Справа № 620/6503/24 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО
25 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , в якому просили:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у протоколі від 9 лютого 2024 року № 4/в, про відмову позивачам, членам сім'ї загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , у призначенні одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити у рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як членам сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі, визначеному положеннями ч. 1 ст. 162 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, а саме: 750- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у протоколі від 9 лютого 2024 року № 4/в про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В решті позову відмовлено.
До Чернігівського окружного адміністративного суду 03.09.2025 звернулися позивачі із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що резолютивною частиною рішення суду від 08.08.2024 у даній справі, Міністерство оборони України зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Натомість, під час ухвалення рішення про повернення документів на доопрацювання, боржником не враховано висновки суду, викладені у рішенні від 08 серпня 2024 року. Тому вказані обставини не можуть свідчити про належне та фактичне виконання рішення з боку боржника.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі №620/6503/24 відмовлено.
Приймаючи вищевказану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що фактично відповідачем вчинено залежні від нього дії по виконанню судового рішення. На момент розгляду вказаної заяви, судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв'язку з цим прав заявників.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву позивача про встановлення судового контролю у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не з'ясовано повно і всебічно обставин, якими обґрунтовував позивач свої вимоги, не взято до уваги надані позивачем мотиви та докази, в зв'язку з чим дана ухвала суду підлягає скасуванню.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 та від 22.12.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від Міністерства оборони України до суду 04.11.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі №620/6503/24, яке набрало законної сили 09.09.2024, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зокрема, зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У вказаному рішенні, зокрема, зазначено, що 19.05.2023 постановою заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури постанову слідчого СВ ВП №5 МРУП ГУНП в Миколаївській області від 30.11.2022 про закриття кримінального провадження № 12022152260000257 скасовано, як наслідок оскаржуваний протокол від 09.02.2024 №4/в, яким відмовлено позивачам в призначенні одноразової грошової допомоги є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Тобто, відмова у призначенні одноразової грошової допомоги для заявників ґрунтувалася на скасованій 19.05.2023 в порядку нагляду прокурором постанові про закриття кримінального провадження № 12022152260000257 від 30.11.2022.
Так, Чернігівським окружним адміністративним судом 05.05.2025 видано ОСОБА_1 виконавчий лист №620/6503/24 про зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владиславом Сергійовичем 21.05.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №620/6503/24 від 05.05.2025, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом.
Листом від 27.05.2025 № 220/13/21294 відповідачем повідомлено державного виконавця про те, що 26.07.2024 на засіданні Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 для призначення одноразової грошової допомоги (витяг із протоколу від 26.07.2024 № 9/д), та у зв'язку із цим боржник просив закінчити виконавче провадження у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду.
Державним виконавцем 26.06.2025 направлено до Міністерства оборони України вимогу щодо надання письмових пояснень з приводу неналежного виконання рішення суду.
Листом від 06.08.2025 № 220/13/23615 Міноборони України повідомило державного виконавця про те, що 01.08.2025 на засіданні Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про внесення змін та виправлення описки в протоколі від 26.07.2024 № 9/д, та викладено його у новій редакції в протоколі від 01.08.2025 № 31/зм із зазначенням причин повернення документів на доопрацювання.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владиславом Сергійовичем 05.09.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі вимог п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із повним фактичним виконанням рішення суду.
Позивач, не погоджуючись із невиконанням рішення суду, звернувся до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини першої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України , суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина 2 статті 382-1 КАС України).
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням від 08.08.2024 у цій справі Міністерство оборони України зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
На виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження Міноборони України заяву від 27.05.2025 № 220/13/21294, в якій повідомило державного виконавця про те, що 26.07.2024 на засіданні Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 для призначення одноразової грошової допомоги (витяг із протоколу від 26.07.2024 № 9/д). У зв'язку із цим боржник у цій заяві просив закінчити виконавче провадження у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду (зв.а.с.200).
Дослідивши витяг з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.07.2024 № 9/д державним виконавцем не встановлено жодних мотивів такого повернення. Також боржником не повідомлено стягувача щодо конкретного переліку документів, який останній повинен надати задля прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги. Крім того, боржником не враховано висновки суду під час ухвалення рішення про повернення документів на доопрацювання. Вказані обставини не свідчили про належне та фактичне виконання рішення суду з боку боржника. У зв'язку із цим 26.06.2025 державним виконавцем направлено до Міноборони України вимогу щодо надання письмових пояснень з приводу неналежного виконання рішення суду.
Із витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01.08.2025 вбачається, що прийнято рішення про внесення змін та виправлення описки в протоколі від 26.07.2024 № 9/д, та викладено у новій редакції в протоколі від 01.08.2025 № 31/зм із зазначенням причин повернення документів на доопрацювання.
Встановлено, що: «У зв'язку з технічною помилкою під час формування протокольного рішення, пункт 22 протоколу засідання Комісії від 26.07.2024 № 9/д викласти в такій редакції: «Батьку та матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок поранення, одержаного в результаті нещасного випадку, пов'язаного з проходженням військової служби, молодшого лейтенанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Відповідно до даних зазначених в постанові про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 19.05.2023 (постанова про закриття кримінального провадження 12022152260000257 від 30.11.2022) в ході досудового розслідування кримінального провадження, під час прийняття рішення про його закриття, слідчим не було надано належно правової оцінки в даному провадженні, оскільки не було встановлено потерпілих осіб, тобто наявна неповнота проведення досудового розслідування.
Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначенні і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть), військовослужбовця, є наслідком вчинення кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
Одноразова грошова допомога не може бути призначена до закриття кримінального провадження №12022152260000257, яке поновлено 19.05.2023 та встановлення всіх та причин смерті ОСОБА_3 .
Ураховуючи вищевикладене, Комісією документи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо призначення одноразової грошової допомоги може бути розглянуто, після надання заявниками постанови про закриття кримінального провадження №12022152260000257.» (а.с.215).
Колегія суддів аналізуючи зміст вказаного рішення Комісії Міноборони через призму мотивувальної частини рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі №620/6503/24, зазначає, що у ньому наголошено, що оскільки 19.05.2023 постановою заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури постанови слідчого СВ ВП №5 МРУП ГУНП в Миколаївській області від 30.11.2022 про закриття кримінального провадження №12022152260000257 скасовано, то як наслідок оскаржуваний протокол від 09.02.2024 №4/в, яким було відмовлено позивачам у призначенні одноразової грошової допомоги є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Таким чином, висновки суду у справі №620/6503/24 про необхідність повторного розгляду заяви ОСОБА_1 зумовлені скасуванням 19.05.2023 постанови від 30.11.2022 про закриття кримінального №12022152260000257.
Вказані висновки, як свідчать матеріали справи, враховані відповідачем шляхом прийняттям протокольного рішення від 26.07.2024 № 9/д із подальшими змінами до нього на підставі протоколу від 01.08.2025 №31/зм.
Викладене, з огляду на документальне підтвердження розгляду Комісією Міноборони України заяви ОСОБА_1 з урахуванням скасування постанови від 30.11.2022 про закриття кримінального №12022152260000257, а також зважаючи на відсутність у резолютивній частині рішення суду у справі №620/6503/24 обов'язку Міноборони України з прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги, свідчить про обґрунтованість висновків головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС про виконання Міноборони України рішення суду у згаданій справі.
Доводи апелянта про те, що виконання рішення у справі до його ухвалення неможливе, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в даному випадку, із досліджених доказів вбачається, що Міністерством оборони України повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та прийнято рішення із врахуванням висновків суду.
Колегія суддів приймає до уваги доводи відповідача про те, що Міністерство оборони України повністю погодилось із висновками викладеними у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі № 620/6503/24 щодо помилкового прийняття рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки відмова ґрунтувалася на скасованій 19.05.2023 в порядку нагляду прокурором постанові про закриття кримінального провадження № 12022152260000257 від 30.11.2022, оскільки слідчим не було надано належної правової оцінки в даному провадженні.
Водночас Міністерству оборони України про вищезгаданий факт стало відомо лише після відкриття провадження у справі № 620/6503/24 у липні 2024 року, і вже тоді комісією Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про скасування попереднього рішення про відмову у призначенні ОГД заявникам та направлення документів на доопрацювання. (п. 22 протоколу від 26.07.2024 № 9/д), тобто ще до винесення рішення суду.
Таким чином, у даній ситуації значення мають не часові межі виконання рішення суду та дата прийняття відповідачем рішення, а сама суть виконання рішення.
Крім того, слід зазначити, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволено частково, а суд не зобов'язав Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що помилково стверджує апелянт у скарзі.
Рішення в частині задоволених позовних вимог Міністерством оборони України виконано та підтверджується постановами про закінчення виконавчого провадження від 05.09.2025 (а.с.213-214, 216-217).
Колегією суддів під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції із загальнодоступного джерела - Єдиного державного реєстру судових рішень отримано інформацію про те, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.09.2025 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 була предметом оскарження у справі №620/10757/25. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №620/10757/25 , яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.
Доводи апелянта про те, що в рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 відсутні висновки про розгляд поданих позивачами заяв про призначення одноразової грошової допомоги із необхідністю очікувати на рішення про закриття кримінального провадження №12022152260000257, колегія суддів оцінює критично, оскільки резолютивна частина судового рішення покладає на відповідача обов'язок повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, що здійснено Міністерством оборони України. Водночас мотив та обґрунтування прийняття такого рішення відповідачем є дискреційними повноваженнями останнього.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 242, 250, 316, 382, 383, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі №620/6503/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Т.Р.Вівдиченко
О.В.Карпушова