25 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/467/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів по справі №620/467/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії, скасування протоколу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Територіального центру комплектування та соціальної підтримки у наданні позивачу відстрочки від призову під час мобілізації;
- зобов'язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено ІНФОРМАЦІЯ_3 , його посадовим особам, а також іншим уповноваженим органам вчиняти будь-які дії, спрямовані на призов (мобілізацію) ОСОБА_1 , вручати повістки, направляти на проходження ВЛК, подавати в розшук, включати до команд мобілізації до набрання законної сили рішенням суду у справі №620/467/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є. від 23.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №620/467/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 залучено ІНФОРМАЦІЯ_4 до участі у справі №620/467/26 як другого відповідача. Ухвалено розгляд справи №620/467/26 розпочати спочатку.
У подальшому ОСОБА_1 знов вернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування відмови, скасування протоколу та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації.
- скасувати протокол ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 грудня 2025 року №2025/50 щодо рішення в частині відмови у наданні відстрочки ОСОБА_1 від призову на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати відстрочку від призову на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №620/1123/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 об'єднано справи №620/467/26 та №620/1123/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії, скасування протоколу в одне провадження.
23.03.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення доказів, у якій просить прийняти ухвалу про забезпечення доказів якою - витребувати докази для огляду за (місцезнаходженням у відповідача),- докази перебування ОСОБА_1 на військовому в ІНФОРМАЦІЯ_5 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 та всі матеріали - докази про передачу особової справи позивача; направлення; наказ або розпорядження; докази про зняття позивача з військового обліку з ІНФОРМАЦІЯ_3 ( Сосниця) код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
В обґрунтування заяви зазначив, що скільки позивач, зокрема оскаржує протокол щодо відмови у наданні йому відстрочки, який був сформований саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якому він не перебуває на обліку, тому є всі підстави забезпечити докази знаходження (перебування) його на обліку саме в ІНФОРМАЦІЯ_5 та інших документів, які стосуються здійснення повноважень саме цим ТЦК та СП щодо створення протоколу та здійснення відмови у наданні відстрочки, оскільки відмова здійснена ІНФОРМАЦІЯ_3 (Сосниця). Зазначає, що наявний реальний ризик приховування, знищення або підміни доказів. Крім того, відповідач може безперешкодно утримувати первинні докази, що мають вирішальне значення для справи, що є прямим порушенням принципів змагальності сторін, рівності учасників процесу, ефективного судового захисту.
Дослідивши заяву про забезпечення доказів, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Відповідно до статті 115 Кодексу адміністративного судочинства України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
За змістом частини 1 статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Статтею 116 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені вимоги до заяви про забезпечення доказів. Так, відповідно до частини першої зазначеної статті у заяві про забезпечення доказів зазначаються:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти;
4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;
5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;
6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
Так, відповідачами у справі є ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте у заяві про забезпечення доказів в порушення вимог пункту 3 частини 1 статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України не вказано жодних даних ІНФОРМАЦІЯ_1 (найменування, місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти).
Крім того, аналізуючи наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України суд зауважує, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті/знищенню у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18.
Згідно із частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час перевірки заяви про забезпечення доказів суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, покладається саме на заявника.
З огляду на матеріали заяви позивач в порушення вимог статей 114, 116 Кодексу адміністративного судочинства України не зазначив обставин, що дають підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Позивач у заяві про забезпечення доказів лише висловлює суб'єктивні побоювання щодо приховування, знищення або підміни доказів. Заява позивача про забезпечення доказів ґрунтується лише на припущеннях.
У заяві про забезпечення доказів ОСОБА_1 фактично ототожнив механізм забезпечення доказів та їх витребування за загальною процедурою передбаченою процесуальним законом.
Однак слід розмежовувати процесуальні інститути "забезпечення доказів" та "витребування доказів" у загальному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно із частиною 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Суд звертає увагу заявника, що ототожнення ним понять "витребування доказів" та "забезпечення доказів" у даному випадку є помилковим, оскільки вирішальною підставою для забезпечення доказів є існування обставин, які б свідчили про те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи надання необхідних доказів стане згодом неможливим або ускладненим. Проте наведені заявником у заяві про забезпечення доказів доводи не містять жодних підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений/знищений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Виходячи зі змісту поданої заяви, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення доказів, оскільки заявником не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому.
Зазначене свідчить про невідповідність заяви вимогам пунктів 3, 5 частини 1 статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 169 цього Кодексу.
При цьому відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на те, що заява позивача про забезпечення доказів подана без додержання вимог пунктів 2, 5 частини 1 статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України суд, керуючись приписами частини 3 статті 116 та частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, доходить висновку про залишення заяви про забезпечення доказів без руху надавши позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання заяви у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 116 Кодексу адміністративного судочинства та викладення належного обґрунтування необхідності забезпечення доказів, із зазначенням ризиків чи загроз того, що докази про забезпечення яких просить заявник, можуть бути утрачені.
Керуючись статтями 80, 114-116, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів по справі №620/467/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії, скасування протоколу залишити без руху.
Надати позивачу п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків заяви про забезпечення доказів.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заявник не усунув недоліки заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, заява буде вважатися неподаною та повернута.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО