26 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/2510/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.,
за участі секретаря Стасюк Т.В.,
представника позивача Лук'янця Д.М.,
представника відповідача Форостяна Р.Г.,
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції звіт про виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення інформації стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», про виключення його з військового обліку;
- зобов'язати відповідача внести інформацію стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» про виключення його з військового обліку.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №620/2510/25 позовні вимоги було задоволено повністю та, зокрема, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 внести інформацію стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку (з урахуванням ухвали про виправлення описки в рішенні суду та виконавчих листах від 07.01.2026).
Рішення суду набрало законної сили 14.08.2025.
Зважаючи на те, що рішення суду відповідачем не виконується, позивачем подано до суду заяву про встановлення судового контролю.
Ухвалою суду від 12.01.2026 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 надати суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду суду від 15.07.2025 у справі №620/2510/25, у місячний строк з дня набрання чинності цією ухвалою.
На виконання ухвали суду відповідачем подано звіт (з урахуванням додаткових пояснень), у якому останній повідомив, що ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації в особливий період, має статус військовослужбовця, та на даний час не знаходиться в межах юрисдикції ІНФОРМАЦІЯ_3 та не перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки з моменту зарахування до списків особового складу позивач набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України. Внаслідок наведеного, 05.11.2025 ОСОБА_1 був знятий з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , а його військовий облік здійснюється за місцем проходження служби, що виключає можливість ведення обліку в ТЦК та СП та відповідно можливість виключення з військового обліку до моменту звільнення з військової служби.
Розглянувши звіт про виконання судового рішення, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для його прийняття, з огляду на таке.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до статті 382-2 Кодексу за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
В той же час, суд враховує, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
З набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення. При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком.
Так, у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Судом встановлено, що станом як на момент звернення представника позивача із заявою про встановлення судового контролю (08.01.2026) так і на дату подання звіту (13.02.2026) та його розгляду (26.03.2026), ОСОБА_1 з 05.11.2025 проходить службу у Збройних Силах України, що підтверджується наказом командира військової чатсини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.11.2025 №309.
З цього приводу суд зазначає, що особи, призвані до лав ЗСУ, знімаються з військового обліку військовозобов'язаних у ТЦК та СП, оскільки стають діючими військовослужбовцями та їх військовий облік здійснюється за місцем проходження служби у відповідній у військовій частині.
Наведені обставини, на думку суду, є обґрунтованими та такими, що ускладнюють виконання судового рішення, так як до моменту втрати позивачем статусу військовослужбовця, відповідач позбавлений об'єктивної можливості виключити позивача з військового обліку, оскільки останній на обліку у відповідача і не перебуває. Також відповідач не наділений повноваженнями на прийняття рішень про звільнення позивача з військової служби.
Також суд звертає увагу, що дослідження обставин проходження позивачем ВЛК 05.11.2025 та подальша його мобілізація до лав ЗСУ виходять за межі даного спору, а тому суд не приймає до уваги посилання представника позивача про протиправність її проведення. В свою чергу, тривале невиконання рішення суду з моменту набрання ним законної сили до моменту призову позивача до лав ЗСУ підстав стверджувати про протиправність призову також не створюють.
З огляду на вказне, враховуючи надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відсутність умислу відповідача спрямованого на невиконання рішення суду, а тому підстави для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу відсутні.
Суд враховує, що, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, необхідно встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини.
Накладення штрафу є мірою покарання, а тому можливість накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Відповідно до частини 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскільки відповідач навів обґрунтовані та достатні обставини, які об'єктивно ускладнюють виконання судового рішення, суд вважає за можливе прийняти поданий ним звіт та з огляду на встановлені обставини перебування позивача в лавах Збройних Сил України, встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 Кодексу.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення суду у справі №620/2510/25.
Встановити ІНФОРМАЦІЯ_5 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі №620/2510/25 - 90 днів з дня отримання даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 26.03.2026.
Суддя Л.О. Житняк