20 березня 2026 року м. Дніпросправа № 340/3302/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 ( суддя Науменко В.В.) в адміністративній справі №340/3302/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України №162/975 від 18.04.2025 року про призначення ОСОБА_1 лише 1/6 частини одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 ..
Просила зобов'язати Міністерство оборони призначити та виплатити ОСОБА_1 повну суму одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_2 - в розмірі 1 341 996 грн (що відповідає 500-кратному прожитковому мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 р.), з урахуванням індексації на момент фактичної виплати зазначеної суми.
Просила встановити відсутність у інших членів сім'ї ОСОБА_2 права на частку одноразової грошової допомоги та визнати, що повнолітні діти померлого (які не перебували на його утриманні) та батьки померлого (які на дату звернення були померлі) не набули права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 ..
Визнати, що ОСОБА_1 є єдиним отримувачем зазначеної одноразової допомоги як член сім'ї загиблого, що має на неї право.
Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 15.01.2026 року відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що сім'ям загиблих військовослужбовців Збройних Сил, виплачується одноразова грошова допомога, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.
З апеляційною скаргою звернулася позивачка.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Колегією суддів з'ясовано, що позивачка є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 після отримання бойового поранення під час виконання бойових завдань.
Смерть чоловіка офіційно пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується висновками військово-лікарської комісії (ВЛК) та іншими документами (зокрема, протоколом ВЛК №1872 від 17.06.2024 року і довідкою №52 від 06.01.2024 року про безпосередню участь загиблого в заходах із забезпечення оборони).
Позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим (що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 ) і не одружувалася вдруге.
16.10.2024 року позивачка письмово звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про виплату належної їй ОГД у зв'язку зі смертю чоловіка, додавши всі необхідні документи: паспорт, ідентифікаційний код, свідоцтва про шлюб та смерть, витяг з наказу військової частини про виключення чоловіка зі списків у зв'язку зі смертю, повідомлення про його смерть, висновки ВЛК тощо.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18 квітня 225 року №162/975, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2015 р. № 975 та встановила: Дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 10.11.2023 - в розмірі 1/6 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 223666 (Двісті двадцять три тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 66 коп.»
Позивачка стверджує, що Комісія МОУ, приймаючи оскаржуване рішення, виходила з того, що окрім неї на допомогу можуть претендувати ще п'ять осіб (разом шість частин).
Вважає, що врахування відповідачем двох повнолітніх дітей загиблого від другого шлюбу і батьків військовослужбовця, є неправомірним, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 діти були повнолітніми і не перебували на його утриманні, а батьки військовослужбовця померли (до того ж, як з'ясовано, на окупованій території, м. Макіївка).
Таким чином, жодна з цих осіб не підпадає під визначене законом коло отримувачів ОГД: дорослі діти, які не були утриманцями, не мають права на допомогу, а померлі батьки - фізично не можуть реалізувати жодного права.
Вважаючи вищенаведене рішення Міністерства оборони України протиправним, позивачка звернулася до адміністративного суду з цим позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України “Про Збройні Сили України», “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Згідно зі статтею 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (пункт 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до пункту 10 статті 163 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом першим пункту 20 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2024 № 714) (Порядок № 975), особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.
Абзацами першим і другим пункту 23 Порядку № 975 встановлено, що керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Силу України в період дії воєнного стану визначений Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 № 45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 176/39232 (Порядок № 45).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 45 члени сім'ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.
Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням (абзац перший пункту 4.2 Порядку № 45).
Згідно з абзацом третім пункту 4.3 Порядку № 45 результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки).
Відповідно до абзаців третього і четвертого пункту 4.4 Порядку № 45 після тримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (Київського міського) ТЦКСП результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції.
В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.
Таким чином, рішення за результатами розгляду заяв про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000,00 грн, встановленої Постановою № 168, у зв'язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України приймається Комісією Міноборони.
Відтак комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум мала повноваження щодо розгляду заяви позивачки про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її чоловіка та прийняття за результатами її розгляду відповідних рішень.
Згідно з абзацами першим і другим пункту 3 статті 162 Закону № 2011-ХІІ розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням того, що розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень.
Ключовими юридичними аспектами щодо включення повнолітніх дітей до кола отримувачів допомоги відповідно до законодавства, яке регулює спірні правовідносини є наступне:
- згідно з ст. 16-1 Закону, право на ОГД мають батьки, один із подружжя та діти до 18 років
- діти, старші 18 років, включаються до списку лише якщо вони мають інвалідність, що настала до повноліття, або є курсантами/студентами (до 23 років)
Якщо на момент смерті військового дітям виповнилося 18 років і вони не підпадають під винятки (навчання або інвалідність), вони втрачають статус «дитини» у розумінні цього Закону
Для повнолітніх працездатних осіб факт перебування на утриманні має бути підтверджений рішенням суду, але навіть це не завжди дає право на ОГД, якщо вони не вказані в переліку ст. 16-1
Верховний Суд неодноразово вказував, що виплата ОГД повнолітнім дітям (які не навчаються і не є особами з інвалідністю) є порушенням норм закону та призводить до нецільового використання бюджетних коштів.
Відповідно до законодавства України, включення повнолітніх працездатних дітей до кола отримувачів одноразової грошової допомоги (ОГД) за загиблого військовослужбовця залежить від дати його загибелі, звідси виникають наступні юридичні підстави та часові обмеження:
- загибель до 29.03.2024 року: право на ОГД мали лише діти до 18 років (або до 23 років, якщо вони навчаються), а також повнолітні діти з інвалідністю. Включення працездатних повнолітніх дітей у цей період вважається неправомірним
- загибель з 29.03.2024 року: набули чинності зміни до ст. 16-1 Закону № 2011-XII, які розширили коло отримувачів, включивши всіх повнолітніх дітей загиблого.
Крім того, для повнолітніх працездатних дітей факт перебування на утриманні не є автоматичною підставою для виплати ОГД, якщо вони не входять до переліку осіб, визначених законом на дату смерті.
Відповідно до статті 161 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній з 25.08.2022 по 29.03.2024, тобто станом на день загибелі чоловіка позивачки) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Абзацами першим і другим пункту 2 Постанови № 168 (у редакції, чинній з 11.08.2023 по 20.06.2024, тобто станом на день загибелі чоловіка позивачки) встановлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення.
Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-12 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Отже, згідно з чинним на день загибелі ОСОБА_2 законодавством право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000,00 грн, встановлену Постановою № 168, мали:
-батьки;
-один із подружжя, який не одружився вдруге;
-діти, які не досягли повноліття;
-утриманці загиблого (померлого).
Таке право виникло у вищенаведений осіб у день його загибелі, тобто 02.11.2023 року.
Водночас, підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» (Закон № 3515-ІХ) статтю 161 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції:
згідно з пунктом 1 статті 161 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Відповідно до пункту 4 статті 161 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 2 розділу ІІ Закону № 3515-ІХ встановлено, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов'язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16 вказала, що у разі якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
У разі коли на момент прийняття суб'єктом владних повноважень у межах визначених законодавством строків рішення про призначення ОГД у законодавстві запроваджено нове правове регулювання цих правовідносин, відмінне від того, яке існувало на момент звернення особи із відповідною заявою, вказаний суб'єкт не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.
Насамперед, Верховний Суд у постановах від 23 липня 2024 року у справі № 280/3308/23 та від 02 жовтня 2024 року у справі №340/2273/23, аналізуючи зазначені вище правові норми щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, констатував, що правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом, а саме Комісією.
Таким чином, при прийнятті рішення Комісія повинна була застосовувати ті нормативно-правові акти, які були чинні на момент прийняття відповідного рішення.
Повертаючись до обставин справи колегія суддів зазначає, що чоловік позивачки загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні обов'язків військової служби при безпосередній участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 від 06.01.2024 року № 52 (ас16), витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_3 від 04.01.2024 року №4 та свідоцтвом про смерть від 10.11.2023 серія НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ).
Із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) чоловіка позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 09.01.2025 року, а оскаржуване рішення Комісія прийняла 18.04.2025 року.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що Комісія при прийняті рішення за результатами розгляду заяви позивачки зобов'язана була застосовувати Закон № 2011-ХІІ в редакції Закону № 3515-ІХ, оскільки останній вже був чинним (набрав чинності 29.03.2024) як в день подання позивачкою відповідної заяви, так і в день прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для врахування в цій частині доводів апелянта.
Доводи апелянта щодо батьків загиблого не можуть бути взяті судом до уваги за відсутності свідоцтв про їх смерть, оскільки саме свідоцтво про смерть є критично важливим документом для процедури розподілу коштів.
Отже, без документального підтвердження статусу кожного з батьків (живі вони чи померли) неможливо визначити кількість часток, на які ділитиметься сума.
Для того, щоб батьківська частка не враховувалася при розподілі, обов'язково потрібно надати оригінал або нотаріальну копію свідоцтва про смерть ( якщо батьки померли на окупованій території, факт смерті встановлюється через суд у спрощеному порядку).
Таким чином, Комісія Міноборони не може "ігнорувати" батьків, якщо про них є запис у документах загиблого (наприклад, в особовій справі).
Враховуючи відсутність свідоцтв про смерть батьків, їх правомірно вважати живими отримувачами і в такому разі їх частка правомірно зарезервована (заморожена) на термін до 3 років.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, однак неправильно визначив мотиви, якими обґрунтував своє рішення, у зв'язку з чим мотивувальна частина рішення суду першої інстанції має бути змінена і викладена в редакції цієї постанови.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 317 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 308 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За змістом частини четвертої статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються обставини (тобто факти), встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, тому є очевидним, що у резолютивній частині рішення відображається результат вирішення вимог (предмета) позову, а не його підстав.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 в адміністративній справі №340/3302/25 змінити в частині мотивів і підстав для відмови у задоволені позовних вимог.
В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 в адміністративній справі №340/3302/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 березня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко