26 березня 2026 року справа №200/2676/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 р. у справі № 200/2676/25 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е. ) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії ,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ВЧ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб утриману із індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 року у справі №200/3277/23.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено, а саме суд:
Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб, утриману із індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 року у справі №200/3277/23.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Скаржник на обґрунтування скарги щодо виплати грошової компенсації сум податків з доходів фізичних осіб, утриману з індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення суду, зазначає, що на виконання рішення суду виплачено позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 08.12.2019 у загальній сумі 65354,20 грн. При цьому було утримано із нарахованої на виконання рішення суду суми: податок на доходи фізичних осіб 18%; військовий збір 5%.
Оскільки дохід у вигляді доплат, розрахований на підставі рішення суду, виплачується ОСОБА_1 , який не є військовослужбовцем та був звільнений з військової служби, у зв'язку з чим сума такого доходу включається до загального місячного (річного) оподаткування доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень п. 168.5 ст.168 Кодексу, і військовим збором на загальних підставах.
Виходячи з вище викладеного, ІНФОРМАЦІЯ_3 діяв в межах чинного законодавства та виконав в повному обсязі рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.
Позивач з 27.05.2015 по 08.12.2019 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 та був зарахований на грошове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що сторонами не заперечується.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2020 по справі № 200/7501/20, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 апеляційну скаргу позивача задоволено. Апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі № 200/7501/20-а - скасовано та прийнято нову постанову, якою, зокрема, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.12.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а у період з 01.03.2018 по 08.12.2019 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 п.5 постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 та виплачених сум.
На виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 по справі № 200/7501/20 відповідачем 29.04.2021 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.12.2019.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 у справі 200/3277/23 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, а саме судом:
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 08.12.2019 включно у фіксованій величині 3992,63 грн. в місяць у загальній сумі 84875,59 грн. відповідно до приписів абзаців 4,6 підпункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 3992,63 грн. в місяць у загальній сумі 84875,59 грн. (вісімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят п'ять гривень 59 коп.) за період з 01.03.2018 по 08.12.2019 включно, відповідно до приписів абзаців 4-6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 200/3277/23- залишено без змін.
23.03.2025 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №200/3277/23 відповідачем виплачено позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 3992,63 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 08.12.2019 у загальній сумі 65354,20 грн., що підтверджується банківською випискою. При цьому відповідачем при виплаті індексації 23.03.2025 було утримано із нарахованої на виконання рішення суду суми: - податок на доходи фізичних осіб 18%, - військовий збір 5%.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктами 164.2.1, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Так, згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).
За п.1 Порядку № 44, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Згідно пунктів 2 - 5 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ).
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Вказана позиція узгоджена з постановою Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17, від 29 липня 2020 року у справі № 814/142/17, від 19 лютого 2020 року у справі №826/2922/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 400/1119/21.
Так, відповідно до правового висновку та позиції Верховного Суду, висловлених у постанові від 22 червня 2018 року в справі №812/1048/17 (№К/9901/3357/17) механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Верховний Суд в постанові від 26 березня 2020 року в справі №813/189/18 (№К/9901/53267/18) зазначив, що компенсація податку з доходів фізичних осіб відноситься до компенсаційних платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців тощо.
Так, стосовно вимог позивача про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44, варто зазначити, що аналіз наведених вище пунктів 2 - 3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Як уже зазначалось, грошове забезпечення військовослужбовців є одним з основних державних гарантій щодо оплати їх праці та підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
При цьому, нарахування та виплата грошового забезпечення у визначеному законодавством розмірі мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на його нарахування та виплату відповідно до вимог законодавства.
Вищенаведені рішення суду відновили право позивача на належне отримання грошового забезпечення в період проходже6ння ним військової служби.
Відтак, з урахуванням наведеного правого регулювання, позивач не може бути позбавлений права на нарахування та виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 31 січня 2024 року у справі №320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22, від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23, від 27 червня 2024 року у справі № 580/602/22, від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 р. у справі № 200/2676/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 р. у справі № 200/2676/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 26 березня 2026 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко