Справа №760/29538/25 Провадження №1-кс/760/79/26
(повний текст)
20 березня 2026 р. м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
підозрюваної ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
слідчого ОСОБА_8 ,
прокурора ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Солом'янського районного суду м. Києва скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 , на повідомлення про підозру,
«24» жовтня 2025 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшла скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 , на повідомлення про підозру.
«28» жовтня 2025 року (на підставі протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 24.10.2025 року) скарга та додані до неї матеріали надійшли слідчому судді ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від 30 жовтня 2025 року відкрито провадження за скаргою та призначено її судовий розгляд.
Скарга захисника обгрунтована наступним. Продукція, поставлена із заводу Display System Production (далі - DSP) в ОАЕ, не має російського походження. Вона вся виготовлена в ОАЕ, про що свідчать численні докази, надані стороною захисту, зокрема: договори оренди приміщення заводу на майже 3000 кв. метрів; ліцензія DSP на виробництво відповідної пластикової продукції; рахунки на електроенергію, спожиту заводом DSP (від 30 до 100 000 кВт на місяць); договори, інвойси, митні декларації та товаросупровідні документи щодо купівлі Display System Production обладнання (станків), прес-форм, сировини, молдингів та інших матеріалів, необхідних для виробництва продукції; численні фото та відео встановлення та експлуатації відповідного обладнання на заводі DSP та виготовлення продукції, яка купувалась ТОВ «Європос», в тому числі з відповідними працівниками заводу; принт-скрини з гутл-карти з місцем розташування заводу; скріни з даними про дату та час виготовлення фото та відео щодо виробництва заводу; сертифікатами про походження товару, виданими ТПП ОАЕ; протокол огляду складу заводу ТОВ «ЄВРОПОС»; письмові пояснення Пятраускаса, Чашнікова, Соколенко, Іпатова тощо. Слідство не надало жодних доказів того, що Display System Production прямо чи опосередковано купувало будь-яку продукцію у російських компаній (зокрема, в ООО «Європос групп»), не кажучи вже про те, що така російськка продукція в подальшому реалізовувалась TOB «ЄВРОПОС» та продавалась в Україні. Водночас, сам DSP заперечує будь-які закупівлі продукції російського походження. Ключове: слідство не надало жодних доказів того, що кошти, сплачені ТОВ «ЄВРОПОС» на користь Display System Production, в подальшому якось перераховувались будь-яким російським компаніям і, таким чином, могли фінансувати війну рф проти України. Що стосується Posfix Retail Displays Traiding L.L.C., то ця компанія є дистриб'ютором Display System Production. Тобто, вона купує продукцію заводу DSP та продає її. Водночас, завод DSP не купує ніякої продукції у Posfix Retail Displays Traiding L.L.C. Через це посилання слідства на можливі факти імпорту Posfix певної продукції з рф не заслуговують на увагу. Адже немає жодних доказів того, що ця продукція потім передавалась Display System Production і потім - TOB «ЄВРОПОС». Допускає, що, можливо, Posfix Retail Displays Traiding L.L.C. щось міг купувати в рф. Але з цією юридичною особою ТОВ «ЄВРОПОС» не мало і не має жодних правовідносин і немає доказів того, що Posfix продавало таку продукцію DSP чи ТОВ «ЄВРОПОС». ОСОБА_10 , що є директором та власником Posfix, має приятельські та ділові відносини з ОСОБА_11 , що є директором Display System Production. Тому він має вигідний дистриб'юторський контракт із DSP на продаж продукції цього заводу. Але взамін він не лише виконує умови цього контракту, але й допомагає DSP з реалізацією продукції його заводу по всьому світу. Зокрема, в Україну та Польщу. Тому ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вимушено спілкувались саме з ОСОБА_14 , який консультував їх щодо продукції заводу DSP, щодо вибору складу в Польщі, щодо організації поставок продукції заводу DSP в Україну, а також погоджував певні незначні дії директора ТОВ «ЄВРОПОС», оскільки ОСОБА_11 надто зайнятий для цього. При цьому ОСОБА_15 звітував не лише йому, але й фіндиру Пятраускаса, ОСОБА_16 (переписку з нею слідство вирішило не долучати). ОСОБА_10 з 2022 року виїхав з рф, отримав посвідку на проживання в ОАЕ, і ніколи не пропонував і не обговорював з ОСОБА_17 чи ОСОБА_18 можливості придбання ТОВ «ЄВРОПОС» будь-якої продукції російського походження. Все їхнє спілкування стосувалось продукції, виготовленої на заводі DSP в ОАЕ, та, трохи, діяльності ТОВ «ЄВРОПОС» в Україні. Але ні те, ні інше не містить жодних ознак злочину, передбаченого ст. 111-2 КК України. Спілкування з громадянином рф (який до того ж там вже не проживає) не є злочином і не свідчить про наявність ознак злочину. ОСОБА_13 спілкувалась з ОСОБА_14 виключно щодо питань, пов'язанних з відкриттям для ОСОБА_11 нової компанії в Польщі. Зокрема, вона обговорювала з ним вибір складу для польської компанії, на якому можна буде зберігати продукцію заводу DSP, асортимент продукції, який варто везти в Польщу із заводу в ОАЕ та окремі аспекти такого перевезення (коли і скільки контейнерів бронювати, як їх перевозити тощо). Спілкування з іншими працівниками заводу DSP, а саме з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 (всі вони також на той момент постійно проживали в ОАЕ, про що свідчать, наприклад, пояснення останніх двох) стосувались виключно поставок продукції заводу ОАЕ в Україну, яку вони між собою жартома називали Фінляндією через історію з фінськими палетами, які ОСОБА_22 просила використати для перевезення товару. В ході цього спілкування жодні поставки продукції російського походження не обговорювались. Ніяких махінацій з кодами УКТЗЕД для нібито приховування російського походження товару не було. Були звичайні робочі обговорення правильності замитнення та розмитнення товарів від нового для ТОВ «ЄВРОПОС» заводу DSP в ОАЕ з тим, щоб не було проблем з таким товаром на митниці (зокрема, тих товарів, щодо класифікації яких були сумніви через наявність у них магнітних елементів). При цьому спочатку на товар наносились стікери з 6-значними кодами, наданими ТОВ «ЄВРОПОС», а згодом, починаючи з 2-ї поставки, - з 8-значними англомовними стікерами, створеними вже безпосередньо заводом. За таких умов логічним було також створення порівняльних таблиць кодів ТОВ «ЄВРОПОС» і кодів заводу DSP. Також варто відзначити, що 6-значні коди використовуються не лише ТОВ «ЄВРОПОС» та російською компанією. Вони також наносились на продукцію китайського та португальського походження. За таких обставин вважає, що підозра ОСОБА_23 є необгрунтованою. Тим більше, що на момент вручення такої підозри слідство вже отримало документи ТОВ «ЄВРОПОС» щодо походження товару (зокрема, сертифікати про походження товарів, видані ТПП ОАЕ) та реєстраційні документи DSP, а також побувало на складі ТОВ «ЄВРОПОС» та переконалось у істотній різниці між продукцією з ОАЕ та
з рф (яка імпортувалась до 24.02.2022). Відтак, могло пересвідчитись в нежиттєздатності їх версії щодо поставок ТОВ «ЄВРОПОС» продукції російського походження. Однак замість визнання цього вирішило пред'явити ще підозру ОСОБА_23 , засновану виключно на факті її спілкування з ОСОБА_14 та вирваному з контексту спілкуванні з працівниками заводу DSP ( ОСОБА_19 ,
ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ). В дійсності все це спілкування стосувалось виключно робочих питань, що доведено вище. Той же факт, що ОСОБА_10 пов'язаний з
ОСОБА_11 спільним володінням частками в російській компанії і, можливо, возив своєю компанією продукцію з рф, не вказує на те, що ТОВ «ЄВРОПОС» купувало у іншої компанії, DSP, належної ОСОБА_11 , саме російську, а не еміратську продукцію. Це припущення слідства не підріплено жодними, навіть непрямими доказами, та спростовується тими доказами, що надані суду. Підозра - це не нагорода, яка дає можливість краще захищати права, як намагається припіднести слідство. Це обмеження ряду прав, стрес для людини та необхідність вживання заходів для доведення невинуватості. Тому за відсутності будь-яких доказів не лише вини ОСОБА_24 у інкримінованому їй злочині, а взагалі доказів наявності події злочину як такого, на його думку, підозру ОСОБА_25 потрібно визнати необгрунтованою та скасувати.
В судове засідання захисник ОСОБА_6 з'явився, вказану скаргу підтримав з підстав, які в ній викладені. Вказав, що продукція яка поставляється з ОАЕ українським підприємством суттєво відрізняється від продукції, яка раніше поставляла з рф. Також, звернув увагу, що до матеріалів справи надано докази на підтвердження роботи заводу в ОАЕ, облаштування цього заводу протягом певного періоду часу. Просив звернути увагу, що з доказів наявних у органу досудового розслідування вбачається, що в ОАЕ компанія Posfix Retail Displays Trading L.L.C. здійснювало придбання продукції Display Systems Production L.L.C., а не навпаки, що унеможливлює поставку продукції виробництва рф компанії ТОВ «Європос» (Україна). Крім того, зазначив, що підозрювана ОСОБА_5 здійснювала узгодження з контрагентами етикеток продукції, яка поставлялась до України, у зв'язку з наявністю відповідних вимог при імпортуванні товару.
Підозрювана ОСОБА_5 в судове засідання з'явилась, підтримала позицію свого захисника. Вказала що нею здійснювалось спілкування з представниками компанії Display Systems Production L.L.C. (ОАЕ) як і з іншими контрагентами, які здійснювали поставки продукції в Україну, для всіх контрагентів висувались ідентичні вимоги, зокрема і щодо етикетування продукції. Зазначила, що діяла в правовому полі.
Захисник ОСОБА_7 в судове засідання з'явився, підтримав скаргу захисника ОСОБА_6 , вказав, що повідомлення про підозру містить у собі виключно гіпотезу органу досудового розслідування. Тож, повідомлення про підозру ОСОБА_5 є необгрунтованим.
Слідчий в судове засідання з'явився, вказав, що у кримінальному провадженні було отримано дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій, в ході проведення яких встановлено осіб, які є одночасно засновниками компаній в рф, Україні та ОАЕ. Вказав, що як вбачається з матеріалів НСРД вся діяльність компанії в Україні погоджувалась директором ТОВ «Європос» з громадянином ОСОБА_26 . Встановлено, що в ОАЕ є дві компанії Posfix Retail Displays Trading L.L.C. та Display Systems Production L.L.C. до діяльності яких причетні ОСОБА_27 та ОСОБА_28 . Зазначив, що в офісі ТОВ «Європос» було вилучено техніку у якій віднайдено листування, зокрема, обговорення ввезення продукції з рф до України під виглядом європейської. З врахуванням отриманої в ході досудового розслідування інформації були наявні підстави вважати що в діях директора ТОВ «Європос» ОСОБА_29 та заступника директора з питань логістики і постачання ОСОБА_5 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України. Було повідомлено про підозру вказаним особам. Зазначив, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру, щоб вона отримала відповідний статус та могла отримати права, передбачені КПК України, у тому числі право на захист. ОСОБА_29 також була подана скарга на повідомлення про підозру, яка вже розглянута, у задоволенні скарги відмовлено.
Прокурор в судове засідання з'явилась, вказала, що скарга задоволенню не підлягає. Докази надані стороною захисту зібрані не в порядку встановленому КПК України. На цей час досудове розслідування зупинено, оскільки направлено звернення в порядку міжнародної правової допомоги. В подальшому будуть прийняті процесуальні рішення відповідно до вимог КПК України.
Вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи та кримінального провадження, слідчим суддею було встановлено наступне.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №22024000000000153, 15.02.2024 року до ЄРДР внесено кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 111-2 КК України, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: з квітня 2022 року по теперішній час невстановлені представники вітчизняної юридичної особи ТОВ «Є» за посередництва юридичних осіб третіх країн здійснюють умисні дії, спрямовані на допомогу державі - агресору (пособництво) з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави - агресора (т. 3 а.с. 138).
Відповідно до Повідомлення про підозру від 24 червня 2025 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні громадянином України умисних дій, спрямованих на допомогу державі - агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави - агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України (т. 1 а.с. 23 - 29).
У вказаному повідомленні про підозру зазначено, що «в свою чергу ОСОБА_5 , будучи заступником директора з питань логістики та постачання ТОВ «Європос», розділяючи єдиний погляд із ОСОБА_29 , з ОСОБА_30 , ОСОБА_14 , будучи обізнаною про настання негативних наслідків через вчинення умисних дій, спрямованих на перерахунок коштів ООО «ЄВРОПОС ГРУП» та сплати податкових зобов'язань та зборів на користь рф, діючи умисно, прийняла на себе обов'язки з виконання поставлених ОСОБА_29 та ОСОБА_14 вказівок спрямованих на контроль завантаження контейнерів та підготовки супроводжуючих документів в тому числі інвойсів №24-000007 від 05.02.2024, №24-0002 від 06.05.2024, №24-0003 від 02.08.2024, №24-0005 від 28.10.2024, №24-0004 від 05.09.2024, №24-0006 від 12.12.2024. Зокрема, ОСОБА_5 контролювала процес завантаження контейнерів з товарами, які направлялись на адресу ТОВ «Європос». Працівники директора Display Systems Production L.L.C., через мережу Інтернет шляхом спілкування узгоджували з ОСОБА_5 коди товарів, а також наклейки та маркування на товарах, які б не свідчили про походження товарів з території російської федерації».
Як вбачається з правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 31 липня 2025 року (справа № 646/3927/23), для розмежування колабораційної діяльності (ч. 4 ст. 111-1 КК України) та пособництва державі-агресору (ч. 1 ст. 111-2 КК України) має значення, кому належали матеріальні ресурси, що передавалися створеним на тимчасово окупованій території збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора. Частина 4 ст.111-1 КК України передбачає відповідальність за передачу матеріальних ресурсів, якими особа безпосередньо володіє або користується. Це означає, що така особа має реальну можливість контролювати або використовувати ці ресурси. Натомість ст. 111-2 КК України охоплює передачу матеріальних ресурсів, які не перебувають у безпосередньому володінні або користуванні особи, тобто передача ресурсів, що належать іншим особам чи організаціям, або є у загальному обігу, але особа безпосередньо не має над ними контролю.
Слідчим суддею досліджено надані до матеріалів справи захисником адвокатський запит (т. 1 а.с. 30 - 34), лист «Дисплей системс продакшн ЛЛС» (відповіді на поставлені запитання) та запитувані документи (договори, інвойси, митні документи, тощо) (т. 1 а.с. 35 - 250, т.2. а.с. 1 - 106), адвокатський запит (т. 2 а.с. 107 - 110), лист від директора Display Systems Production L.L.C. (т. 2 а.с. 111 - 112), Пояснення ОСОБА_31 від 04 липня 2025 року, надані адвокату адвокатського об'єднання «Астардо» ОСОБА_6 (т. 3 а.с. 3 - 13), Пояснення ОСОБА_27 від 07 липня 2025 року, надані адвокату адвокатського об'єднання «Астардо» ОСОБА_6 (т. 3 а.с. 14 - 18), Адвокатський запит (т. 3 а.с. 22 - 25), лист Display Systems Production L.L.C. з додатками (т. 3 а.с. 26 - 61), Пояснення ОСОБА_32 від 30 серпня 2025 року (т. 3 а.с. 118 - 119), Пояснення ОСОБА_33 від 30 серпня 2025 року (т. 3 а.с. 120 - 123).
Слідчий суддя критично сприймає вказані документи, оскільки як вбачається з матеріалів справи компанія Display Systems Production L.L.C. є пов'язаною компанією з ТОВ «Європос»; Жильвінас Пятраускас є засновником ТОВ «Європос» (України), ООО «ЕВРОПОС ГРУП» (рф) та Display Systems Production L.L.C. (ОАЕ).
Також, слідчий суддя зважає на те, що наявність відповідних контрактів укладених між компанією Display Systems Production L.L.C. (як постачальником) та Postfix Retail Displays Trading L.L.C. (як покупцем), який було надано до справи, не може вважатись беззаперечним доказом відсутності поставок продукції від Postfix Retail Displays Trading L.L.C. на Display Systems Production L.L.C.
Слідчим суддею було досліджено наданий до справи Протокол огляду від 17 квітня 2025 року (т.2 а.с. 113 - 134), Протоколи допиту підозрюваного від 02.07.2025 року, від 11.07.2025 року (т. 3 а.с. 105 - 110), лист ТОВ «Європос» з додатками щодо поставок продукції Display Systems Production L.L.C. (т.2 а.с. 135 - 250), відеофайли надані захисником на підтвердження організації виробництва відповідної продукції в ОАЕ, а також роздруківки на підтвердження дати та місця здійснення відповідних відеозаписів (т. 3 а.с. 62 - 101).
Прокурор в судовому засіданні звертала увагу на той факт, що всі докази мають бути зібраними в порядку передбаченому КПК України. Станом на даний момент докази органом досудового розслідування отримані у відповідний процесуальинй спосіб не були.
При цьому, слідчий суддя враховує, що відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Як вбачається зі ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Згідно до п. п. 18, 22 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду; слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду; суд першої інстанції - місцевий загальний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження, а також Вищий антикорупційний суд у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його підсудності цим Кодексом, а також апеляційний суд у випадку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином, КПК України не ототожнює поняття слідчого судді та суду.
Крім того, слідчий суддя враховує те, що статтею 89 КПК України врегульовано питання визнання доказів недопустимими саме судом під час судового розгляду.
Слідчий суддя також зважає на те, що стандарт доказування при здійсненні слідчим суддею судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування відрізняється від стандарту доказування, який має застосовуватись судом під час судового розгляду.
З врахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що питання визнання відповідного доказу допустимим / недопустимим є дискрецією суду при розгляді кримінального провадження в порядку встановленому КПК України.
Таким чином, надання оцінки відповідним доказам на цій стадії кримінального провадження з точки зору їх допустимості є на думку слідчого судді передчасним.
Також слідчим суддею досліджено зразки етикеток на продукцію (т. 3 а.с. 111- 117, 166 - 189, 197 - 204, 210 - 213, 219 - 221, 246 - 250, т. 4 а.с. 1 - 14, 26 - 45), листування з контрагентами щодо маркування продукції (т. 3 а.с. 139 - 165, 190 -196, 205 - 209, 214 - 218, 222 - 245, т. 4 а.с. 15 - 25).
Крім того, слідчим суддею досліджено надані слідчим до матеріалів справи Постанову про продовження строку досудового розслідування від 13 травня 2025 року (т. 4 а.с. 46 - 52), Постанову про визначення підслідності від 29 листопада 2024 року (т. 4 а.с. 52 - 53), Повідомлення про вчинення злочину в порядку ст. 214 КПК України (т. 4 а.с. 55 - 56), Доручення на проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. ст. 40, 41 КПК України (т. 4 а.с. 56 - 57), лист щодо виконання доручення (т. 4 а.с. 58), Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14 березня 2025 року (т. 4 а.с. 125 - 127), Повідомлення про підозру ОСОБА_29 від 14 березня 2025 року (т. 4 а.с. 128 - 135), Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 березня 2025 ркоу (т. 4 а.с. 136), Протоколи огляду від 20 лютого 2025 року, від 21 лютого 2025 року, від 27 лютого 2025 року, від 11 березня 2025 року, від 30 квітня 2025 року (т. 4 а.с. 58 - 75), Постанову про зупинення досудового розслідування від 17 листопада 2025 року (т. 4 а.с. 234 - 243), лист Офісу Генерального прокурора на адресу Генеральної прокуратури Литовської республіки (т. 4 а.с. 244 - 245)
Як вбачається з вказаних Протоколів огляду, ООО «ЕВРОПОСТ ГРУП» (рф) здійснювались експортні операції на адресу Postfix Retail Displays Trading L.L.C.; при цьому, ООО «ЕВРОПОС ГРУП» здійснювались протягом 2024 року фінансові операції з компаніями, які перебувають під санкціями, а також передача матеріальних ресурсів на підтримку сво рф; ТОВ «Європос» (Україна) здійснювалось імпортування продукції від компанії Display Systems Production L.L.C. (ОАЕ). При цьому, електронною поштою для зв'язку з вказаною компанією зазначено електронну пошту ОСОБА_27 .
Крім того, з Протоколу огляду від 30 квітня 2025 року вбачається, що ОСОБА_5 вела листування з ОСОБА_14 , зокрема з приводу поставок продукції.
Слідчий суддя критично сприймає твердження захисника щодо спілкування виключно з приводу нової компанії в Польщі, оскільки вказане спілкування містить у собі інформацію як щодо поставок в Польщу, так і в Україну.
Також, в судовому засіданні досліджено Протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 14 травня 2024 року (т. 4 а.с. 75 - 103), Протокол огляду від 14 березня 2025 року (т. 4 а.с. 103 - 123), з яких вбачається спілкування ОСОБА_29 з ОСОБА_14 з усіх питань, які виникають при діяльності українського підприємства..
На підтвердження обгрунтованості підозри слідчим надано до матеріалів справи Протокол огляду від 30 квітня 2025 року (т. 4 а.с. 137 - 226).
З врахуванням наведеного, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо необгрунтованості підозри ОСОБА_5 та відсутності у матеріалах кримінального провадження доказів, на підтвердження наявності в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України, оскільки правильність кваліфікації дій підозрюваного, так само як і наявність чи відсутність в його діях складу конкретного злочину, вирішуються виключно вироком суду та не підлягає вирішенню на досудовому провадженні слідчим суддею.
Згідно пункту 10 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Аналіз положень пункту 10 частини першої статті 303 КПК України дає підстави вважати, що в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру підлягають з'ясуванню дотримання під час повідомлення про підозру Глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності підозри вимогам статті 277 КПК України.
Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами (постанова Верховного Суду від 13 серпня 2020 року в справі № 200/13490/15-к).
Таким чином, повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з'являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру, особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених статтею 42 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Подання скарги на повідомлення про підозру є реалізацією підозрюваним прав, закріплених в КПК України, а саме: пунктом 16 ч. 3 ст. 42 та пунктом 10 частини 1 статті 303. Відповідну скаргу слідчому судді може подати підозрюваний, його захисник або законний представник.
Відповідно до ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Згідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Як убачається зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 24 червня 2025 року, за формою та змістом воно відповідає вимогам статті 277 КПК України та містить усі передбачені вказаною статтею відомості, у тому числі зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , із зазначенням часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру, роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтею 42 КПК України, що захисниками не заперечується.
Підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку його вручення, слідчий суддя не вбачає.
Твердження захисників щодо необгрунтованості підозри та відсутності в діях підозрюваної складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, фактично зведені до оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів, їх достатності, питань доведеності винуватості підозрюваної, наявності у її діях складу інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Однак, з'ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру.
Так, доводи сторони захисту з приводу недопустимості та неналежності доказів потребують детального дослідження порядку їх зібрання та глибокого аналізу цих доказів, що має здійснювати суд, який розглядатиме кримінальне провадження по суті під час судового розгляду, який закінчується ухваленням вироку.
Доводи захисника щодо невірної кваліфікації дій можуть бути перевірені та виправлені шляхом внесення змін до повідомлення про підозру в ході здійснення подальшого досудового розслідування.
Так, перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень статті 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень пункту 10 частини першої статті 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності таких доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Докази, на які посилається сторона захисту, зібрані стороною захисту після повідомлення про підозру і підлягають дослідженню у сукупності під час судового розгляду з забезпеченням принципу змагальності, передбаченого КПК України.
У скарзі не наведено та під час судового розгляду не встановлено даних про порушення стороною обвинувачення вимог статей 276-278 КПК України під час складення та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 24 червня 2025 року, які б слугували підставою для її скасування.
Слідчий суддя зважає на те, що в Кримінальному процесуальному кодексі України відсутній конкретний перелік підстав для скасування повідомлення про підозру. Однак, з аналізу положень статей 276 - 278 КПК України можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру: неналежний суб'єкт складення та вручення повідомлення про підозру; повідомлення про підозру складено слідчим, однак немає відмітки про погодження прокурором (дане повідомлення про підозру є недійсним з моменту його здійснення); зміст повідомлення не містить дату його складання, підпис слідчого або прокурора, який здійснив повідомлення про підозру, або в повідомленні не зазначені права підозрюваного; підозра вручена не уповноваженою особою (підозру має право вручити тільки прокурор, у порядку, визначеному ст. 481 КПК України); порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру; підставою для скасування повідомлення про підозру також є порушення порядку його вручення, (зокрема факт, що на момент вручення підозри, по кримінальному провадженню закінчився строк досудового розслідування); підставою для скасування повідомлення про підозру є порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру (процесуального статусу підозрюваного (крім випадку затримання) особа набуває не після складання тексту, а лише після вручення повідомлення уповноваженою особою); необґрунтованість підозри; повідомлення про підозру не відповідає вимогам ст. 277 КПК України, не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу крім порушення вимог КПК є грубим порушенням права на захист; аналіз змісту повідомлення про підозру, не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в можливій причетності особи до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення; матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння шкоди, на цій підставі повідомлення про підозру є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Так слідчим суддею встановлено, що обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий - питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення.
Як вбачається з Повідомлення про підозру від 24 червня 2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Що стосується питання факту, то задля перевірки дотримання стороною обвинувачення цього аспекту, первинним є встановлення саме події кримінального правопорушення, а вже тоді обставин, за яких сторонній спостерігач може з впевненістю сказати, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom (Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства) (п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13).
Обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні.
На підтвердження цього висновку вказує й те, що національне законодавство встановлює перелік випадків повідомлення про підозру (ст. 276 КПК України), якими зокрема є: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Національне законодавство не містить визначення поняття обґрунтованої підозри, однак відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини в частині того, що «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 п.1 (с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (рішення «O'Hara v. United Kingdom», заява № 37555/97, від 16 жовтня 2001 року, п. 34).
З точки зору практики Європейського суду з прав людини, обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
При цьому, факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
З огляду на зазначене, підозра - це процесуальне рішення, яке приймається на стадії досудового провадження та ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах.
Воно ґрунтується на відомостях про причетність особи до вчинення кримінального правопорушення та сформоване на неостаточних результатах розслідування.
Зі змісту оскаржуваного повідомлення про підозру вбачається, що в даному конкретному випадку мало місце застосування п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України (наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення).
Згідно з ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на повідомлення про підозру під час досудового розслідування може бути: про скасування повідомлення про підозру (п.1-1) або відмову у задоволенні скарги (п.4).
Як встановлено при розгляді скарги, за своїм змістом повідомлена ОСОБА_5 підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при її врученні були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконливого висновку, що ОСОБА_5 причетна до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 було здійснено в порядку, передбаченому КПК України, а зміст такого повідомлення відповідає вимогам кримінального процесуального закону, інших підстав для скасування повідомлення про підозру слідчим суддею не встановлено.
За таких обставин, підстави для задоволення скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 276 - 279, 303 - 307, 309, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 , на повідомлення про підозру, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її отримання безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 25 березня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1