про відмову у видачі судового наказу
Справа № 564/941/26
25 березня 2026 року
Костопільський районний суд Рівненської області в особі судді Грипіч Л. А. розглянувши заяву, яка надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за спожиту електроенергію,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за спожиту електроенергію у сумі 1304 грн. 64 коп. та судового збору у розмірі 332 грн. 80 коп.
Дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд приходить до переконання про необхідність відмовити у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суд в установленому законом випадку за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наказне провадження не є свідченням відсутності спірних правовідносин між сторонами, однак в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права.
Це провадження являє собою спрощене у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадження у суді першої інстанції і заснованим на письмових доказах. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 3 ч.1 ст.161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
20.03.2026 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла письмова заява, в якій він просив суд відмовити ТОВ «РОЕК» у видачі судового наказу про стягнення з нього заборгованості по оплаті за спожиту електроенергію, оскільки ним зазначений борг сплачено у повному обсязі.
На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 до заяви долучено копію квитанції №1236556313 від 10.03.2026 року, з якої вбачається, що сума заборгованості за електроенергію в розмірі 1 304,64 грн. сплачена в повному обсязі.
Таким чином, між сторонами існує спір про право на предмет вимоги про стягнення суми, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» судовий наказ видається лише за умови безспірності вимог. У пункті 9 вказаної постанови зазначено, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
В даному випадку із поданої заяви про видачу судового наказу і доданих документів вбачається спір, що за правилами п.3 ч.1 ст. 165 ЦПК України, є підставою для відмови у видачі судового наказу, відповідно заявлений спір має бути вирішений у порядку позовного провадження, а тому суд вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 161, 163, 164, 165, 167, 260, 353-355 ЦПК України, суд, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту електроенергію з боржника ОСОБА_1 .
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з моменту її підписання суддею.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено
25 березня 2026 року.
СуддяЛ. А. Грипіч