26 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/2007/26
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Дубіної М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
24.02.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.03.2022 по дату виплати;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.03.2022 по дату виплати.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що на виконання судових рішень у справі № 620/14388/24, відповідач 31.01.2026 виплатив йому додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», яка мала бути виплачена у вересні 2024 року, проте всупереч вимогам законодавства не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 25.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні, оскільки військова частина НОМЕР_1 діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та своє зобов'язання щодо виплати коштів позивачеві військова частина НОМЕР_1 , як розпорядник коштів, виконала в розумні строки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Зокрема, в період з 17.09.2022 по 09.09.2024 позивач проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_2 .
Військова частина НОМЕР_2 була відокремленим підрозділом військової частини НОМЕР_1 та знаходилась на її забезпеченні.
Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-321 65/дск, директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-22/ДСК, наказу начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 26.05.2025 №56/ДСК/нод, наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 11.07.2025 №147, наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.07.2025 №275 військова частина НОМЕР_2 , яка перебувала у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 , була переведена з ІІ діючого штату на новий штат військової частини НОМЕР_1 з подальшим переформатуванням з окремого батальйону (з наявністю юридичної особи - військової частини з окремою назвою та коду ЄДРПОУ) у батальйон військової частини НОМЕР_1 та з анулюванням найменування військової частини НОМЕР_2 і коду ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
09.09.2024 позивача було звільнено з військової служби на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.09.2024 №255 (по стройовій частині) відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас за підпунктом «б» ( за станом здоров'я - за наявності інвалідності) та вважався таким, що вибув і виключений зі складу сил і засобів у складі тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » оперативно - тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 », які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України; виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та усіх видів забезпечення з 10.09.2020.
При звільненні з військової служби відповідач не здійснив виплату, зокрема додаткової винагороди, бездіяльність щодо виплати якої була предметом судової ревізії у справі № 620/14388/24, та за результатом розгляду якої Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 13.08.2025 скасував рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.03.2025, ухвалив нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнив, та, зокрема зобов'язав військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000,00 грн. на місяць за періоди: з 01.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 28.04.2024, з 16.05.2024 по 27.05.2024 включно, пропорційно часу проходження служби з розрахунку на місяць; зобов'язав військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000,00 грн. на місяць за періоди: з 01.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 28.04.2024, з 16.05.2024 по 27.05.2024 включно, пропорційно часу проходження служби з розрахунку на місяць.
31.01.1026 на картковий рахунок позивача, відкритий в Приватбанку від відповідача - військової частини НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 277 278, 75 грн з призначенням платежу - зарплата ВЧ НОМЕР_1 (грошове забезпечення виконання рішення судів від 13.08.2025 620/14388/24).
Компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 10.09.2024 по дату витати нараховано та виплачено не було.
02.02.2026 позивач звернувся до відповідача - військової частини НОМЕР_1 з заявою, у якій виловив прохання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 10.09.2024 по дату виплати.
Станом на 24.02.2026 відповіді від відповідача - військової частини НОМЕР_1 позивач не отримав.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність відповідача стосовно нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі з дати звільнення по дату виплати, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
У розумінні Закону № 2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду.
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у статтях 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв Порядок №159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Отже, пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індекс інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Тому, у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов'язку здійснити виплату належних сум.
Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23 зазначив, що за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Отже, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою №168, є складовою грошового забезпечення і, відповідно, належить до доходів, визначених статтею 2 Закону № 2050-III .
Вказана правова позиція узгоджується з рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.04.2025 у зразковій справі № №280/8933/24.
Зокрема, за результатом розгляду справи № 280/8933/24 як зразкової, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова винагорода, установлена постановою Уряду № 168 на період дії воєнного стану у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців та входить до складу їх грошового забезпечення. Відповідно, в розумінні вимог Закону № 2050-III та Порядку № 159, такий додатковий вид грошового забезпечення є грошовим доходом, який вони одержують на території України і який не має разового характеру, а порушення строку його виплати є підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.
Відтак, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум додаткової винагороди на період дії воєнного стану, яка входить до складу грошового забезпечення за період з 01.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 28.04.2024, з 16.05.2024 по 27.05.2024, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови виплати нарахованих громадянину сум доходів.
До того ж, в постанові Верховного Суду від 21.08.2023 у справі № 460/6767/20 суд акцентував увагу, що виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Колегія суддів відхилила доводи відповідача про те, що виплата донарахованої суми мала разовий характер, а тому компенсації не підлягає.
При цьому, оскільки за загальним правилом виплата додаткової грошової допомоги відповідно до постанови № 168 проводиться разом із грошовим забезпеченням (зарплатою) у наступному місяці після місяця виконання бойових завдань, на основі оформлених наказів командирів, проте не була виплачена й на момент звільнення позивача з військової служби, враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що сума додаткової винагороди виплачена позивачу 31.01.2026, та без компенсації втрати частини доходів та враховуючи, вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з 10.09.2024.
Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у постановах, зокрема від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Суд зазначає, що протиправною бездіяльністю є зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про наявність у цьому випадку бездіяльності відповідача, яку суд кваліфікує як протиправну, та наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору тому підстави для його розподілу відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 139, 241-246, 250 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 10.09.2024 по дату виплати 31.01.2026.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 10.09.2024 по дату виплати 31.01.2026.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ; м. Чернігів, вул. О. Верені. 2. м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_6 ).
Суддя Марія ДУБІНА