Заводський районний суд м. Запоріжжя
69606 Україна м. Запоріжжя вул. Мирослава Симчича 65 тел. (099) 55-49-125
Справа № 332/6547/25
Провадження №: 3/332/126/26
26 березня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Сінєльнік Р.В., за участю захисника Ткаченко Б.Р., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ,-
Згідно протоколу ЕПР1 №531311 від 04.12.2025 року , 04.12.2025 року о 11-40 год. в м.Запоріжжя по вул. Скворцова, 1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота , виражене тремтіння пальців рук , порушення координації рухів . Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного року за допомогою спеціального технічного приладу Алкотест Драгер 6820 та в медичному закладі у лікаря -нарколога відмовився на місці зупинки, чим порушив п.2.5 ПДР. Від керування транспортним засобом водій відсторонений шляхом паркування без порушень , про повторність попереджений.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Б.Р. вважав за необхідне закрити провадження по справі з тих мотивів, що при оформленні матеріалів співробітниками поліції були суттєво порушені норми законодавства щодо порядку огляду водія, а саме ОСОБА_1 не було запропоновано пройти обстеження в медичному закладі у лікаря та не роз'яснено вказане право. Тому огляд на стан сп'яніння було проведено з істотними порушеннями, що є підставою для визнання огляду ОСОБА_1 недійсним, а всіх доказів - недопустимими.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення зобов'язаний встановити чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи вина особа у його скоєні, та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно ст.ст. 251, 252 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази на свій внутрішній розсуд, котрий ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності.
Відповідно до ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, вислухавши учасників процесу, суд приходить до висновку, що справа підлягає закриттю, оскільки досліджені судом докази не підтверджують факту скоєння гр-ном ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. N 1103 «Про затвердження Порядку проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Аналіз вказаних нормативних актів свідчить, що у разі відмови водія від проходження обстеження на місці зупинки такий водій направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Однак, всупереч вказаним норм законодавства, водія ОСОБА_1 не було направлено для проведення огляду до закладу охорони здоров'я, вказане підтверджується відеозаписом події. Також на запису зафіксовано, що ОСОБА_1 взагалі не пропонувалось обстеження у лікаря і не роз'яснювалось його право пройти обстеження в закладах охорони здоров'я.
Суд приходить до висновку, що зміст вказаного дослідженого судом відеозапису ставить під сумнів дотримання працівником поліції процедури направлення водія на огляд.
Суд вважає, що вказані недоліки в матеріалах справи є істотним порушенням, що в свою чергу виключає доведення поза розумними сумнівами винуватості особи у вчиненні порушення п. 2.5 ПДР України.
З врахуванням вище викладеного, суд дійшов до висновку, що працівником поліції не дотримано вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МОЗ України N 1452/735 від 09.11.2015 та ст. 266 КУпАП.
Доктрина «плодів отруйного дерева» сформульована ЄСПЛ у справах «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України». Відповідно до цієї доктрини якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, які отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). На думку ЄСПЛ оцінка надається всьому ланцюгу доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремо.
Тому, відповідно, зібрані докази не можуть вважатися допустимими доказами, оскільки зібрані із порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року N 23-рп/2010, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд, дослідивши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, дійшов до висновку, що суду не надані належні докази щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 9,10, ч.1. ст. 130 ,245, 247, 251,256, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту винесення цієї постанови.
Суддя Сінєльнік Р.В.