Справа № 759/3553/25
Провадження № 2/761/1872/2026
03 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Тихій П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дванадцяти київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
13.02.2025 на адресу суду від Святошинського районного суду м. Києва за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дванадцяти київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є онукою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві. Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді належного їй майна. За своє життя дідусь позивачки склав на неї заповіт на частину квартири АДРЕСА_1 , правовласності зареєстровано у 2016 році. Після смерті ОСОБА_2 залишились грошові кошти на рахунках у банківських установа. З метою прийняття спадщини позивачка звернулась у встановленому законом порядку до державної нотаріальної контори та приватного виконавця з відповідними заявами, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з причин пропуску нею встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини. Позивачка зазначає, що пропустила вказаний строк з поважних причин, оскільки звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у межах встановленого законом шестимісячного строку та була впевнена, що прийняла спадщину, однак у подальшому з'ясувалось, що 05.02.2025 виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Таким чином, оскільки позивачка вважає, що з поважних причин пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, яка залишилась після смерті її дідуся ОСОБА_2 , тому звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 18.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 03.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, однак на адресу суду надійшла письмова заява, зі змісту якої вбачається, що остання позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі, а також розглянути справу за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надійшли його письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що останній просив суд ухвалити рішення згідно з нормами чинного законодавства та розглянути справу за його відсутності.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином померлого ОСОБА_2 .
Згідно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою померлого ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Києві помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .
З матеріалів справи вбачається, що позивачка в межах встановленого законом шестимісячного строку звернулась до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 01.07.2025 № 5857/01-16.
Однак, у подальшому позивачці стало відомо, що на підставі поданої нею заяви спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_2 державним нотаріусом не заводилась, а тому, позивачка повторно звернулась 05.02.2025 до приватного нотаріуса Кисельової О.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельовою О.В. відмовлено у вчиненні у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з причин пропуску нею встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.02.2025.
Відповідно до ст. 1262 ЦК України та ч. 3 ст. 1266 ЦК України позивач є спадкоємцем другої черги за законом.
Інші спадкоємці до нотаріуса не зверталися, заяви про прийняття спадщини крім позивача іншими особами подані не були, заповіту не складено, що підтверджується повідомленням Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 01.07.2025 № 5857/01-16, щодо майна померлого ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1, 2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, що зазначено у ч.3 ст.1272 ЦК України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно з п. 3 постанови КМУ від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався, який діє на час розгляду справи.
На підтвердження причин пропуску строку звернення позивача із заявою про прийняття спадщини зазначено, що позивачка звернулася з заявою про прийняття спадщини вчасно але за незрозумілих підстав їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Водночас, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану, статей 7 і 34 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».
З 29.06.2022 діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану».
Так, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Разом з тим, 25.01.2023 Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив такий висновок.
Так, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).
Виходячи з виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1270 ЦК України).
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви які про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1273 ЦК України).
Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст.ст. 1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Отже, виходячи із зазначених правових висновків щодо застосування норм права, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими для застосування, позивачка, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропустив шестимісячний строк, встановлений чинним законодавством, для прийняття спадщини після смерті дідуся і має право на звернення до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).
Більш того, набрав чинності підпункт 2 пункту 3 постанови КМУ від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яким виключено пункт 3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою було встановлено, що протягом строку для прийняття спадщини або відмови від його ухвалення зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення терміну для прийняття спадщини.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивачка посилалася на збройну агресію та введення воєнного стану у відповідності до Указу Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та воєнними діями, що відбуваються на території України,
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» були внесені зміни, відповідно до яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.
Вказані встановлені судом обставини унеможливили своєчасне, протягом шести місяців після смерті спадкодавця, звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і підтверджують поважність причин пропуску строку такого звернення до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 .
Також суд враховує ту обставину, що пройшов незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняттям спадщини та подачею зави про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - 3 місяці. Більш того, остання вважала, що діє у відповідності до вимог чинного законодавства.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Так, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті22,57,58,94та152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.
Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року визначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 з вищевказаних поважних причин пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, а тому суд визначає позивачці додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини, тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили, який суд вважає достатнім для подання відповідної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 1272 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дванадцяти київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в три місяці з моменту набрання даним рішенням суду законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: