Справа № 569/11435/25
1-кс/569/1282/26
23 березня 2026 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв'язку клопотання слідчого СУ ГУНП в Рівненській області підполковника поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження № 12025180000000180 від 20.03.2025 за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, звернувся до слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області із вказаним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 , виконуючи обов'язки директора ТОВ «Городоцький завод будматеріали і К», будучи обізнаним із нормативно встановленим порядком видобування корисних копалин, наділений організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими повноваженнями директора, будучи службовою особою в розумінні ст.18 КК України, маючи умисел на незаконне видобування корисної копалини місцевого значення - супіску, який відповідно до Класифікації корисних копалин ДК 008:2007 (код 34 006 240) та відповідно до Постанови КМУ від 12 грудня 1994 р. «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» відноситься до корисної копалини місцевого значення, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення та забезпечення господарської діяльності товариства, за попередньою змовою з іншими не встановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки у вигляді порушення встановлених правил охорони та використання надр, в порушення вимог ст.ст. 13, 68 Конституції України, ст.ст. 1, 19, 51 Кодексу України «Про надра» від 27.07.1994 (в редакції від 13.04.2020), ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України, п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.1995 «Про затвердження положення про порядок надання гірничих відводів», ст.ст. 4, 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами», «Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, «Положення про порядок надання гірничих відводів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 59, 06.08.2025 та 07.08.2025, використовуючи своє службове становище, шляхом залучення невстановлених на даний час осіб, із застосуванням спеціальної техніки, на земельній ділянці з кадастровим номером 5624683300:05:010:0100, загальною площею 1,3 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована поблизу с. Городок, Городоцької ОТГ, Рівненського району, Рівненської області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_7 та перебуває в оренді ОСОБА_8 , самовільно, без отримання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, без акту про надання гірничого відводу, без оформлення в установленому порядку документів, що посвідчують право на земельну ділянку, без сплати рентних платежів за користування надрами за видобуту та реалізовану корисну копалину до відповідних бюджетів, без здійснення орендної плати за користування земельною ділянкою в зоні видобування, здійснили незаконний видобуток супіску.
Так, 06.08.2025 в період часу 09:22 год. - 16:35 год. ОСОБА_4 , за попередньою змовою з іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, перебуваючи на вищевказаній земельній ділянці, за допомогою екскаватора KOMATSU державний номер НОМЕР_1 , здійснили незаконне видобування корисної копалини місцевого значення - супіску, об'ємом 292,908 м3, яку завантажили у вантажні автомобілі марки «КАМАЗ» та перевезли на територію ТОВ «Городоцький завод будматеріали і К», по вул. Барона Штейнгеля, 88, в с. Городок, Рівненського району Рівненської області.
Також, продовжуючи свою злочинну діяльність, 07.08.2025 в період часу 09:09 год. - 12:47 год. ОСОБА_4 , за попередньою змовою з іншими не встановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, перебуваючи на вищевказаній земельній ділянці, за допомогою екскаватора KOMATSU державний номер НОМЕР_1 , здійснили незаконне видобування корисної копалини місцевого значення - супіску, об'ємом 174,561 м3, яку завантажили у вантажні автомобілі марки «КАМАЗ» і перевезли на територію ТОВ «Городоцький завод будматеріали і К» по вул. Барона Штейнгеля, 88, в с. Городок, Рівненського району Рівненської області, після чого були затримані співробітниками поліції.
Внаслідок незаконного видобування корисних копалин місцевого значення ОСОБА_4 та інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи незаконно видобули супісок загальним об'ємом 466,638 м3 на загальну суму 1 517 519,51 грн., що у 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та згідно з приміткою ст. 240 КК України вважається вчиненим у великому розмірі.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у незаконному видобуванні корисних копалин місцевого значення у великому розмірі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 240 КК України.
11.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протоколами огляду місця події; висновками експертиз.
За таких умов, з точки зору достатності та взаємозв'язку обставин справи слід зазначити, що наявні у провадженні докази, свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з підозрою, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що останній міг вчинити дане правопорушення.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, застосування особистого зобов'язання, особистої поруки, застави не зможе забезпечити своєчасного проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваної, а тому є підстави вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти заявленим ризикам і не зможуть гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала за викладених в ньому обставин, і просила застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання слідчого.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025180000000180 від 20.03.2025.
За вищевказаних обставин, 11.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Так, відповідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов'язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов'язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Потреба у застосуванні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, наявність достатніх даних, що існують вказані ризики.
Метою застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_4 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Цей ризик обґрунтовується тим, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 240 КК України відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 від до 6 років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Цей ризик обґрунтовується тим, що на даний час досудовим розслідуванням не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначених кримінальних правопорушень та осіб, яким відомі фактичні обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, відтак, підозрюваний шляхом погроз, умовлянь, чи іншим чином, у тому числі використовуючи своє службове становище, може впливати на них з метою їх відмови від давання показань або дачі необ'єктивних чи вигідних для нього показань під час досудового розслідування чи розгляду справи в суді;
- вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). вказаний ризик обґрунтовується тим, що з матеріалів кримінального провадження, зокрема, негласних слідчих (розшукових) дій вбачається, що такою незаконною діяльністю підозрюваний займався систематично, що також перевірятиметься та відповідним фактам надаватиметься правова оцінка в ході подальшого досудового розслідування.
Так, застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного відповідає вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 177, 178, 181 КПК України.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Згідно п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, його стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, слідчий суддя вважає, що у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, слід застосувати відносно останньої запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби. Оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та попередить вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього, обов'язки, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 193-194, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, в мкжах строку досудового розслідування, а саме до 11.04.2026.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_4 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 22.00 - 06.00 год. окрім випадків оголошення сигналу «Повітряна тривога» (чи інше), необхідності слідування і перебування в пунктах укриття та безперешкодного відвідування закладів охорони здоров'я.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
- повідомляти про зміну місця свого проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному правопорушенні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Встановити строк дії ухвали та покладених обов'язків до 11.04.2026.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -