 960,00 грн. У графі «призначення» вказано про перерахування коштів за договором №858433198 від 30.10.2021 (а.с.9).
Факт переказу коштів на рахунок відповідача також підтверджується випискою з особового рахунку відповідача за кредитним договором та інформацією, наданою ПАТ КБ «Приватбанк» щодо зарахування на картковий рахунок НОМЕР_1 клієнта банку грошових коштів в розмірі 21 960,00 грн (а.с.180-182).
Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 під час заповнення заявки.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на подання позову заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 26 695,01 грн, з яких: 21 958,43 грн заборгованість за кредитом, 4 736,58 грн заборгованість по несплачених відсотках. Правом на подання доказів на спростування суми заборгованості за відсотками, надання свого контррозрахунку заборгованості, сторона відповідача під час розгляду справи не скористалась.
Таким чином, заборгованість за договором кредитної лінії № 858433198 від 30.10.2021 у розмір 26 695,01 грн нарахована в межах строку дії договору та у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.
Оскільки в матеріалах справи міститься договір кредитної лінії, який підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гончарук Олександр Миколайович, залишити без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді