Рішення від 17.03.2026 по справі 620/5636/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/5636/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Лукашової О.Б.,

за участю секретаря Костючок В.В.,

представника позивача Моргунової Т.О.,

представника відповідача Ананка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2025 року №1590/ж10/25-01-24-05 Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2025 року № 1530/Ж10/25-01-24-05 Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2025 року № 1521/Ж10/25-01-24-05, Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2025 року № 1520/Ж10/25-01-24-05, Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2025 року № 1519/Ж10/25-01-24-05, Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2025 року № 1516/Ж10/25-01-24-05, Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2025 року № 1512/Ж10/25-01-24-05, Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 24 січня 2025 року № 1536/Ж10/25-01-24-05, Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 09 травня 2025 року № 8194/Ж10/25-01-24-05, Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-1534/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025 року Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-2877-2501 від 19.05.2025 року Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Позивач, щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб та мінімального податкового зобов'язання по землі вказує, що відповідач неправомірно не визнав валові витрати ФОП ОСОБА_1 за період 2018 по 2023 рік включно, а саме: втрати на придбання будівельних матеріалів, секційних воріт, побутової техніки, спецодягу, меблі, асвальтосуміші, щебня та інших товарів в асортименті з підстав того, що вони не були використані в господарській діяльності позивача, оскільки це не відповідає дійсності. Щодо мінімального податкового зобов'язання, то позивач не погоджується, оскільки відповідачем не враховано, що частину земельних ділянок, на які відповідач нарахував мінімальне податкове зобов'язання використовував не як ФОП, а як фізична особа. В користуванні фізичної особи ОСОБА_1 знаходиться НОМЕР_1 земельна ділянка загальною площею 79,5914 га. Щодо донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій (ППР № 1519/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025) та зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість (ППР 1521/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025) зазначає, що податковий орган помилково вказує, що позивач не надав документів , що підтверджують реалізацію картоплі на суму ПДВ 287 190 грн, оскільки позивачем було надано документи на реалізацію та використання в господарській діяльності картоплі в повному обсязі. Також зазначає, що відповідач не по всіх контрагентах вказав вірну суму ПДВ, окрім цього, вважає, що використання придбаних товарів та послуг підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Позивач (щодо ППР від 24.01.2025 № 1520/Ж10/25-01-24-05) вважає, що оскільки ним використано товари та послуги у своїй господарській діяльності, то обов'язку реєстрації податкових накладних у ФОП ОСОБА_1 не виникло. Позивач вважає, що відповідач безпідставно донарахував 799 883, 00 податку на додану вартість та штрафних санкцій на суму 199 970, 75 грн. всього нараховано 999 853, 75 грн. та виніс податкове повідомлення-рішення від 24.01.2025 року № 1519/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025 року. Щодо податкового кредиту в акті перевірки зазначено наступне: В акті перевірки вказано, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 2017 року по 31.12.2023 року не встановлено його завищення або заниження. Однак, одночасно, податковий орган зазначає, що ФОП ОСОБА_1 занизив податкове зобов'язання не включивши до податкових зобов'язань за вересень 2017 року податкову накладну № 21 від 27.09.2017 року на загальну суму 387 075, 67 грн. в тому числі ПДВ 64 512, 61 грн. Разом з цим, позивачу зменшено від'ємне значення згідно декларації від 16.01.2024 року за звітний період грудень 2023 року, оскільки відповідач не визнав валові витрати позивача та нарахував дохід та, як наслідок зменшив від'ємне значення в декларації за грудень 2023 року, що, на думку останнього є неправомірним. ФОП ОСОБА_1 не погоджується з донарахуванням відповідачем військового збору (ППР № 1530/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025), який нараховано позивачу на підставі чистого (оподатковуваного) доходу за результатами перевірки (Відповідачем встановлено завищення валових витрат Позивача) з якого Відповідач нарахував військовий збір. Оскільки, Позивач не погоджується з податковим органом про нарахування чистого (оподатковуваного) доходу за результатами перевірки. Щодо донарахування ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу всього на суму 282 892, 68 грн, в тому числі за 2019 рік в розмірі 22% -60 789, 96 грн, за 2020 рік у розмірі 22% - 60 789,96 грн, 2020 рік у розмірі 22%- 62 179,08 грн, за 2022 рік у розмірі 22 % - 116 957, 88 грн, за 2023 рік у розмірі 22% - 42 965,76 грн (ППР № 1536/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025 та Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 24.01.2025 № Ф-1534/Ж10/25-01-24-05). Не визнаючи валові витрати позивача, відповідачем було донараховано позивачу єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу всього на суму 282 892, 68 грн., в тому числі за 2019 рік в розмірі 22% - 60 789, 96 грн, за 2020 рік у розмірі 22% - 60 789, 96 грн, 2020 рік у розмірі 22%- 62 179, 08 грн, за 2022 рік у розмірі 22 % - 116 957, 88 грн, за 2023 рік у розмірі 22% - 42 965, 76 грн, що є не законним та порушує права позивача. Щодо нарахування штрафу ФОП ОСОБА_1 за не подання повідомлення про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП в розмірі (ППР № 1516/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025), то зазначає, що відповідачем не було враховано, що позивачем 03 березня 2023 року було подане повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП де вказано земельні ділянки на територіях Даницької сільської ради у кількості 389, 9371 га, на території Ріпкинського району у кількості 418,3775 га, на території Олешнянської сільради у кількості 56, 39 га. Відповідачем винесено Податкове повідомлення-рішення від 24.01.2025 року № 1512/Ж10/25-01-24-05, яким застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн за ненадання книги обліку доходів, з яким позивач не погоджується, оскільки позивачем книга надавалася відповідачу. Разом з тим, позивачем було надано не заповнену книгу обліку доходів у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 веде бухгалтерський облік в електронному вигляді та веде безготівкові операції.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 19.06.2025, постановленою в судовому засіданні підготовче засідання у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Податкового кодексу, на підставі яких винесено оскаржувані рішення. Вважає, що рішення є правомірними, а позов задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні сторони підтримали свої позиції викладені у заявах по суті та надали пояснення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 01.08.2008 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області з 04.08.2008. Основним видом економічної діяльності є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.59-63 т.1).

Позивач є платником податку на додану вартість та знаходиться на загальній системі оподаткування (а.с.64, 65 т.1).

На підставі вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.4 ст.77, ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до наказу від 28.11.2024 №1860-п та направлень від 09.12.2024 р. №3462/Ж3/25-01-24-05 та №3461/Ж3/25-01-24-050, виданих Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, та плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання посадовими особами Головного управління ДПС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2023, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2011 по 31.12.2023 відповідно до затвердженого плану перевірки (а.с.130, 132, 133 т.7).

За результатом проведеної перевірки був складений Акт від 06.01.2025 №185/Ж5/25-01-24-05/ НОМЕР_2 (а.с.207-249т.1), за висновками якого були встановлені такі порушення:

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та Порядку обліку платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, не подання, не своєчасне подання повідомлення про об'єкти оподаткування (за формою №20-ОПП);

- ст. 44, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу, абз. 6 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу та п.1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, ФОП ОСОБА_1 на перевірку не надав книгу обліку доходів та витрат;

-пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року та несвоєчасно подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за березень 2014 року, за червень 2015 року, за 2017 рік, за лютий 2018 року;

-п.п.16.1.2 ст.16, п.164.1 ст.164, п.177.2 ст. 177, п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, занижена сума чистого оподатковуваного доходу на 8457514,56 грн, у т.ч. за 2018 рік на суму 4 765 891,23 грн, 2019 рік на суму 1 440 310,35 грн, за 2020 рік на суму 1 142 501,49 грн, за 2021 рік на суму 381 886,07 грн, за 2022 рік на суму 531 626,63 грн, 2023 рік на суму 195 298,79 грн. Усього донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки - 1 522 352,51 грн, в тому числі за 2018 рік - 857 860,42 грн, за 2019 рік - 259 255,86 грн, за 2020 рік - 205 650,28 грн, за 2021 рік - 68 739,50 грн, за 2022 рік - 95 692,79 грн, за 2023 рік - 35 153,75 грн;

- підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та п.п.2 п.5 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом МФУ від 20.04.2015 року №449 була занижена суму єдиного внеску за 2019 рік на 60 789,96грн, за 2020 рік на 62 179,08грн, за 2022 рік 116 957,88грн, за 2023 рік 42 965,76 грн. Усього донараховано єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу всього на суму 282 892,68 грн, в тому числі за 2019 рік у розмірі 22 % - 60 789,96 грн, за 2020 рік у розмірі 22 % -62 179,08 грн, за 2022 рік у розмірі 22 % - 116 957,88 грн, за 2023 рік у розмірі 22 % -42 965,76 грн;

- п.п. 1.1 п.161 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, занижена суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки на 126 862,71 грн, в тому числі за 2018 рік - 71 488,37 грн, за 2019 рік - 21 604,65 грн, за 2020 рік - 17 137,52 грн, за 2021 рік - 5 728,29 грн, за 2022 рік - 7 974,40 грн, за 2023 рік - 2 929,48 грн. Усього донараховано військового збору за актом перевірки на 126 862,71 грн, в тому числі за результатами 2018 рік - 71 488,37 грн, за 2019 рік - 21 604,65 грн, за 2020 рік - 17 137,52 грн, за 2021 рік - 5 728,29 грн, за 2022 рік - 7 974,40 грн, за 2023 рік - 2 929,48 грн;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ,пп.198.5 статті 198 Податкового кодексу, а саме ФОП ОСОБА_1 не нарахував податкові зобов'язання на загальну суму ПДВ 823 664 грн, у тому числі: за грудень 2023 року на суму 823 664,00 грн;

- п.п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу, а саме ФОП ОСОБА_1 занижена суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету за перевіряємий період на загальну суму на загальну суму ПДВ 823 664 ,00грн, у тому числі: за грудень 2023 року на суму 823 664 грн;

- п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 не зареєстрував податкові накладні з податку на додану вартість за перевіряємий на загальну суму ПДВ 823 664,00 грн, у тому числі: за грудень 2023 року на суму 823 664 грн;

- п.177.14 та 177.15 ст. 177 Податкового кодексу України занижений показник загального мінімального податкового зобов'язання за загальну суму 567 635,30 грн, в т.ч. за 2022 рік на суму 136 590,26 грн та за 2023 рік на суму 431 045,03 грн. Усього донараховано мінімального податкового зобов'язання за актом перевірки - 567 635,30 грн, в т.ч. за 2022 рік - 136 590,26 грн та за 2023 рік - 431 045,03 грн;

- п. 288.5. ст. 288, п. 289.2. ст. 289 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 занижена орендну плату за землю, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 1 035,40 грн, в т.ч. за 2023 рік - 1035,40 грн. Усього донараховано орендної плати за землю за актом перевірки - 1 035,40 грн, в т.ч. за 2023 рік - 1 035,40 грн;

- п. 49.1 ст. 49, п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 подав податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2018 рік з порушенням встановленого терміну.

Заперечення до акту перевірки ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Чернігівській області не подавались.

На підставі висновків Акта від 06.01.2025 №№185/Ж5/25-01-24-05/ НОМЕР_2 (далі Акт перевірки) відповідач прийняв рішення, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення №1590/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2 543 887,44 грн, у тому числі, за податковим зобов'язанням на суму 2 089 987,89 грн та за штрафними санкціями - 453 899,55 грн (а.с.17 т.2);

- податкове повідомлення-рішення №1530/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування на суму 152 861,93 грн, у тому числі, основне зобов'язання на суму 126 862,71 грн та штрафні санкції - 25 999,22 грн (а.с.18 т.2);

-вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1534/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025 на суму єдиного внеску - 282 892,68 грн (а.с.23 т.2);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №1536/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, яким застосовані штрафні санкції в сумі 70 077,67 грн за донарахування єдиного внеску (а.с.243 т.6);

- податкове повідомлення-рішення №1521/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2 3781 грн (а.с.19 т.2);

- податкове повідомлення-рішення №1520/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, яким застосовані штрафні санкції на суму 3400,00 грн за не реєстрацію податкових накладних (а.с.20 т.2);

- податкове повідомлення-рішення №1519/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 999 853,75 грн, у тому числі, ПДВ - 799 883 грн, штрафні санкції - 199 970,75 грн (а.с.21 т.2);

- податкове повідомлення-рішення №1516/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, яким застосовані штрафні санкції на суму 193 800,00 грн (а.с. 22 т.2);

- податкове повідомлення-рішення №1512/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, яким застосовані штрафні санкції на суму 1020,00 грн, за ненадання книги обліку доходів (а.с.244 т.6).

Позивач подав скаргу до ДПС України щодо скасування податкових рішень відповідача (а.с.24-29 т.2).

За результатами розгляду скарги ДПС України були прийняті Рішення від 10.04.2025 №10099/6/99-00-06-01-02-06 та №9994/6/99-00-06-01-02-06, якими скаргу задоволено частково скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №1536/Ж10/25-01- 24-05 від 24.01.2025 та зобов'язано Головне управління ДПС у Чернігівській області винести та направити платнику нове рішення (а.с.33-37, 41-43 т.2).

На виконання рішення ДПС України від 10.04.2025 №9994/6/99-00-06-01-02-06 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №8194/Ж10/25-01-24-05 від 09.05.2025 на суму 74 954,43 грн (а.с.47 т.2).

В подальшому відповідач прийняв вимогу про сплату недоїмки від 19.05.2025 №Ф-2877-2501 на суму єдиного внеску - 281 461,69 грн, у тому числі: єдиний внесок - 281 291,29 грн, штрафні санкції - 170,00 грн (а.с. 32 т.6).

Позивач, вважаючи прийняті рішення протиправними, звернувся до суду з позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі також - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Під час здійснення планових перевірок платників податків, які є фінансовими агентами, предметом перевірки також є дотримання фінансовими агентами вимог статті 39-3 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. (абзац 1 пункту 82.1 статті 82 ПК України)

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів. (абзац 2 пункту 82.1 статті 82 ПК України)

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлення на проведення такої перевірки (формальна підстава).

З урахуванням наведеного суд вказує, що аналізованими нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних планових виїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу від 28.11.2024 №1860-п на підставі вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.4 ст.77, ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2023, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2011 по 31.12.2023 відповідно до затвердженого плану перевірки.

Повідомлення від 28.11.2024 №289/Ж4/25-01-24-04-04 та копію наказу від 28.11.2024 №1860-п направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано позивачем 02.12.2024 (131 т.7).

ФОП ОСОБА_1 з направленнями на проведення документальної планової виїзної перевірки від 09.12.2024 №3462/Ж3/25-01-24-05 та №3461/Ж3/25-01-24-05 ознайомлений 10.12.2024 особисто під підпис.

Перевірка проводилась з 10.12.2024 по 23.12.2024. Термін проведення перевірки було продовжено відповідно до наказу №2056-п від 23.12.2024 терміном на 5 робочих днів з 24.12.2024.

На підставі заяви позивача проводилась у приміщенні Головного управління ДПС у Чернігівській області (а.с.134 т.7).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що при призначенні документальної планової виїзної перевірки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством.

Також суд враховує, що позивач не заперечує правомірності призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 24.01.2025 №1590/Ж10/25-01-24-05 (а.с.17 т.2), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2 543 887,44 грн, у тому числі, за податковим зобов'язанням на суму 2 089 987,89 грн та за штрафними санкціями - 453 899,55 грн, зокрема:

- за порушення п.п.16.1.2 ст.16, п.164.1 ст.164, п.177.2 ст. 177, п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, занижена сума чистого оподатковуваного доходу на 8457514,56 грн, у т.ч. за 2018 рік на суму 4 765 891,23 грн, 2019 рік на суму 1 440 310,35 грн, за 2020 рік на суму 1 142 501,49 грн, за 2021 рік на суму 381 886,07 грн, за 2022 рік на суму 531 626,63 грн, 2023 рік на суму 195 298,79 грн. Усього донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки - 1 522 352,60 грн, в тому числі за 2018 рік - 857 860,42 грн, за 2019 рік - 259 255,86 грн, за 2020 рік - 205 650,28 грн, за 2021 рік - 68 739,50 грн, за 2022 рік - 95 692,79 грн, за 2023 рік - 35 153,75 грн.

Та згідно з розрахунком застосовано штрафні санкції на підставі п.п. 123.2 ст. 123 ПК у розмірі 25 % у сумі 311 990,72 грн, у тому числі, за 2018 рік - 214 465,11 грн, за 2019 рік - 64 813,97 грн, за 2022 рік - 23 923,20 грн та за 2023 рік - 8 788,77 грн. Штрафні санкції за 2020 рік та 2021 рік згідно із Законом України від 13.05.2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби», за не нарахування податку на доходи фізичних осіб не застосовані. (а.с.1-2 т.2).

- за порушення п.177.14 та п. 177.15 ст. 177 Податкового кодексу України занижений показник загального мінімального податкового зобов'язання за загальну суму 567 635,30 грн, в т.ч. за 2022 рік на суму 136 590,26 грн та за 2023 рік на суму 431 045,03 грн. Усього донараховано мінімального податкового зобов'язання за актом перевірки - 567 635,30 грн, в т.ч. за 2022 рік - 136 590,26 грн та за 2023 рік - 431 045,03 грн.

Та згідно з розрахунком застосовано штрафні санкції на підставі п.п. 123.2 ст. 123 ПК у розмірі 25 % у сумі 141 908,83 грн, у тому числі за 2022 рік - 34 147,57 грн та за 2023 рік - 107 761,26 грн (а.с.3-4 т.2).

Щодо порушення позивачем п.п.16.1.2 ст.16, п.164.1 ст.164, п.177.2 ст. 177, п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI та як наслідок заниження сума чистого оподатковуваного доходу на 8457514,56 грн, у т.ч. за 2018 рік на суму 4 765 891,23 грн, 2019 рік на суму 1 440 310,35 грн, за 2020 рік на суму 1 142 501,49 грн, за 2021 рік на суму 381 886,07 грн, за 2022 рік на суму 531 626,63 грн, 2023 рік на суму 195 298,79 грн, суд вказує на таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, яка пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) ; іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

Згідно з пунктом 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України)

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, зокрема:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; (підпункті 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України)

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; (підпункт 177.4.2 пункту 177.4 статті 177 ПК України);

суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; (підпункті 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України)

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів),вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункті 77.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України).

Згідно з підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; (абзац 2 підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України)

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; (абзац 3 підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України)

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; (абзац 4 підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України)

документально не підтверджені витрати. (абзац 5 підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України)

Підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; (абзац 2 підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України)

витрати на самостійне виготовлення основних засобів. (абзац 3 підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України)

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:

проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; (абзац 5 підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України)

ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості). (абзац 6 підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України)

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: (абзац 7 підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України)

земельні ділянки; (абзац 8 підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України)

об'єкти житлової нерухомості; (абзац 9 підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України)

легкові та вантажні автомобілі. (абзац 10 підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України)

підпункт 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України був викладений в такій редакції:

"177.4.3. суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця";

в абзаці четвертому підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України слова "подвійного призначення" були виключі, а слова "цією статтею" замінити словами "абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;

у підпункті 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України:

абзац третій доповнено словами "реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних засобів (крім поточного ремонту)";

абзац п'ятий викладений в такій редакції "проведення поточного ремонту";

в абзаці сьомому слова "подвійного призначення" були виключені;

в абзаці десятому слова "та вантажні" були виключені.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" від 30.11.2021 №1914-ІХ (набрав чинності 01.01.2022), підпункт 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України після слів "сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем" доповнено словами "роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Отже, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою- підприємцем господарської діяльності. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань.

Відповідач в Акті перевірки (а.с. 218-221 т.1) дійшов висновку про порушення позивачем п.п.16.1.2 ст.16, п.164.1 ст.164, п.177.2 ст. 177, п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та заниження сума чистого оподатковуваного доходу на 8457514,56 грн, у т.ч. за 2018 рік на суму 4 765 891,23 грн, 2019 рік на суму 1 440 310,35 грн, за 2020 рік на суму 1 142 501,49 грн, за 2021 рік на суму 381 886,07 грн, за 2022 рік на суму 531 626,63 грн, 2023 рік на суму 195 298,79 грн, а тому донараховав податок на доходи фізичних осіб у сумі 1 522 352,60 грн, в тому числі за 2018 рік - 857 860,42 грн, за 2019 рік - 259 255,86 грн, за 2020 рік - 205 650,28 грн, за 2021 рік - 68 739,50 грн, за 2022 рік - 95 692,79 грн, за 2023 рік - 35 153,75 грн у зв'язку з включенням позивачем до складу витрат, що не пов'язані з господарською діяльністю, а саме:

- амортизаційні відрахування (підпункт 1 п. 3.1.3.2 Акта перевірки);

- витрат з придбання товарів і послуг, що не були використані у господарській діяльності позивача (підпункт 2 п. 3.1.3.2 Акта перевірки);

- витрат на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення ( підпункт 3 п 3.1.3.2 Акта перевірки).

Щодо включення позивачем до складу витрат амортизаційних відрахувань, суд зазначає таке.

В Акті перевірки (підпункт 1 п. 3.1.3.2 Акта перевірки) відповідач вказав, що позивач, в порушення п.п 177.4.6 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, завищив суму задекларованих витрат за 2019 рік 196,59 грн, за 2020 рік 34261,50 грн, за 2021 рік 39521,97 грн., за 2022 рік 330946,83 грн., за 2023 рік 29771,77 грн, у зв'язку з віднесено до складу витрат амортизаційні відрахування з товарів, що не підпадають під визначення «основні засоби», так як їх вартість становить менше 20000 гривень (до 23.05.2020 року 6000 грн), у тому числі:

протягом 2019 року: Жатка AGCO вартістю 3 931,63 грн. (без ПДВ) відрахування становлять 196,59 грн;

протягом 2020 року: Жатка AGCO вартістю 3 931,63 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 786,36 грн.; Комп 'ютер з мишкою та клавіатурою KREDO, 10400035 вартістю 18745,83 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 2811,69 грн.; Сівалка 12 рядна МF-555, 00-000035 вартістю 16768,10 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 4608,45 грн, JONH DEERE 6920, 00-000040 вартістю 9587,50 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 2701,38 грн, GRAS GS44 НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), 00-000038 вартістю 13750,00 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 3434,97 грн, т: Теплова панель ТСМ RA 1000 (1000ВТ/ з т-ром) +9 ТС 395 (395Вт/без т-ра), 00-000004 вартістю 2496,25 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 2496,25 грн, Опора активна для обігрівача SW, 00-000005 вартістю 291,65 грн (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 291,65 грн;

протягом 2021 року: Жатка AGCO вартістю 3 931,63 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 786,36 грн.; Комп 'ютер з мишкою та клавіатурою KREDO, 10400035 вартістю 18745,83 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 3748,92 грн.; Сівалка 12 рядна МF-555, 00-000035 вартістю 16768,10 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 5027,40 грн, JONH DEERE 6920, 00-000040 вартістю 9587,50 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 2946,96 грн, GRAS GS44 НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), 00-000038 вартістю 13750,00 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 3747,24 грн, К-т: Лещата слесарні чавунні 8 200мм СТАНДАРТ, 00-000049 вартістю 1729,67 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 1729,67 грн, Лещата верстатні поворотні профі 200мм ,20 кг. Сталь, 00-000050 вартістю 2084,13 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 2084,13 грн , Ємність G 3000 Е (Колір: натуральний), 00-000051 вартістю 11756,67 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 11756,67 грн, Гайковерт ударний Метабо SSW 650Вт.600Н/м. 1/2, 00-000052 вартістю 4916,67 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 4916,67 грн, Водонагрівач проточний InLine 5kW, 00-000053 вартістю 2777,95 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 2777,95 грн;

протягом 2022 року: Жатка AGCO вартістю 3 931,63 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 786,36 грн.; Комп 'ютер з мишкою та клавіатурою KREDO, 10400035 вартістю 18745,83 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 3748,92 грн.; Сівалка 12 рядна МF-555, 00-000035 вартістю 16768,10 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 5027,40 грн, JONH DEERE 6920, 00-000040 вартістю 9587,50 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 2946,96 грн, GRAS GS44 НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), 00-000038 вартістю 13750,00 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 3747,24 грн, К-т: Станок токарно-гвинторізний 4-723, 00-000064 вартістю 7666,67 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 7666,67 грн, Верстат вертикально-фрезерний 6М13П 4-848, 00-000065 вартістю 13541,67 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 13541,67 грн , Циклон ЦВ №5 (3кВт), 00-000066 вартістю 19825,00 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 19825,00 грн, Радиально-свердлільний верстат 26252 4- 575, 00-000067 вартістю 1500,00 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 1500,00 грн, Бункер до циклону ЦВ№5 (0,1 м3) з шибером, 00-000068 вартістю 2990,00 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 2990,00 грн, Ін'єкційне колесо зі стійкою, 00-000072 вартістю 15833,33 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 15833,33 грн, Ін'єкційне колесо зі стійкою 2, 00-000073 вартістю 15833,33 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 15833,33 грн, Ін'єкційне колесо зі стійкою 3, 00-000074 вартістю 15833,33 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 15833,33 грн, Ін'єкційне колесо зі стійкою 4 , 00-000075 вартістю 15833,33 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 15833,33 грн, Ін'єкційне колесо зі стійкою 5, 00-000076 вартістю 15833,33 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 15833,33 грн, Ін'єкційне колесо зі стійкою 6, 00-000077 вартістю 15833,33 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 15833,33 грн, Ін'єкційне колесо зі стійкою7, 00-000078 вартістю 15833,33 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 15833,33 грн, Ін'єкційне колесо зі стійкою8, 00-000079 вартістю 15833,33 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 15833,33 грн, Ін'єкційне колесо зі стійкою 9, 00-000080 вартістю 15833,33 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 15833,33 грн, Ін'єкційне колесо зі стійкою 10, 00-000081 вартістю 15833,33 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 15833,33 грн, Ін'єкційне колесо зі стійкою 11, 00-000082 вартістю 15833,33 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 15833,33 грн, Ін'єкційне колесо зі стійкою 12, 00-000083 вартістю 15833,33 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 15833,33 грн, Ін'єкційне колесо зі стійкою 13, 00-000084 вартістю 15833,33 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 15833,33 грн, Ін'єкційне колесо зі стійкою 14, 00-000085 вартістю 15833,33 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 15833,33 грн, Ін'єкційне колесо зі стійкою 15, 00-000086 вартістю 15833,33 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 15833,33 грн, Ін'єкційне колесо зі стійкою 16, 00-000087 вартістю 15833,33 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 15833,33 грн;

протягом 2023 року: Жатка AGCO вартістю 3 931,63 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 786,36 грн.; Комп 'ютер з мишкою та клавіатурою KREDO, 10400035 вартістю 18745,83 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 3748,92 грн.; Сівалка 12 рядна МF-555, 00-000035 вартістю 16768,10 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 2094,85 грн, JONH DEERE 6920, 00-000040 вартістю 9587,50 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 982,20 грн, GRAS GS44 НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), 00-000038 вартістю 13750,00 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 2810,55 грн, К-т: Н/пр-бортовий KOEGEL SNCM24 CB2977XF, 00-000092 вартістю 17000 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 234,72 грн, Ноутбук Lenovo IdeaPad 1 15ALC7 (82R4007TRA) Cloud Grey, 00-000098 вартістю 19114,17 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 19114,17 грн, Миша бездротова Rapoo MT350 Wireless/Bluetooth Black, 00- 000100 вартістю 999,16 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 999,16 грн. (а.с.218-219 т.1)

Згідно з підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 №466-ІХ (набрав чинності 23.05.2020) були внесені зміни у підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України, саме, цифри "6000" замінені цифрами "20000".

Отже, позивач мав право віднести до складу витрат амортизаційні відрахування з товарів, що відповідно до вимог п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України підпадають під визначення «основні засоби», тобто у разі якщо їх вартість становить не менше 6000 грн, а з 23.05.2020 не менше 20000 грн.

Згідно з відомістю амортизації основних засобів за 2019 рік за поточний період було нараховано амортизацію (знос) у розмірі 625 002,41 грн, окрім іншого, Жатка AGCO вартістю 3 931,63 грн. (без ПДВ) відрахування становлять 196,59 грн (а.с.7 т.7).

Водночас, відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік та колонки 8 розділу І Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф2) позивач при визначенні суми річного доходу не включив до витрат амортизаційні відрахування за 2019 рік (а.с.25-26, 27 т.7).

Отже, висновок відповідача про завищення суму задекларованих витрат через віднесення позивачем до складу витрат амортизаційних відрахувань з товарів, що відповідно до вимог п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не підпадають під визначення «основні засоби», так як їх вартість становить менше 6000 гривень за 2019 рік, а саме у розмірі 196,59 грн, не відповідає матеріалам справи.

Згідно з відомістю амортизації основних засобів за 2020 рік за поточний період було нараховано амортизацію (знос) у розмірі 1 553 928,34 грн (а.с.8 т.7).

Водночас відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік та колонки 8 розділу І Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф2) позивач при визначенні суми річного доходу не включив до витрат амортизаційні відрахування за 2020 рік (а.с.28-29, 30 т.7).

Отже, висновок відповідача про завищення суми задекларованих витрат через віднесення позивачем до складу витрат амортизаційних відрахуваннь з товарів, що відповідно до вимог п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не підпадають під визначення «основні засоби», так як їх вартість становить менше 20000 гривень (до 23.05.2020 року 6000 грн) за 2020 рік у розмірі 34 261,50 грн, не відповідає матеріалам справи.

Згідно з відомістю амортизації основних засобів за 2021 рік за поточний період було нараховано амортизацію (знос) у розмірі 2 091 659,96 грн, окрім іншого, Жатка AGCO вартістю 3 931,63 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 786,36 грн.; Комп'ютер з мишкою та клавіатурою KREDO, 10400035 вартістю 18745,83 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 3748,92 грн.; Сівалка 12 рядна МF-555, 00-000035 вартістю 16768,10 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 5027,40 грн, трактор колісний JONH DEERE 6920, 00-000040 вартістю 9587,50 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 2946,96 грн, напівпричеп-самоскид GRAS GS44 НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), 00-000038 вартістю 13750,00 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 3747,24 грн, Лещата слесарні чавунні 8 200мм СТАНДАРТ, 00-000049 вартістю 1729,67 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 1729,67 грн, Лещата верстатні поворотні профі 200мм ,20 кг. Сталь, 00-000050 вартістю 2084,13 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 2084,13 грн , Ємність G 3000 Е (Колір: натуральний), 00-000051 вартістю 11756,67 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 11756,67 грн, Гайковерт ударний Метабо SSW 650Вт.600Н/м. 1/2, 00-000052 вартістю 4916,67 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 4916,67 грн, Водонагрівач проточний InLine 5kW, 00-000053 вартістю 2777,95 грн. (без ПДВ) - амортизаційні відрахування становлять 2777,95 грн (а.с.9-10 т.7).

Відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік та колонки 8 розділу І Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф2) позивач при визначенні суми річного доходу включив до витрат амортизаційні відрахування за 2021 рік у розмірі 2 091 661,63 (а.с.31-32, 33 т.7).

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що позивачем було помилково включено до складу витрат амортизаційні відрахування за 2021 рік у сумі 39 521,97 грн на підставі п.п.177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України, коригувань та уточнень податкової звітності за 2021 рік позивач не подавав.

Суд відхиляє доводи позивача, що витрати на придбання вказаних товарів повинні бути включенні до складу витрат на підставі підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України, а тому це не впливає на суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, так як приписи Податкового кодексу чітко регламентують порядок дій платника податків у разі виявлення помилки у раніше поданій податковій звітності, проте позивач після отримання Акту перевірки не скористався своїм правом подати виправлену/уточнюючу податкову декларацію, яку контролюючий орган зобов'язаний був би прийняти до уваги під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас суд перевіряє лише правильність рішення суб'єкта владних повноважень та не наділений повноваженнями виправляти помилки допущені суб'єктом господарювання в податковій звітності.

Отже, суд погоджується з висновком відповідача, що позивач відніс до складу витрат амортизаційні відрахування з товарів, що відповідно до вимог п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не підпадають під визначення «основні засоби», так як їх вартість становить менше 20000 грн за 2021 рік, а саме у розмірі 39 521,97 грн, у зв'язку з чим відбулося заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 39 521,97 грн.

Згідно з відомістю амортизації основних засобів за 2022 рік за поточний період було нараховано амортизацію (знос) у розмірі 3 185 865,04 грн (а.с.11-12 т.7).

Відповідач в Акті перевірки дійшов висновку про завищення позивачем суми задекларованих витрат через віднесено до складу витрат амортизаційні відрахування з товарів, що відповідно до вимог п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не підпадають під визначення «основні засоби», так як їх вартість становить менше 20000 гривень, за 2022 рік у розмірі 330 946,83 грн.

Водночас, відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік та колонки 8 розділу І Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф2) позивач при визначенні суми річного доходу включив до витрат амортизаційні відрахування за 2022 рік у сумі 2 841 165,06 грн (а.с. 34-36, 37- 38 т.7).

Отже, різниця між сумою амортизацією вказаною у відомості амортизації основних засобів за 2022 рік та в колонки 8 розділу І Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф2) становить 344 699,68 грн (3 185 865,04 - 2 841 165,06).

Проте відповідач в Акті перевірки не встановив за рахунок амортизації яких товарів виникла різниці між сумою амортизацією вказаною у відомості амортизації основних засобів за 2022 рік та в колонки 8 розділу І Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф2).

Відповідач не надав доказів, які б спростовували доводи позивача, що до складу витрат для визначення чистого оподатковуваного доходу за 2022 рік були включені лише амортизаційні відрахування з товарів вартість, яких становить більше 20 000 грн.

Враховуючи викладене відповідач не довів завищення позивачем суми задекларованих витрат через віднесення до складу витрат амортизаційних відрахуваннь з товарів, що відповідно до вимог п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не підпадають під визначення «основні засоби», так як їх вартість становить менше 20000 гривень за 2022 рік, у розмірі 330 946,83 грн.

Згідно з відомістю амортизації основних засобів за 2023 рік за поточний період було нараховано амортизацію (знос) у розмірі 3 121 773,55 грн (а.с.13-14 т.7).

Відповідач в Акті перевірки дійшов висновку про завищення позивачем суми задекларованих витрат через віднесено до складу витрат амортизаційних відрахувань з товарів, що відповідно до вимог п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не підпадають під визначення «основні засоби», так як їх вартість становить менше 20000 гривень, за 2023 рік у розмірі 29 771,77 грн.

Водночас відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік та колонки 8 розділу І Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф2) позивач при визначенні суми річного доходу включив до витрат амортизаційні відрахування за 2023 рік на суму 2 871 011,71 грн (а.с.39-41, 42 т.7).

Отже, різниця між сумою амортизацією вказаною у відомості амортизації основних засобів за 2023 рік та в колонки 8 розділу І Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф2) становить 250 761,84 грн (3 121 773,55 - 2 871 011,71).

Проте відповідач в Акті перевірки не встановив за рахунок амортизації яких товарів виникла різниці між сумою амортизації, вказаною у відомості амортизації основних засобів за 2023 рік та в колонці 8 розділу І Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф2).

Відповідач не надав доказів, які б спростовували доводи позивача, що до складу витрат для визначення чистого оподатковуваного доходу за 2023 рік були включені лише амортизаційні відрахування з товарів вартість, яких становить більше 20 000 грн.

Враховуючи викладене відповідач не довів завищення позивачем суми задекларованих витрат через віднесення до складу витрат амортизаційних відрахувань з товарів, що відповідно до вимог п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не підпадають під визначення «основні засоби», так як їх вартість становить менше 20000 гривень за 2023 рік, у розмірі 29 771,77 грн.

Щодо включення позивачем до складу витрат витрат з придбання товарів і послуг, що не були використані у його господарській діяльності, суд зазначає таке.

Згідно з Актом перевірки (підпункт 2 п. 3.1.3.2 Акта перевірки) відповідач дійшов висновку, що з наданих ФОП ОСОБА_1 на перевірку документів, а саме: виписок по банківським рахункам, видаткових накладних, відомостей структури витрат встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат було включено витрати на придбання будівельних матеріалів, секційних воріт, побутової техніки, спецодягу, меблі, асфальтосуміші, щебінь та іншіх товарів в асортименті на загальну суму 2263860,05 грн (у тому числі за 2018 рік у сумі 681476,43 грн, за 2019 рік - 164236,50 грн, за 2020 рік - 709576,20 грн, за 2021 рік - 342364,10 грн, за 2022 рік - 200679,80 грн, за 2023 рік - 165527,02 грн) у таких контрагентів:

АТ "БУДІНДУСТРІЯ" за 2018 рік на суму 63 946,25 грн;

ТОВ "ЧЕРНІГІВАГРОШЛЯХБУД" за 2018 рік на суму 118 999,80 грн;

ТОВ "ТОРНАДО" за 2021 рік на суму 7 261,65 грн;

ТОВ "Комел-Електро" за 2021 рік на суму 7 250,00 грн;

ТОВ "ТАНАК" за 2018 рік на суму 44 778,75 грн та 2019 рік на суму 26957,50 грн;

ТОВ "Шляхо-будівельне управління №14" за 2018 рік на суму 16500,00 грн,

ТОВ "АЙ-ВІРА" за 2021 рік на суму 49215,90 грн;

ТОВ "Епіцентр К" за 2020 рік на суму 69954,78 грн та 2021 рік на суму 104 469,10 грн;

ТОВ "ВУДСТІЛ" за 2020 рік на суму 71213,33 грн та 2021 рік на суму 29600,00 грн;

ФГ "Берегиня-АГРО-1" за 2018 рік на суму 91342,71 грн, 2020 рік на суму 348485,20 грн, 2021 рік на суму 45657,96 грн та 2022 на суму 134315,90 грн;

ТОВ "НПО СВАРОГ" за 2018 рік на суму 22500,00 грн та 2021 рік на суму 10462,50 грн;

ТОВ "Чернігівторг", Торгівельний комплекс "Вена" за 2018 рік на суму 6451,38 грн, 2020 рік - 67148,50 грн, 2021 рік - 6211,65 грн та 2022 рік - 12500,00 грн;

ПП "Елітпол-Плюс" за 2018 рік на суму 6783,3325 грн;

ТОВ "ТАНДЕМ-АГРОЗАПЧАСТИНА" за 2018 рік на суму 1646,85 грн, 2019 рік - 4422,46 грн, 2020 рік - 2457,45 грн, 2021 рік - 5404,02 грн, 2022 на суму 10321,99 грн та 2023 рік - 28253,72 грн;

ТОВ "ПАРТНЕРСЬКА БІЗНЕС ГРУПА ЧЕРНІГІВ" за 2020 рік на суму 25941,66 грн;

ПП"НТК АГРОСЕРВІС" за 2021 рік на суму 4900,00 грн;

ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" за 2020 рік на суму 8498,33 грн та 2023 рік - 65558,34 грн;

ПП "ТТ-НАФТА" за 2021 рік на суму 7825,00 грн;

ТОВ "ФІРМА"ТРІУМФ ВТ" за 2018 рік на суму 75416,90 грн, 2019 рік - 81833,57 грн;

ТОВ "ВБК ФАСАДБУДСЕРВІС" за 2018 рік на суму 27525,21 грн;

ДП "ХТМ-Сервіс" АТ "Хімтекстильмаш" за 2022 рік на суму 22708,33 грн;

ТОВ"ГАММА СТИЛЬ" за 2020 рік на суму 16666,66 грн;

ТОВ "АГРОТРАНС-ПІВНІЧ" за 2018 рік на суму 154 303,07 грн;

ТОВ "ЕРАЙС" за 2019 рік на суму 17720,02 грн;

ТОВ "СКС-ТОРГ" за 2019 рік на суму 6647,89 грн, 2020 рік - 99210,33 грн;

ТОВ"СХІДНА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ №1" за 2022 рік на суму 20833,50 грн;

ТОВ "ВЕКТОР ТЕХНО" за 2021 рік на суму 35530,00 грн;

ТОВ "НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО"БІОНІК ХАУС" за 2021 рік на суму 4670,00 грн;

ТОВ "ГРАНІТ ІНВЕСТ-РОКИТНЕ" за 2023 рік на суму 44508,30 грн;

ТОВ "СМАРТКО" за 2023 рік на суму 27206,55 грн;

ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЕРАЙС" за 2019 рік на суму 26625,03 грн;

ТОВ "УКРІНСТАЛ ЧЕРНІГІВ" за 2021 рік на суму 23906,30 грн;

ТОВ "ПІВНІЧДОРБУД-17" за 2018 рік на суму 41928,85 грн;

ОСОБА_2 за 2018 рік на суму 9353,33 грн (а.с.219-220 т.1).

Відповідач вказує, що на перевірку не надано документів щодо подальшої реалізації вищевказаних товарів чи використання їх в господарській діяльності (акти виконаних робіт, акти надання послуг тощо, тобто документи які містять інформацію про дати, види, обсяги та вартість виконаних робіт, або наданих послуг) та отриманні доходу.

Водночас, з акта перевірки не можливо встановити, які товари з перелічених (будівельних матеріалів, секційних воріт, побутової техніки, спецодягу, меблі, асфальтосуміші, щебінь та іншіх товарів в асортименті) не були використані позивачем в господарській діяльності, оскільки лише посилання на факт придбання цих товарів не може бути підставою для виключення зі складу витрат витрати на придбання таких товарів.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі - ПСБО 16 «Витрати»), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

При цьому, відповідно до пунктів 5-7 ПСБО 16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Суд звертає увагу, зокрема, на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 16 березня 2023 року у справі №560/4184/19 (за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання недійсними та скасування рішення, вимоги), за змістом яких до моменту реалізації/використання ТМЦ в межах господарської діяльності та отримання у зв'язку з цим доходу, відсутні підстави відносити суми на придбання товарів до складу витрат звітного періоду. Оскільки позивачем фактично лише зберігаються такі залишки ТМЦ до моменту їх використання у господарській діяльності, останні не можуть бути включені до складу витрат, що враховуються при визначенні чистого оподатковуваного доходу.

Схожий за змістом підхід щодо застосування норм права Верховний Суд навів у постанові від 14 серпня 2025 року у справі № 240/34245/23. За змістом цього підходу прямі матеріальні витрати пов'язані з отриманим доходом, тому такі витрати можуть бути обліковані виключно після того, як буде отримано дохід від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг. Виключенням з цього правила може бути отримання підприємцем доходу від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг раніше за заплановану дату оплати ним придбаних у постачальника товарів, робіт, послуг, які пов'язані з вже отриманим доходом. У такому випадку, і дохід і витрати обліковуються в тому звітному періоді, в якому вони фактично одержані, понесені (відповідно).

Проте інвентаризація товарно-матеріальних цінностей не проводилась, запиту на її необхідність з боку відповідача не було.

Матеріали справи не містять й запитів контролюючого органу на надання останньому відповідних доказів із конкретним переліком документів, й відмову в їх наданні, чи не повне надання платником податків.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727 (далі Порядок №727) акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. (пункт 4 розділу ІІ Порядку №727)

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. (абзац 1 пункту 5 розділу ІІ Порядку №727)

Обов'язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків. (абзац 2 пункту 5 розділу ІІ Порядку №727)

Зважаючи на вимоги чинного законодавства, що регулюють правовідносини в сфері прав та обов'язків контролюючого органу та відповідальності платника податків, детальне відображення в акті перевірки змісту виявлених порушень з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність встановлених фактів порушень, є обов'язковою передумовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані, об'єктивно та повною мірою не обґрунтовані в розрізі норм законодавства та дослідженої первинної та іншої документації платника податків, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

Повертаючись до цієї справи, суд констатує, що Акт складений за результатами перевірки позивача не відповідає вимогам Порядку №727, оскільки факти не підтверджені належним чином, висновки, викладені за результатами перевірки, зроблені без дослідження усіх фактів та обставин, зокрема відсутнє посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність встановлених фактів порушень, отже фактично базуються на припущеннях.

Зважаючи на обставини справи, що розглядається, суд вважає недопустимою з точки зору верховенства права ситуацію, за якої контролюючий орган всупереч наданим повноваженням допускає формальний підхід до проведення та оформлення результатів перевірки в частині повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження первинних документів платника податків, що призвело до покладення необґрунтованих висновків в основу прийнятих рішень про притягнення до відповідальності позивача в частині завищення останнім валових витрат та, як наслідок, заниження суми чистого оподатковуваного доходу.

Підсумовуючи викладене вище, можна дійти висновків, що податковий орган в ході перевірки не надав належної оцінки фактам та обставинам, які підтверджують та доводять порушення платником податків формування витрат, з посиланням на конкретні первинні документи, що були досліджені в ході перевірки і підтверджують факт порушень законодавства платником податків, інформацію про документи, що не були надані платником на запит податкового органу, причини такого ненадання та наслідки в сукупності досліджених доказів.

Враховуючи викладене відповідач не довів завищення позивачем суми задекларованих витрат через віднесення до складу витрат витрат з придбання будівельних матеріалів, секційних воріт, побутової техніки, спецодягу, меблі, асфальтосуміші, щебінь та іншіх товарів в асортименті на загальну суму 2263860,05 грн, у тому числі за 2018 рік у сумі 681476,43 грн, за 2019 рік - 164236,50 грн, за 2020 рік - 709576,20 грн, за 2021 рік - 342364,10 грн, за 2022 рік - 200679,80 грн, за 2023 рік - 165527,02 грн.

Щодо включення до складу витрат коштів на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, суд вказує на таке.

В Акті перевірки (підпункт 3 п. 3.1.3.2 Акта перевірки) відповідач вказав, що позивач завищив суму задекларованих витрат, через включення до їх складу суми витрачених коштів на утримання, технічне обслуговування і ремонт основних засобів подвійного призначення на загальну суму 5160617,64 грн, у тому числі за 2018 рік - 4084414,80грн грн, за 2019 рік - 1275877,26 грн, за період з 01.01.2020 по 22.05.2022 - 398663,79 грн.

Відповідно до таблиці 5 Акта перевірки (а.с.209-210 т.1) позивач для здійснення господарської діяльності використовував таку техніку:

- Спеціалізований вантажний сідловий тягач Renault Т430;

-Автомобіль RENAULT Magnum 480 НОМЕР_5 ;

- Комбайн MASSEY FERGUSON 9690;

- Самохідний обприскувач DAMMANN DT1700Н;

- Спеціалізований сідловий тягач-Е DAEXF 95.430;

- н/пр.-самоскид-Е GRAS GS33;

- н/пр-самоскид-Е LANGENDORF;

- Оприскувач самохідний CASE SPX PATRIOT 4420;

- Трактор колісний CASE IN SТX 535;

- сідловий тягач-Е SCANIA P340;

- сідловий тягач-Е DAF FTXF 105,410;

- Напівпричіп -ЦИСТЕРНА MERVE DIN LPG TANK;

- Двурядний причепний комбайн Dewulf Тогго;

- Трактор колісний New HOLLAND TD5. 1;

- Трактор колісний JONH DEERE 6920;

- Телескопічний навантажувач Manitou MLTX 735 Т;

- н/пр.-самоскид-Е GRAS GS44;

- Спеціалізований вантажний сідловий тягач Renault Т460, чорний;

- Спеціалізований вантажний сідловий тягач Renault Т460,білий;

- Спеціалізований н/пичеп-платформа LINTRAILERS;

- Сівалка для посапних культур HorschVaestro 16.70 SW;

- Спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF FT XF- H4EN3;

- Спеціалізований н/причеп самоскид KEMPF SKM 35-3;

- Спеціалізований вантажний сідловин тягач DAF XF 105460;

- Н/пр-бортовий KOEGEL SNCM24 (а.с.220-221 т.1).

Вказане не заперечується позивачем та підтверджується Повідомленнями форми №20-ОПП (а.с.176-181 т.1 ).

За приписами підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України ( у редакції, що діяла з 01.01.2017 до 23.05.2020) законодавець чітко визначив, що до складу витрат підприємця не включаються витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею. Тобто, йдеться про основні засоби подвійного призначення, які визначені такими саме у цій статті Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що у період з 01.01.2017 по 22.05.2020 фізичні особи підприємці не мали права включати до складу витрат витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, а саме тих, які визначені у статті 177 Податкового кодексу України: земельні ділянки, об'єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі.

У справі, що розглядається, предметом розгляду, зокрема, є питання віднесення сідельних тягачів і напівпричепів до основних засобів подвійного призначення - вантажних автомобілів і, як наслідок, можливість віднесення вартості придбання таких та їх утримання (придбання запасних частин, ремонту та технічного обслуговування тощо) до складу витрат фізичної особи-підприємця.

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

У розумінні статті першої Закону № 2344-III автомобільним транспортним засобом є колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).

Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2344-III автомобілем вантажним є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Таким чином, основною ознакою вантажного автомобіля, в порівнянні з іншими транспортними засобами, є його використання з метою перевезення вантажів.

Разом з тим, відповідно до Закону № 2344-III транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на такі різновиди:

загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів, до якого, в тому числі, відноситься напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу;

спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів, до яких, в тому числі, відноситься сідельний тягач);

спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій.

Відповідно до норм Закону № 2344-III напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Згідно з визначенням поняття «сідельний тягач», наведеним у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, таким є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

При цьому, відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, автопоїзд (транспортний состав) - механічний транспортний засіб, що з'єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою.

Отже, сідельний тягач у поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та є транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак відноситься до категорії вантажних автомобілів. Водночас, автомобільний поїзд не є окремим видом транспортних засобів, а тільки різновидом вантажних автомобілів за ознакою конструктивної схеми.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 грудня 2024 року у справі № П/320/346/20, від 11 травня 2023 року у справі № 400/1580/19, від 04 березня 2021 року у справі № 500/2170/19, від 12 листопада 2019 року у справі № 807/250/18.

Проте, суд звертає увагу, що позивач використовує також комбайни, телескопічний навантажувач, сіялку, оприскувач самохідний, які не відносяться до вантажних чи легкових автомобілів, а тому не є основними засобами подвійного призначення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач виключив зі складу витрат кошти на утримання, технічне обслуговування і ремонт, як вважає відповідач, основних засобів подвійного призначення, але відповідачем в Акті перевірки не вказано, які саме витрати включені позивачем до складу витрат при обрахунку чистого оподаткованого доходу, тобто які товари, роботи, послуги відповідач відніс до витрат з утримання, технічного обслуговування і ремонту основних засобів.

Також відсутні інформація які саме витрати (сума коштів) на утримання, технічне обслуговування і ремонт, яких основних засобів були витрачені і суд позбавлений можливості перевірити та виділити ці витрати із загальної суми.

Водночас лише посилання на факт придбання цих товарів, робіт, послуг не може бути підставою для виключення зі складу витрат витрат на придбання таких товарів, робіт, послуг.

Отже, висновки викладені в Акті перевірки відповідачем не підтверджені належним чином, зроблені без дослідження усіх фактів та обставин, зокрема відсутнє посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність встановлених фактів порушень, отже фактично базуються на припущеннях.

Враховуючи викладене відповідач не довів завищення позивачем суми задекларованих витрат через віднесення до складу витрат витрат на утримання, технічне обслуговування і ремонт основних засобів подвійного призначення на загальну суму 5160617,64 грн, у тому числі за 2018 рік - 4084414,80грн грн, за 2019 рік - 1275877,26 грн, за період з 01.01.2020 по 22.05.2022 - 398663,79 грн.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач довід порушення позивачем приписів Податкового кодексу України в частині включення до складу витрат амортизаційних відрахувань з товарів вартість яких становить менше 20000 грн, за 2021 рік у розмірі 39 521,97 грн, у зв'язку з чим відбулося заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 39521,97 грн

Проте відповідач не довід порушення позивачем норм Податкового кодексу України та як наслідок заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 8417992,59 грн, у т.ч. за 2018 рік на суму 4 765 891,23 грн, 2019 рік на суму 1 440 310,35 грн, за 2020 рік на суму 1 142 501,49 грн, за 2021 рік на суму 342 364,10 грн (381 886,07 - 39521,97), за 2022 рік на суму 531 626,63 грн, 2023 рік на суму 195 298,79 грн.

Щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в наслідок заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу, суд зазначає таке.

З аналізу пункту 3.1.3.4 розділу ІІІ Акта перевірки судом встановлено, що донарахування податку на доходи фізичних осіб відбулося у зв'язку з виключенням відповідачем зі складу витрат за період 2018 - 2023 роки витрати на загальну суму 8457514,56 грн (без ПДВ), в тому числі за 2018 рік на суму 4765891,23 грн, за 2019 рік - 1440310,35 грн, за 2020 рік - 1142501,49 грн, за 2021 рік - 381886,07 грн, за 2022 рік - 531626,63 грн, за 2023 рік - 195298,76 грн.

Згідно з розрахунком застосовано штрафні санкції на підставі п.п. 123.2 ст. 123 ПК у розмірі 25 % у сумі 311 990,72 грн, у тому числі, за 2018 рік - 214 465,11 грн, за 2019 рік - 64 813,97 грн, за 2022 рік - 23 923,20 грн та за 2023 рік - 8 788,77 грн. Штрафні санкції за 2020 рік та 2021 рік згідно із Законом України від 13.05.2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби», за не нарахування податку на доходи фізичних осіб не застосовані. (а.с.1-2 т.2).

Згідно з розрахунком застосовано штрафні санкції на підставі п.п. 123.2 ст. 123 ПК у розмірі 25 % у сумі 141 908,83 грн, у тому числі за 2022 рік - 34 147,57 грн та за 2023 рік - 107 761,26 грн. (а.с.3-4 т.2)

За таких обставин справи суд частково погоджується з висновками відповідача щодо донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, а саме, в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7 113,95 грн (39 521,97 х 18%) за 2021 рік.

Щодо порушення позивачем п.177.14 та п. 177.15 ст. 177 Податкового кодексу України та як наслідок заниження показника загального мінімального податкового зобов'язання за загальну суму 567 635,30 грн, суд виходить з такого.

В Акті перевірки (пункт 3.6.1 Акта перевірки) відповідач вказав, що позивач, в порушення п.п 177.4.6 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, занизив показник загального мінімального податкового зобов'язання за загальну суму 567 635,30 грн (в т.ч. за 2022 рік - 136 590,26 грн, за 2023 рік - 431 045,03 грн), оскільки за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, встановлено, що 283 земельні ділянки, в договорах яких орендар та/або користувач вказаний ОСОБА_1 , не були відображені у податковій звітності (а.с.244 на звороті-247 т.1).

Перелік земельних ділянок відображений у Розрахунках загального мінімального зобов'язання додатки 1-4 до Акта перевірки (а.с.135-143 т.7).

За змістом підпункту 14.1.114-2 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, мінімальне податкове зобов'язання - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.

Згідно з підпунктом 38-1.1.4 пункту 38-1.1 статті 38-1 Податкового кодексу України мінімальне податкове зобов'язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов'язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом (пункт 38-1.3 статті 38-1Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 38-1.4. статті 38-1 ПК України у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов'язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Відповідно до частини 1 статті 148-1 Земельного кодексу України (далі ЗК України), до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 170.14.1. пункту 170.14 статті 170 ПК України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов'язання визначається контролюючим органом.

Згідно з підпунктом 170.14.2. пункту 170.14 статті 170 ПК України, у разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального мінімального податкового зобов'язання орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому цим Кодексом.

У підпункті 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України встановлено, що визначення загального мінімального податкового зобов'язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов'язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При обчисленні мінімального податкового зобов'язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.

У разі державної реєстрації платника податку фізичною особою - підприємцем загальне мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються таким підприємцем для провадження господарського діяльності, розраховується таким платником у порядку, визначеному пунктом 177.14 статті 177 та статтею 297-1 цього Кодексу, з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.14 статті 177 ПК України передбачено, що зареєстровані підприємцями фізичні особи - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які здійснюють виробництво власної сільськогосподарської продукції, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов'язані подавати у складі річної податкової декларації додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов'язання.

У такому додатку, зокрема, зазначаються:

кадастрові номери земельних ділянок, які використовуються таким підприємцем для здійснення підприємницької діяльності та для яких визначається мінімальне податкове зобов'язання, їх нормативна грошова оцінка та площа;

сума загального мінімального податкового зобов'язання, сума мінімального податкового зобов'язання щодо кожної земельної ділянки окремо;

загальна сума сплачених платником податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до пункту 177.15 цієї статті витрат на оренду земельних ділянок (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року;

різниця між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Установити, що першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов'язання, є 2022 рік. (пункт 64 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України)

Аналізуючи зміст наведених вище норм права, суд зазначає, що мінімальне податкове зобов'язання не є податком (збором) у розумінні статей 9, 10 Податкового кодексу України, а має правову природу специфічного виду місцевого податку у вигляді плати за землю, арифметичний розмір податкового обов'язку за яким ураховується під час сплати податку на доходи фізичних осіб і яке обчислюється з такого об'єкту як земельна ділянка, віднесена до сільськогосподарських угідь.

Мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь сплачують, зокрема, фізичні особи, яким таке зобов'язання нараховує контролюючий орган за податковою адресою таких осіб, а у разі державної реєстрації платника податку фізичною особою - підприємцем загальне мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки, які використовуються таким підприємцем для провадження господарського діяльності, зазначаються ними у складі річної податкової декларації.

Отже у фізичної особи виникає обов'язок зазначити у річній податковій декларації мінімальні податкові зобов'язання за земельні ділянки у разі дотримання одночасно двох умов, а саме, державної реєстрації платника податку фізичною особою - підприємцем; використання підприємцем земельних ділянок для провадження господарського діяльності для виробництво власної сільськогосподарської продукції.

Суд встановив, що позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець основний вид діяльності, якого вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

З наявних в матеріалах справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права встановлено, що ОСОБА_1 є орендарем 141 земельної ділянки (79,5914га) цільове призначання яких ведення товарного сільськогосподарського виробництва за договорами укладеними в березні 2017 року з Ріпкинською районною державною адміністрацією (а.с.57-196 т.6).

Суд відхиляє доводи представника позивача, що 141 земельна ділянку загальною площею 79,5914 га використовуються ОСОБА_1 , як фізичною особою, а не як фізичною особою-підприємцем, а тому відсутні підстави для нарахування мінімального податкового зобов'язання за користуваннями ними, оскільки ОСОБА_1 є орендарем вказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зареєстрований, як фізична особа-підприємець та його основний вид господарської діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, тобто виробництво сільськогосподарської продукції.

Враховуючи викладене суд погоджується з висновками відповідача про те, що позивач в порушення норм Податкового кодексу не зазначив у додатку МПЗ до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2022 рік та 2023 рік земельні ділянки.

Щодо розрахунку мінімального податкового зобов'язання, суд вказує на таке.

Правила обчислення мінімального податкового зобов'язання викладені законодавцем у приписах статті 38-1 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 38-1.1.1 статті 38-1 ПК України мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГОд x К x М / 12, де: МПЗ - мінімальне податкове зобов'язання; НГОд - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; К - коефіцієнт, який становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Згідно з підпунктом 38-1.1.2 пункту 38-1.1 статті 38-1 ПК України МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗ мінімальне податкове зобов'язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Мінімальне податкове зобов'язання не визначається для, зокрема, земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. (пункт 38-1.2 ПК України в редакції Закону №3050-ІХ, що набрав чинність 06.05.2023)

Пунктом 177.15 статті 177 ПК України, передбачено, що різниця між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов'язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з чистого оподаткованого доходу від реалізації власної сільськогосподарської продукції;

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

єдиний податок (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну);

земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються у підприємницькій діяльності;

рентна плата за спеціальне використання води;

20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Відповідно до пункту 67 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов'язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт "К", визначений у підпунктах 38-1.1.1 і 38-1.1.2 статті 38- 1 цього Кодексу, застосовується із значенням 0,04.

Згідно з підпунктом 69.14. пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 69.15. пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, тимчасово, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та/або за земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Розрахунки загального мінімального податкового зобов'язання за 2022 та 2023 року наведені в додатках 1, 2, 3, 4 до Акта перевірки та не заперечуються позивачем (а.с. 135-143 т.7).

Згідно з додатками 3, 4 до Акта перевірки за 2022 рік нараховано загальне мінімальне податкове зобов'язання в розмірі 150032,96 грн (а.с.139-143 т.7).

Відповідно до рядка 14 податкової декларації за 2022 рік позивач не нарахував мінімальне податкове зобов'язання (а.с.34-36т.7 ).

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що додаток МПЗ до декларації за 2022 рік не складався.

Позивачем протягом 2022 року сплачено податків, зборів, платежів, які згідно з пунктом 177.15 статті 177 ПК України віднімаються від загального мінімального податкового, на суму 474216,84 грн, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с.155 на звороті-179 т.7) та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Отже, різниця між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок становить від'ємне значення (150032,96 - 474216,84), а тому у позивача не виникає обов'язку зі сплати мінімального податкового зобов'язання за 2022 рік.

Згідно з додатками 1, 2 до Акта перевірки за 2023 рік нараховано загальне мінімальне податкове зобов'язання за даними перевірки в розмірі 914367,64 грн, за даними платника податків - 481 551,80 грн (а.с.135-138 т.7 ).

Вказаний розрахунок позивачем не оспорюється.

Позивачем сплачено протягом 2023 року податків, зборів, платежів, які згідно з пунктом 177.15 статті 177 ПК України віднімаються від загального мінімального податкового, на суму 421125,14 грн, що зазначено у рядку 02 розділу ІІ додатку МПЗ до декларації за 2023 рік та не заперечується відповідачем (а.с.43-46т.7).

Відповідно до рядка 03 розділу ІІ додатку МПЗ до декларації за 2023 рік позивач нарахував мінімальне податкове зобов'язання за 2023 рік у розмірі 23190,98 грн (а.с.43-46 т.7).

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що зазначення в таблиці 35 Акта перевірки нарахованого самостійно позивачем мінімального податкового зобов'язання на 2023 рік в розмірі 62197,47 грн є помилковим

Отже, позивач занизив мінімальне податкове зобов'язання на 2023 рік на суму 470051,50 грн (914367,64 - 421125,14-23190,98).

Таким чином, суд погоджується з висновками контролюючого органу, що позивач занизав позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок за 2023 рік на суму 431045,03 грн.

Враховуючи викладене відповідач довід правомірність донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 438 158,98 грн, у тому числі за 2021 рік - 7113,95 грн, за 2023 рік - 431045,03 грн.

Щодо нарахування штрафних санкцій, суд враховує, що пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України (в редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В свою чергу, згідно з п. 123.2. ст. 123 ПК України (в редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, застосування п. 123.2 та п. 123.3 ст. 123 ПК України можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина (у визначених ПК України випадках) в податкових правопорушеннях нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому обов'язок доведення вини покладено саме на контролюючий орган і без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення передбачену пунктом 123.2 статті 123 ПК України, для кваліфікації якого умовою є наявність вини у формі умислу.

У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов'язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення.

При цьому подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно таких, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо наявності вини, підтверджують існування пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу.

Відсутність в акті перевірки обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, на переконання суду, вказують на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 123.2 статті 123 ПК України.

Відповідачем за заниження суми податку на доходи фізичних осіб та заниження мінімального податкового зобов'язання застосовано до позивача штрафні санкції відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України (а.с.1-4 т.2).

Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, суд звертає увагу, що в Акті перевірки зафіксовано виявлене контролюючим органом порушення позивачем п.п.16.1.2 ст.16, п.164.1 ст.164, п.177.2 ст. 177, п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (заниження суми чистого оподатковуваного доходу) та п.177.14 та 177.15 ст. 177 Податкового кодексу України (заниження показника загального мінімального податкового зобов'язання). Також зазначено, що висновки Акта зроблено на підставі наявної інформації в контролюючому органі, а також зібраної в межах організації та проведення цієї перевірки у тому числі представленої платником податків та результатів її опрацювання. При цьому в акті перевірки відсутні будь-які висновки щодо наявності умислу в діях платника податків, а також посилання на обставини, які вказують на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки.

З пункту 3.12 Акта перевірки вбачається, що в обґрунтування вини відповідач вказує на те, що особа могла дотриматися правил і норм визначених Кодексом, однак вказаного не здійснила та не виконала свого податкового обов'язку. Вказані обставини свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У результаті таких дій фізичною особою - підприємцем було занижено суму податку па додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у ст.ст.16, 36 Податкового кодексу. Також вказано, що на запит позивач не надав заперечень, додаткових документів, які спростовують наявність вини, наявність пом'якшувальних обставин або обставин, що звільняють від відповідальності (а.с.247 на звороті т.1).

Отже, викладені в пункті 3.12 Акту перевірки обставини стосуються заниження податку на додану вартість, а не заниження податку на доходи фізичних осіб та мінімального податкового зобов'язання.

У розрахунках штрафних санкцій, що є додатками до податкового повідомлення рішення від 24.01.2025 №1590/Ж10/25-01-24-05 вказано, що платник податків на запит податкового органу не надав документального підтвердження відсутності вини, наявності пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності (а.с.1-4 т.2).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено умисел позивача, що виключає можливість застосування до позивача відповідальності передбаченої пунктом 123.2 статті 123 ПК України.

Під час розгляду справи суд встановив заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 438 158,98 грн, у тому числі за 2021 рік у розмірі 7 113,95 грн та за 2023 рік - 431045,03 грн.

А тому до позивача підлягають застосуванню штрафні (фінансові) санкції (штрафи) передбачені пунктом 123.1 статті 123 ПК України в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, що становить 43 815,90 грн, у тому числі за 2021 рік - 711,40 грн та 2023 рік - 43104,50 грн.

Враховуючи викладене податкове повідомлення-рішення від 24.01.2025 №1590/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р» підлягає скасуванню в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб за 2018-2023 роки на суму 1651828,91 грн (2089987,89 - 438158,98) та штрафних санкцій на суму 410 083,65 грн (453899,55 - 43815,90).

Щодо донарахування військового збору та застосування штрафних санкції за своєчасно не нарахований військовий збір, суд зазначає таке.

Податковим повідомленням-рішенням №1530/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування на суму 152 861,93 грн, у тому числі, основне зобов'язання на суму 126 862,71 грн та штрафні санкції - 25 999,22 гр. (а.с.18 т.2).

В Акті перевірки (п.3.5) відповідач вказав, що позивачем в порушення п.п. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України занижено суму військового збору на суму 152 861,93 грн, у тому числі за 2018 рік - 71 488,37 грн, 2019 рік - 21 604,65 грн, за 2020 рік - 17 137,52 грн, за 2021 рік - 5 728 грн, за 2022 рік - 7 974,40 грн, за 2023 рік - 2 929,48 грн (а.с.242-243 т.1).

З аналізу пункту 3.5 Акта перевірки судом встановлено, що донарахування військового збору відбулося у зв'язку з виключенням відповідачем зі складу витрат за період 2018 - 2023 роки витрати на загальну суму 8457514,56 грн, в тому числі за 2018 рік на суму 4765891,23 грн, за 2019 рік - 1440310,35 грн, за 2020 рік - 1142501,49 грн, за 2021 рік - 381886,07 грн, за 2022 рік - 531626,63 грн, за 2023 рік - 195298,76 грн.

Згідно з Розрахунком до позивача застосовані штрафні санкції на підставі підпункту 123.2 статті 123 ПК України у розмірі 25% у сумі 25 999,22 грн, у тому числі за 2018 рік - 17 872,09 грн, за 2019 рік - 5401,16 грн, за 2022 рік - 1993,60 грн, за 2023 рік - 732,37 грн. Штрафні санкції за 2020 рік та 2021 рік, згідно із Законом України від 13.05.2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби», за не нарахування зобов'язань не застосовані (а.с. 5-6 т.2).

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. (підпункт 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України)

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України)

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. (підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України)

Згідно з пунктом 162.1. статті 162 ПК України платниками податку є:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; (підпункт 162.1.1 пункту 162.1. статті 162 ПК України)

фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов'язання; (підпункт 162.1.1-1 пункту 162.1. статті 162 ПК України, з 01.01.2022)

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; (підпункт 162.1.2. пункту 162.1. статті 162 ПК України)

податковий агент. (підпункт 162.1.3. пункту 162.1. статті 162 ПК України)

Пунктом 163.1 статті 163 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є:

163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; (підпункт 163.1.1 пункту 163.1. статті 163 ПК України)

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); (підпункт163.1.2 пункту 163.1. статті 163 ПК України)

іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. (підпункт163.1.3 пункту 163.1. статті 163 ПК України)

Суд під час розгляду справи, дійшов висновку, що відповідачем доведено необґрунтоване завищення витрат у зв'язку з включенням до їх складу амортизаційних відрахувань за 2021 рік в сумі 39521,97 грн, а тому відсутні підстави для донарахування військового збору на суму заниженого доходу у розмірі 8417992,59 грн (8457514,56-39521,97).

За таких обставин справи суд частково погоджується з висновками відповідача щодо донарахування військового збору, а саме, в частині донарахування за 2021 рік у розмірі 592,83 грн (39521,97 *1,5%).

Відповідачем застосовано до позивача штрафні санкції відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України у розмірі 25% у сумі 25 999,22 грн, у тому числі за 2018 рік - 17 872,09 грн, за 2019 рік - 5401,16 грн, за 2022 рік - 1993,60 грн, за 2023 рік - 732,37 грн (а.с.5-6 т.2).

Під час розгляду справи суд встановив заниження військового збору за 2021 рік у розмірі 592,83 грн.

Проте, відповідач до позивача застосовував штрафні санкції за донарахування зобов'язань за 2021 рік на підставі підпункту 123.2 статті 123 ПК України відповідно до Закону України від 13.05.2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби».

Враховуючи викладене податкове повідомлення-рішення від 24.01.2025 №1530/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р» підлягає скасуванню в частині донарахування військового збору у сумі 126 269,88 грн (126862,71-592,83) та штрафних санкцій в сумі 25999,22 грн.

Щодо донарахування єдиного внеску та застосування штрафних санкції за своєчасно не нарахований єдиний внесок, суд зазначає таке.

На підставі висновків Акта перевірки відповідач прийняв:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1534/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025 на суму єдиного внеску - 282 892,68 грн. (а.с.23 т.2)

Після адміністративного оскарження відповідач прийняв рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №8194/Ж10/25-01-24-05 від 09.05.2025 на суму 74 954,43 грн. Розрахунок штрафних санкція наведений у додатку (а.с.144 т.7).

Та в подальшому прийняв вимогу про сплату недоїмки від 19.05.2025 №Ф-2877-2501 на суму єдиного внеску - 281 461,69 грн, у тому числі: єдиний внесок - 281 291,29 грн, штрафні санкції - 170,00 грн (а.с. 32 т.6).

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI ) передбачено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Згідно із частиною 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховуються єдиний внесок.

В Акті перевірки (підпункт «А» п.3.3.3) відповідач вказав, на порушення позивачем підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" внаслідок чого занижено суму доходу, на який нараховується єдиний внесок за перевіряємий період з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та мінімального страхового внеску за 2019 рік на суму 276318,12 грн, за 2020 рік - 282629,52 грн, за 2022 рік - 531626,64 грн, за 2023 рік - 195298,82 грн (а.с.226-228 на звороті т.1).

У зв'язку з чим було, відповідно до підпункту «А» п.3.3.4 Акта перевірки донараховано єдиний внесок 22%, нарахованого з чистого оподаткованого доходу на суму 282 892,68 грн, у тому числі за 2019 рік - 60789,99 грн, за 2020 рік - 62179,08 грн, за 2022 рік - 116957,88 грн, за 2023 рік - 42965,76 грн (а.с.230-231 на звороті т.1).

Як наслідок відповідач прийняв вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1534/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025 на суму єдиного внеску - 282 892,68 грн (а.с.23 т.2).

У цій справі суд дійшов висновку, що відповідач не довів заниження позивачем чистого оподатковуваний дохід за 2019, 2020, 2022 та 2023 роки.

Враховуючи викладене відповідач безпідставно донараховав єдиного внеску у сумі 282 892,68 грн, а отже вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1534/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025 є протиправною та підлягає скасуванню, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

У подальшому відповідач прийняв вимогу про сплату недоїмки від 19.05.2025 №Ф-2877-2501 на суму єдиного внеску - 281 461,69 грн, у тому числі: єдиний внесок - 281 291,29 грн, штрафні санкції - 170,00 грн (а.с. 32 т.6).

З вимоги від 19.05.2025 №Ф-2877-2501 встановлено, що вона прийнята відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС.

З даних платника податків в інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС щодо єдиного внеску вбачається, що вимога від 19.05.2025 №Ф-2877-2501 винесена так як у позивача наявний борг по єдиному внеску в сумі 281 291,29 грн, який виник у зв'язку з відображенням донарахування 29.04.2025 єдиного внеску в сумі 282 892,68 грн на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1534/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025 з урахуванням наявної переплати в сумі 1430,99 грн та відображенню 29.04.2025 донарахування штрафних санкція по єдиному внеску на суму 170,00 грн на підставі рішення про застосування штрафних санкції від 24.01.2025 №1538/ж10/25-01-24-05 (а.с.146-148 т.7).

Враховуючи, що борг вимога № Ф-1534/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025 є предметом оскарження у цій справі, тобто є неузгодженим та у зв'язку з наявною переплатою в сумі 1430,99 грн, суд дійшов висновку, що вимога про сплату недоїмки від 19.05.2025 №Ф-2877-2501 підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.

Щодо нарахування штрафних санкцій рішеннями про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №1536/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025 та №8194/Ж10/25-01-24-05 від 09.05.2025 суд зазначає таке.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до пункту 3 частини 11 стаття 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ (набрав чинність 17.03.2022) розділу VIIІ Закону №2464-VI був доповнений, зокрема, пунктом 9-21 такого змісту:

«Тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.»

Законом України від 30.06.2023 №3219-ІХ, що набрав чинності 01.08.2023, пункт 9-21 розділу VIIІ Закону №2464-VI був викладений у такій редакції: «Тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.»

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених пунктами 1, 4, 5, 15 та 16 частини першої статті 4 Закону, податкові органи застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від податкового органу або в якому він подав звітність, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску, де зазначено такі донараховані суми.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону накладається штраф у порядку та розмірах, визначених в абзацах першому та другому цього підпункту.

Для дотримання вимог щодо максимального розміру (50 відсотків) штрафу:

визначається сукупно сума донарахувань за всіма звітними періодами, у яких вони виявлені;

визначається сукупно сума штрафу за всіма звітними періодами, у яких виявлені донарахування та за якими нараховано такі штрафи;

здійснюється обрахування максимального розміру штрафу від сукупної суми донарахувань та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафів, визначеною сукупно за всі звітні періоди, в яких донараховано суми єдиного внеску.

До сплати визначаються суми штрафів, що не перевищують максимального їх розміру, визначеного цим підпунктом.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 13 до цієї Інструкції.

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску.

На підставі підпунктом 3 пункту 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №1536/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 70 077,67 грн (а.с.243 т.6).

Рішення від 24.01.2025 №1536/Ж10/25-01-24-05 було скасовано Державною податковою службою України, оскільки винесено без врахування вимог пункту 3 частини 11 стаття 25 та пункту 9-21 розділу VIIІ Закону №2464-VI.

У зв'язку з чим відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №8194/Ж10/25-01-24-05 від 09.05.2025 на суму 74 954,43 грн (а.с.144 т.7).

Згідно з Розрахунком вказані штрафні санкції були застосовані за донарахування єдиного внеску за 2019 року в сумі 60789,96 грн штраф в розмірі 40% в сумі 24315,98 грн, за 2020 рік в сумі 62179,08 грн штраф в розмірі 30% в сумі 18653,72 грн, за 2022 рік в сумі 116957,88 грн, штраф в розмірі 20% в сумі 23391,58 грн та за 2023 рік в сумі 42965,76 грн, штраф в розмірі 20% в сумі 8593,15 грн (а.с.144 на звороті т.7).

У цій справі суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності донарахування єдиного внеску за 2019, 2020, 2022 та 2023 роки, а отже рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.05.2025 №8194/Ж10/25-01-24-05 на суму 74 954,43 грн підлягає скасуванню.

Водночас Рішення від 24.01.2025 №1536/Ж10/25-01-24-05 було скасовано Державною податковою службою України, а тому не потребує додаткового скасування судом, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо податку на додану вартість, суд зазначає таке.

Податковим повідомленням-рішенням №1519/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 999 853,75 грн, у тому числі, ПДВ - 799 883 грн, штрафні санкції - 199 970,75 грн (а.с.21 т.2).

З Розрахунку фінансових (штрафних) санкцій встановлено, що фінансові санкції застосовані на підставі пункту 123.2 статті 123 ПК України у розмірі 25%, що становить 199970,75 грн (а.с.250 т.1).

Податковим повідомленням-рішенням №1521/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2 3781 грн (а.с.19 т.2).

Податковим повідомленням-рішенням №1520/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, застосовані штрафні санкції на суму 3400,00 грн за не реєстрацію податкових накладних (а.с.20т.2).

З Розрахунку штрафу встановлено, що фінансові санкції застосовані на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України у розмірі 5%, що становить 205916 грн, але не більше 3400,00 грн (а.с.14 т.2).

Підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем, що позивач в порушення пункту 198.5 статті 198 ПК України не нарахував податкові зобов'язання на суму придбаних товарів, в результаті чого занизив податкові зобов'язання на суму ПДВ 823664 грн, в т.ч. за грудень 2023 року - 823664 грн, у результаті:

- заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 287190 грн, в тому числі грудень 2023 року на 287190 грн, оскільки, згідно з підпунктом 1 пункту 3.4.1 Акта перевірки, контролюючим органом на підставі наданих документів встановлено, що до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по придбанню картоплі на суму ПДВ 795010 грн, а саме, у постачальників: СЕЛЯНСЬКЕ ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ЛАВР» сума ПДВ - 525 086,67 грн, ТОВ «ЧІПСИ ЛЮКС» сума ПДВ - 138 999,80 грн, ТОВ «Солана Україна» сума ПДВ - 130 923,32 грн, проте позивач реалізував картоплю на суму ПДВ - 507 819,14 грн, отже не надано документів, що підтверджують реалізацію картоплі на суму ПДВ 287190 грн, або документів, що підтверджують використання вищевказаної продукції у господарській діяльності (а.с.233 на звороті -235т.1).

- заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 536474 грн, в тому числі грудень 2023 року на 536474 грн, оскільки, згідно з підпунктом 2 пункту 3.4.1 Акта перевірки, контролюючим органом на підставі наданих документів та Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту протягом 2018-2023 років віднесено суму 3218844,00 грн (в тому числі ПДВ 536474 грн.) за: щебінь, бензин, бетон, асфальтосумішей, оздоблювальних матеріалів, сантехніки, комп'ютерної техніки, спецодягу, автомобіль Mercedes-Benz GLS 350 d 4MATIC, перелік платників викладно на сторінках 59-60 Акту перевірки (а.с.236-237т.1).

Згідно п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Згідно п. 194.1 статті 194 Податкового кодексу операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Відповідно до вимог п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, або скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів ідо складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Водночас, контролюючий орган в акті перевірки вказує на те, що інвентаризація товарно-матеріальних цінностей не проводилась, що свідчить про те, що й запиту на її необхідність з боку відповідача не було.

З матеріалів справи встановлено, що контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань, оскільки, згідно з підпунктом 2 пункту 3.4.1 Акта перевірки, контролюючим органом на підставі наданих документів та Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту протягом 2018-2023 років віднесено суму 3218844,00 грн (в тому числі ПДВ 536474 грн.) за: щебінь, бензин, бетон, асфальтосумішей, оздоблювальних матеріалів, сантехніки, комп'ютерної техніки, спецодягу, автомобіль Mercedes-Benz GLS 350 d 4MATIC без подальшої реалізації або використання у господарській діяльності.

Проте, на підтвердження використання автомобіля в господарській діяльності, містять подорожні листи, наказ про затвердження норми витрат пального на пробіг службового легкового автомобіля Mercedes-Benz GLS 350 d 4MATIC (а.с.222-242т.6).

З документів вбачається, що матеріал використовувався для поточного ремонту зерноскладу, контори (адмінбудівлі), ремонту опалення в конторі, поточного ремонту мехмайстерні, поточного ремонту, облаштування під'їзду до картоплесховища, для внутрішнього оздоблення контори, що підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акт списання (а.с.55, 62, 68, 81, 85, 90, 95, 100, 104, 219, 220-221, 223 т.2, а.с.81, 97, 101, 111-115, 128-134,164 т.3).

Як доказ використання комп'ютерної техніки в господарській діяльності надані накази про введення в експлуатацію, акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.108-112, 117-119, 124-128 т.2, а.с.73-75т.3).

На підтвердження використання спецодягу позивач надав відомості, з яких вбачається, що спецодяг був виданий працівникам позивача (а.с.90,91т.3).

Матеріали справи не містять запитів контролюючого органу на надання останньому відповідних доказів із конкретним переліком документів, й відмову в їх наданні, чи не повне надання платником податків.

Водночас, з акту перевірки не є можливим встановити, які товари з перелічених не були використані позивачем в господарській діяльності, оскільки лише посилання на факт придбання цих товарів не може бути підставою для застосування санкцій по відношенню до платника податків, який, окрім іншого і не заперечує вказаний факт.

За таких встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів заниження позивачем податкових зобов'язань на суму ПДВ 53 6474 грн.

Щодо віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню картоплі, суд вказує на таке.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3.4.1 Акта перевірки, контролюючим органом на підставі наданих документів встановлено, що до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по придбанню картоплі на суму ПДВ 795010 грн, а саме, у постачальників: СЕЛЯНСЬКЕ ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ЛАВР» сума ПДВ - 525 086,67 грн, ТОВ «ЧІПСИ ЛЮКС» сума ПДВ - 138 999,80 грн, ТОВ «Солана Україна» сума ПДВ - 130 923,32 грн, проте позивач реалізував картоплю на суму ПДВ - 507 819,14 грн, отже не надано документів, що підтверджують реалізацію картоплі на суму ПДВ 287190 грн, або документів, що підтверджують використання вищевказаної продукції у господарській діяльності.

Отже, відповідач дійшов висновку про не нарахування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на сумі 287190 грн у зв'язку з різницею між сумою ПДВ придбаної картоплі та сумою ПДВ реалізованої картоплі та вказав, що позивач не надав документи про використання картоплі в господарській діяльності.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що через несприятливі погодні умови, обмеження у зв'язку з Коронавірусом, картопля не була посаджена, а була використана, як сидерат картопля, придбана у СФГ «ЛАВР» в кількості 104,984 т (2019 рік - 33,3 т, 2020 рік - 71,684т) загальною вартістю 3150520,00 грн, у т.ч. ПДВ - 525086,67 та на підтвердження використання вказаної картоплі у господарській діяльності позивач надав наказ від 15.07.2019 № 15-07-1, акти списання за 2019 рік на 33,3т, наказ від 03.08.2020 №03-08-1, акт списання за 2020 рік на 71,684 т (а.с.177-181т.2).

За таких встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів заниження позивачем податкових зобов'язань на суму ПДВ 287190 грн, в т.ч. за грудень 2023 року - 287190 грн.

Суд звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення №1519/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 999 853,75 грн, у тому числі, ПДВ - 799 883 грн, штрафні санкції - 199 970,75 грн, податкове повідомлення-рішення №1521/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2 3781 грн та податкове повідомлення-рішення №1520/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, яким застосовані штрафні санкції на суму 3400,00 грн за не реєстрацію податкових накладних, прийняті відповідачем у зв'язку з висновками Акта перевірки про заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 823 664 грн, який суд в цій справі визнав необґрунтованим, а тому податкове повідомлення-рішення №1519/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, податкове повідомлення-рішення №1521/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025 та податкове повідомлення-рішення №1520/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №1516/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, яким застосовані штрафні санкції на суму 193 800,00 грн, суд встановив, що підставою для застосування штрафу слугували висновки в Акта перевірки про порушення позивачем п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та Порядку обліку платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, не подання, не своєчасне подання повідомлення про об'єкти оподаткування (за формою №20-ОПП) (а.с.22т.2).

З розрахунку штрафних санкцій встановлено, що санкція застосована на підставі п.117.1 ст. 117 ПК України в сумі 193 800,00 грн (340 грн х 570 об'єктів) (а.с.10т.2).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

За правилами, встановленими пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення.

Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах був розроблений Порядок обліку платників податків і зборів, який затверджений Наказом Міністерства фінансової політики від 09.12.2011 №1588 (далі Порядок №1588).

Абзацом другим пункту 1.4 розділу І Порядку №1588 передбачено, що платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Згідно з пунктом 8.1 розділу VIII Порядку №1588 платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України (пункт 8.2 розділу VIII Порядку №1588).

Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об'єкта оподаткування.

Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об'єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об'єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку. (пункт 8.3 розділу VIII Порядку №1588).

Пунктом 8.4 розділу VIII Порядку №1588 передбачено, що повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Під час надання повідомлень за формою № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об'єкт оподаткування (наприклад, якщо подається інформація про об'єкти оподаткування - офіс, склад, склад-магазин, розташовані в одному офісному центрі за одною адресою, достатньо надати інформацію за одним із типів об'єктів оподаткування, зазначивши у найменуванні: офіс, склад, склад-магазин).

Принцип укрупнення інформації не застосовується під час надання інформації про об'єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (наприклад, у повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація і про земельну ділянку, і про об'єкт нежитлової нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці).

Інформація про однотипні (за видом, використанням, станом та видом права власності) автомобільні транспортні засоби, які не є пунктами пересувної роздрібної торгівлі, громадського харчування або послуг, інших ніж пасажирські та вантажні перевезення, може бути подана в повідомленні за формою № 20-ОПП як узагальнена з типом об'єкта оподаткування «автомобільні транспортні засоби» та зазначенням кількості таких транспортних засобів в графі «Реєстраційний номер об'єкта оподаткування.

У разі зміни відомостей про об'єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об'єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об'єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об'єкта оподаткування.

Повідомлення за формою № 20-ОПП з інформацією про об'єкти оподаткування, які зареєстровані у відповідному державному органі без присвоєння реєстраційного номера (кадастрового номера, реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна), подаються до контролюючого органу за основним місцем обліку в паперовому вигляді із доданням копії документа, що підтверджує реєстрацію об'єкта оподаткування у відповідному державному органі. У такому разі графа 12 «Реєстраційний номер об'єкта оподаткування» повідомлення за формою № 20-ОПП не заповнюється.

Пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України встановлено, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об'єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо). При цьому до 01 січня 2011 року суб'єкти господарювання не були зобов'язані подавати інформацію про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, до податкових органів, у зв'язку з чим останні не мали повної інформації про наявні до указаної дати об'єкти оподаткування у платників податків.

Водночас із набранням чинності пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України у всіх без виключення платників податків виник обов'язок із надання контролюючому органу повідомлення про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Відповідно до пункту 111.5 статті 111 Податкового кодексу України триваюче правопорушення - безперервне невиконання норм цього Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом.

Згідно з пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Отже, порушення в частині неподання (несвоєчасного подання) інформації за формою №20-ОПП є триваючим, відтак, невиконання платником податків такого обов'язку станом на час проведення перевірки (незалежно від періоду виникнення об'єкта) є підставою для притягнення до відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, у постановах від 25.09.2025 (справа №560/17705/24), від 05.06.2025 (справа №200/14601/21).

Враховуючи викладене суд відхиляє доводи позивача, що диспозиція статті 117 ПК України не передбачає відповідальності за неподання звітів чи повідомлень щодо об'єктів оподаткування.

Повертаючись до цієї справи, то суд встановив, що контролюючий орган застосував штрафні санкції за несвоєчасне подання звітності за формою 20-ОПП по 570 об'єктам.

В Акті перевірки встановлено таке:

- договір купівлі-продажу №28/12/2017-Ч-Имп від 28.12.2017 укладений з ТОВ «Донснаб-Агротехніка», згідно з яким ФОП ОСОБА_1 купує Зерносушарку «Месmar» модель S 55/420 F, що підтверджується виписками по банківських рахунках;

- договір купівлі-продажу №58 від 14.08.2019 укладений з ТОВ «Бурат-Агро», згідно з яким ФОП ОСОБА_1 купує сівалку зернову Great Planis ADC 2220, що підтверджується виписками по банківських рахунках;

- попередній договір купівлі-продажу №01/10/1 від 02.10.2018 укладений з ТОВ "ЛІВАЙН ТОРГ", згідно з яким ФОП ОСОБА_1 купує сідловий тягач -Е марки Freightliner century (1FUJBBBG43LK72891), що підтверджується виписками по банківських рахунках;

- договір купівлі-продажу №667 від 10.11.2017 укладений з ТОВ «Чернігвська індустріальна молочна компанія», згідно з яким ФОП ОСОБА_1 купує Культиватор НORSCH, модель FG-18/30, що підтверджується виписками по банківських рахунках;

- договір купівлі-продажу №670 від 13.11.2017 укладений з ТОВ «Чернігвська індустріальна молочна компанія», згідно з яким ФОП ОСОБА_1 купує Сівалку 12 рядна MF 555, що підтверджується виписками по банківських рахунках;

- договір купівлі-продажу №05/07/2018-Ч-АШ від 05.07.2018 укладений з ТОВ «Донснаб-Агротехніка», згідно з яким ФОП ОСОБА_1 купує сільськогосподарську техніку (Жниварка RS - 900 DM та Жниварка RS - 700 DM), що підтверджується виписками по банківських рахунках;

- договір купівлі-продажу №58 від 11.11.2021 укладений з ПП «Санрайз-Ч», згідно з яким ФОП ОСОБА_1 купує розкидач мінеральних добрив РДМ- 8, що підтверджується виписками по банківських рахунках;

- договір купівлі-продажу №2/07/2018-Ч-Р від 02.07.2018 укладений з ТОВ «Стрім - КПК», згідно з яким ФОП ОСОБА_1 купує Мобільну зерносушарку GН806С та Силос металевий МСВУ 46К.06.60.812, що підтверджується виписками по банківських рахунках;

- договір купівлі-продажу №PR9278-02/18 від 11.11.2021 укладений з ТОВ «Райфайзен Лізинг Аваль», згідно з яким ФОП ОСОБА_1 купує Борону дискову JONH DEERE 637 WW 29"3, що підтверджується виписками по банківських рахунках.

З Повідомлень за формою №20-ОПП вбачається, що на Зерносушарку «Месmar» модель S 55/420 F, сівалку зернову Great Planis ADC 2220, сідловий тягач -Е марки Freightliner century (1FUJBBBG43LK72891), Культиватор НORSCH, модель FG-18/30, Сівалку 12 рядна MF 555, Жниварки, розкидач мінеральних добрив РДМ- 8, Мобільну зерносушарку GН806С та борону дискову, не були подані Повідомлення за формою №20-ОПП (а.с.174-197т.1).

Відповідно до наведених норм Порядку №1588 усі платники податків підлягають взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах. При цьому, окрім обов'язку стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним чи неосновним місцем обліку, платник податків також зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. Водночас, затвердженим Порядком №1588, у редакції з 27.07.2020, визначено, що такі повідомлення за формою №20-ОПП подаються як за кожен об'єкт, так і за принципом укрупнення інформації. Виходячи із визначених норм, вказаний принцип укрупнення не можна застосовувати щодо об'єктів рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера та автомобільних транспортних засобів, які є пунктами пересувної роздрібної торгівлі, громадського харчування або послуг пасажирських та вантажних перевезень.

Приписами Порядку №1588, у редакції до 27.07.2020, принципом укрупнення інформації не був передбачений.

Водночас графа 12 «Реєстраційний номер об'єкта оподаткування (зазначити у разі наявності)» Повідомлення за формою №20-ОПП заповнюється у разі реєстрації об'єкта оподаткування у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (наприклад, таким номером є: кадастровий номер - для земельної ділянки; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - для нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки; номер кузова транспортного засобу - для легкового автомобіля; номер шасі транспортного засобу - для вантажного автомобіля та причепа; бортовий реєстраційний номер - для суден; реєстраційний знак - для повітряних суден тощо).

Досліджуючи зміст акта перевірки, та розрахунок штрафних санкцій до оскарженого податкового повідомлення-рішення, суд зазначає, що відповідачем не застосовано наведений принцип укрупнення та визначено штрафну (фінансову) санкцію за кожний об'єкт окремо, щодо зерносушарки «Месmar» модель S 55/420 F, сівалки зернової Great Planis ADC 2220, сідлового тягача -Е марки Freightliner century (1FUJBBBG43LK72891), Культиватора НORSCH, модель FG-18/30, Сівалки 12 рядна MF 555, Жниварки RS - 900 DM, Жниварки RS - 700 DM, розкидача мінеральних добрив РДМ- 8, Мобільної зерносушарки GН806С та Силосу металевого МСВУ 46К.06.60.812. Отже, за відсутності належного обґрунтування неподання позивачем повідомлень за формою №20-ОПП, з урахуванням принципу укрупнення, визначені відповідачем штрафні санкції за їх неподання, є неправомірними щодо вказаних об'єктів.

Щодо земельних ділянок, то контролюючий орган в Акті перевірки встановив, що відповідно до декларації про майновий стан і доходи у додатку «Розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання за 2023 рік, що розраховується фізичними особами» ФОП ОСОБА_1 було задекларовано 278 земельних ділянок, які перебувають в оренді, в постійному користуванні, та договори по яким зареєстровані відповідно до законодавства. Разом з цим, за даними Державного реєстру речових на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, встановлено, 283 земельних ділянок, в договорах яких орендар та/або користувач ОСОБА_1 , проте зазначені земельні ділянки не були відображені в вищезазначеній звітності за 2023 рік.

Представник позивача вказав, що перелік 561 земельної ділянки щодо яких застосовані штрафні санкції за несвоєчасне подання Повідомлення за формою №20-ОПП наведений у додатках 1, 3 до Акта перевірки щодо 278 земельних ділянок та у додатках 2, 4 до Акта перевірки щодо 283 земельних ділянок.

З Повідомлень за формою №20-ОПП вбачається, що позивач подав Повідомлення за формою №20-ОПП (а.с.174, 182т.1):

- 03.03.2020 земельні ділянки Даницької сільради 389,9371га, реєстраційний номер - 7424482800:00:000:0000;

- 03.03.2020 земельні ділянки Ріпкинського району 418,3775га, реєстраційний номер - 7424455100:00:000:0000;

- 03.03.2020 земельні ділянки Олешнянської сільради 56,39га, реєстраційний номер - 7424486800:00:000:0000;

- 19.04.2021 земельні ділянки Ріпкинського сільради 16,4563га, реєстраційний номер - 7424455100:06:001:0050.

Враховуючи, що земельні ділянки підлягають державній реєстрації з отриманням відповідного реєстраційного номера, то принцип укрупнення до вказаних об'єктів не може бути застосований, а до 27.07.2020 принцип укрупнення інформації не був передбачений.

Представник позивача у судовому засіданні пояснила, що під час подання в березні 2020 року Повідомлення за формою №20-ОПП не було технічної можливості подати повідомлення щодо кожної окремої земельної ділянки окремо.

Водночас суд звертає увагу, що пунктом 8.4 розділу VІІІ Порядку №1588 (у редакції станом на дату подання повідомлень позивачем) було передбачено, що повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. А відповідно до пункту 9 Пам'ятки для заповнення розділу 3 Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, графа 12 «Реєстраційний номер об'єкта оподаткування (зазначити у разі наявності)» заповнюється у разі реєстрації об'єкта оподаткування у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера, наприклад, таким номером є, зокрема, кадастровий номер - для земельної ділянки.

З додатків 1, 2, 3, 4 до Акта перевірки вбачається, що земельні ділянки були зареєстровані та мали кадастрові номери, також були зареєстровані договори оренди /користування та /або право оренди/користування позивача вказаними земельними ділянками.

Позивач подаючи повідомлення за формою №20-ОПП у графі 12 вказав перші 10 цифр кадастрового номеру, що відображає лише адміністративно-територіальний поділ, а не кадастровий номер земельної ділянки, яким є унікальний 19-значний цифровий код, що складається з чотирьох блоків, розділених двокрапками: НКЗ:НКК:НЗД (територіальний поділ (10 цифр), кадастрову зону (2 цифри), квартал (3 цифри) та порядковий номер ділянки (4 цифри))

Зважаючи на викладене суд відхиляє доводи позивача, що подані 03.03.2020 Повідомлення за формою №20-ОПП є належним виконанням обов'язку платника податків щодо повідомлення про всі об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність щодо земельних ділянок.

Водночас контролюючий орган не врахував, що в додатку 3 до Акту перевірки, окрім іншого, зазначена земельна ділянка 16,4563га, реєстраційний номер - 7424455100:06:001:0050 на яку 19.04.2021 позивач подав Повідомлення за формою №20-ОПП.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність застосування штрафних санкції на підставі пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України щодо 560 об'єктів (земельних ділянок) в сумі 190 400 грн (560 об'єктів х 340 грн), а тому податкове повідомлення-рішення №1516/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025 підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 3 400 грн (193 800,00-190400,00).

Щодо податкового повідомлення-рішення №1512/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025, яким застосовані штрафні санкції на суму 1020,00 грн, суд встановив, що підставою для застосування штрафу слугували висновки в Акта перевірки про порушення позивачем ст. 44, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу, абз. 6 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу та п.1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, так як позивач на перевірку не надав книгу обліку доходів та витрат.

З розрахунку штрафних санкцій за ненадання документів встановлено, що санкція застосована на підставі п.121.1 ст.121 ПК України в сумі 1020 грн, у зв'язку з ненаданням книги доходів за 2018-2023 роки (а.с.11т.2).

Відповідно до абзацу першого підпункту «а» і підпункту «б» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податків зобов'язані:

вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього Кодексу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку;

отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 (далі Порядок №481; втратив чинність 16.07.2021 на підставі наказу Міністерства фінансів України від 13.05.2021 №261), відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України (далі Кодекс) фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді. (пункт 2 Порядку№481)

Згідно з пунктом 3 Порядку №481, у разі обрання самозайнятою особою ведення Книги у паперовому вигляді:

1) самозайнята особа зобов'язана подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), податкова адреса, номер та дата свідоцтва про право на здійснення незалежної професійної діяльності (за наявності);

2) книга прошнурована, пронумерована, безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника контролюючого органу та скріплюється печаткою;

3) записи у Книзі виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою. Внесення виправлень здійснюється шляхом нового запису, який засвідчується підписом самозайнятої особи;

4) у разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи.

Відповідно до пункту 4 Порядку №481, у разі обрання самозайнятою особою ведення Книги в електронній формі:

1) самозайнята особа зобов'язана: отримати посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованими центрами сертифікації ключів, включених до системи подання податкових документів в електронному вигляді, укласти договір про визнання електронних документів з контролюючим органом та сформувати заяву на отримання Книги і надіслати її до контролюючого органу за місцем податкового обліку засобами електронного зв'язку з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;

2) контролюючий орган за місцем податкового обліку реєструє заяву самозайнятої особи на отримання Книги у реєстрі поданих заяв та протягом 3 робочих днів формує і надсилає самозайнятій особі повідомлення про реєстрацію Книги із зазначенням реєстраційного номера Книги та дати її реєстрації;

3) після отримання самозайнятою особою повідомлення про реєстрацію Книги така особа здійснює операції з її ведення згідно з цим Порядком;

4) у Книзі в електронному вигляді допускаються виправлення помилок або коригування шляхом доповнення рядка, в якому відображається від'ємне або позитивне значення.

З 16.07.2021 діє Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 №261. (далі Порядок №261)

Пунктом 1 Порядку №261 передбачено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести облік доходів і витрат.

На підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/ понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Облік доходів і витрат ведеться в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету у порядку, встановленому законодавством. (пункт 2 Порядку №261)

У разі ведення обліку доходів і витрат у паперовому вигляді самозайнята особа зобов'язана виконувати записи розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою. Внесення виправлень здійснюється шляхом створення нового запису, який засвідчується підписом самозайнятої особи. (пункт 3 Порядку №261)

У разі ведення обліку доходів і витрат в електронному вигляді самозайнята особа зобов'язана вести таку форму у форматі EXCEL, крім випадку ведення обліку доходів і витрат в електронній формі засобами електронного кабінету. (пункт 4 Порядку №261)

Згідно з пунктом 5 Порядку №261, у разі ведення обліку доходів і витрат в електронній формі засобами електронного кабінету самозайнята особа зобов'язана отримати кваліфікований сертифікат відкритого ключа, сформований кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, включених до системи подання податкових документів в електронному вигляді. Після отримання самозайнятою особою кваліфікованого сертифіката відкритого ключа така особа здійснює операції з ведення обліку доходів і витрат відповідно до Кодексу безкоштовно.

У типовій формі, яка ведеться в електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету, допускається виправлення помилок або коригування шляхом доповнення рядка, у якому відображається від'ємне або позитивне значення.

Згідно з абзацами першим і другим пункту 121.1 статті 121 ПК України (в редакції на дати прийняття спірного рішення) незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Абзацами першим, третім підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України і не можуть пред'явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості із зазначенням реквізитів).

Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Втрата документів, що не пов'язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.

Отже, не ведення фізичною особою-підприємцем Книги обліку доходів і витрат тягне за собою накладення на таку особу штрафу в розмірі 1020 гривень. У випадку повідомлення платником податку згідно з підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України контролюючого органу про втрату та/або неможливості вивезення вказаної книги з території активних бойових дій або з тимчасово окупованих територій, такий платник податку звільняється від юридичної відповідальності, встановленої пунктом 121.1 статті 121 ПК України.

Відповідно до абзацу першого пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Згідно з пунктом 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

У постанові від 24.12.2024 у справі № 320/4936/23 Верховний Суд прийшов до висновку, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Так, контролюючий орган надавав позивачу запити про надання пояснень та документів від 10.12.2024 №2107/Ж12/25-01-24-05-09 та від 17.12.2024, що були отримані позивачем.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував, що позивач надав книги обліку доходів та витрат, водночас вони не були заповнені.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на скасуванні податкового повідомлення рішення про застосування штрафних санкцій за неподання Книги обліку та доходів посилаючись, що позивачем було надано не заповнену книгу обліку доходів у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 веде бухгалтерський облік в електронному вигляді та веде безготівкові операції, а тому відсутні підстави для ведення книг обліку доходів та витрат.

Суд зауважує, що за приписами Податкового кодексу України, Порядку №481 та Порядку №261 фізичні особи-підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат за формою визначеною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, тобто у формі книги обліку доходів і витрат, незалежно від того в якій формі ведеться бухгалтерський облік та здійснюються розрахункові операції. Окрім того, передбачено ведення книги обліку доходів і витрат, як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Надання позивачем незаповненої книги обліку доходів і витрат, тобто бланку, не спростовує висновків контролюючого органу про ненадання відповідної книги, оскільки вона повинна містити дані необхідні для здійснення податкового контролю.

За таких обставин застосування до позивача штрафу у розмірі 1020 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням №1512/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025 є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 14 888,68 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.01.2025 №1590/Ж10/25-01-24-05 в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб за 2018-2023 роки на суму 1651828,91 грн та штрафних санкцій на суму 410 083,65 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.01.2025 №1530/Ж10/25-01-24-05 в частині донарахування військового збору у сумі 126 269,88 грн та штрафних санкцій в сумі 25999,22 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1534/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2877-2501 від 19.05.2025.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1519/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1520/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1521/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1516/Ж10/25-01-24-05 від 24.01.2025 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 3 400 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.05.2025 №8194/Ж10/25-01-24-05 на суму 74 954,43 грн.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмір 14 888,68 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44094124).

Повне судове рішення складено 26.03.2026.

Суддя Олена ЛУКАШОВА

Попередній документ

135172934

Наступний документ

135172936

Інформація про рішення:

№ рішення:	135172935
№ справи:	620/5636/25
Дата рішення:	17.03.2026
Дата публікації:	30.03.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Чернігівський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (21.04.2026)
Дата надходження:	15.04.2026
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (17)

19.06.2025 10:00	Чернігівський окружний адміністративний суд
17.07.2025 10:00	Чернігівський окружний адміністративний суд
29.07.2025 11:00	Чернігівський окружний адміністративний суд
18.09.2025 10:00	Чернігівський окружний адміністративний суд
30.09.2025 14:00	Чернігівський окружний адміністративний суд
07.10.2025 14:00	Чернігівський окружний адміністративний суд
23.10.2025 10:00	Чернігівський окружний адміністративний суд
30.10.2025 14:00	Чернігівський окружний адміністративний суд
18.11.2025 14:00	Чернігівський окружний адміністративний суд
02.12.2025 10:00	Чернігівський окружний адміністративний суд
16.12.2025 10:00	Чернігівський окружний адміністративний суд
20.01.2026 10:00	Чернігівський окружний адміністративний суд
29.01.2026 14:00	Чернігівський окружний адміністративний суд
17.02.2026 14:00	Чернігівський окружний адміністративний суд
03.03.2026 14:00	Чернігівський окружний адміністративний суд
10.03.2026 11:00	Чернігівський окружний адміністративний суд
17.03.2026 14:00	Чернігівський окружний адміністративний суд